31 березня 2025 року
м. Київ
справа №260/11119/23
адміністративне провадження №К/990/10189/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Голови Державної податкової служби України Кірієнко Т. № 1473-о від 20 листопада 2023 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , 20 листопада 2023 року, заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першою статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-ІІІ "Про державну службу" (зі змінами) (далі - Закон № 889-ІІІ);
- визнати протиправними та скасувати накази №360-о начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області від 20 листопада 2023 року "Про оголошення наказу ДПС України" та № 361-о від 21 листопада 2023 року начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області про внесення змін до наказу від № 360-о 20 листопада 2023 року "Про оголошення наказу ДПС України";
- поновити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області;
- стягнути на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 листопада 2023 року по дату винесення рішення у даній справі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області та виплатити середній заробіток в сумі 19300, 00 грн. за один місяць.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Голови Державної податкової служби України № 1473-о від 20 листопада 2023 року "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ".
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області № 360-о від 20 листопада 2023 року "Про оголошення наказу ДПС України".
Визнано протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області № 363-о від 21 листопада 2023 року "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 20 листопада 2023 року № 360-о "Про оголошення наказу ДПС України".
Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, з 21 листопада 2023 року.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73608,94 (сімдесят три тисячі шістсот вісім гривень 94 копійок) грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, з 21 листопада 2023 року та стягнення з Головного управління ДПС в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 19300 (дев'ятнадцять тисяч триста гривень) грн.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку залишено без руху.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору.
Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали подання документу про сплату судового збору у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року задоволено частково заяву Головного управління ДПС у Закарпатській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 260/11119/23, продовжено строк на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року відмовлено Головному управлінні ДПС у Закарпатській області у задоволені клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 260/11119/23 повернуто скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку, зазначені Головного управління ДПС у Закарпатській області на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 260/11119/23.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 260/11119/23 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; документу про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку повернуто скаржнику.
10 березня 2025 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області втретє подано касаційну скаргу в якій скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року. Також, скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у цій справі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що скаржником дотримано розумний строк після повернення 18 лютого 2025 року касаційної скарги, а також скаржник добросовісно без зайвих зволікань за наявності на те об'єктивних обставин намагається реалізувати своє право на касаційне оскарження рішення судів попередніх інстанцій. Також, скаржник зазначає, що копію ухвали суду касаційної інстанції від 18 лютого 2025 року у цій справі про повернення касаційної скарги отримав заявник 19 лютого 2025 року.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Так, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Звертаючись втретє із касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що після повернення касаційної скарги скаржником в межах установленого строку було повторно подано касаційну скаргу.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Скаржник оскаржує, зокрема, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року, повне судове рішення складено 22 серпня 2024 року, тому останній день строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) припадав на 20 вересня 2024 року, а касаційну скаргу у черговий раз подано 10 березня 2025 року.
Проте, ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, відповідно до частини другої статті 332 КАС України.
Так, відповідно до відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 19 листопада 2024 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету відповідача 19 листопада 2024 р о 23:06, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
18 грудня 2024 року скаржник через підсистему "Електронний суд" вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 260/11119/23 залишено без руху
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, відповідно до частини другої статті 332 КАС України.
Так, відповідно до відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 18 лютого 2025 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету відповідача 19 лютого 2025 року о 03:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
10 березня 2025 року скаржник через підсистему "Електронний суд" втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Верховний Суд звертає увагу, що статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зазначає, що подання касаційної скарги після повернення Верховним Судом попередньо поданої касаційної скарги, не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, позаяк процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 КАС України.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Отже, заявнику необхідно подати клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Крім того, за правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про неврахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 440/4445/22.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Разом з тим, скаржник не зазначає норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами, висновок щодо якої викладено Верховним Судом, не зазначає який саме висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові та застосований судом апеляційної інстанції, на його думку, неправильно, не указує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, скаржник як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).
Верховний Суд зауважує, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу допускається у разі належного обґрунтування заявлених у касаційній скарзі виключних підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Тобто порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.
Однак у тексті касаційної скарги скаржник формально процитував пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, пославшись на нього як на підставу касаційного оскарження, а належного обґрунтування не навів.
За таких обставин Суд уважає, що скаржник не навів належного обґрунтування можливості касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам частини четвертої статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, який звернувся до суду в 2023 році. Рішеннями судів попередніх інстанцій, що оскаржуються в касаційному порядку, фактично задоволено чотири вимоги, три з яких є немайнового характеру та похідну від неї; одну майнового характеру.
Положеннями пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою становить на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 гривні.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
У рішенні судів попередніх інстанцій відсутня інформація щодо суми нарахувань, тому ставка за вимогу майнового характеру обчислюється із її мінімального розміру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 8588,80 грн (2684,00 грн *0,4) *4) *200%).
Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему "Електронний Суд" складає 6871,04 грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку шляхом надання клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; документу про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку, зазначені Головного управління ДПС у Закарпатській області на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 260/11119/23.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України;
- документу про сплату судового збору.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги та документу про сплату судового збору у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду