Справа № 592/4343/15-к
Провадження № 1-кп/592/38/25
27 березня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження № 42014000000001597, відомості за яким 19.11.2014 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільшана Недригайлівського р-ну Сумської обл. , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера за вислугою років (зі слів) , який має вищу освіту (Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка (зі слів) , одруженого (зі слів) , громадянина України, українця, раніше не судимого, невійськовозобов'язаного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
В провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться кримінальне провадження № 42014000000001597 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, за таких обставин.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_5 , слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_6 , слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , заступником начальника другого слідчого відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 та заступником начальника слідчого управління - начальником першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_9 (старший слідчої групи) . Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснювала група прокурорів у складі: - старший прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 ; - начальник управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією прокуратури Київської області, старший радник юстиції ОСОБА_11 (старший групи прокурорів) ; - заступник начальника управління - начальник відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Київської області молодший радник юстиції ОСОБА_12 ; - прокурор відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Київської області ОСОБА_13 ; - прокурор відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Київської області юрист 2 класу ОСОБА_14 . Заступником начальника слідчого управління - начальником першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області юристом 2 класу ОСОБА_9 08.04.2015 року було повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України. Отже, встановлені наступні фактичні обставини кримінального правопорушення. Наказом Голови Державної пенітенціарної служби України № 24/ОС-13 від 10.04.2013 року ОСОБА_3 було призначено начальником управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області. Згідно наказу Голови Державної пенітенціарної служби України № 203/ОС-14 від 31.12.2014 року ОСОБА_3 було повторно призначено начальником управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області. Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_3 було присвоєно спеціальне звання - полковник внутрішньої служби. На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 02.03.2015 року ОСОБА_3 було відсторонено від посади начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області. Таким чином, ОСОБА_3 обіймав посаду начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області в період часу з 10.04.2013 року до 02.03.2015 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 225 від 02.07.2014 року, Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції й який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, а також здійснює покладені на неї повноваження безпосередньо та через територіальні органи управління, органи і установи. Згідно ст. 25 Закону України “Про державну службу» , до третьої категорії посад державних службовців відносяться, у тому числі, посади начальників управлінь у складі центральних органів виконавчої влади. Відповідно до п. 1 примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у ст. ст. 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені в п. 1 примітки до ст. 364 цього Кодексу, посади яких згідно ст. 25 Закону України “Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, судді, прокурори та слідчі, а також інші, крім зазначених у п. 3 примітки до цієї статті, керівники та заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Відповідно до п. 2 примітки ст. 368 КК України ОСОБА_3 , в силу займаної ним посади, як керівника органу державної влади та управління, відповідно до ст. ст. 2, 25, 26 Закону України “Про державну службу» , є службовою особою, яка займає відповідальне становище. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи й установи виконання покарань віднесено до правоохоронних органів, а ч. 2 цієї статті передбачає, що працівники таких органів і установ є працівниками правоохоронного органу. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ОСОБА_3 , як працівник органу державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. ст. 4, 6 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VI від 07.04.2011 року, суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінальної виконавчої служби, яким забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям пропозиції/обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб. З вказаними положеннями Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції» ОСОБА_3 був ознайомлений під розпис 30.12.2014 року. Отже, зважаючи на обсяг своїх владних повноважень, визначених Конституцією України, Кримінально-виконавчим кодексом, Законами України “Про державну службу» , “Про державну кримінально-виконавчу службу України» та “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» , посадовою інструкцією, ОСОБА_3 , на час вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) , був працівником правоохоронного органу, тобто службовою особою, яка постійно здійснювала функції представника органу державної влади. Посадовою інструкцією начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, затвердженою 19.05.2014 року, з якою ОСОБА_3 ознайомився під розпис, визначено, що начальник управління у межах своєї компетенції приймає на службу та звільняє зі служби (роботи) персонал підпорядкованих йому органів та установ, вносить пропозиції про присвоєння перших спеціальних звань середнього та старшого начальницького складу та чергових спеціальних звань старшого начальницького складу, вносить Голові ДПтС України пропозиції про заохочення персоналу кримінально-виконавчої служби встановленими видами заохочень за сумлінну службу в органах і установах, у межах повноважень призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників управління, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності, порушує перед Головою ДПтС України питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, а також щодо заохочення та притягнення їх до відповідальності. Положенням про управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, затвердженого наказом Голови ДПтС України № 645 від 30.12.2011 року, встановлено, що управлінню підпорядковуються підрозділи кримінально-виконавчої інспекції, установи виконання покарань, слідчий ізолятор, воєнізовані формування, заклади охорони здоров'я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи й організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, які розташовані в межах Сумської області. Крім того, управління здійснює контроль та координацію управлінської діяльності начальників підвідомчих органів і установ. Управління очолює начальник, який здійснює керівництво ним та несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності своїх заступників та керівників структурних підрозділів управління. Наказом Голови Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_16 № 259 від 27.04.2012 року “Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення персоналу Державної пенітенціарної служби України» встановлено, що призначення та звільнення осіб, відповідно до переліку № 2 та № 3, здійснюється за поданням начальника територіального управління ДПтС України. Так, в ході досудового розслідування було встановлено, що після призначення на посаду ОСОБА_3 начальником управління ДПтС України в Сумській області, приблизно в період часу з 10.04.2013 року до грудня 2014 року, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від керівників установ виконання покарань та слідчого ізолятору, які розташовані в межах Сумської області та підпорядковані управлінню ДПтС України в Сумській області. Для створення умов, за яких керівники установ виконання покарань та слідчого ізолятору змушені будуть надати неправомірну вигоду, ОСОБА_3 , під час безпосередньої бесіди з керівниками вказаних підпорядкованих йому установ, а саме: начальником Сумського слідчого ізолятора ОСОБА_17 , начальником Сумської виправної колонії № 116 УДПтС України в Сумській області ОСОБА_18 , повідомляв їм про те, що, у разі несплати йому систематично встановленої на власний розсуд неправомірної вигоди, для власних потреб, він буде ініціювати питання перед керівництвом ДПтС України щодо їх звільнення із займаних посад, а, за наявності повноважень, самостійно звільняти їх, шляхом призначення відповідних перевірок, направлення подань про звільнення, позбавлення премій, складання негативних службових характеристик та систематично притягувати їх до дисциплінарної відповідальності, що унеможливить їхнє подальше перебування на займаних посадах. Далі, в період часу приблизно з жовтня 2014 року до листопада 2014 року, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від начальника Сумського слідчого ізолятора УДПтС України в Сумській області ОСОБА_17 , ОСОБА_3 вказав йому на те, що він повинен систематично сплачувати йому неправомірну вигоду з метою залишення на посаді начальника Сумського слідчого ізолятора УДПтС України в Сумській області, інакше він буде звільнений. У свою чергу, розуміючи неправомірність дій ОСОБА_3 , усвідомлюючи те, що при невиконанні ним його вимоги, з боку ОСОБА_3 може чинитися тиск у виді проведення чисельних планових та позапланових перевірок Сумського слідчого ізолятора УДПтС України в Сумській області, складання негативних службових характеристик, направлення подань про його звільнення до ДПтС України, ОСОБА_17 вимушено погодився на вимогу ОСОБА_3 сплатити йому неправомірну вигоду, яку він вкаже. Так, 04.12.2014 року під час зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_17 , в Сумському слідчому ізоляторі УДПтС України в Сумській області, ОСОБА_3 висунув вимогу ОСОБА_17 щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 1000 грн. , для особистих потреб. На виконання вказаної вимоги, 05.12.2014 року ОСОБА_19 прибув до УДПтС України в Сумській області, де під час розмови з ОСОБА_3 в його службовому кабінеті, розташованому за адресою: 40022, м. Суми, вул. Червонозоряна, буд. 12, отримав від нього вказівку, шляхом написання ОСОБА_3 записки щодо передачі 1000 грн. його водію ОСОБА_20 . В подальшому, вийшовши з кабінету ОСОБА_3 , ОСОБА_17 передав на території УДПтС України в Сумській області неправомірну вигоду ОСОБА_20 в сумі 1000 грн. , яку той, в свою чергу, за вказівкою ОСОБА_3 , передав йому в цей же день. Своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України. Крім того, в ході досудового розслідування було встановлено, що 16.12.2014 року начальник управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: 40022, м. Суми, вул. Червонозоряна, буд. 12, під час спілкування з ОСОБА_17 , діючи з корисливим мотивом, з метою незаконного особистого збагачення, розуміючи та усвідомлюючи сутність того, що відбувається, повторно висунув вимогу ОСОБА_17 щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 2000 грн. , для особистих потреб. На виконання вказаної вимоги, 18.12.2014 року ОСОБА_19 прибув до УДПтС України в Сумській області, де під час розмови з ОСОБА_3 в його службовому кабінеті, розташованому за адресою: 40022, м. Суми, вул. Червонозоряна, буд. 12, отримав від нього вказівку щодо передачі йому 2000 грн. в конверті та залишення цього конверту з грошима в кімнаті відпочинку ОСОБА_3 . В подальшому, вийшовши з кабінету ОСОБА_3 , ОСОБА_17 поклав вказані гроші до конверту та повторно зайшов до кабінету ОСОБА_3 , де поклав гроші в кімнаті відпочинку ОСОБА_3 . Своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди з використанням службового становища, вчиненому повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України. Крім того, в ході досудового розслідування було встановлено, що 24.12.2014 року начальник управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: 40022, м. Суми, вул. Червонозоряна, буд. 12, після проведення оперативної наради, під час спілкування з ОСОБА_17 , діючи з корисливим мотивом, з метою незаконного особистого збагачення, розуміючи та усвідомлюючи сутність того, що відбувається, знов висунув вимогу ОСОБА_17 щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 1000 грн. для особистих потреб. На виконання вказаної вимоги, 26.12.2014 року ОСОБА_19 прибув до УДПтС України в Сумській області, де під час розмови з ОСОБА_3 в його службовому кабінеті, розташованому за адресою: 40022, м. Суми, вул. Червонозоряна, 12, отримав від нього вказівку щодо залишення 1000 грн. в кімнаті відпочинку ОСОБА_3 . В подальшому, на виконання вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_17 поклав гроші у сумі 1000 грн. в кімнаті відпочинку ОСОБА_3 . Своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди з використанням службового становища, вчиненому повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України. Крім того, в ході досудового розслідування було встановлено, що 19.12.2014 року начальник управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: 40022, м. Суми, вул. Червонозоряна, буд. 12, після проведення оперативної наради, під час спілкування з ОСОБА_18 , діючи з корисливим мотивом, з метою незаконного особистого збагачення, розуміючи та усвідомлюючи сутність того, що відбувається, висунув вимогу начальнику Сумської виправної колонії № 116 УДПтС України в Сумській області ОСОБА_18 щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 1500 грн. , для особистих потреб, за протегування ОСОБА_18 у роботі та не звільнення його із займаної посад. На виконання вказаної вимоги, 25.12.2014 року близько 15 години 30 хвилин, під час розмови з ОСОБА_3 в його службовому кабінеті, розташованому за адресою: 40022, м. Суми. вул. Червонозоряна, буд. 12, ОСОБА_18 отримав від нього вказівку щодо передачі 1500 грн. його заступнику ОСОБА_21 . В подальшому, вийшовши з кабінету ОСОБА_3 , ОСОБА_18 передав на території УДПтС України в Сумській області неправомірну вигоду ОСОБА_21 в сумі 1500 грн. , яку ОСОБА_21 , в свою чергу, за вказівкою ОСОБА_3 , передав йому в цей же день. Своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди з використанням службового становища, вчиненому повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України. Крім того, 19.02.2015 року близько 08 години 40 хвилин, начальник управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: 40022, м. Суми, вул. Червонозоряна, буд. 12, діючи з корисливим мотивом, з метою незаконного особистого збагачення, розуміючи та усвідомлюючи сутність того, що відбувається, шляхом вимагання, повторно одержав від начальника Сумського слідчого ізолятору УДПтС України в Сумській області ОСОБА_17 неправомірну вигоду в сумі 2500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на 19.02.2015 року до 14 години 00 хвилин, становить 66999,19 грн. (26,799674 х 2500) , за протегування у роботі та не звільнення його із займаної посади. Своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди з використанням службового становища, вчиненому повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України. Таким чином, начальник управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що в період часу з 04.12.2014 року до 19.02.2015 року, займаючи відповідальне становище, діючи умисно, неодноразово одержував від начальника Сумської виправної колонії № 116 УДПтС України в Сумській області ОСОБА_18 та начальника Сумського слідчого ізолятора УДПтС України в Сумській області ОСОБА_17 неправомірну вигоду для себе з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, чим вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 368 КК України. Всіма своїми умисними протиправними діяннями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 368 КК України. Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ч. 1 ст. 66 КК України, відсутні. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ч. 1 ст. 67 КК України, відсутні. Кримінальним правопорушенням майнової шкоди заподіяно не було. Витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні відсутні. Обвинувальний акт був складений та був затверджений 30.04.2015 року за адресою: 01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2. Обвинувальний акт склав: старший слідчої групи у кримінальному провадженні № 42014000000001597 - заступник начальника слідчого управління - начальник першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області юрист 2 класу ОСОБА_9 , обвинувальний акт затвердив старший прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42014000000001597 - начальник управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією прокуратури Київської області, старший радник юстиції ОСОБА_11 (т. 1 а. п. 1-18) .
27.03.2025 року обвинувачений ОСОБА_3 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про закриття кримінального провадження, в якому він просив закрити кримінальне провадження № 42014000000001597 за ч. 3 ст. 368 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України. У відповідності до ст. 12 КК України злочин за ч. 3 ст. 368 КК України належить до категорії тяжких злочинів, строк давності за який встановлюється на рівні 10 років. Згідно обвинувальному акту зазначено обставини подій, остання з яких мала місце 19.02.2015 року, кримінальне провадження не зупинялось, строки давності не переривались. Таким чином, строк давності за ч. 3 ст. 368 КК України закінчився 20.02.2025 року (вхідний № 11869/25 від 27.03.2025 року) (т. 7 а. п. 115) .
27.03.2025 року у відкритому судовому засідання обвинувачений ОСОБА_3 клопотаня підтриав, просив його задовольнити у повному обсязі.
У відкритому судовому засіданні прокурор Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінальногор провадження.
Ознайомившись із клопотанням обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, вислухавши його пояснення та думку, який просив задовольнити клопотання, вислухавши думку прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_4 , дослідивши документи та копії документів, які містяться в матеріалах судового провадження, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судоввих рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Чинна ч. 1 ст. 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення та до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: - два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; - три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; - п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого в п. 2 цієї частини; - десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; - п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаними нормами встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення та до дня набрання вироком законної сили минули зазначені в ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний) ; особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся) ; законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення.
При цьому суд встановлює наявність певного обвинувачення, закінчення відповідних строків, і за таких умов зобов'язаний задовольнити клопотання сторони захисту про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 1 від 23.12.2005 року особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Відповідно до ст. 11-1 КПК України таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/vb001700-05#Text) .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, з дня вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в період часу з 04.12.2014 року до 19.02.2015 року, на момент розгляду судом першої інстанції кримінального провадження щодо ОСОБА_3 , а саме: 27.03.2025 року, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України, диференційований десятирічний строк притягнення його до кримінальної відповідальності за вказане вище кримінальне правопорушення сплинув.
Відповідно до висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення, постанова набрала законної сили 02.02.2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108930842, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086) .
З цього висновку вбачається, що таке подовження може мати місце лише стосовно того строку давності, який триває на момент виникнення підстави для такого подовження, тобто на момент виникнення факту ухилення.
Таким чином, суд переконався в тому, що строк давності притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сплив; строк давності притягнення ОСОБА_3 до відповідальності не зупинявся, та враховуючи наявність згоди обвинуваченого суд має право та, більш того, зобов'язаний, на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закрити кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 КК України та звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Отже, зважаючи на те, що строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачені ч. 1 ст. 49 КК України, не будучи зупиненими в ході їх тривання, спливли, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи поінформованим про суть та наслідки його звільнення від кримінальної відповідальності з указаних підстав, не заперечував проти цього, відтак він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а кримінальне провадження має бути закрито.
При постановленні даної ухвали судом були враховані правові висновки, викладені в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06.03.2023 року у справі № 161/18237/18, провадження № 51-4169км22, постанова набрала законної сили 06.03.2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109446152, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109479894) .
При постановленні даної ухвали судом були враховані правові висновки, викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06.12.2021 року у справі № 521/8873/18, провадження № 51-413кмо21, постанова набрала законної сили 06.12.2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829954) .
При постановленні даної ухвали судом були враховані правові висновки, викладені в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 192/3301/16-к, провадження № 51-3094км20, постанова набрала законної сили 25.02.2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95242104) .
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження слід задовольнити частково. Слід звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 284, 369-372, 375, 376, 537, 539, 615 КПК України; ст. ст. 49, 368 КК України, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження задовольнити частково.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
Ухвала суду про задоволення клопотання обвинуваченого про його звільнення від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив судове рішення (ухвалу) .
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Головуючий: ОСОБА_1