про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі
01 квітня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/4104/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні та реабілітації з 14.12.2023 по 03.01.2024 та з 04.03.2024 по 08.03.2024;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 Національної гвардії України виплатити позивачу щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні та реабілітації з 14.12.2023 по 03.01.2024 та з 04.03.2024 по 08.03.2024.
В позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строк звернення до суду. В обґрунтування якого зазначено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, і відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених ч. 2 ст. 122 КАС України. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 , локація фактичного місця служби знаходиться за межами міста Полтави, тому був пропущений термін на звернення до суду в частині не нарахування та не виплату позивачу щомісячної додаткової винагороди. Крім цього, позивач та представник позивача намагалися врегулювати вказане питання правовим шляхом, надавши адвокатський запит щодо виплат, відповідь на який отримана вже була тільки 24.01.2025 року, тому раніше військовослужбовцем звернутися за правовою допомогою не було можливості, і тільки після отримання відповіді з військової частини було прийнято рішення про подання позову до суду. З урахуванням викладених в заяві доводів представник позивача просить суд поновити термін на оскарження та відкрити провадження у справі.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд дійшов наступних висновків.
Оскільки грошове забезпечення є щомісячним платежем, про невиплату додаткової винагороди за період з 14.12.2023 по 03.01.2024 та з 04.03.2024 по 08.03.2024 позивачу було відомо в січні 2024 року - квітні 2024 року під час отримання грошового забезпечення.
Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Відповідно до наданої позивачем довідки військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2025 №712 позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 03.03.2022 по теперішній час.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У той же час, суд зазначає, що позивач звернувся за захистом своїх соціальних прав після поранення під час виконання бойового завдання, тривалий час проходив реабілітацію та після якої повернувся до виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до матеріалів справи, позивач не є офіцером, а за військовим званням - старший солдат, а тому може мати одночасно певні статутні обмеження щодо проходження служби, пересування та залишення місця дислокації військової частини, а також може бути менш обізнаним у своїх соціальних правах у порівнянні із військовослужбовцями, які є офіцерами чи які призначені на командні посади, що пов'язано із особливостями проходження військової служби в особливий період.
Також суд враховує, що після поранення та реабілітації, подальшого повернення до проходження військової служби, тривалого перебування в умовах воєнного стану у військовослужбовця за збігом обставин може погіршуватись морально-психологічний стан та усвідомлення об'єктивної потреби у своєчасному захисті своїх соціальних прав.
Сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків, але з урахуванням доводів заяви та наданих доказів про повновлення строку, суд вважає за необхідне врахувати, що даних у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до сил оборони України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна, проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у сили оборони України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №120/359/24.
Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує у спорах, пов'язаних із захистом соціальних прав осіб, принцип найбільшого сприяння особи у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Цей принцип також часто відомий як “in dubio pro persona» або “in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає “у вагомих сумнівах - на користь людини», і даний принцип застосовується Верховним Судом у справах щодо захисту соціальних прав осіб.
Таким чином, суд застосовує під час відкриття провадження і розгляду справи останній правовий висновок Верховного Суду, який існує на момент відкриття провадження і який одночасно є найбільш сприятливим для особи, незалежно від існування інших правових висновків Верховного Суду, до моменту відступу від них Верховним Судом, а якщо провадження у справі відкрито, то суд не має право ретроактивно застосовувати інші правові позиції, які погіршують становище учасників процесу, особливо, фізичних осіб.
З огляду на вищевикладене, суд вважає доводи заяви про поновлення строку звернення до суду достатніми.
Таким чином, адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та підсудний Полтавському окружному адміністративному суду, а також поданий у строк, встановлений законом.
Підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження на даній стадії відсутні.
Враховуючи характер спірних правовідносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення її обставин, суддя приходить до висновків, що дана справа є незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у відповідності до пункту 10 частини 6 статті 12 цього ж Кодексу може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За змістом частини 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Також розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне витребувати від відповідача додаткові докази у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 77, 80, 121-123, 171, 256, 257, 260, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 440/4104/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропонувати відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витребувати від відповідача належним чином засвідчені:
- докази нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19.11.2023 по 18.03.2024 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення,
- копію відомостей про період (періоди) проходження військової служби позивачем на посадах у військовій частині за період з 14.12.2023 по 03.01.2024 та з 04.03.2024 по 08.03.2024, а також усі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.
Витребувані докази надати до суду у строк для подання відзиву.
Роз'яснити відповідачу, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Роз'яснити учасникам процесу, що судом у відповідності до частини 1 статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства вчинюються заходи процесуального примусу, визначені статтею 145 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає про обов'язок учасника справи зареєструвати свій електронний кабінет (https://id.court.gov.ua), якщо такий учасник (и) справи відповідно до частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував (ли) його, а також про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Повідомити учасникам справи, що вони можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Г.В. Костенко