25 лютого 2025 року
м. Чернівці
cправа № 713/42/24
провадження № 22-ц/822/166/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Факас А.В.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області
за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року, головуючий у першій інстанції Кириляк А.Ю.
Описова частина
Короткий зміст заяви
ОСОБА_1 у січні 2024 року звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи обмежено дієздатною, встановлення над нею піклування та призначення піклувальника.
Зазначав, що мати ОСОБА_2 є особою похилого віку та потребує постійного стороннього догляду строком на рік.
Відповідно до висновку лікарської консультативної комісії комунального некомерційного підприємства «Вашківецька лікарня реабілітації паліативної допомоги з поліклінічним відділенням» № 164 від 26 липня 2023 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія навантаження III ФП, кардіосклероз дифузний, напади серцевої астми, легенева гіпертензія, гіпертонічна хвороба II ст. кризовий перебіг, серцева недостатність II В ст.З, ФС ризик 4 (дуже високий), церебральний атеросклероз, енцефалопатія змішаного генезу (судинна дисциркуляторна) з помірно вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, вестибуло-атактичним синдромом, когнітивні порушення.
Проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 , яка є вдовою, людиною похилого віку, пенсіонеркою, потребує постійного догляду.
Інших осіб, які б мали можливість здійснювати такий догляд немає, оскільки інші діти проживають далеко.
Опікунська рада виконавчого комітету Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області ухвалила рішення від 10 вересня 2023 року про доцільність призначення ОСОБА_1 піклувальником над матір'ю ОСОБА_2 .
Просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою будинок АДРЕСА_1 обмежено дієздатною.
Встановити над ОСОБА_2 піклування та призначити ОСОБА_1 піклувальником матері ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 у серпні 2024 року змінив вимоги, просив визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою будинок АДРЕСА_1 недієздатною.
Встановити над ОСОБА_2 опіку та призначити ОСОБА_1 опікуном матері ОСОБА_2 .
Вказував, що за висновком судово-психіатричної експертизи Чернівецької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України від 09 травня 2024 року ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості внаслідок органічного ураження головного мозку, виражений психоорганічний синдром.
За своїм психічним станом в силу наявного у неї психічного захворювання ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 з участю заінтересованої особи Органу опіки та піклування Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 недієздатною.
Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_1 .
Призначено над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_1 опікуном ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 .
Встановлення строк дії рішення на два роки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Військова частина НОМЕР_1 у апеляційній скарзі просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року в частині призначення над недієздатною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 опікуном - ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09 серпня 2024 року №227 головний сержант ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини на посаду командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
На підставі судового рішення головний сержант ОСОБА_1 набув формальне право на звільнення у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що та такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами (абз.15 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військову службу»).
Військовослужбовцем ОСОБА_1 подано на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 рапорт від 01 грудня 2024 року №3768 про звільнення у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що та такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами (абз.15 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військову службу»).
Отже, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року безпосередньо стосується прав та обов'язків військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 .
Поза увагою суду першої інстанції залишилося, що ОСОБА_1 з 28 січня 2023 року проходить військову службу по мобілізації в лавах Збройних Сил України.
Зазначена обставина унеможливлює фактичне виконання ОСОБА_1 обов'язків опікуна.
Ураховуючи наведене судом першої інстанції неправильно застосовано ч.4 ст.63 ЦК України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до правила, встановленого частиною 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 серпня 2024 року в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_2 не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 з участю заінтересованої особи Органу опіки та піклування Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 недієздатною, встановлення опіки над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_1 , призначення над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_1 опікуном ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 .
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , проживає разом у будинку АДРЕСА_1 .
Водночас суд першої інстанції послався на висновок судово-психіатричної експертизи Чернівецької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України від 09 травня 2024 року, за яким ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості внаслідок органічного ураження головного мозку, виражений психоорганічний синдром.
За своїм психічним станом в силу наявного у неї психічного захворювання ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Також судом першої інстанції ураховано подання Органу опіки та піклування Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року, за яким ОСОБА_1 може виконувати обов'язки опікуна над ОСОБА_2 .
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в частині, що оскаржується, наведеним нормам не відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
На підставі висновку лікарської консультативної комісії комунального некомерційного підприємства «Вашківецька лікарня реабілітації паліативної допомоги з поліклінічним відділенням» № 164 від 26 липня 2023 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія навантаження III ФП, кардіосклероз дифузний, напади серцевої астми, легенева гіпертензія, гіпертонічна хвороба II ст. кризовий перебіг, серцева недостатність II В ст.З, ФС ризик 4 (дуже високий), церебральний атеросклероз, енцефалопатія змішаного генезу (судинна дисциркуляторна) з помірно вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, вестибуло-атактичним синдромом, когнітивні порушення.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Чернівецької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України від 09 травня 2024 року ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості внаслідок органічного ураження головного мозку, виражений психоорганічний синдром.
За своїм психічним станом в силу наявного у неї психічного захворювання ОСОБА_2 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
За поданням органу опіки та піклування Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 » орган опіки та піклування Вашківецької міської ради вважає за доцільне призначення ОСОБА_1 , який зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , опікуном над мамою ОСОБА_2 , яка зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 .
Зі змісту подання органу опіки та піклування Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 » вбачається, що згідно характеристики ОСОБА_1 працює на посаді сезонного кочегара Бабинецького ЗЗСО І-ІІ ступенів ім.М.Вержак, зарекомендував себе як відповідальний і працьовитий робітник.
ОСОБА_1 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , а проживає без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_4 . Допомагає та доглядає маму, яка хворіє і потребує постійного стороннього догляду.
За висновком про стан здоров'я особи від 25 січня 2023 року ОСОБА_1 може бути опікуном.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 02 серпня 2023 року №547 ОСОБА_2 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 та проживає з сином ОСОБА_1 , який допомагає їй у придбанні продуктів, ліків, роботі по господарству. Заявниця є вдовою, пенсіонеркою, особою, яка потребує постійного стороннього догляду.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Так частиною першою статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов'язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов'язки.
Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.
Разом з цим, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 352 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки (пункт 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 921/730/13-г/3) і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі № 904/897/19).
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі № 904/897/19).
Якщо заявник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 921/730/13-г/3).
Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду апеляційної скарги, у разі з'ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аналогічні висновки викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 2-4211/09 (провадження №61-15860св19), від 18 березня 2020 року у справі 2207/622/2012 (провадження № 61-15149св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 758/12881/17 (провадження № 61-16538св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 703/4637/15-ц (провадження № 61-13319св20).
Звертаючись з апеляційною скаргою, Військовою частиною НОМЕР_1 зазначалося, що ОСОБА_1 подано на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 рапорт від 01 грудня 2024 року №3768 про звільнення у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що та такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами (абз.15 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військову службу»), рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року безпосередньо стосується прав та обов'язків військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 .
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07 лютого 2024 року № 32-РС ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу та призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30 вересня 2024 року головного сержанта ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти призначено на посаду начальника лазні взводу матеріально-технічного забезпечення.
До матеріалів справи приєднано рапорт начальника польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_1 за номером 3768 від 01 грудня 2024 року про звільнення з військової служби в запас на підставі пункту 2 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Підставою для звільнення з військової служби ОСОБА_1 є рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року.
Ураховуючи наведене, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року стосується прав та обов'язків Військової частини НОМЕР_1 щодо порядку звільнення, у складі якої ОСОБА_1 , проходить військову службу.
На підставі частини 1статті 367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини1статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 293 ЦПК України суд в порядку окремого провадження розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
На підставі частини першої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до частини першої статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
За змістом пункту 1.1, 1.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року N 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за номером 387/3680,опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станам здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.
Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Відповідно до статті 58 Цивільного кодексу України опіка встановлюється над фізичною особою, яка визнана недієздатною.
За частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження№ 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
За змістом статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24) вказав, згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).
За поданням органу опіки та піклування Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 » орган опіки та піклування Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області вважає за доцільне призначення ОСОБА_1 , який зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , опікуном над мамою ОСОБА_2 , яка зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 .
Зі змісту подання органу опіки та піклування Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 » вбачається, що згідно характеристики ОСОБА_1 працює на посаді сезонного кочегара Бабинецького ЗЗСО І-ІІ ступенів ім.М.Вержак, зарекомендував себе як відповідальний і працьовитий робітник.
ОСОБА_1 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , а проживає без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_4 . Допомагає та доглядає маму, яка хворіє і потребує постійного стороннього догляду.
За висновком про стан здоров'я особи від 25 січня 2023 року ОСОБА_1 може бути опікуном.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 02 серпня 2023 року №547 ОСОБА_2 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 та проживає з сином ОСОБА_1 , який допомагає їй у придбанні продуктів, ліків, роботі по господарству. Заявниця є вдовою, пенсіонеркою, особою, яка потребує постійного стороннього догляду.
Колегія суддів вважає, що поданням органу опіки та піклування Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 » є необгрунтованим.
Зі змісту подання органу опіки та піклування Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року «Про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 » вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді сезонного кочегара Бабинецького ЗЗСО І-ІІ ступенів ім.М.Вержак, зарекомендував себе як відповідальний і працьовитий робітник.
ОСОБА_1 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , а проживає без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_4 . Допомагає та доглядає маму, яка хворіє і потребує постійного стороннього догляду.
Проте, ОСОБА_1 з 28 січня 2023 року проходить військову службу за мобілізацією в лавах Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09 серпня 2024 року №227 головний сержант ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини на посаду командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
До матеріалів справи приєднано направлення військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2024 року №12/184 військовослужбовця ОСОБА_1 на консультацію (лікування).
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24) зазначив, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Водночас сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.
Однак, подання органу опіки та піклування Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 » не містить оцінки можливості ОСОБА_1 виконувати повноваження опікуна, дбати про підопічну, створення їй необхідних побутових умов, забезпечення доглядом та лікуванням, доцільності у зв'язку з цим призначення опікуном ОСОБА_1 з огляду на те, що ОСОБА_1 з 28 січня 2023 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, що унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків опікуна.
Отже, у матеріалах справи відсутні докази, що поданням органу опіки та піклування Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області від 10 вересня 2024 року «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 » враховано якнайкращі інтереси ОСОБА_2 , над якою встановлюється опіка.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про призначення опікуна на порушення норм процесуального права.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 742/887/23 (провадження № 61-3316св24).
Щодо судових витрат
Відповідно до частини 2 статті 299 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
Наведене правило є спеціальним під час визначення того, чи повинен заявник під час звернення до суду з такими заявами сплачувати судовий збір.
За загальними правилами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що викладене у частині 2 статті 299 ЦПК України правило потребує свого системного тлумачення. Це викликане тим, що, з одного боку, за визначенням до складу судових витрат входить за частиною 1 статті 133 ЦПК України і судовий збір, з іншого - у справах про визнання особи недієздатною покладаються на рахунок держави саме судові витрати, пов'язані з провадженням у справі, коли перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи закріплений у частині 3 статті 133 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) зазначила, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
Враховуючи, що частина 2 статті 299 ЦПК України містить правило, що судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави, тобто, заявник звільнена від сплати судового збору за подання заяви про визнання особи недієздатною, оскільки судовий збір є складовою судових витрат. Відмінне від наведеного розуміння частини 2 статті 299 ЦПК України призведе до порушення права заявника на доступ до правосуддя, доступ до суду, що є неприпустимим.
Правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 637/909/21.
Виходячи з наведеного відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року в частині, що оскаржується, підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року в частині призначення над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_1 опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном матері ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 03 березня 2025 року.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді: М. І. Кулянда
О. О. Одинак