ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.03.2025Справа № 910/15480/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 44, Ідентифікаційний код юридичної особи 42795490)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (01042, місто Київ, вул.Маккейна Джона, будинок 39, офіс 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 42936402) стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 754 304 грн. 96 коп.
Представники:
від Позивача: Оніщук В.М. (представник на підставі довіреності);
від Відповідача: Пушинський М.В. (представник на підставі ордеру);
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 754 304 грн. 96 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 року відкрито провадження у справі №910/15480/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2025 року.
30.12.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про стягнення заборгованості у розмірі 532 500 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2025 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про стягнення заборгованості у розмірі 532 500 грн. 00 коп. у справі №910/15480/24 повернуто Заявникові.
03.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
08.01.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.
15.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 12.02.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025 року.
26.02.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.03.2025 року.
В судовому засіданні 26 березня 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 26 березня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (Замовник) було укладено Договір про закупівлю послуг №4600007207, відповідно до умов якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов?язується на свій ризик надати Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору. (т.1 а.с.13-59)
Склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід?ємною частиною Договору. (п. 1.2 Договору).
Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить: 10 650 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 1 775 000.00 грн. (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п.3.3 Договору оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття Робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих Робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
Згідно з п.4.1 Договору Підрядник зобов?язується виконати Роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід?ємною його частиною.
Строки виконання Робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. (п.4.2 Договору)
Згідно з п.4.3 Договору датою закінчення виконаних Підрядником Робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору. Виконання Робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.
Місце виконання Робіт (надалі - Об?єкт): ГРС Богуслав, Київська обл., Обухівський р-н., с. Дибинці (ГКС-35) (п.4.4. Договору)
Відповідно до п.5.1 Договору передача виконаних Робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками Сторін.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання Робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток Nє3), до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості Робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання Робіт, а при порушенні строку виконання Робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних Робіт.
У Додатку №3 до Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року (Графік виконання робіт) сторони визначили строки виконання робіт: 1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів, 2) виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно - монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 днів, 3) пусконалагоджувальні роботи - 365 днів. (т.1 а.с.59)
Додатковою угодою №1 від 25 жовтня 2023 року до Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року Сторони прийшли згоди пункт 3.1. Договору викласти в такій редакції: « 3.1. Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить 10 642 989,11 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 773 831,52 грн.». Відповідно до п. 2- 3 Додаткової угоди №1 від 23.02.2024 Сторони прийшли згоди Додаток №1 до Договору «Технічні, якісні та кількісні характеристики» викласти в редакції Додатку №1 до цієї Додаткової угоди. Сторони прийшли до згоди Додаток №2 до Договору «Договірна ціна» викласти в редакції Додатку №2 до цієї Додаткової угоди. (т. 1 а.с.60-90)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року Відповідач надав послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав), а Позивач в свою чергу прийняв вказані послуги на загальну суму в розмірі 10 581 762 грн. 11 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року на суму в розмірі 48 436 грн. 50 коп., №2 за липень 2024 року на суму в розмірі 706 774 грн. 72 коп., №1 за червень 2023 року на суму в розмірі 299 040 грн. 00 коп., довідками про вартість виконаних будівельних робіт, Актами вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, від 07.03.2024 року на суму в розмірі 9 419 510 грн. 89 коп., від 16.07.2024 року на суму в розмірі 108 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.122-146)
Претензіями №6 від 21.08.2023 року, №18 від 25.04.2024 року, №22 від 14.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» просило Відповідача сплатити штрафні санкції, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист, накладних, фіскальних чеків. (т.1 а.с.147-156)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив виконання робіт у строки, передбачені умовами договору. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» пеню у розмірі 1 034 514 грн. 41 коп., штраф у розмірі 719 790 грн. 55 коп.
Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач зазначав, що гранична дата виконання робіт по Договору - 07.02.2024 року. Таким чином, застосування штрафних санкцій по Договору до закінчення строку виконання таких робіт є неправомірним. Крім того, наявне прострочення кредитора. Фактично з моменту погодження робочої документації, яке відбулось 28.06.2023, про що свідчить Лист №7203ВИХ-23-1732 від 28.06.2023 року до моменту укладання Додаткової угоди №1 (25.10.2023 року) яка була підписана з метою уточнення робіт, які необхідно виконати, у Підрядника була відсутня можливість приступити до виконання Робіт по Договору, через те, що виконання без підписаної додаткової угоди або суперечило б робочій документації по об'єкту, або Додатку №1 до Договору «Технічні, якісні та кількісні характеристики». Таким чином, погодження змін до договору відбулось через 120 календарних днів. Таким чином, загальний строк прострочення кредитора склав 146 календарних днів. 15 травня 2023 року Листом №1505- 1/23 Позивача було повідомлено про настання форс-мажорних обставин по Договору №4600007207 від 07.02.2023. Зі змісту вказаного листа вбачається, що Відповідачем було повідомлено Позивача про те, що постійні ракетні обстріли та повітряні тривоги, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури України призводить до уповільнення надання послуг і впливає на можливість виконання зобов'язань у терміни визначені Договорами. Відтак, повідомлено про настання обставин непереборної сили. Листом №1505- 1/23 від 15.05.2023 року Відповідач виконав вимоги п. 8.2. Договору й повідомив Відповідача про об'єктивну неможливість виконати свої зобов'язання з виконання робіт за договором в строк, через наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З урахуванням цього, з урахуванням п. 8.4 Договору термін строку виконання робіт було продовжено на строк дії обставин непереборної сили, а відтак застосування санкцій по Договору до закінчення строку виконання таких робіт без урахування дії форс-мажорних обставин є протиправним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору підряду є результат виконаних підрядником робіт.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року Відповідач надав послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав), а Позивач в свою чергу прийняв вказані послуги на загальну суму в розмірі 10 581 762 грн. 11 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року на суму в розмірі 48 436 грн. 50 коп., №2 за липень 2024 року на суму в розмірі 706 774 грн. 72 коп., №1 за червень 2023 року на суму в розмірі 299 040 грн. 00 коп., довідками про вартість виконаних будівельних робіт, Актами вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 07.03.2024 року на суму в розмірі 9 419 510 грн. 89 коп., від 16.07.2024 року на суму в розмірі 108 000 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін електронним цифровим підписом без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.122-146)
Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.4.1 Договору Підрядник зобов?язується виконати Роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід?ємною його частиною.
У Додатку №3 до Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року (Графік виконання робіт) сторони визначили строки виконання робіт: 1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів, 2) виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно - монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 днів, 3) пусконалагоджувальні роботи - 365 днів. (т.1 а.с.59)
Таким чином, сторонами передбачено точний, чітко визначений строк виконання кожного етапу договору - з дати підписання договору (07.02.2023), який не підлягає довільному тлумаченню та який не потребує додаткових доказів, а також визначено чіткі конкретні етапи виконання договору.
При зверненні до суду з вказаним позовом, Позивач зазначав, що роботи по І етапу виконання робіт мали бути виконані Відповідачем у строк 120 днів, тобто по 07.06.2023 року; роботи по ІІ етапу виконання робіт - у строк 300 днів, тобто по 04.12.2023 року; роботи по ІІІ етапу виконання робіт - у строк 365 днів, тобто по 07.02.2024 року.
Так, Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2023 року на суму в розмірі 299 040 грн. 00 коп. підписаний сторонами 28.06.2023 року, а тому прострочення склало 20 календарних днів; Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року на суму в розмірі 48 436 грн. 50 коп. - 07.03.2024 року, а тому прострочення склало 93 календарні дні; Акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за липень 2024 року на суму в розмірі 706 774 грн. 72 коп. - 16.07.2024 року, а тому прострочення склало 183 календарні дні.
Проаналізувавши передбачені у договорі підряду зобов'язання підрядника, суд дійшов висновку, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, завершальною стадією яких є пусконалагоджувальні роботи, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет договору, - це закінчені роботи з ремонту відповідно до такого договору.
Тому, Суд не приймає до уваги вказані доводи Позивача, оскільки для виконання договору встановлено 365 календарних днів з дати підписання договору відповідно до п.4.1, отже, Підрядник мав завершити роботи у строк по 07.02.2024 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2025 року по справі №910/3385/24.
Таким чином, враховуючи умови Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року Відповідач повинен був здійснити надання послуг на суму в розмірі 10 642 989 грн. 11 коп. у строк по 07.02.2024 року.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення умов Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року, Відповідач здійснив надання послуг на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року на суму в розмірі 48 436 грн. 50 коп., №2 за липень 2024 року на суму в розмірі 706 774 грн. 72 коп., №1 за червень 2023 року на суму в розмірі 299 040 грн. 00 коп. з порушенням строку, визначеного Договором, оскільки останній Акт був підписаний сторонами 16.07.2024 року, який включає в себе, зокрема, проведення гідравлічних випробовувань, монтаж системи автоматизації, монтаж системи електропостачання, пусконалагоджувальні роботи.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що наявне прострочення кредитора. Фактично з моменту погодження робочої документації, яке відбулось 28.06.2023, про що свідчить лист №7203ВИХ-23-1732 від 28.06.2023 року до моменту укладання Додаткової угоди №1 (25.10.2023 року), яка була підписана з метою уточнення робіт, які необхідно виконати, у Підрядника була відсутня можливість приступити до виконання Робіт по Договору, через те, що виконання без підписаної додаткової угоди або суперечило б робочій документації по об'єкту, або Додатку №1 до Договору «Технічні, якісні та кількісні характеристики». Таким чином, погодження змін до договору відбулось через 120 календарних днів. Таким чином, загальний строк прострочення кредитора склав 146 календарних днів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до п.7.1 Договору Замовник зобов'язаний:
7.1.1. Допустити Підрядника на Об?єкт для проведення Робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об?єктах ТОВ «Оператор ГТС України». Письмово повідомити Підрядника про надання йому Допуску.
7.1.2. Приймати виконані Роботи згідно оформлених в установленому Договором порядку актів приймання виконаних робіт.
7.1.3. Здійснювати розрахунки за виконані Роботи в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені Договором.
7.14. Надати Підряднику необхідну для виконання Робіт інформацію, згідно Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток №1).
Суд звертає увагу, що умовами Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року не визначено строки погодження робочої документації, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача в цій частині. Крім того, доводи Відповідача щодо неможливості приступити до виконання Робіт за Договором не приймаються Судом до уваги, оскільки останнім не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих доводів.
Так, в матеріалах справи наявні листи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» №7203вих-23-527 від 24.02.2023 про надання переліку уповноважених осіб Замовника, №7203вих-23-2418 від 09.10.2023 про надання допуску персоналу на об'єкти для виконання робіт (у відповідь на лист Відповідача №2809-1/23 від 228.09.2023), №7203вих-23-1732 від 28.06.2023 про погодження робочої документації, №7203вих-23-1311 від 117.04.2023 про надання копій технологічних схем, (т.1 а.с.99-102, 109, т.2 а.с.10)
При цьому, Суд не приймає до уваги листи Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» №2012-4/23 від 20.12.2023 р., №2301-1/24 від 23.01.2024 р.,№2406-2/24 від 24.06.2024 р., листи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» №7203вих-24-15 від 03.01.2024, №7203вих-24-182 від 02.02.2024, №7203вих-24-1761 від 04.07.2024, оскільки вони стосуються актів приймання виконаних робіт, що не є предметом спору у даній справі. (т.2 а.с.11-16)
Відповідно до п.6.10 Договору Сторони залишають за собою право зупинити виконання Робіт в межах строку дії цього Договору на підставі письмового звернення Підрядника або Замовника про настання умов, за яких виконання Робіт заборонено та/або не рекомендовано діючими нормативними, галузевими документами, національними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт.
Згідно з п.6.11 Договору у випадку зупинки виконання Робіт на підставі причин наведених у п. 6.10 Сторони складають Акт про зупинку виконання робіт.
Проте, Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній, а Відповідачем в свою чергу не надано суду Акта про зупинку виконання робіт за Договором про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року.
За таких підстав, Судом не встановлено обставин прострочення кредитора під час виконання Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року.
Що стосується настання форс - мажорних обставин, на які посилається Відповідач у відзиві на позовну заяву, Суд зазначає.
Відповідно до п. 8.1 Договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція,заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з п. 8.2 Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Відповідно до п. 8.3 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону орава посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
У пункті 8.4 Договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.
Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.
Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21)".
У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин, як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію Сертифікату про форс- мажорні обставини №3200-24-0189 від 29.01.2024 року, виданого Київською обласною (регіональною) торгово - промисловою палатою, в якому засвідчені обставини форс-мажору щодо виконання відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року, дата настання - 15.05.2023. (т.2 а.с.24-25)
Пунктом 2.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) (далі - Регламент) встановлено, що його затверджено на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (зі змінами), що визначає компетенцію ТПП України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат як єдиних органів із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні і встановлює перелік обставин форс-мажору (обставин непереборної сили).
Відповідно до п. 3.1. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.
Відповідно до п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Таким чином, Торгово-промислова палата України у своїй діяльності повинна керуватись виключно Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», іншими законами, нормативно-правовими актами та своїм Статутом.
Із наведених норм випливає, що Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати мають право посвідчувати форс-мажорні обставини виключно шляхом видачі сертифікату (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
За таких підстав, Суд зазначає, що сертифікат про форс- мажорні обставини №3200-24-0189 від 29.01.2024 року був виданий Київською обласною (регіональною) торгово - промисловою палатою в межах наданих їм повноважень, визначених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», який посвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ».
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат Торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Крім дослідження доказів, що підтверджують виникнення форс-мажорних обставин, слід встановити зміст спірних правовідносин, виходячи із умов та зобов'язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання; повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором; причини такого невиконання; взаємозв'язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов'язку щодо поставки товару з умовами договору щодо її предмета та об'єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням положень договору та їх розмір.
Подібні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 року в справі № 908/2287/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 року в справі № 905/55/21.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 наголосив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Аналогічні висновки також викладено і у постановах від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 09.04.2024 у справі № 905/342/23, від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23, від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.
Непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що: "… форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору".
Суд, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку, що Відповідачем всупереч вимог ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження того, що вказані форс-мажорні обставини мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ним неможливості виконання зобов'язання з виконання робіт та вказані обставини у розумінні умов Договору можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.
Таким чином, Судом встановлено, що всупереч умов Договору про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» не були надані послуги у строк по 07.02.2024 року.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення виконання договірного зобов'язання з 08.06.2023 року по 15.07.2024 року у розмірі 1 034 514 грн. 41 коп. та 7% штрафу у розмірі 719 790 грн. 55 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання Робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток №3), до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості Робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання Робіт, а при порушенні строку виконання Робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних Робіт.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 08.06.2023 року по 15.07.2024 року у розмірі 1 034 514 грн. 41 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача. Так, Суд зазначає, що прострочення Відповідача у виконанні зобов'язань за договором починається із наступного дня за днем закінчення виконання всіх робіт за договором, тобто із 08.02.2024, а відповідно саме із цієї дати виникає право Позивача на нарахування пені та штрафу. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 08.02.2024 року по 15.07.2024 року у розмірі 394 651 грн. 71 коп., а саме за порушення виконання робіт на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року на суму в розмірі 48 436 грн. 50 коп., №2 за липень 2024 року на суму в розмірі 706 774 грн. 72 коп., Актів вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, від 07.03.2024 року на суму в розмірі 9 419 510 грн. 89 коп., від 16.07.2024 року на суму в розмірі 108 000 грн. 00 коп., довідками про вартість виконаних будівельних робіт.
Суд, перевіривши розрахунок 7% штрафу у розмірі 719 790 грн. 55 коп. на підставі п.10.2 Договору, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення прострочення Відповідача. Так, Суд звертає увагу, що прострочення за Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року на суму в розмірі 48 436 грн. 50 коп., Актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, від 07.03.2024 року на суму в розмірі 9 419 510 грн. 89 коп. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 9467947 грн. 39 коп. тривало з 08.02.2024 по 06.03.2024, що становить менше 30 днів, а тому відповідальність у вигляді штрафу не застосовується.
Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 7% штрафу за прострочення виконання робіт за Договором про закупівлю послуг №4600007207 від 07.02.2023 року на підставі Акта приймання виконаних будівельних робіт №2 за липень 2024 року на суму в розмірі 706 774 грн. 72 коп., Акта вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, від 16.07.2024 року на суму в розмірі 108 000 грн. 00 коп., довідки про вартість виконаних будівельних робіт на суму 814 774 грн. 72 коп., у розмірі 57 034 грн. 23 коп.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» підлягає стягненню пеня у розмірі 394 651 грн. 71 коп. та штраф у розмірі 57 034 грн. 23 коп.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 754 304 грн. 96 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСИВНІ НАФТОГАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (01042, місто Київ, вул.Маккейна Джона, будинок 39, офіс 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 42936402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 44, Ідентифікаційний код юридичної особи 42795490) пеню у розмірі 394 651 (триста дев'яносто чотири тисячі шістсот п'ятдесят одна) грн. 71 коп., штраф у розмірі 57 034 (п'ятдесят сім тисяч тридцять чотири) грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 6 775 (шість тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 29 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 березня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин