31 березня 2025 р.Справа № 591/11061/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєнко О.О., вул. Академічна, 13, м. Суми, по справі №591/11061/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 10/24-246 від 21.10.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) та накладено штраф у розмірі 25500 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2025 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що він є військовозобов'язаним у розумінні Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На виконання вимог чинного законодавства, вчасно оновив свої персональні дані, зокрема уточнив адресу проживання, номер засобу зв'язку тощо. також неодноразово реалізовував у Сумському МТЦК своє право на відстрочку, передбачене п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з постійним доглядом за ОСОБА_2 (1938 року народження, інвалід I групи).
Зазначає, що 05 жовтня 2024 року його зупинили працівники патрульної поліції на вулиці Привокзальній у м. Суми. На їхню вимогу він надав документи, що посвідчують особу, а також військово-облікові документи. Після перевірки поліцейський повідомив, що він у розшуку не перебуває, а його документи в порядку, тому дозволив йому продовжити рух. Особи, які перебували поруч (імовірно представники ІНФОРМАЦІЯ_4 , Національної гвардії чи Служби безпеки України), з ним не спілкувалися, жодних повісток не вручали й про обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений день і час не повідомляли.
Проте, 16 жовтня 2024 року його вдруге зупинили працівники патрульної поліції. За результатами перевірки документів було оголошено, що він нібито перебуває у розшуку. Позивач добровільно сів у службовий автомобіль і був доправлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вже у приміщенні центру його поінформували про перебування у розшуку через начебто неявку за повісткою від 06 жовтня 2024 року. З метою зняття з розшуку йому запропонували повторно підтвердити своє право на відстрочку.
Оскільки він дійсно мав право на відстрочку, то ним знову були вчинені необхідні дії, аби підтвердити наявність підстав для відстрочки. Зрештою, ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до органу Національної поліції з листом про припинення розшуку стосовно ОСОБА_1 .
Стверджує, що незважаючи на те, що жодна повістка йому фактично не вручалася та акт про відмову від отримання повістки не складався у його присутності, Сумський МТЦК протиправно розглядав справу про адміністративне правопорушення і притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, ухваливши оскаржувану постанову.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу приписів ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 .
05.10.2024 була складена повістка №1986, якою зобов'язано ОСОБА_1 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 06.10.2024 о 09:00 год. для уточнення персональних даних, даних військово - облікового документа з військово - обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; проходження військово - лікарської комісії та визначення призначення на особливий період. Надана відповідачем повістка також містить відривну частину - розписку про вручення 05.10.2024 повістки ОСОБА_1 (а.с. 37).
Матеріали адміністративної справи містять акт від 05.10.2024 відмови ОСОБА_1 від отримання повістки до ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв'язку з тим, що він не вважав за потрібним її отримання. Зазначено, що текст повістки було доведено (озвучено) позивачу. Акт підписаний трьома посадовими особами (а.с. 38).
У призначений час позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказана обставина не заперечується сторонами у справі.
08.10.2024 начальником центру комплектування було направлено звернення до Сумського РУП ГУНП в Сумській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за ст. 210-1 КУпАП, до ІНФОРМАЦІЯ_7 для складання протоколів про адміністративне правопорушення. Серед осіб, зазначених у зверненні, був також позивач.
16.10.2024 співробітниками поліції було доставлено позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що складено акт (а.с. 40).
16.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_8 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача. Відповідно до протоколу 16.10.2024 у приміщенні КУ "Сумська міська клінічна лі"карня №5 було встановлено факт порушення ОСОБА_1 під час особливого періоду під час дії правового режиму воєнного стану законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_7 за викликом по повістці (розпорядженню) 06.10.2024 для уточнення персональних даних, звірки даних військово - облікового документа з військово - обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів, проходження військово - лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин, визначених Переліком поважних причин неприбуття, несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №673.
Зазначене є порушенням абз. 1 ч. 1 та абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та кваліфікується як вчинення правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У протоколі позивач власним підписом підтвердив, що отримав другий примірник протоколу. Позивача було повідомлено під підпис, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 21.10.2024 о 9:00 год у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 та роз'яснено права і обов'язки (а.с. 7).
21.10.2024 постановою № 10/24-246 ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 000 грн. Суть правопорушення, зазначеного у постанові, є аналогічною викладеному у складеному 16.10.2024 протоколі відносно позивача (а.с. 6). У постанові мається підпис про отримання її позивачем 21.10.2024.
Позивач не погодившись з обставинами, викладеними в постанові № 10/24-246 від 21.10.2024, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач порушив приписи ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з частиною 1 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правила військового обліку визначені (надалі - Правила) у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (надалі - Порядок № 1487), на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із пп. 2 п. 1 Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
ІНФОРМАЦІЯ_3 стверджував у відзиві на позов про те, що позивачеві була вручена повістка про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак позивач відмовився в її отримані про що складено відповідний акт відмови з вказівкою на причину відмови як «не вважає за потрібне».
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_3 стверджує, що про необхідність прибуття за викликом до нього позивача підтверджується відповідним актом відмови в отриманні повістки.
Натомість позивач заперечує факт вручення йому повістки.
Надаючи оцінку твердженням сторін, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У примітці до цієї норми вказано, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024.
Згідно з пп. 40-41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Тобто сам по собі акт відмови від отримання повістки без відеозапису не є належним та допустимим доказом вручення повістки.
Всупереч імперативній вимозі ч. 2 ст. 77 КАС України ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав відеозапис, який підтвердив би факт належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
З огляду на наведене, ІНФОРМАЦІЯ_3 не довів факту належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що свідчить про незаконність та необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч вимогам статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема які були наявні у розпорядженні самого відповідача.
Отже, дослідивши вказану постанову, колегія суддів вважає її такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено, недобросовісно, нерозсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає безумовному скасуванню, а вимоги позову та апеляційної скарги - задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду наявність підстав для скасування постанови № 10/24-246 від 21.10.2024, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням викладеного та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2025 року по справі №591/11061/24 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 10/24-246 від 21.10.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 25500 грн, а справу закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 32 коп за подання адміністративного позову та апеляційної скарги..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк