Справа № 344/11321/24
Провадження № 1-кп/344/504/25
31 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, -
Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2025 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 квітня 2025 року включно.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор у судовому засіданні клопотала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , яке попередньо вручено обвинуваченому та захиснику. Підтримуючи подане клопотання, мотивувала його наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що на даний час продовжують існувати.
Захисник заперечила проти клопотання прокурора, вважала, що на даний час ризики, на які посилається прокурор, є мінімальними, оскільки під час судового розгляду допитано свідків сторони обвинувачення, досліджено допит потерпілої, а недопитаний свідок перебуває у м. Дніпро. Просила змінити запобіжний захід обвинуваченому на менш суворий.
Обвинувачений підтримав думку захисника, просив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання. Вважав, що матеріали справи не містять доказів доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає наступне.
Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, наявність постійного місця роботи, репутацію обвинуваченого, що раніше судимий 12.02.2008 вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим за ч.4 ст.152, п.10 ч.2 ст.115 КК України до покарання - позбавлення волі на строк 14 років, 13.11.2019 вироком Івано-Франківського міського суду за ч.1 ст.296, ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України до покарання - позбавлення волі на строк 4 роки, відбував покарання у місцях позбавлення волі. Інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_5 кримінальне правопорушення (ч.3 ст.152 КК України) є особливо тяжким злочином, на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження - потерпілу та свідка ОСОБА_6 , що ще не допитана у судовому засіданні, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд окремо звертає увагу на відсутність місця постійного проживання та реєстрації обвинуваченого, а також відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків (згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 04.10.2024, був тричі одружений, на даний час у шлюбі не перебуває, є батьком однієї дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого згідно з рішенням суду від 09.02.2023 позбавлений батьківських прав).
На переконання суду, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.
Обставини, що слугували підставою обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено, також не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою слід продовжити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити до 29 травня 2025 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_8