31.03.2025 Справа№914/966/25
м.Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Олени ЩИГЕЛЬСЬКОЇ, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакта Трейд» про забезпечення позову
у справі № 914/966/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакта Трейд», м.Радехів Львівської області
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , с.Дуліби Стрийського район Львівської області
про стягнення 294891,69 грн. заборгованості
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакта Трейд» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 294891,69 грн заборгованості, з якої: 291100,00 грн. основного боргу, 1142,89 грн 3% річних, 2648,80 грн інфляційних втрат.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (Вх.№1296/25), у якій заявник просить наклаcти арешт на грошові кошти в межах суми заборгованості 294891,69 грн, які знаходяться на банківських рахунках Відповідача, а саме: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ»; НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ»; НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ»; НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
В обгрунтування заяви ТОВ «Пакта Трейд» зазначає, що між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки №2112-7 від 26.12.2022 р., на виконання умов якого позивач здійснив для відповідача поставку товару на суму 5 189 100,00 грн. Оскільки відповідач здійснив лише часткову оплату вартості товару на загальну суму 4 898 000 грн, то станом на 20.03.2025 заборгованість відповідача становить 291 100,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу, а також 3% річних та інфляційних нарахувань.
Беручи до уваги те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання за договором поставки з оплати поставленого товару, заявник вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача в межах суми заборгованості, при відчуженні відповідачем таких коштів або виведенні їх з банківських рахунків, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог.
Дослідивши зміст поданої заяви ТОВ «Пакта Трейд» про забезпечення позову, а також долучених до неї доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Перевіривши зазначені позивачем обставини, проаналізувавши обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає не доведеною та не підтвердженою необхідність забезпечення позову.
Так, позивач просить суд забезпечити позов накладенням арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог 294 891,69 грн.
Оцінюючи наведені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову у справі, суд аналізує поведінку відповідача у правовідносинах з позивачем, який відповідно до обставин, зазначених у позові, отримав поставлений у період з травня по червень 2023 товар на загальну суму 5 189 100 грн, з яких у період 26.12.2022 - 20.03.2025 частково сплатив 4 898 000 грн.
Суд враховує, що сторони у договорі поставки погодили, що оплата Товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати за Товар.
Разом з тим суд зауважує, що на день звернення позивача до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (25.03.2025 надіслано засобами поштового зв'язку) прострочення відповідача не є тривалим, а підстави нездійснення повної оплати на цей час не відомі. Крім цього, відповідачем неодноразово здійснювались часткові оплати, з яких остання, як зазначає позивач, відбулась 20.03.2025.
Суд також зауважує, що заявником не подано жодних доказів щодо підтвердження тяжкого фінансового становища відповідача, щодо наявності значної кількості заборгованості чи не виконаних зобов'язань перед іншими контрагентами, щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань чи на уникнення спілкування з позивачем. Тобто факт реальної можливості невиконання рішення суду про стягнення коштів, якщо таке буде постановлено в цій справі, заявник не довів. Розмір боргу, який підлягає встановленню та перевірці під час розгляду справи, не є достатньою підставою та належним обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Суд акцентує, що інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов'язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов'язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Саме зазначені судом підстави підлягають оцінці при вирішенні питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову незалежно від ціни позову.
Тому зазначення позивачем про сам факт невиконання зобов'язання з оплати вартості поставленого в травні - червні 2023 року товару у сумі 291100 грн за відсутності доказів та обґрунтованих припущень, що свідчать про наявність передумов для ухилення відповідача від виконання грошових зобов'язань, що є предметом спору, та утруднення виконання рішення про задоволення позову, якщо таке буде постановлене, не є належним обґрунтуванням наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Здійснюючи в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів заявника стосовно розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
Суд звертає увагу, що заявник не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, не обґрунтовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках товариства в межах ціни позову навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та в свою чергу погіршення майнового стану сторони.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакта Трейд» про забезпечення позову (Вх. № 1296/25 від 28.03.2025) необхідно відмовити.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакта Трейд» про забезпечення позову (Вх.№ 1296/25 від 28.03.2025) відмовити
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.