Справа №: 148/365/25
Провадження № 1-кс/148/81/25
01 квітня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин клопотання слідчого СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» у матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150030000056 від 26.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кирнасівка, Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий СВ Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів.
Клопотання погоджено з прокурором. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 , призваний 18.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 22 від 16.03.2023 солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду старшого навідника 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, яка дислокується за адресою : АДРЕСА_2 , поставлено на усі види забезпечення та на котлове забезпечення зараховано з 19.03.2023.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стані із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.
Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 6. 49. 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України. Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені його завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучатись питати дозволу у командирів відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, то розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України старший навідник 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
28.05.2023 у солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел незаконно ухилитися від проходження військової служби.
Так, 28.05.2023 солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_3 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та поїхав до місця свого проживання що за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться по даний час.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_3 солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення служби без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
За результатами досудового розслідування 18.12.2024 слідчим за погодженням із прокурором встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні злочину ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Однак, так як ОСОБА_5 , за місцем проживання відсутній та місце перебування останнього не встановлено, повідомлення про підозру надіслано поштою за місцем проживання останнього для вручення близьким родичам під підпис.
В ході розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 за місцем мешкання не з'являється та його місцеперебування невідоме, тим самим дає підстави вважати, що останній переховується від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим постановою слідчого від 25.12.2024 року оголошено його розшук, а вказане кримінальне провадження зупинене.
Далі, 31.03.2025 о 14 годині 04 хвилин ОСОБА_5 затримано на виконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 10.02.2025 року про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по кримінальному провадженню № 62024150030000056 від 26.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст.407 КК України: тобто у самовільному залишенні місця служби, військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану.
В клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_5 тримання під вартою, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі, що можуть бути як доказ в даному кримінальному провадженні та можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження прокурор вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, підозрюваного та його захисника, які заперечували, щодо задоволення клопотання, суд виходить зі слідуючого.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150030000056 від 26.02.2024 року, повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.07.2024 року за № 2002/4238; карткою 37/846 обстеження та медичного огляду; довідкою КНП Тульчинська ЦРЛ від 08.07.2024 року за № 822-01-11; поясненнями ОСОБА_5 від 01.12.2024 року; дорученням від 03.12.2024; рапортом від 09.12.2024; характеристикою; витягом з реєстру територіальної громади від 13.01.2025 року, копією військового квитка НОМЕР_4 від 24.07.1992 року; доповіддю про факт самовільного залишення частини без зброї від 28.05.2023 року за № 4576/318 дск; витягом з наказу № 112 від 09.06.2023 року; заявою анкетою № 17689642; повідомленням про підозру від 18.12.2024; дорученням про проведення слідчих розшукових дій від 18.12.2024 року та 23.12.2024; рапортами від 20.12.2024 та 25.12.2024; постановою про оголошення в розшук від 25.12.2024; постановою про зупинення досудового розслідування від 26.12.2024 року; протоколом затримання від 31.03.2025 року; постановою про відновлення досудового розслідування від 31.03.2025 року; розпискою про отримання клопотання про обрання запобіжного заходу.
Як слідує із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який вчинений в умовах воєнного стану та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, суд враховує тяжкість покарання, яка йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, особу підозрюваного, який не має зареєстрованого місця проживання на території Тульчинського району Вінницької області, оскільки у березні 2023 року був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , зі слів підозрюваного проживав за різними адресами у смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, не має стійких соціальних зв'язків та стримуючих факторів, оскільки не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не одружений та не працевлаштований.
Разом з цим, оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, або ж перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, та свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, рахуючи строк дії ухвали з моменту затримання.
Також суд зауважує, що ні підозрюваним ні його захисником не надано жодних переконливих доказів стосовно відсутності ризиків, передбачені ст. 177 КПК України та обрання більш м'якого запобіжного заходу зможе запобігти ризикам передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, не надано суду переконливих доказів щодо неможливості подальшого перебування обвинуваченого під вартою.
Крім цього на думку суду, у матеріалах кримінального провадження містяться обставини, які дають підстави до переконання про можливість визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Ризики для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 наявні та обґрунтовані, проте суд не погоджується з доводами прокурора щодо неможливості запобігання цим ризикам шляхом обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу.
Положення кримінального процесуального закону та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан підозрюваного; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу підозрюваного; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; 8) «професійне середовище» підозрюваного; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання;10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Дійсно, частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави, до якого зокрема й відноситься кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 - стаття 407 КК України.
Однак, суд звертає увагу, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов'язкового характеру, а тому враховуючи те, що ОСОБА_5 хоча обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, втім, застосування ч. 4 ст. 183 КПК України є правом, а не обов'язком суду, суд, з урахуванням вищенаведених ризиків, вважає за доцільним визначити йому заставу.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд вважає, що з урахуванням встановлених ризиків, виключністю обставин провадження, та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , для гарантування виконання покладених на нього обов'язків, останньому необхідно визначити альтернативний запобіжних захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240,00 гривень. Вказана застава здатна забезпечити виконання покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст. 183,193-196,369-372 КПК України, слідчий суддя,
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кирнасівка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» строком на шістдесят днів, взявши під варту в залі суду.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 14:04 год. 31.03.2025 року по 14:04 год. 29.05.2025 року.
Визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень.
В разі внесення застави на ОСОБА_5 покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1