Справа № 761/11940/25
Провадження № 1-кс/761/8489/2025
27 березня 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №72024001210000047
В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №72024001210000047.
Клопотання мотивоване тим, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001210000047 від 19.11.2024, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
За обставин викладених у клопотанні, 20.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у період з 06:46 год. по 09:50 год. проведено обшук за місцем проживання директора ТОВ «ДІВАЙС» ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку виявлено та вилучено:
- мобільний телефон IPhone 16 Pro Max imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 .
У клопотанні прокурор зазначає, що виявлені та вилучені речі визнані у кримінальному провадженні речовими доказами та долучені до кримінального провадження як речові докази.
Прокурор у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений, в той же час, прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , до суду подано клопотання, у якому останній зазначив, що клопотання підтримує, просив розглянути його без участі прокурора з урахуванням викладених у ньому доводів та задовільнити.
Володілець майна в судове засідання не з'явився будучи належним чином повідомлений, подав заяву про розгляд за його відсутності.
В той же час, на адресу суду представником власника майна - адвокатом ОСОБА_6 , скеровано заперечення на клопотання про арешт майна, у яких остання зокрема зазначила, що під час обшуку ОСОБА_4 надала телефон для огляду, повідомила пароль доступу, отже, перешкод у доступу до інформації, що зберігається у телефоні немає, необхідність подолання системи логічного захисту відсутня. Вважає, що замість накладення арешту на мобільний телефон може бути достатньо надати слідчому певний час (наприклад, 2 місяці) для дослідження та копіювання даних, що містяться у телефоні та мають значення для кримінального провадження, з урахуванням того, що телефон не містить системи логічного захисту, код від Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2025 3 якої слідчому був би невідомий, а безпосередньо ОСОБА_4 заявляє про готовність надати пояснення під час огляду телефону. Телефон перебуває у слідчого протягом тижня, і жодних слідчих дій не здійснено. Арешт телефону ОСОБА_4 є тим необґрунтованим втручанням в приватне життя ОСОБА_4 . У зв'язку з чим просить, клопотання задовольнити частково, накласти арешт на телефон, встановивши строк для дослідження вилученого майна не більше 2 місяці; зобов'язати слідчого після завершення дослідження телефону, але у строк, що не перевищує 2 місяців повернути тимчасово вилучене майно власнику - ОСОБА_4 , здійснити розгляд справи за відсутності представника власника майна.
Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, документи, що надійшли на адресу суду, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Слідчою суддею встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001210000047.
20.03.2025 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, справа №761/8399/25 від 28.02.2025, в межах даного кримінального провадження проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон IPhone 16 Pro Max imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 , якій 21.03.2025 постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_7 , визнано речовими доказами.
21.03.2025 постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_7 , призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч.3 ст.132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Аналіз матеріалів клопотання дозволяє стверджувати про належний рівень обґрунтованості тверджень прокурора про те, що має місце вчинення кримінального правопорушення необхідного ступеня тяжкості.
Прокурор заявляє метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відтак належить врахувати положення ч. 11 ст. 170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а також ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Вказані обставини, разом із розумністю та співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя оцінюватиме за допомогою критеріїв, що випрацювані практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому слідчий суддя, дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали кримінального провадження не знаходить у висновках органу досудового розслідування та прокурора при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Разом з тим, можна дійти висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам та меті кримінального процесуального законодавства, оскільки існує сукупність підстав вважати, що інформація на речах, а саме на мобільному телефоні, якій вилучено під час обшуку за адресою: м. Харків, вул. Білої Акації, 32, може мати доказове значення в даному кримінальному провадженні, а також містити відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, крім того слідчою суддею враховується необхідність проведення експертного дослідження, що спростовує доводи представника власника майн авикладені в запереченнях.
Доказів настання невиправданих негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у межах даного клопотання прокурора слідчим суддею не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється розслідування у даному кримінальному провадженні, що слідча суддя дійшла висновку, що наявні достатні підстави для задоволення даного клопотання та застосування ініційованого прокурором заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 168, 170-173, 309, 395, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 20.03.2025 в ході обшуку за місцем проживання директора ТОВ «ДІВАЙС» ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження, відчуження та користування, а саме на:
- мобільний телефон IPhone 16 Pro Max imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідча суддя ОСОБА_8