вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2025 р. м. Київ Справа № 910/10648/24
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Приватного підприємства «Теплосанмир»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбуд»
про стягнення 408 087,80 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Гімонова К.Е.;
від відповідача: не з'явився;
Приватне підприємство «Теплосанмир» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбуд» про стягнення 408 087, 80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020 в частині сплати орендної плати та комунальних платежів. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 336 300, 00 грн заборгованості з орендної плати, 71 787, 80 грн витрат, сплачених позивачем замість відповідача за послуги з розподілу природного газу та газопостачання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 постановлено позовну заяву з доданими до неї матеріалами передати за виключною підсудністю на розгляд до Господарського суду Київської області.
07.10.2024 матеріали позовної заяви надійшли на адресу Господарського суду Київської області.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Л.В. Сокуренко.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2024 позовну заяву Приватного підприємства «Теплосанмир» залишено без руху.
15.10.2024 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10648/24. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 27.11.2024.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що ТОВ «Новбуд» як станом на дату відкриття провадження у справі, так і станом на дату ухвалення у даній справі рішення не має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву та з урахуванням того, що станом на дату відкриття провадження у справі у відповідача був відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.10.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: бульв. Тараса Шевченка, буд. 10, приміщ. 108, с. Святопетрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08141.
Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 12.12.2024 із відміткою працівника потової установи на довідці про причини повернення/досилання (Ф.20) «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.10.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд наголошує на тому, що протягом розгляду справи судом також направлялись на адресу відповідача ухвали-повідомлення з метою його належного повідомлення про дати та час призначених підготовчих/судових засідань, а відтак, судом було вжито належні та достатні заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом.
21.11.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про неможливість надання доказів у зв'язку із тим, що ПП «Теплосанмир» розташовано за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Мічуріна, буд. 8. Нежитлові приміщення за вказаною адресою разом із нежитловими приміщеннями будівлі 4-а по вул. Мічуріна орендуються позивачем за укладеними із ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури» договором оренди від 26.02.2020. В орендовані позивачем приміщення 25.03.2022, 31.03.2022 було влучання ворожої ракети, що спричинило пошкодження будівель, пожежу та втрату належних ПП «Теплосанмир» активів, частково знищено документацію, на підтвердження чого позивач долучив до копії Витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Інша частина документації, зцілілі активи та запаси вивозились із приміщень під постійними обстрілами. У зв'язку із вказаними обставинами, як зазначив позивач, запитуваний судом договір оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020 було втрачено. Натомість, позивач зазначив, що договір оренди за своєю правовою природою є реальним договором, тобто є дійсним з моменту передачі майна у користування. Крім акта приймання-передачі приміщення від 01.11.2020, що є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 01/11, факт користування приміщенням підтверджується щомісячно складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг, а також копіями долучених виписок по особовому рахунку позивача, зі змісту яких вбачаються сплати відповідачем орендних платежів згідно виставлених позивачем рахунків. Тобто, як зазначив позивач, факт укладення та існування договору відповідачем не оспорювався. Враховуючи викладене, позивач просив визнати причину неможливості надання до суду оригіналу договору оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020 поважною.
27.11.2024 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав свої пояснення щодо предмету спору. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 910/10648/24 на 15.01.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 27.11.2024 та направлено останню відповідачу на його адресу місцезнаходження.
13.01.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання.
15.01.2025 у підготовче засідання представники сторін не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 910/10648/24 на 05.02.2025. Зобов'язано ПП «Теплосанмир» надати до суду наступні докази: - укладення договорів з розподілу та постачання природного газу з ТОВ «Київоблгаз збут» та з АТ «ОГС «Київоблгаз» на спірний об'єкт оренди; - розподілу природного газу на спірний об'єкт оренди на суму 5 791, 74 грн у спірний період; - постачання природного газу на спірний об'єкт оренди на суму 65 996, 06 грн у спірний період. Встановлено позивачу строк для подачі витребуваних доказів та попереджено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
27.01.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про неможливість надання доказу, який витребовує суд, оскільки між ТОВ «Київоблгаз збут», АТ «ОГС «Київоблгаз» та ПП «Теплосанмир» на час дії спірних правовідносин оренди не було укладено прямих договорів на постачання та розподіл природного газу, відповідно, на спірний об'єкт оренди нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020. Сплата витрат за газопостачання та розподіл природного газу на об'єкт оренди здійснювались ТОВ «Новбуд», а після припинення виконання відповідачем обов'язків зі сплати комунальних платежів, і самим позивачем, згідно договорів № 41FP417-1369-2 від 19.02.2021 постачання природного газу та № 094212CZ6VFP016 від 01.01.2016, що укладені між ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт Сервіс» та ТОВ «Київоблгаз збут», АТ «ОГС «Київоблгаз». У зв'язку із тим, що ПП «Теплосанмир» не є стороною вказаних договорів постачання та розподілу природного газу, позивач повідомив про неможливість надання їх копій та доказів постачання і розподілу природного газу на об'єкт оренди згідно договору оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020 у спірний період. Враховуючи вказане, позивач просив суд визнати причину неможливості надання до суду доказів поважною.
05.02.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав свої пояснення щодо виконання вимог ухвали суду від 15.01.2025. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Суд оглянув оригінали доказів, які долучено до позовної заяви у копіях.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/10648/24 до судового розгляду по суті на 12.03.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 05.02.2025 та направлено останню відповідачу на його адресу місцезнаходження.
12.03.2025 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представник позивача виступив з вступними словом. Під час встановлення обставин справи та перевіркою їх доказами судом поставлено на обговорення питання щодо здійснених відповідачем оплат, у тому числі, за спірний період. Представник позивача усно клопотав про відкладення судового засідання з метою з'ясування вказаного питання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2025 відкладено судове засідання у справі № 910/10648/24 на 26.03.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 12.03.2025 та направлено останню відповідачу на його адресу місцезнаходження.
17.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій позивач повідомив суд, що ПП «Теплосанмир» знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Промислова (колишня вул. Мічуріна), буд. 8. Як зазначив позивач, враховуючи, що у період з 24.02.2022 по 26.03.2022 Чугуївська міська територіальна громада відносилась до території активних бойових дій, починаючи з 26.03.2022 - до територій можливих бойових дій (відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Мінреінтеграції України від 22.12.2022 року № 309, зі змінами), а також пошкодження орендованих ПП «Теплосанмир» нежитлових приміщень внаслідок артилерійських обстрілів, що призвело до втрат документації та товарно-матеріальних цінностей, у тому числі комп'ютерної техніки із встановленими базами даних та програмним забезпеченням 1С, внаслідок чого при поданні позову було допущено похибку та помилково заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за січень 2022 року у розмірі 56 050, 00 грн та лютий 2022 року у розмірі 56 050, 00 грн, оскільки вказані суми були фактично оплачені відповідачем. Враховуючи викладене, позивач просив прийняти дану заяву та здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням.
26.03.2025 в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, а також усні пояснення щодо обставини здійснення відповідачем оплати орендних платежів та підтвердив в судовому засіданні, що відповідачем оплачено орендні платежі в повному обсязі за січень та лютий 2022 року, у зв'язку із чим просив суд врахувати вказані пояснення при розгляді справи та задовольнити позовні вимоги з урахуванням вказаних пояснень.
У свою чергу представник відповідача в судове засідання вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, з приводу чого суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представник позивача не з'явився в судове засідання без поважних причини, про причини неявки суд не повідомив, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.
В судовому засіданні 26.03.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
01.11.2020 між Приватним підприємством «Теплосанмир» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новбуд» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 01/11 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування - оренду об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення № 16 площею 224, 2 кв. м за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Б. Хмельницького, буд. 1А, для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 5.1, підп. 2.2.1 п. 2.1 договору, об'єкт оренди вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною договору. Орендодавець зобов'язується у триденний термін після укладення договору передати орендарю майно в належному стані, придатному для використання згідно з розділом 1 договору, за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.2 договору визначено, що орендодавець зобов'язується, серед іншого, прийняти об'єкт оренди за актом приймання-передачі і використовувати його за призначенням згідно п. 1.1 договору.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2020 орендодавець за актом приймання-передачі до договору оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020 передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування - оренду об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення № 16 площею 224, 2 кв. м за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Б. Хмельницького, буд. 1А, для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до пп. 2, 3 акта, на момент приймання-передачі об'єкт оренди знаходиться і задовільному стані. На момент приймання-передачі орендар не має жодних претензій щодо стану об'єкта оренди.
Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, орендодавець має право, зокрема: - контролювати порядок виконання орендарем положень цього договору; - вимагати своєчасної оплати орендарем усіх платежів, обумовлених договором; - безперешкодного доступу на об'єкт оренди в робочий час доби - з обов'язковим попередженням орендаря не пізніше, ніж за один день; - вимагати в орендаря усунення порушень цього договору.
Пунктом 2.2 договору визначено, що орендодавець зобов'язується, серед іншого: - забезпечити безперешкодний доступ орендарю до об'єкта оренди і не чинити перешкод у користуванні них представниками орендаря; - прийняти майно в орендаря по закінченню строку оренди або при достроковому розірванні договору шляхом підписання акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна.
Відповідно до п. 3.1 договору, орендар має право, зокрема: - використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, визначеним у п. 1.1 даного договору.
Пунктом 3.2 договору визначено, що орендодавець зобов'язується, серед іншого: - утримувати об'єкт оренди в належному технічному стані, дотримуватись санітарних і екологічних норм, правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, охорони праці і нести відповідальність за їх дотримання; - своєчасно за власний рахунок проводити поточний ремонт об'єкта оренди, а також усувати пошкодження в межах об'єкта оренди, якщо ці пошкодження виникли з провини орендаря; - своєчасно і в повному обсязі сплачувати передбачені договором платежі згідно з отриманими рахунками; - повернути об'єкт оренди орендодавцю в тому ж стані за актом приймання-передачі (повернення), в якому він був переданий, з урахуванням нормального природного зносу.
Згідно з п. 4.9 договору, орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта в оренду.
Відповідно до п. 4.1 договору, орендна плата за 1 (один) кв. м об'єкта оренди встановлюється в розмірі 250, 00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 41, 67 грн. Розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 56 050, 00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 9 341, 67 грн за місяць.
Згідно з п. 4.5 договору, орендар не сплачує орендодавцю жодних інших платежів, за винятком тих, що прямо визначені даним договором.
У пункті 4.6 договору сторони узгодили, що до 20-го числа кожного поточного місяця орендодавець надає орендарю рахунки на обсяг обумовлених договором платежів за сплачуваний місяць. Рахунок орендодавець може надіслати орендареві поштою на юридичну адресу, факсимільним зв'язком або на електронну адресу, вказану в договорі. Орендодавець зобов'язується надати орендареві акт прийому-передачі наданих послуг за поточний місяць не пізніше 20-го числа наступного місяця. Орендар зобов'язаний підписати й повернути орендодавцеві один примірник акта прийому-передачі наданих послуг за поточний місяць протягом 10 (десяти) календарних днів із моменту його одержання або в такий самий строк надати письмові обґрунтовані зауваження. Якщо орендодавець протягом указаного строку не отримає підписаний орендарем акт прийому-передачі наданих послуг за поточний місяць або обґрунтовані письмові зауваження до акта, то останній вважається таким, що повністю погоджений і затверджений орендарем без претензій, а вказані в ньому послуги підлягають оплаті в повному розмірі в зазначеній в акті сумі. У такому випадку орендодавець фіксує у власному примірнику акта факт відмови орендаря від його підписання і підписує акт в односторонньому порядку. Коли орендар протягом указаного вище строку надішле обґрунтовані письмові зауваження до акту, то орендодавець протягом 10 (десяти) календарних днів із моменту їх отримання зобов'язаний усунути недоліки, указані орендарем, або обґрунтувати відмову в їх усуненні й повторно надати акт на підпис орендарю.
За змістом п. 4.7 договору, орендар здійснює попередню оплату суми орендної плати за наступний місяць помісячно до 28-го числа поточного місяця шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця.
Пунктом 4.8 договору передбачено, що орендар самостійно оплачує вартість комунальних послуг згідно з діючими тарифами за наявності укладених договорів з відповідними підприємствами про надання комунальних послуг.
Відповідно до п. 6.9 договору, у випадку наявності в орендаря заборгованості зі сплати будь-яких платежів, передбачених даним договором, сума отриманих чергових платежів розподіляється на погашення грошових зобов'язань орендаря перед орендодавцем у наведеній нижче послідовності: - відшкодування будь-яких збитків, понесених орендодавцем з вини орендаря в ході виконання цього договору, зокрема пов'язаних з отриманням виконання зобов'язань за договором (підп. 6.9.1); - компенсація вартості усунення будь-яких пошкоджень об'єкта оренди, заподіяних з вини орендаря (підп. 6.9.2); - будь-які види неустойки, штрафних санкцій, якщо вони передбачені цим договором (підп. 6.9.3); - прострочена орендна плата (підп. 6.9.4); - орендна плата (підп. 6.9.5).
За змістом п. 6.10 договору, орендодавець не несе відповідальність за схоронність майна, що знаходиться в орендованому об'єкті.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за їх наявності) і діє до 31.12.2021 року або до дати його дострокового розірвання згідно з пп. 10.3, 10.5 договору.
Відповідно до п. 5.2-5.3 договору, у день закінчення терміну дії договору орендар повертає, а орендодавець приймає об'єкт оренди у стані, не гіршому ніж на момент укладання договору, з урахуванням нормального природного зносу, про що складається акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди. Будь-яке майно орендаря, яке залишається в межах об'єкта оренди після закінчення терміну, вказаного в цьому договорі, вважається сміттям, яке може бути видалене з об'єкта оренди на власний розсуд орендодавцем або будь-якою іншою особою без відшкодування його вартості орендареві.
У пункті 11.10 договору сторони узгодили, що при оформленні документів, виконуючи умови даного договору, сторони допускають використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, кваліфікованого електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що протягом 2021 року відповідач належним чином виконував зобов'язання за договором в частині сплати орендних платежів та сплачував на користь позивача суму орендної плати у порядку та розмірі, передбачені умовами договору.
Позивач зазначив, що ТОВ «Новобуд» після закінчення строку дії договору оренди, визначеного п. 10.1 договору, продовжувало користуватися об'єктом оренди, заперечення з боку орендодавця щодо припинення дії договору були відсутні, а тому договір оренди відповідно до ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України вважався поновленим на наступний строк, тобто до 31.12.2022.
Як зазначив позивач, доказами користування відповідачем об'єктом оренди є підписані між сторонами акти здачі-приймання робіт за період з січня 2022 року до червня 2022 року включно на загальну суму 336 300, 00 грн, а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2115 від 31.01.2022 на суму 56 050, 00 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2224 від 28.02.2022 на суму 56 050, 00 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2225 від 31.03.2022 на суму 56 050, 00 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2226 від 29.04.2022 на суму 56 050, 00 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2539 від 31.05.2022 на суму 56 050, 00 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2604 від 30.06.2022 на суму 56 050, 00 грн.
Суд встановив, що усі зазначені вище акти підписані кваліфікованими електронними підписами сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями протоколів створення та перевірки кваліфікованого удосконаленого підпису до вказаних вище актів. Заперечень відповідача щодо підписання вказаних вище актів з використанням кваліфікованого електронного підпису матеріли справи не містять.
Також позивач долучив до матеріалів справи рахунки на оплату за оренду приміщення № 814 від 21.01.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2637 від 28.02.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2638 від 31.03.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2639 від 29.04.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 3009 від 31.05.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 3081 від 30.06.2022 на суму 56 050, 00 грн.
За ствердженням позивача, 22.09.2022 комісією орендодавця було проведено обстеження об'єкта оренди, внаслідок чого було встановлено, що нежитлове приміщення було покинуте орендарем, не було повернуто орендарем за актом передачі, посадові особи орендаря на дзвінки не відповідають, уникають спілкування, про що складено акт обстеження приміщення від 23.09.2022 (копія долучена до матеріалів справи).
Зі змісту акта обстеження приміщення від 23.09.2022 вбачається, що при обстеженні приміщення було встановлено наявність сміття, занедбаний стан, пошкоджені електророзетки та електричний щиток.
Позивач стверджує, що відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання за договором в частині сплати орендних платежів не виконав належним чином, у зв'язку із чим відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати орендної плати за період з січня 2022 року до червня 2022 року в загальній сумі 336 000, 00 грн. При цьому позивач зауважив, що орендоване відповідачем приміщення, в порушення умов договору, за актом передачі орендодавцю не було передано.
Крім того, як зазначив позивач, користуючись об'єктом оренди ТОВ «Новобуд» також не сплачувало підприємствам послуги з розподілу природного газу та послуги з постачання природного газу, з якими орендарем були укладені відповідні договори, як це визначено умовами п. 4.8 договору, внаслідок чого ПП «Теплосанмир» сплатило заборгованість перед ТОВ «Київоблгаз збут» в сумі 65 996, 06 грн на підставі платіжної інструкції № 216 від 07.12.2022 на суму 65 996, 06 грн із призначенням платежу: «Сплата 38467247 за дог 41FP417-1369-21 по рах 62007949 по 000105KON постачання ПГ (дог 41FP417-1369-2 19.02.21р с ТОВ «УП'КОМФОРТ СЕРВІС» єдрпоу 38467247)», та перед АТ «ОГС «Київоблгаз» в сумі 5 791, 74 грн на підставі платіжної інструкції № 215 від 07.12.2022 на суму 5 791, 74 грн із призначенням платежу: «Сплата 38467247 за дог №094212CZ6VFP016 зг рах 62031092 за розп природ газу (дог №094212CZ6VFP016 від 01.01.2016р с ТОВ «УП'КОМФОРТ СЕРВІС» єдрпоу 38467247)» (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).
23.11.2023 позивач направив відповідачу претензію вих. № 21/11/23-1 від 21.11.2023, якою вимагав відповідача сплатити на користь ПП «Теплосанмир» протягом 20 календарних днів заборгованість з орендної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 в сумі 560 500, 00 грн, а також сплатити (компенсувати) на користь ПП «Теплосанмир» сплачену заборгованість перед ТОВ «Київоблгаз збут» в сумі 65 996,06 грн та перед АТ «ОГС «Київоблгаз» в сумі 5 791, 74 грн. На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 6106002045960, поштову накладну та фіскальний чек до вказаного поштового відправлення. Проте, відповіді на вказану вимогу відповідач не направив, вимогу залишив без задоволення.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 408 087, 80 грн, з яких 336 000, 00 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2022 до 30.06.2022 та 71 787, 80 грн витрат, сплачених позивачем замість відповідача за послуги з розподіл природного газу та газопостачання.
Водночас, під час розгляду даної справи по суті позивач повідомив суд, що відповідач частково сплатив орендну плату за користування об'єктом оренди за спірний період в порядку та строки, передбачені договором, у зв'язку із чим позивачем помилково заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за січень 2022 року у розмірі 56 050, 00 грн та лютий 2022 року у розмірі 56 050, 00 грн, оскільки вказані суми були фактично оплачені відповідачем. Вказана обставина повідомлена позивачем у заяві від 17.03.2025, яку позивач просив суд врахувати при розгляді справи, та підтверджена представником позивача в судовому засіданні 26.03.2025. При цьому представник позивача також підтвердив, що сплата орендної плати за січень та лютий 2022 року були здійснені відповідачем до дати звернення позивачем до суду із даним позовом.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020 як належні підстави у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором найму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2020 позивач, на виконання умов договору, за актом приймання-передачі до договору оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020 передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування - оренду об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення № 16 площею 224, 2 кв. м за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Б. Хмельницького, буд. 1А, для здійснення господарської діяльності. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень та є невід'ємною частиною договору.
Отже, позивач зобов'язання за договором оренди виконав належним чином.
Статтею 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Норма статті 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді», і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за їх наявності) і діє до 31.12.2021 року або до дати його дострокового розірвання згідно з пп. 10.3, 10.5 договору.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ТОВ «Новобуд» після закінчення строку дії договору оренди, визначеного п. 10.1 договору, продовжувало користуватися об'єктом оренди, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та здійсненням відповідачем часткових оплат орендної плати за січень, лютий 2022 року.
Заперечень позивача як орендодавця щодо продовження користування відповідачем об'єктом оренди після закінчення строку дії договору матеріали справи не містять.
Також, в матеріалах справи відсутні відомості про розірвання чи визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020.
З урахуванням зазначеного вище, враховуючи, що строк договору оренди, визначений у п. 10.1 договору, закінчився, проте орендар продовжив користуватися об'єктом оренди та частково сплачував орендну плату за виставленими позивачем рахунками, а також враховуючи, що орендодавець протягом одного місяця після закінчення спірного договору не надіслав орендарю своїх письмових заперечень щодо продовження користування майном, суд дійшов висновку, що договір оренди відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України вважався поновленим на наступний строк, тобто протягом спірного періоду (січень-червень 2022 року) договір оренди був чинним.
Згідно з ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з п. 4.9 договору, орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта в оренду.
Відповідно до п. 4.1 договору, орендна плата за 1 (один) кв. м об'єкта оренди встановлюється в розмірі 250, 00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 41, 67 грн. Розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 56 050, 00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 9 341, 67 грн за місяць.
У пункті 4.6 договору сторони узгодили, що до 20-го числа кожного поточного місяця орендодавець надає орендарю рахунки на обсяг обумовлених договором платежів за сплачуваний місяць. Рахунок орендодавець може надіслати орендареві поштою на юридичну адресу, факсимільним зв'язком або на електронну адресу, вказану в договорі. Орендодавець зобов'язується надати орендареві акт прийому-передачі наданих послуг за поточний місяць не пізніше 20-го числа наступного місяця. Орендар зобов'язаний підписати й повернути орендодавцеві один примірник акта прийому-передачі наданих послуг за поточний місяць протягом 10 (десяти) календарних днів із моменту його одержання або в такий самий строк надати письмові обґрунтовані зауваження.
За змістом п. 4.7 договору, орендар здійснює попередню оплату суми орендної плати за наступний місяць помісячно до 28-го числа поточного місяця шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця.
Суд встановив, що відповідач у період з січня до червня 2022 року включно користувався об'єктом оренди відповідно до умов договору, що підтверджується копіями актів здачі-приймання робіт за спірний період на загальну суму 336 300, 00 грн, а саме: № 2115 від 31.01.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2224 від 28.02.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2225 від 31.03.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2226 від 29.04.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2539 від 31.05.2022 на суму 56 050, 00 грн та № 2604 від 30.06.2022 на суму 56 050, 00 грн, які підписані кваліфікованими електронними підписами сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями протоколів створення та перевірки кваліфікованого удосконаленого підпису до вказаних вище актів. Заперечень відповідача щодо підписання вказаних вище актів з використанням кваліфікованого електронного підпису матеріли справи не містять. Відповідач не заперечив та не спростував обставину користування ним об'єктом оренди на підставі договору протягом січня-червня 2022 року.
Також в матеріалах справи наявні рахунки на оплату за оренду приміщення № 814 від 21.01.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2637 від 28.02.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2638 від 31.03.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 2639 від 29.04.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 3009 від 31.05.2022 на суму 56 050, 00 грн, № 3081 від 30.06.2022 на суму 56 050, 00 грн.
Отже, за період з січня до червня 2022 року включно відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача орендні платежі в загальному розмірі 336 300, 00 грн (56050,00 грн * 6 місяців).
Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені приписи чинного законодавства та умови п. 4.7 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем сплати орендних платежів за період з 01.01.2022 до 30.06.2022 є таким, що настав.
З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2022 відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 56 050, 00 грн із призначенням платежу: «оплата за оренду приміщення згідно рахунку № 814 від 21.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% = 9341,67 грн», що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача за період з 21.02.2022 до 21.02.2022.
Рахунок на оплату оренди приміщення № 814 від 21.01.2022 на суму 56 050, 00 грн наявний в матеріалах справи та виставлений на оплату орендної плати за січень 2022 року.
Також, під час розгляду даної справи по суті позивач повідомив суд, що відповідач частково сплатив орендну плату за користування об'єктом оренди за спірний період в порядку та строки, передбачені договором, у зв'язку із чим позивачем помилково заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за січень 2022 року у розмірі 56 050, 00 грн та лютий 2022 року у розмірі 56 050, 00 грн, оскільки вказані суми були фактично оплачені відповідачем. Вказана обставина повідомлена позивачем у заяві від 17.03.2025, яку позивач просив суд врахувати при розгляді справи, та підтверджена представником позивача в судовому засіданні 26.03.2025. При цьому представник позивача також підтвердив, що сплата орендної плати за січень та лютий 2022 року були здійснені відповідачем в повному обсязі до дати звернення позивачем до суду із даним позовом.
Отже, судом встановлено, не заперечується позивачем та не спростовано відповідачем, що орендар зобов'язання за договором в частині сплати орендних платежів в порядку та строки, погоджені сторонами, виконав лише частково та сплатив на користь позивача орендні платежі за січень 2022 року у розмірі 56 050, 00 грн та за лютий 2022 року у розмірі 56 050, 00 грн, що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача за період з 21.02.2022 до 21.02.2022, письмовими поясненнями позивача, що викладені у заві від 17.03.2025, а також усними поясненнями представника позивача в судовому засіданні 26.03.2025.
Водночас, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з січня 2022 року по червень 2022 року в порядку та строки, погоджені сторонами, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за спірний період утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів в загальній сумі 224 200, 00 грн (56050,00грн*6 міс-112100,00 грн (сплачені орендні платежі за січень, лютий 2022 року)). Протилежного суду не доведено, доказів сплати орендних платежів за спірний період в повному обсязі до суду не надано.
Оскільки відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів за період користування приміщенням, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з січня 2022 року до червня 2022 року, враховуючи сплату відповідачем орендних платежів за січень, лютий 2022 року, підлягають задоволенню частково в сумі 224 200, 00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 71 787, 80 грн витрат, сплачених позивачем замість відповідача за послуги з розподілу природного газу та газопостачання, суд встановив та зазначає наступне.
В обґрунтування підстав для стягнення з відповідача 71 787, 80 грн витрат, сплачених позивачем замість відповідача за послуги з розподілу природного газу та газопостачання позивач зазначив, що ТОВ «Новобуд», користуючись об'єктом оренди, не сплачувало послуги розподілу природного газу та послуги газопостачання підприємствам, з якими орендарем були укладені відповідні договори, як це визначено умовами п. 4.8 договору, внаслідок чого ПП «Теплосанмир» сплатило заборгованість перед ТОВ «Київоблгаз збут» в сумі 65 996, 06 грн та заборгованість перед АТ «ОГС «Київоблгаз» в сумі 5 791, 74 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач долучив до матеріалів справи копію платіжної інструкції № 216 від 07.12.2022 на суму 65 996, 06 грн із призначенням платежу: «Сплата 38467247 за дог 41FP417-1369-21 по рах 62007949 по 000105KON постачання ПГ (дог 41FP417-1369-2 19.02.21р с ТОВ «УП'КОМФОРТ СЕРВІС» єдрпоу 38467247)», та копію платіжної інструкції № 215 від 07.12.2022 на суму 5 791, 74 грн із призначенням платежу: «Сплата 38467247 за дог №094212CZ6VFP016 зг рах 62031092 за розп природ газу (дог №094212CZ6VFP016 від 01.01.2016р с ТОВ «УП'КОМФОРТ СЕРВІС» єдрпоу 38467247)».
Відповідно до ст. 509, 525, 527 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Наразі суд зазначає, що судом не встановлено та умовами договору не передбачено обов'язок орендодавця сплачувати вартість комунальних послуг за орендаря, у випадку невиконання орендарем вказаного обов'язку, зокрема у випадку несплати відповідачем за послуги з розподілу природного газу та газопостачання.
Натомість пунктом 4.8 договору чітко встановлено, що орендар самостійно оплачує вартість комунальних послуг згідно з діючими тарифами за наявності укладених договорів з відповідними підприємствами про надання комунальних послуг.
Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що за об'єктом оренди були наявні укладені договори з відповідними підприємствами про надання комунальних послуг, зокрема з ТОВ «Київоблгаз збут» договір про постачання природного газу та з АТ «ОГС «Київоблгаз» договір про розподілу природного газу.
Також, зі змісту долучених до позовної заяви призначень платежу платіжних інструкцій суд позбавлений можливості встановити, що позивачем були оплачені послуги з постачання природного газу та послуги з розподілу природного газу, які були надані саме за об'єктом нерухомого майна - нежитловими приміщеннями № 16 площею 224, 2 кв. м за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Б. Хмельницького, буд. 1А, які перебували у відповідача в тимчасовому платному користуванні на підставі договору..
Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2025 було зобов'язано ПП «Теплосанмир» надати до суду докази укладення договорів з розподілу та постачання природного газу з ТОВ «Київоблгаз збут» та з АТ «ОГС «Київоблгаз» на спірний об'єкт оренди, розподілу природного газу на спірний об'єкт оренди на суму 5 791, 74 грн у спірний період, постачання природного газу на спірний об'єкт оренди на суму 65 996, 06 грн у спірний період.
Проте, на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2025, позивач повідомив суд про неможливість подання витребуваних доказів, оскільки між ТОВ «Київоблгаз збут», АТ «ОГС «Київоблгаз» та ПП «Теплосанмир» на час дії спірних правовідносин оренди не було укладено прямих договорів на постачання та розподіл природного газу, відповідно, на спірний об'єкт оренди нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020. Сплата витрат за газопостачання та розподіл природного газу на об'єкт оренди здійснювались ТОВ «Новбуд», а після припинення виконання відповідачем обов'язків зі сплати комунальних платежів, і самим позивачем, згідно договорів № 41FP417-1369-2 від 19.02.2021 постачання природного газу та № 094212CZ6VFP016 від 01.01.2016, що укладені між ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт Сервіс» та ТОВ «Київоблгаз збут», АТ «ОГС «Київоблгаз». У зв'язку із тим, що ПП «Теплосанмир» не є стороною вказаних договорів постачання та розподілу природного газу, позивач повідомив про неможливість надання їх копій та доказів постачання і розподілу природного газу на об'єкт оренди згідно договору оренди нерухомого майна № 01/11 від 01.11.2020 у спірний період. Враховуючи вказане, позивач просив визнати причину неможливості надання до суду доказів поважною.
Копій договору № 41FP417-1369-2 від 19.02.2021 постачання природного газу та № 094212CZ6VFP016 від 01.01.2016 розподілу природного газу, про які йде мова у призначеннях платежу платіжних доручень позивачем, до суду не надано, як і зазначених у призначеннях платежу рахунків.
Вказані вище пояснення позивача не дають суду підстави для висновку, що оплачені позивачем послуги з постачання природного газу в сумі 65 996, 06 грн на підставі платіжної інструкції № 216 від 07.12.2022 на суму 65 996, 06 грн із призначенням платежу: «Сплата 38467247 за дог 41FP417-1369-21 по рах 62007949 по 000105KON постачання ПГ (дог 41FP417-1369-2 19.02.21р с ТОВ «УП'КОМФОРТ СЕРВІС» єдрпоу 38467247)», та послуги з розподілу природного газу в сумі 5 791, 74 грн на підставі платіжної інструкції № 215 від 07.12.2022 на суму 5 791, 74 грн із призначенням платежу: «Сплата 38467247 за дог №094212CZ6VFP016 зг рах 62031092 за розп природ газу (дог №094212CZ6VFP016 від 01.01.2016р с ТОВ «УП'КОМФОРТ СЕРВІС» єдрпоу 38467247)», були оплачені саме у зв'язку із тим, що ТОВ «Новобуд», користуючись об'єктом оренди, не сплачувало за відповідні послуги підприємствам, з якими орендарем були укладені відповідні договори, як це визначено умовами п. 4.8 договору.
Крім того суд враховує, що позивачем оплачено послуги з постачання природного газу та послуги з розподілу природного газу лише 07.12.2022, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, у той час як спірним періодом зі сплати орендних платежів у даній справі є період з січня 2022 року до червня 2022 року включно.
Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів як розподілу природного газу на спірний об'єкт оренди на суму 5 791, 74 грн у спірний період, так і постачання природного газу на спірний об'єкт оренди на суму 65 996, 06 грн у спірний період (виставлені рахунки, показники приладів обліку, повідомлення від газопостачального підприємства або підприємства з розподілу природного газу тощо).
Доказів того, що відповідач у попередні періоди (наприклад протягом 2021 року) здійснював сплату послуг з постачання природного газу та послуги з розподілу природного газу щодо об'єкта оренди, позивач також до суду не надав.
Суд звертає увагу позивача на пункт п. 4.5 договору, яким визначено, що орендар не сплачує орендодавцю жодних інших платежів, за винятком тих, що прямо визначені даним договором.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустими у розумінні ст. 76, 77 ГПК України наявності підстав для стягнення з відповідача 71 787, 80 грн витрат, сплачених позивачем замість відповідача за послуги з розподілу природного газу та газопостачання, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, нормативно та документально не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд наголошує на тому, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 363, 00 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбуд» (місцезнаходження: бульв. Тараса Шевченка, буд. 10, приміщ. 108, с. Святопетрівське, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08141; код ЄДРПОУ 40917283) на користь Приватного підприємства «Теплосанмир» (місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 8, м. Чугуїв, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63503; код ЄДРПОУ 43533892) 224 200, 00 грн заборгованості з орендної плати та 3 363, 00 грн судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 02.04.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко