Справа № 740/1621/25
Провадження № 1-в/740/78/25
02 квітня 2025 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , перевіривши заяву лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» ОСОБА_2 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_3 ,
установила:
До суду надійшла заява лікаря-психіатра КНП «НЦМЛ ім. М. Галицького» ОСОБА_2 про припинення надання ОСОБА_3 амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, слід зазначити таке.
Згідно із ч. 1, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
За правилами ч. 1 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.
Відповідно до ч. 2 ст. 515 КПК України постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_3 призначено амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку на підставі ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31.01.2024.
Однак до заяви про припинення надання ОСОБА_3 амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку не надано рішення суду про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно нього, а тому суд позбавлений можливості перевірити обставини, вказані у клопотанні, і які необхідні для вирішення питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру, навіть здійснити судові виклики всіх учасників справи, адже ці відомості у клопотанні відсутні.
Разом з цим зі змісту заяви та доданих до неї документів неможливо встановити, у межах якого кримінального провадження застосовувалися примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_3 .
За таких обставин заява лікаря-психіатра КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» ОСОБА_2 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_3 підлягає поверненню заявнику, якому слід роз'яснити, що після усунення вищевказаних недоліків він не позбавлений можливості повторно звернутися до суду із заявою про зміну застосування примусових заходів медичного характеру.
Керуючись ст. 2, 26, 372, 514 КПК України, -
ухвалила:
Заяву лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» ОСОБА_2 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_3 , разом із доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1