Іменем України
31 березня 2025 року м. Кропивницький
справа № 392/1927/23
провадження № 22-з/4809/37/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2024 року та на додаткове рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2024 року.
03 березня 2025 року до апеляційного суду у системі «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у справі та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки 7000,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2025 року заяву про ухвалення додаткової постанови у справі призначено до розгляду у засіданні апеляційного суду на 12 березня 2025 року о 14 год. 30 хв.
У відповідності до вимог процесуального закону представників сторін повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви (а.с. 59-64 том 2).
12 березня 2025 року до апеляційного суду у системі «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивачки.
Зазначено, що заяву про ухвалення додаткової постанови останній підтримує повністю (а.с. 72 том 2).
У судовому засіданні апеляційного суду 12 березня 2025 року сторони та їх представники участі не брали.
Зазначене, у відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши подану заяву про ухвалення додаткової постанови з доданими документами, а також матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2024 року у справі № 392/1927/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі позов задоволено повністю; розірвано договір оренди землі б/н від 24 жовтня 2014 року, укладений в селі Лозуватка Новоукраїнського району (колишній Маловисківський) Кіровоградської області між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_2 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,2990 га з кадастровим номером 3523182800:02:000:0054, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 грудня 2014 року реєстраційною службою Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області, номер запису про інше право 8127164.
26 лютого 2025 року Кропивницьким апеляційним судом ухвалено постанову у даній справі, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2024 року у справі № 392/1927/23 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, проте не вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.
Вказує, що під час подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 7000,00 грн.
Повідомляє, що фактичний розмір гонорару за надану позивачці правничу допомогу адвокатом у даній справі в суді апеляційної інстанції складає 7000,00 грн (а.с. 46-48 том 2).
У поданому до суду клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач просить зменшити розмір таких витрат позивачки, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 , з 7000,00 грн до 1,00 грн. Вважає що заявлена позивачкою сума витрат на правничу допомогу адвоката є завищеною та такою, що не відповідає складності справи і часу, необхідного адвокату для участі у ній. На переконання відповідача, правова позиція позивача є сталою, адвокат позивачки надавав їй правову допомогу ще на стадії досудового врегулювання спору, а тому він обізнаний зі справою, що виключає необхідність витрачання додаткового часу на вивчення усіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом даної справи. Також просить врахувати його майновий стан, оскільки вважає заявлені судові витрати для себе непомірним тягарем, а для позивачки - неправомірним збагаченням (а.с. 68-69 том 2).
Розглядаючи подану позивачкою заяву, колегією суддів з'ясовано, що докази на підтвердження понесених нею витрат подані до апеляційного суду разом із заявою про ухвалення додаткової постанови у порядку та строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с. 49, 52-55 том 2).
Правнича (правова) допомога ОСОБА_1 (Клієнт) у даній справі надавалась адвокатом Константіновим Олексієм Федоровичем (Адвокат) відповідно до укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги від 13 листопада 2024 року (далі - Договір, а.с. 54-55 том 2), за умовами п. 1.1. якого Адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи: юридична консультація, підготовка складання та подача відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів у справі № 393/1927/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі; представництво інтересів Клієнта у Кропивницькому апеляційному суді при судовому розгляді вищевказаної цивільної справи.
Відповідно до п.п. 5.1.-5.2. Договору за надання правової допомоги на умовах, викладених у Договорі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованому розмірі, який складає 7000,00 грн. На визначення фіксованого розміру гонорару Адвоката впливає кількість витраченого часу, ступінь складності справи або виду правничої допомоги та обсяг дій, спрямованих на виконання зобов'язань за даним Договором.
За умовами п. 5.2. Договору, прийняття правничої допомоги, наданої Адвокатом Клієнту на виконання даного Договору, здійснюється шляхом складання та підписання сторонами акту наданої правничої допомоги.
Оплата гонорару Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту наданої правничої допомоги (п. 5.4. Договору).
Підписанням 26 лютого 2025 року акту наданої правничої допомоги до Договору Адвокат та Клієнт підтвердили надання позивачці правничої допомоги та погодили, що її вартість - гонорар Адвоката складає 7000,00 грн, який є фіксованим та не залежить від кількості витраченого Адвокатом часу (а.с. 53 том 2).
Копіями рахунку - фактури від 26 лютого 2025 року № 26/02 та квитанції від 03 березня 2025 року підтверджується здійснення позивачкою оплати у погодженій сумі за надані Адвокатом послуги (а.с. 51-52 том 2).
Представництво інтересів позивачки у Кропивницькому апеляційному суді здійснювалось адвокатом Константіновим Олексієм Федоровичем на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВА №1096413 від 13 листопада 2024 року (а.с. 49 том 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. При цьому, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено: а) висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; б) новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; г) строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
Нормою ст. 270 ЦПК України визначено право суду, що ухвалив рішення, за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, ухвалення додаткового рішення у справі є способом усунення його неповноти.
Зі змісту постанови Кропивницького апеляційного суду у даній справі від 26 лютого 2025 року вбачається, що питання відшкодування позивачці понесених нею витрат на правову допомогу адвоката апеляційним судом не вирішувалось.
Отже, наявні визначені процесуальним законом підстави для ухвалення апеляційним судом додаткової постанови у справі.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України).
Як визначено у ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результати розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Дослідивши надані докази, оцінивши їх на предмет підтвердження понесення позивачкою заявлених витрат, апеляційний суд зважає на наступне.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
У постановах від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Таким чином,вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.
Зваживши на викладене, апеляційним судом враховано, що справа, яка переглядається, не є складною. Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди землі з підстав, передбачених умовами договору оренди. Судова практика у даній категорії спорів є усталеною та не потребує значного часу та зусиль для дослідження. До того ж, у суді апеляційної інстанції правова позиція позивачки залишалася незмінною, не потребувала уточнення та додаткового обґрунтування, а також подання на її підтвердження додаткових доказів у справі.
Колегією суддів взято до уваги, що правова позиція й аргументація представника позивачки у цій справі були послідовними та не мали процесуальних складнощів, зокрема, щодо спростування заперечень відповідача проти заявленого позову та поданої апеляційної скарги, а тому, на переконання апеляційного суду, вартість правової допомоги, яка фактично полягала у складенні відзиву на апеляційну скаргу та участі Адвоката у двох засіданнях апеляційного суду у даній справі, що оцінена у 7000,00 грн, є очевидно завищеною та не співмірною ні зі складністю справи, ні з часом, який міг бути витрачений професіоналом у галузі права на підготовку та надання навденої правової допомоги.
Відповідно до викладеного вище, беручи до уваги критерії співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачкою витрат на послуги адвоката у суді апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, необхідно обмежити до 4000,00 грн.
Зазначене обмеження відповідатиме критерію розумної необхідності судових витрат для конкретної справи.
Оскільки апеляційним судом відмолено у задоволенні апеляційної скарги відповідача, останнім мають бути відшкодовані понесені позивачкою у ході апеляційного розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 4 000,00 грн.
За викладених обставин, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо дати судового рішення
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 1519/2-5034/11 від 5 вересня 2022року, виснував наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Виходячи з буквального тлумачення тексту другого речення ч. 5 ст. 268 ЦПК України ця норма регулює відповідні правовідносини виключно у разі, коли йдеться про складення саме повного судового рішення.
У справі, яка переглядається, має місце згадана у ч. 4 ст. 268 ЦПК України неявка всіх учасників справи, тому рішення проголошенню не підлягало, а значить і не охоплювалось назвою ст. 268 ЦПК України «Проголошення судового рішення».
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи відбувався за відсутності сторін, датою ухвалення додаткової постанови є дата складення повного судового рішення - 31 березня 2025 року.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у даній справі задовольнити частково.
У порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000,00 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний