Справа № 199/3752/25
(3/199/2224/25)
іменем України
02.04.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП,
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №600327 від 16.03.2025 слідує, що «16.03.2025 року приблизно о 01-00 годин, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння вчинив домашнє насилля відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою, штовхав, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю.»
ОСОБА_1 до суду не з'явився.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 02.04.2025 року судовою повісткою про виклик до суду та SMS- повідомленням, яке він завчасно, 01.04.2025 року, отримав на свій особистий абонентський номер телефону, та на яке у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Вважаю, що ОСОБА_1 був судом належним чином повідомлений на 02.04.2025 року, оскільки судова повістка без виконання на адресу суду за будь-яких підстав повернута не була.
Крім того до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Суд вважає, такі дії ОСОБА_1 , як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, вказані дії ОСОБА_1 , як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що ОСОБА_1 не бажає з'являтись у судове засідання, що слід вважати ухиленням від явки до суду та намагання уникнути відповідальності за скоєне нею адміністративне правопорушення, враховуючи розумні строки розгляду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП її участь при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАП розглядати справу у її відсутність.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення - 02.04.2025, щодо наміру ОСОБА_1 особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
ОСОБА_1 скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_1 , яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, не бажає з'являтись у судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП його участь при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАП розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 .
Потерпіла ОСОБА_2 до суду не прибула. Була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 02.04.2025 року судовою повісткою про виклик до суду та SMS- повідомленням, на яке вона завчасно, 01.04.2025 року, отримала на свій особистий абонентський номер телефону.
Обставини справи підтверджуються наступники доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №600327 від 16.03.2025,що оформлений згідно з вимогами КУпАП та засвідчений підписами ОСОБА_1 . Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв;
- копія протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 16.03.2025 року;
- копією письмових пояснень потерпілої ОСОБА_3 , в яких пояснила, що у ніч з 15.03.2025 року на 16.03.2025 року, між нею та її співмешканцем ОСОБА_1 стався словесний конфлікт, внаслідок чого, останній висловлювався в її адресу грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхався, тілесні ушкодження не завдано.
- копією письмових пояснень особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , в яких пояснив, що в ніч 16.03.2025 року між ним та його співмешканкою ОСОБА_3 дійсно стався конфлікт в ході якого, він висловлювався в її адресу нецензурною лайкою та штовхав, тілесних ушкоджень не завдано.
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 16.03.2025 року;
- рапортом ЄО №744 від 08.01.2025 року;
- копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Надаючи адміністративно-правову кваліфікацію діянню ОСОБА_1 , суд враховує, що 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22 травня 2024 року, згідно п. 4 ч. І якого у Кодексі України про адміністративні правопорушення ст. 173-2 КУпАП викладено у такій редакції: «Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п'ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п'ятнадцяти діб».
При цьому, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №600327 від 16.03.2025 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-2 КУпАП від 17.05.2024 року.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.173-2 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню
Так, ОСОБА_1 будучи повідомлений належним чином про дату та час слухання справи, до суду не з'явився. Жодних документів, які б підтверджували його невинуватість за ч.3 ст.173-2 КУпАП, суду не надав.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і остання підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, приймаючи наявність в матеріалах справи відомостей про те, що він у минулому притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за аналогічні правопорушення, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 1020 (тисяча двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: Воробйов В.Л.
02.04.2025