Справа № 343/1979/24
Провадження № 22-ц/4808/506/25
Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.
Суддя-доповідач Пнівчук
02 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кос Тетяна Володимирівна, на рішення Долинського районного суду від 04 лютого 2025 року, у складі судді Андрусіва І.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей,
У вересні 2024 року позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла її представниця - адвокат Креховецька Н.М., звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона з відповідачем ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час проживання в шлюбі, в них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З відповідача ОСОБА_1 на її користь, на утримання неповнолітніх дітей та на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, стягуються аліменти.
Зазначала, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають стоматологічні захворювання, що потребує дороговартісного лікування. Позивачка понесла витрати на стоматологічне лікування дітей 11 300 злотих, що, згідно із офіційним курсом НБУ на день пред'явлення позову, становить 120 571 грн.
Просила стягнути з відповідача на її користь 60 285,50 грн додаткових витрат, понесених нею на лікування дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та понесені судові витрати.
Рішенням Долинського районного суду від 04 лютого 2025 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі 57 120,88 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1147,62 грн судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кос Т.В. подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі 57 120,88 грн є необґрунтоване та незаконне, винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а позовні вимоги позивачки такими, що не підлягають до задоволення в цілому.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка понесла додаткові витрати на стоматологічне лікування дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підтвердження понесених витрат стороною позивачки надано рахунки-фактури загальною вартістю 10700 злотих.
Вважає, що рахунок-фактура - це документ, який містить інформацію про товар (послугу, роботи), використовується як у сфері торгівлі, так і у сфері надання послуг (робіт) та надається покупцю з пропозицією щодо оплати. Проте, до цих рахунків-фактур стороною позивачки не додано належних та допустимих доказів того, що вона їх оплатила та фактично понесла додаткові витрати. При винесенні рішення судом першої інстанції зазначені рахунки-фактури безпідставно враховано як достатні та допустимі докази понесених позивачкою витрат. Таким чином, судом першої інстанції неповно і не всебічно з'ясовано всі обставини та безпідставно зроблено висновок про понесені додаткові витрати позивачкою, які не підтверджені достовірними, достатніми доказами.
Судом першої інстанції не враховано правові висновки Верховного суду викладені у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 та від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20.
Також судом не враховано, що відповідач сплачував аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь позивачки згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2022 року у справі №343/1623/22 в розмірі 4500,00 грн на кожну дитину щомісячно, що значно перевищує мінімальний розмір аліментів на утримання дитини відповідного віку, що забезпечує гідний рівень життя дітей, умови для їх духовного та фізичного розвитку.
Зазначає, що додаткові витрати, понесені позивачкою у зв'язку профілактичними оглядами та лікуванням дітей у приватних медичних закладах, були самостійним рішенням позивачки, яка не була позбавлена можливості проведення обстеження, діагностики та лікування дитини у державних чи комунальних закладах охорони здоров'я. Так, позивачка з дітьми на даний час проживає в Республіці Польща. Громадяни України, які прибули до Польщі 24 лютого 2022 року або пізніше, мають право на безкоштовне державне медичне обслуговування у Польщі на тих самих умовах, що й громадяни Польщі, до переліку послуг таких послуг з охорони здоров'я відносяться і стоматологічні послуги. ОСОБА_2 не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного лікування зубів дітей саме за кордоном при наявності можливості лікування у державних закладах в Україні та в Республіці Польща.
Вважає, що судом першої інстанції також не враховано матеріальний стан відповідача, а саме, ту обставину, що відповідач не працює, визнаний особою безробітною та йому відмовлено у наданні права на отримання допомоги по безробіттю з 10.10.2024, що підтверджується Рішенням Гданського центру зайнятості від 10.10.2024, яке було надано суду. Тому відповідач не має можливості брати участі у додаткових витратах на дітей.
Просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі 57 120,88 грн та винести в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати.
Представник ОСОБА_2 адвокат Креховецька Н.М. подала відзив на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим.
Вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку рахункам-фактурам, що долучені до матеріалів справи, та які видані на території Республіки Польща та мають всі необхідні реквізити, що підтверджують сплату стоматологічних послуг. Відповідач жодним чином не спростував платіжні документи, надані позивачкою на підтвердження понесених нею додаткових витрат на утримання дітей.
Судом першої інстанції враховано, що стоматологічне лікування дітей сторін розпочато, ще до їх виїзду за кордон. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дітей у зв'язку з тим, що у дітей стоматологічні захворювання, що є особливими обставинами та не відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дітей за рахунок отриманих аліментів.
Також вказує, що в ході судового розгляду з'ясовано, що стоматологічні послуги, які отримали діти сторін не відносяться на території Республіки Польща до таких, які можна було б отримати безплатно.
Зазначає, що додана відповідачем довідка про статус безробітної особи, станом на 10.10.2024, безумовно не підтверджує такий статус на час розгляду справи та не є доказом відсутності інших доходів сторони.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження,
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_2 доведено факт понесення нею додаткових витрат на стоматологічне лікування синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі 10 700 злотих, що у відповідності до офіційного курсу НБУ на день пред'явлення даного позову становить 114 241,76 грн., 1/2 частину розміру яких (57 120,88 грн) слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь.
З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 . ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду розірвано. Сторони є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей та повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Системний аналіз зазначених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, чи то страждає на тяжку хворобу.
Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663 св 21).
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року за № 3» роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей, які обумовлені стоматологічним та ортодонтичним лікуванням дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підтвердження понесення додаткових витрат на лікування дітей позивачкою надано акт виконаних робіт сімейної стоматології «Усмішка» (м. Долина) від 04.10.2024, перекладену довідку стоматології «DentalSand» (м. Ґдиня (Польща)) від 07.10.2024, перекладені копії фіскальних чеків та перекладені копії рахунків - фактур. Згідно яких загальна сума вартості стоматологічних послуг становила 10 700 злотих.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції інстанцій про те, що позивачкою належними та допустимими доказами доведено, що заявлені нею до стягнення додаткові витрати на утримання синів викликані особливими обставинами, які зумовлені необхідністю платного стоматологічного лікування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Посилання представника відповідача на те, що позивачкою не надано суду жодних належних доказів щодо оплати наданих стоматологічних послуг не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, судом першої інстанції з урахуванням наявних в матеріалах справи перекладених копій фіскальних чеків та рахунків-фактур, актів виконаних робіт, було встановлено, що позивачка понесла додаткові витрати на утримання дітей у загальному розмірі 10 700 злотих, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день пред'явлення позову становить 114 241,76 грн.
Доводи сторони відповідача про те, що понесені витрати не були погоджені з батьком, не можуть бути прийняті в якості підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки така норма не має імперативного характеру, вказані обставини не впливають на висновки суду щодо обов'язку батька брати участь у додаткових витратах на дітей в частині стоматологічного лікування, яке було необхідним для них.
Також не на заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, про те, що в Україні та в Республіці Польща послуги із лікування зубів діти могли отримати безкоштовно, оскільки відповідних доказів на підтвердження надання безкоштовно вказаного виду лікування відповідачем не надано.
Разом з тим, відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутність необхідності у проведеному лікуванні та доцільності здійснення позивачкою відповідних заходів, спрямованих на лікування дітей.
Виходячи з того, що сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що аліменти, які сплачує відповідач, у розмірі 4500,00 грн на кожну дитину щомісячно є достатнім для їх лікування та забезпечує гідний рівень життя дітей, умови для їх духовного та фізичного розвитку, а також на те, що відповідач не працює. ОСОБА_1 до суду не надано доказів того, що останній не в змозі сплатити половину вартості понесених позивачкою додаткових витрат на дітей на лікування, та доказів що підтверджують його дійсний майновий стан.
Доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є запереченнями проти позову ОСОБА_2 , які судом першої враховано, і зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилання на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивачкою ОСОБА_2 доведено факт понесення нею додаткових витрат на стоматологічне лікування синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі 10 700 злотих, зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 1/2 частину розміру таких додаткових витрат на користь позивачки.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кос Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 04 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин