Справа № 344/2999/25
Провадження № 2/344/2125/25
(заочне)
01 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
18.02.2025 згідно дати реєстрації вхідної кориспонденції представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом в якому просить зтягнути з вдповідача заборгованість за Кредитним договором №491365 від 28.01.2021у розмірі 19438,52 грн., судовий збір у розмірі 2422,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.01.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №491365. Підписанням Договору ОСОБА_1 , підтвердив, що він ознайомлений з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», яка розміщена на сайті Фінансової Компанії: https://sloncredit.ua/, в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифів та складають Договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов'язався виконувати його умови.
Згідно Договору про надання споживчого кредиту №491365 від 28.01.2021 ОСОБА_1 надається кредит у гривні, а відповідач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Після укладення цього Договору, Товариство із використанням даних відповідача, зазначених у Кредитному договору, створює відповідачу особистий кабінет в своїй інформаційно-телекомунікаційній системі, доступ до якої забезпечується Відповідачу через веб-сайт. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення. Нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у Кредитному договорі, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором (Графіком платежів).
Відповідач підтверджує, що ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що розміщені на Веб-сайті: https://sloncredit.ua/, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватись. Таким чином, ОСОБА_1 уклав Договір 491365 від 28.01.2021 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та на підставі платіжного документу Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000 грн.
28.08.2023 згідно умов Договору факторингу №2808-23, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 491365 від 28.01.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 19438,52 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9869,94 грн.; заборгованість за відсотками - 9568,58 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 0 грн.; заборгованість за пенею - 0 грн.
Виходячи з наведеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 491365 від 28.01.2021 у загальному розмірі 19438,52 грн., судовий збір у розмірі 2422,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн (а.с. 1-14).
18.02.2025 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 56-57).
20.02.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження (а.с. 61-62).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення судом.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст.223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 27.03.2025 не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини, а також відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 28.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та підписав анкету-заяву, та заяву приєднання до Публічної пропозиції ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 28.01.2021 (а.с. 28).
28.01.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 491365 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000 грн. ( 12 000 грн. на користь споживача та 3 000 грн. на користь Товариства за п. 2.1.) строком на 730 днів до 28.01.2023 включно ( п. 1.4); процентна ставка фіксована та складає за перший день користування кредитом включно 25% в день (9125% річних), за всі наступні дні користування кредитом до кінця строку кредитування 85% річних ( п. 1.5); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 126,04% річних ( п. 1.7.); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 31 454,40 грн. ( п. 1.8.).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): - у розмірі 12000 грн. на поточний рахунок Споживача НОМЕР_1 (транзитний рахунок) у ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», призначення платежу : «кредитний договір №491365 від 28.01.2021, ОСОБА_1 (3036618058)» з подальшою видачею в готівковому порядку через каси відділень Кредитного посередника після звернення Споживача за отриманням готівки до такої каси Кредитного посередника; у - у розмірі 3000 грн. на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору.
Згідно з п. 5.1.-5.2 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів. Повернення кредитної заборгованості Споживачем, всі платежі та розрахунки, зазначені у цьому Договорі, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в Договорі та/або на Веб-сайті поточні рахунки Товариства в національній грошовій одиниці України - гривні (а.с. 26-27).
ОСОБА_1 також підписав додатки до Договору № 491365 про надання споживчого кредиту від 28.01.2021: паспорт споживчого кредиту (а.с. 29) та графік платіжів до договору про надання споживчого кредиту №491365 (а.с. 30), а також інформацію щодо розміру щомісячного платежу за кредитом, порядку його формування, строку сплати.
Згідно з платіжної інструкції №377 від 28.01.2021 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 000 грн., згідно Кредитного договору № 491366 від 28.01.2021 (а.с. 41).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 491365 про надання споживчого кредиту від 28.01.2021, проведеного ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконав, сплативши лише 2 667,73 грн. в якості погашення заборгованості за тілом кредитом та 7876,27 грн. в якості процентів за користування кредитом. Внаслідок цього у ОСОБА_1 станом на 28.01.2023 утворилася заборгованість у загальному розмірі 19 438,52 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 332,27 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 7160,25 грн.(а.с. 21).
28.08.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 2808-23, відповідно до п. 2.1 якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язалося відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов'язалося прийняти їх та сплатити суму фінансування за таке відступлення (а.с. 33-36).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 року перехід права вимоги відбувається з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги у формі, наведеної в додатку № 1 до цього договору, за умови виконання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» вимог перерахування сум грошових коштів фінансування.
З платіжної інструкції № 4565 від 28.08.2023 року судом підтверджено, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило на користь ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» суму грошових коштів у розмірі 1 648 712 грн. 45 коп. Призначенням переказу вказано здійснення фінансування відповідно до договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 (а.с. 45)
Відповідно до приймання-передачі від 28.08.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було підписано реєстр прав вимоги у погодженій формі та здійснено його передачу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (а.с. 17).
Згідно з Додатку до Договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491365 від 28.01.2021 у розмірі 19 438,52грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 869,94 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 9 568,58 грн. (а.с. 20).
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана досудова вимога №3036618058-АВ від 27.06.2024 про заміну кредитодавця та про погашення кредитної заборгованості (а.с. 16).
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на надання фінансових послуг (а.с. 19).
Отже, за вище зазначених обставин позивач є новим кредитором за кредитним договором №491365 від 28.01.2021.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначеного договору у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У пункті 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В пункті 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 28.01.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №491365, який був укладений в електронній формі на суму 15 000 грн.
Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови кредитного договору №491365 від 28.01.2021 належним чином не виконував, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за вказаним договором у розмірі 19 438,52 грн.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, суд, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 6000 гривень витрат на професійну правову допомогу в рамках договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.11.2024, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.11.2024 (а.с. 23-25), Акт №491365 про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 28.01.2025, згідно якого загальна вартість послуг становить 6000 грн: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 2250 грн. (1,5 годин), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи 3000 грн (3 години), формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750 грн. (1 година) (а.с. 18); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 28.01.2025 (а.с. 22); Додаткову угоду №491365 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.11.2024 (а.с. 29); Додаткову угоду №1 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 (а.с. 40); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №5618/10 (а.с. 47-47).
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній цивільні справі у розмірі 6000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №491365 від 28.01.2021 у розмірі 19 438 (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 52 копійки, з яких: 9 869 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 94 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 9 568 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 58 копійок - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 4 000 ( чотири тисячі) гривень витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи :
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 01.04.2025.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.