31 березня 2025 р.Справа № 644/48/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Черняк В.Г., пр. Орджонікідзе, 7, м. Харків, Харківська, 61007, по справі № 644/48/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області третя особа інспектора Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області сержант поліції Ворожбита Олександра Володимировича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач, апелянт) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), третя особа - інспектор Богодухівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області сержант поліції Ворожбит Олександр Володимирович (далі також інспектор поліції Ворожбит О.В.), в якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії EНA № 3727790 від 25.12.2024 за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), винесену інспектором поліції Ворожбитом О.В. та закрити провадження по справі.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справ, невідповідність висновків просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт звертає увагу на те, що інспектором було порушено порядок розгляду справи, оскільки самого розгляду справи як такого не було, а поліцейський одразу повідомив, що відносно позивача буде винесено постанову. Зазначив, що лише після того, як оскаржувана постанова була заповнена та роздрукована, інспектор ознайомив позивача з його правами, але на уточнюючі питання позивача про можливість ними скористатися вказав, що ці права стосуються саме оскарження постанови в суді, а не розгляду справи інспектором.
Стверджує, що недотримання особою, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення порядку її розгляду, є самостійною підставою для визнання протиправною відповідної постанови та скасування її у судовому порядку.
Вважає, що долучені відповідачем до відзиву на позов відеозапис та копія постанови серії EНA № 3727790 від 25.12.2024 є неналежними і недопустимими доказами, оскільки про відеозапис відсутні згадки у спірній постанові, а у постанові містяться виправлення у спосіб посилання на відеозапис.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорено сторонами.
25.12.2024 нспектором Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області сержантом поліції Ворожбитом Олександром Володимировичем було винесено постанову серії EНA № 3727790 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 5 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., яка отримана позивачем 25.12.2024
Згідно з цією постановою на ОСОБА_1 25.12.2024 о 15 год 37 хв керував транспортним засобом Volkswagen Jetta, НОМЕР_1 , в с-ще Максимівка, вул. Харківська, 2, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3в ПДР.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт допущення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, , частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - ПДР).
Згідно з п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до абз 12 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі.
Пунктом 2.3 (в) ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Аналіз наведених норм свідчить, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідачем надано до матеріалів справи DVD-диск з відеозаписом, здійсненим на бодікамеру, однак, відомості про технічний засіб, яким здійснено дані записи та наявність самого запису, не внесені до оскаржуваної постанови.
Разом з тим, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Зокрема, таким є відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис та докази вчиненого правопорушення, які додаються до постанови.
Так в оскаржуваній постанові у пункту 7 «До постанови додаються» відсутня інформація про наявність відео з бодікамери.
Враховуючи положення вище зазначених правових норм колегія суддів зазначає, що відсутність в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис та про наявність відеозапису, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, колегія суддів наголошує про наявність процесуального обов'язку відповідача, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень (в цьому випадку - інспектором поліції) при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наданих відповідачем відеозаписів в якості доказу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі №607/7987/17, від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17, від 02.12.2019 у справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 у справі №337/3389/16, яка є обов'язковою для врахування в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів не бере до уваги надану відповідачем копію спірної постанови, яка містить допис ручкою у п. 7 спірної постанови про те, що до постанови додається відео з таких підстав.
Відповідно до п. 9 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 (далі - Інструкція № 1376), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941, бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення заповнюється розбірливим почерком. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова підписана особою, щодо якої вона винесена. У разі допущення порушень при оформленні такої постанови її заповнений бланк вважається зіпсованим.
Оскільки видана позивачеві копія постанови не містить відповідного запису, колегія суддів вважає, що такі зміни було внесено після видачі копії спірної постанови позивачеві, що свідчить про порушення відповідачем наведеного вище припису Інструкції № 1376.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів на підтвердження порушення позивачем ПДР України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності відповідачем наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП є помилковими.
Посилання відповідача на правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в зв'язку з вчиненням останнім правопорушення колегія суддів вважає необгрунтованими з вище зазначених підстав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана позивачем постанова серії ЕНА № 3727790 від 25.12.2024, підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА 07.11.2015 № 1395, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення, а не закриття провадження у справі як помилково просив позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1514,00 грн (605,60 + 908,40).
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2025 року по справі № 644/48/25 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії EНA № 3727790 від 25.12.2024 за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену інспектором Богодухівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області сержантом поліції Ворожбитом Олександром Володимировичем відносно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, Харківська область, 61002) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін