31 березня 2025 р. Справа № 520/11962/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, по справі № 520/11962/24
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ"
про стягнення штрафних санкцій,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту -ХОВ ФСЗОІ, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ" » (далі по тексту - ТОВ «СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, якою просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ" на користь Харківського обласного відділений Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 118 188,76 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню у розмірі 118 188,76 грн.
Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з викладенням у ньому аргументів і висновків, які не відповідають обставинам справи та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Харківському обласному відділені Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у межах спірних правовідносин позивач не має права на стягнення адміністративно - господарських санкцій, так як поданню даного адміністративного позову мала передувати перевірка апелянта органом Держпраці, докази проведення якої відсутні в матеріалах справи, в зв'язку з чим зроблено передчасний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 28 лютого 2024 року територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі розрахунок АГС) ТОВ "СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ", відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 19 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) 1 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій - 118070,68 грн.
Згідно листа Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості 01.03.2024 № 17.03-1336 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ» протягом 2023 року до Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості не подавалась інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), за вказаний період до ТОВ «СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖИ» не було працевлаштовано жодної людини з інвалідністю за направленням ХФ ХОЦЗ, відмов з боку підприємства у працевлаштуванні людей з інвалідністю за направленням ХФ ХОЦЗ не було.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем, нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 118188,76 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подавався звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на протязі 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, під час розгляду справи відповідачем не доведено виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку про те, що відповідач не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливість для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту Закон № 875-XII).
Згідно із статтею 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення" затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, до якого внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2023 р. № 553, в тому числі назву Порядку викладено в новій редакції, а саме: «Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування» (далі - Порядок № 70).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 70 цей Порядок визначає проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб'єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.
Предметом проведення перевірки є виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.
Перевірки суб'єктів господарювання, що використовують найману працю на предмет дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" проводять Держпраці та її територіальні органи.
Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, надана територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою (пункт 9 Порядку № 70).
За змістом пункту 15 Порядку № 70, за результатами проведення планової або позапланової перевірки посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінекономіки.
Посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, зазначають в акті перевірки інформацію про стан дотримання суб'єктом господарювання законодавства, а у разі його недотримання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт.
Крім того, в акті перевірки зазначається розрахунок виконання/невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за період, за який проводиться перевірка.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа не погоджується з актом перевірки, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо проведення перевірки є невід'ємною частиною акта перевірки Держпраці чи її територіального органу.
У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від підписання акта перевірки посадова особа Держпраці чи її територіального органу вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі в останній день перевірки, а другий - зберігається в органі, який проводив перевірку.
У разі неможливості особистого вручення акта перевірки або відмови в його одержанні посадова особа Держпраці чи її територіального органу вносить до такого акта відповідний запис, після чого примірник акта надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На підставі акта, складеного за результатами перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення виявлених порушень.
Припис видається та підписується посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, яка проводила перевірку, за формою та у порядку, що затверджені Мінекономіки.
Припис щодо усунення виявлених порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта перевірки подається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених строків усунення порушень вимог законодавства залишається у Держпраці, її територіальному органі.
У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання припису щодо усунення порушень вимог законодавства такий припис надсилається рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в Держпраці чи її територіальному органі, проставляються відповідний вихідний номер і дата надсилання.
Приписи можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання чи уповноваженою ним особою в установленому законодавством порядку.
До затвердження Мінекономіки зазначених у цьому пункті форм акта та припису застосовуються форми акта та припису, затверджені Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.
Пунктом 17 Порядку № 70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.
З огляду на вищенаведені положення законодавства України колегія суддів вважає, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов'язок перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про неподання суб'єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21, який згідно з частиною 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Колегією суддів встановлено, що ХОВ ФСЗОІ в автоматичному режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням ТОВ «СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік та пені у загальному розмірі 118188,76 грн., з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності та за допомогою програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Колегія суддів зауважує, що наполягаючи на правомірності вказаного розрахунку, позивач лише посилається на положення частини 11 статті 19 Закону № 875-XII, відповідно до яких Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
При цьому, ХОВ ФСЗОІ не наводить обставин, за яких було б встановлено не забезпечення відповідачем виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII.
Надання розрахунку штрафних санкцій, зробленого на підставі даних податкової звітності, саме по собі не дозволяє зробити висновок про невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що формуванню ХОВ ФСЗОІ розрахунку адміністративно-господарських санкцій передувало отримання від територіального органу Держпраці результатів перевірки, за наслідками якої було встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Враховуючи, що після внесення змін Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю, який набрав чинності 06.11.2022, та затвердження Порядку № 70 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 5 червня 2019 року, положення статті 19 Закону № 875-ХІІ не містять право Фонду захисту прав інвалідів проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді, подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, а сам факт дотримання чи недотримання відповідачем визначених нормативів у порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством, органами Держпраці не встановлено, колегія суддів дійшла висновку про недотримання позивачем у спірних правовідносинах частини восьмої статті 19 Закону № 875-ХІІ та пунктів 2, 9, 16, 17 Порядку № 70.
А відтак, звернення ХОВ ФСЗОІ до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 118188,76 грн. з посиланням лише на інформаційно-аналітичні бази даних, за відсутності встановлених актом перевірки органами Держпраці фактів недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, є передчасним.
Колегія суддів наголошує, що передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Колегією суддів встановлено, що до штатної чисельності працівників ТОВ «СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ» протягом 2023 року не входили працівники особи з інвалідністю. Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН в матеріалами справи також відсутні.
Варто зауважити, що відповідно до ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подано доказів направлення центром зайнятості для працевлаштування на підприємстві відповідача осіб з інвалідністю, яким відповідач відмовив у працевлаштуванні.
Також, позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не подано доказів, що до або після формування розрахунку Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надало до територіального органу Держпраці вказану інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Також, нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Вказані обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мали значення для правильного вирішення справи та дійшов помилкових висновків про задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову.
Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Стосовно розподілу судових витрат щодо сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4 542,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №702 від 01.08.2024 р.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду апеляційну скаргу відповідача задоволено, в зв'язку з чим на його користь підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань позивача судовий збір у розмірі 4 542,00 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ" - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 по справі № 520/11962/24 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - відмовити.
Стягнути за рахунок Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІРЕЙЛ ТЕХНОЛОДЖІ» (вулиця Гоголя, буд. 11, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 34630678) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич