Номер провадження 22-ц/821/510/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/1768/15-ц Категорія: 307000000 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
02 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретарІвануса А.Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни та представника ОСОБА_2 адвоката Бонара Валерія Васильовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.07.2023 (повний текст складено 25.07.2023, суддя в суді першої інстанції Гудзенко В.Л.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Уманська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності,
24.03.2015 ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, яким, у редакції заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 10.12.2014 Уманською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 на 3/4 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 7,7085 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Текучанської сільської ради, скасувати державну реєстрацію права власності на 3/4 частки вказаної земельної ділянки, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 523619271243, на ім'я ОСОБА_1 , визнати за ним право власності на 3/4 частки спірної земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Текуча Уманського району померла його мати ОСОБА_4 . Після смерті матері залишилося спадкове майно у вигляді будинку з надвірними спорудами у с. Текуча, приватизованої земельної ділянки біля нього площею 0,3285 га та земельної ділянки площею 7,7085 га, розташованої на території Текучанської сільської ради. За життя мати розпорядилася зазначеним майном, склавши заповіт на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
23.03.2014 ОСОБА_3 звернувся до Уманської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Після цього він декілька разів намагався зв'язатися з братом для вирішення питання щодо оформлення спадщини, але останній на зв'язок не виходив.
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори, щоб оформити свою частину спадщини, проте нотаріус в усній формі відмовив йому в оформленні спадщини та повідомив, що є новий заповіт від імені матері, згідно з яким вона все майно заповіла ОСОБА_1 , але він заяву про прийняття спадщини не подавав та пропустив строк на прийняття спадщини.
На початку грудня 2014 року ОСОБА_3 знову звернувся до нотаріуса, який повідомив, що є рішення суду, яким ОСОБА_1 встановлено додатковий строк для прийняття спадщини.
10.12.2014 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 7,7085 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0486, наданої для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Текучанської сільської ради, вартістю 53 452,64 грн.
ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частки цього ж майна.
На думку ОСОБА_3 , відповідач примусив їхню матір змінити заповіт на свою користь, навмисно пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини та мав намір заволодіти всім спадковим майном.
Отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідач звернувся до суду з заявою про встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини та зазначив, що, крім нього, інших спадкоємців немає.
29.10.2014 рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 705/6018/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено, встановлено додатковий строк для прийняття спадщини. Проте рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05.03.2015 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.10.2014 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_3 вважав, що відповідач пропустив строк для прийняття спадщини та підстав для його поновлення немає. Тому відповідач не має права на спадкове майно після смерті їхньої матері.
Згідно з актовим записом про смерть від 23.11.2018 № 824 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04.09.2020 від правонаступника позивача ОСОБА_3 . ОСОБА_5 надійшла заява про зміну предмета позову, у якій позивач просила визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 10.12.2014 Уманською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1 на 3/4 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 7,7085 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0486, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Текучанської сільської ради, недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності на 3/4 частки вказаної земельної ділянки, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 523619271243 на ім'я ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_5 право власності на 3/4 частки спірної земельної ділянки.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10.08.2021 серії НОМЕР_1 .
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.12.2022 позивача ОСОБА_5 замінено на її правонаступника ОСОБА_2 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.07.2023 позов задоволено частково.
Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори від 10.12.2014 на ім'я ОСОБА_1 на 3/4 частки земельної ділянки площею 7,7085 га, розташованої на території Текучанської сільської ради, після смерті ОСОБА_4 недійсним.
Скасовано державну реєстрацію права власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 7,7085 га, розташованої на території Текучанської сільської ради, після смерті ОСОБА_4 , зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 523619271243 за ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано в апеляційному порядку. Зі скасуванням рішення суду втрачаються ті наслідки, які з нього випливають, тому вимоги позивача про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2014, виданого на ім'я ОСОБА_1 недійсним та скасування державної реєстрації права власності на 3/4 частки спірної земельної ділянки підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції за наявними у матеріалах справи доказами та показаннями свідків встановив, що відповідач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_4 проживали разом на час відкриття спадщини, тому відповідач вважається таким, що прийняв спадщину.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не позбавлений права звернутися до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину як особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності на 3/4 частки спірної земельної ділянки, суд першої інстанції зазначив, що позивач не позбавлена права у зв'язку зі скасуванням свідоцтва про право на спадщину на відповідача звернутися до нотаріуса на загальних підставах для отримання спадщини.
У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У серпні 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Бонар Валерій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить виключити з мотивувальної частини рішення такі посилання:
- «Згідно даних документів та показів свідків судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_6 проживали разом на час відкриття спадщини, тобто відповідач вважається таким, що прийняв спадщину».
- «Разом тим, відповідач не позбавлений права звернутися в нотаріальну контору для отримання свідоцтва про право на спадщину, як особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини згідно ч.3 ст.1268 ЦК України.»
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, невірно застосував норми матеріального права та помилково скасував свідоцтво про право на спадщину. Вказує, що судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки проживав на момент смерті зі спадкодавцем та є спадкоємцем за заповітом. Тобто свідоцтвом про право на спадщину не порушено жодних прав позивача, скасування свідоцтва про право на спадщину та роз'яснення права на його повторне отримання у нотаріуса є безпідставним.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Бонара Валерія Васильовича мотивована тим, що з висновками суду першої інстанції в мотивувальній частині не можна погодитися, адже суд вийшов за межі позовних вимог. Так, твердження суду першої інстанції, що згідно даних документів та показів свідків судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_6 проживали разом на час відкриття спадщини, тобто відповідач вважається таким, що прийняв спадщину, є безпідставними та необґрунтованими, адже матеріалами справи встановлено, що предметом спору було лише питання про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на частки, при цьому питання щодо встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не було предметом розгляду у справі, зустрічний позов про встановлення факту проживання однією сім'єю відповідач не подавав.
У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна подала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивачу.
Вказує, що з доводами апеляційної скарги позивача погодитись не можна, оскільки для вирішення питання про скасування свідоцтва про право на спадщину слід належним чином дослідити усі обставини справи, врахувати всі підстави для спадкування як позивача, так і відповідача. Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину, вище зазначені обставини досліджуються у вказаному провадженні та подання окремого позову про встановлення факту проживання відповідача зі спадкодавцем не вимагають.
Перегляд справи в апеляційному порядку здійснюється після скасування постановою ВС від 15.01.2025 постанови Черкаського апеляційного суду від 01.11.2023 в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у вказаній частині, що визначає межі апеляційного перегляду.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 08.11.2013 ОСОБА_4 склала заповіт, за яким заповіла належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , а також належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,385 га та земельну ділянку площею 7,7085 га синові ОСОБА_1
26.09.2014 постановою державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропуском ним шестимісячного строку для прийняття спадщини. Також у цій постанові зазначено, що ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця разом із нею не проживав та не був зареєстрований, тому він не вчинив жодних дій, передбачених статтею 1269 ЦК України.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.10.2014 у справі № 705/6018/14-ц позов ОСОБА_1 до Текучанської сільської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 задоволено. Визначено додатковий строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Текуча Уманського району Черкаської області строком на два місяці.
10.12.2014 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 7,7085 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Текучанської сільської ради.
10.12.2014 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 3/4 частки цього ж майна.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05.03.2015 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.10.2014 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд першої інстанції також встановив, що згідно з довідкою голови квартального комітету від 15.01.2015 № 22, яка видана ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , його мати ОСОБА_4 , зареєстрована у с. Текуча Уманського району, проживала у складі його сім'ї з березня 2013 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації у зв'язку з тим, що потребувала за станом здоров'я стороннього догляду.
Згідно з довідкою комунального підприємства «Уманська міська лікарня» від 25.03.2015 ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні та ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Відповідно до довідки сільського голови Текучанської сільської ради від 17.01.2015 № 18, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис від 08.02.2014 № 3, була зареєстрована на АДРЕСА_1 . Поховання матері здійснив син ОСОБА_1 .
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами та показаннями свідків відповідач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_4 проживали разом на час відкриття спадщини, тобто ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину.
З підстав того, що ОСОБА_1 пропустив строки для подання заяви про прийняття спірної спадщини у зв'язку з чим відповідне свідоцтво про право на спадщину йому видано незаконно, позивач у цій справі для захисту власних спадкових прав подав позовну заяву.
Правовідносини у даній справі мають таке правове регулювання.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У постанові ВС від 05.09.2022 у справі №385/321/20 зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.
У постановах від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11, від 14.05.2018 у справі
№ 296/10637/15-ц та від 23.09.2020 у справі № 742/740/17 ВС виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалася на те, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.10.2014 у справі № 705/6018/14-ц про визначення ОСОБА_1 додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом скасоване рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05.03.2015, тому відповідач не має права на спадщину після смерті ОСОБА_4 , що є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого на ім'я ОСОБА_1 , а також для скасування державної реєстрації права власності спадкоємця, що проведена на підставі указаного свідоцтва про право на спадщину.
Задовольняючи позов у частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності на спірне спадкове майно, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на скасування рішення суду про визначення ОСОБА_1 додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом, ОСОБА_1 втратив право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що з матеріалів справи вбачається, що згідно наявних письмових доказів та показань свідків відповідач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_4 проживали разом на час відкриття спадщини, тобто ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину у силу приписів ч.3 ст.1268 ЦК України, за якими спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При цьому встановлення факту спільного проживання відповідача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має значення для правильного вирішення спору та від цього залежить характер спірних правовідносин, а також, відповідно, і визначення, чи порушуються права позивача у цьому випадку.
Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у цій справі та їх аналіз свідчить про безпідставність апеляційних посилань позивача на те, що питання щодо встановлення факту проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем не було предметом розгляду у справі.
Отже аргументи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Бонара В.В. слід відхилити як необґрунтовані.
Далі, апеляційний суд враховує, що вищенаведені положення ч.3 ст.1268 ЦК України регламентують прийняття спадщини особою, яка на час її відкриття проживала разом зі спадкодавцем.
Одночасно приписи ч.1 ст.1269 ЦК України передбачають інший порядок прийняття спадщини для спадкоємця, який на час її відкриття не проживав спільно зі спадкодавцем. Так спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відтак, за доведеності факту прийняття спадкоємцем спірної спадщини підстав для визнання оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину недійсним не має, адже за наявності обставин, визначених ч.3 ст.1268 ЦК України, як умови прийняття спадщини (спільне проживання спадкодавця та спадкоємця на час відкриття спадщини, як у цій справі) інші обставини, що регламентують інший порядок оформлення спадщини для особи спадкоємця, яка на час прийняття спадщини зі спадкодавцем спільно не проживала, у спосіб подання протягом визначеного законодавством строку заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не є необхідними для констатації належного реалізації права на спадкування.
Таким чином аргументи позивача у справі стосовно відсутності підстав для видачі відповідачу спірного свідоцтва про право на спадщину, як особі, що пропустила строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України), свого підтвердження не знайшли, адже відповідач є особою, яка прийняла спадщину у іншому порядку, як спадкоємець, який на час відкриття спадщини проживав спільно зі спадкодавцем (ч.3 ст.1268 ЦК України).
Отже апеляційні аргументи представника ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Т.В. знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.07.2023 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відхилення зазначених позовних вимог за недоведеністю.
Отже апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Т.В. підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Бонара В.В. має бути відхилена.
Оскільки в матеріалах даної справи наявні дані щодо інвалідності лише тих позивачів, які були замінені їх правонаступником - ОСОБА_2 , при цьому даних щодо інвалідності саме цього позивача у справі немає, тому з неї підлягають до стягнення судові витрати у вигляді судового збору на користь відповідача.
Отже, підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку з відхиленням позовних вимог у справі з позивача на користь відповідача слід стягнути 852,60 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, та враховуючи складність справи, пропорційність та обґрунтованість до предмету спору таких витрат, колегія суддів вважає, що з позивача на користь відповідача має бути стягнуто 10 000 грн. витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Бонара Валерія Васильовича - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.07.2023 у даній справі - скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності - відхилити.
В решті рішення - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 852,60 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, та 14 000 грн. витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 02.04.2025.
Суддя-доповідач
Судді