31 березня 2025 р.Справа № 554/306/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 07.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Сініцин Е.М., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі № 554/306/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції (далі відповідач, ДПП), Управління патрульної поліції в Полтавській області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
17 січня 2025 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави позовну заяву залишено без руху з підстав того, що позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір, з огляду на те, що позивачем надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн замість 968,96 грн. Також вказав, що попри зазначення відповідачами ДПП та Управління патрульної поліції в Полтавській області, позивачем надано відомості, необхідність зазначення яких передбачена п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, лише відносно одного з відповідачів, відтак позивачу слід уточнити позовну заяву у даній частині.
26 січня 2025 позивач подав заяву про усунення недоліків, у якій уточнив склад відповідачів та пояснив, що, сплачуючи судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, я керувався правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованою у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.
07 лютого 2025 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.02.2025 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликався на безпідставне неврахування судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованою у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, відповідно до ст. 268 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтави, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Повертаючи позов суддя першої інстанції виходив з того, що позивач сплатив судовий збір не в повному обсязі. Вказав на безпідставності посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного суду №543/775/17 від 18.03.2020 та звернув увагу позивача на спільну окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у вищевказаній справі. Вважав, що, викладені в постановах Верховного Суду, не можуть слугувати самостійним джерелом права, а підлягають застосуванню виключно у спірних правовідносинах та в межах норм Закону.
Суддя вказав, що питання сплати судового збору у даній справі не є предметом спору, а отже - при застосуванні відповідних норм не вбачається спірних правовідносин, в той же час ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включає в себе норми, що однозначно трактують диспозицію Закону в частині правових підстав та обсягів судового збору, що підлягає сплаті, зокрема і у випадку звернення до адміністративного суду (у цьому випадку - місцевого загального як адміністративного) фізичної особи з позовом немайнового характеру. Зазначив, що позивачем у заяві про усунення недоліків не наведено жодного обґрунтування із посиланням на діючі норми права, що вказувало б на правові підстави альтернативних ставок судового збору, крім визначених в пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відтак суддя вважає доводи позивача необґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судді Октябрського районного суду м. Полтави та зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Пунктом 3 частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яка відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 підлягає застосуванню при поданні позовів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3028 грн.
Таким чином, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025, розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні з позовом до суду першої інстанції становить 605,60 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у належному розмірі - 605,60 грн.
Стосовно тверджень судді Октябрського районного суду м. Полтави про відсутність підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у поставі від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз вказаної норми свідчить, що на суди (суддів) покладено імперативний обов'язок враховувати висновки щодо застосування конкретних норм права, викладених саме у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зробила обов'язковий для застосування усіма судами (суддями) висновок:
«Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»
Отже відхилення суддею Октябрського районного суду м. Полтави висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у поставі від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 є безпідставним, а покликання на наявність окремої думки твердження про те що висновки, викладені в постановах Верховного Суду, не можуть слугувати самостійним джерелом права, а питання сплати судового збору у цій справі не є предметом спору - позбавлені жодного сенсу, оскільки суперечать приписам ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали судді Октябрського районного суду м. Полтави.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи, що суддею Октябрського районного суду м. Полтави під час постановлення ухвали порушені норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді Октябрського районного суду м. Полтави скасуванню, а справа №554/306/25 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтава від 07 лютого 2025 року по справі № 554/306/25 - залишити без змін.
Адміністративну справу №554/306/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі направити для продовження розгляду до Октябрського районного суду м. Полтава. .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк