28 березня 2025 року справа №320/46363/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 16.09.2024 року за № 16-д/в «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани».
В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення не погоджується, оскільки порушень трудової та службової дисципліни він не допускав. Позивач вказав на те, що наказ про накладення на нього дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, в ньому не зазначено коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення ним трудових обов'язків, не містить будь-яких визначених законом обґрунтувань щодо фактичних порушень, а тільки є посилання на нормативно-правові акти, які нібито ним порушено. Питання дисциплінарної відповідальності вирішено відповідачем односторонньо без належним і допустимих доказів та без врахування пояснень позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Вказаною ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів дисциплінарного провадження, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду 01.11.2024 відповідачем подано до суду копії матеріалів дисциплінарної справи.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив про позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах права і процедурах виконання функцій державного службовця, в той час наполягав на тому, що під час прийняття оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених чинним законодавством України, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 06.03.2015 допущено участь позивача та його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
За згодою сторін у судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом Державної міграційної служби України від 14.06.2012 №400-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області.
Наказом Державної міграційної служби України від 19.07.2014 №5/д порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 начальника управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області за фактами, викладеними у доповідній записці заступника начальника Управління - начальника відділу управління персоналом апарату ДМС Управління персоналу Людмили Охоби від 19.07.2024 №10.2/1015-24.
За результатами розгляду дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , начальника Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, у зв'язку із вченням ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягав у порушенні вимог частини другої статті 28, частини другої статті 34, частини четвертої статті 41, частини першої статті 54 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 111 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», частини першої статті 4, пунктів 1, 2, 3, 7 частини першої статті 8, статті 62 Закону України «Про державну службу», абзацу першого пункту 2 розділу II, абзацу другого пункту 3 розділу II, абзацу другого пункту 2 розділу IV пункт 4 розділу IV Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань держаної служби від 05 серпня 2016 року № 158 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28 квітня 2021 року№ 72-21), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 року за № 1203/29333, пункту 1 розділу IV Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 50, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за № 457/28587, та керуючись статтями 64, 65, 66, 67, 68, 69, 73, 74, 75, 77 Закону України «Про державну службу», Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039, підпунктами 20, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, наказом Державної міграційної служби України від 16.09.2024 №16-дв на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.
Підстава для видачі наказу: подання дисциплінарної комісії від 06.09.2024 №9.2/913-24, акт про відмову від надання пояснень від 16.09.2024, лист управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 16.09.2024 №2601.11./14767-24, доповідна записка начальника Управління персоналом Людмили Месюк від 16.09.2024 №10.2/1379-24.
Не погоджуючись із зазначеним наказом, вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Нормативно-правовим документом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 2, 3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Частиною першою статті 64 Закону №889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Порушення Присяги державного службовця є дисциплінарним проступком (пункт 1 частини другої статті 65 Закону №889-VIII).
Статтею 66 Закону №889-VIII встановлено види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
За приписами статті 67 Закону №889-VІІІ обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону №889-VІІІ під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність державного службовця.
Отже, дисциплінарне стягнення - це передбачена спеціальним законом міра примусу, що застосовується суб'єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто, вчинив дисциплінарний проступок. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, зокрема, Кодексом законів про працю України, Законом № 889-VIII, а також правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями та у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - Дисциплінарна комісія).
Частинами десятою та одинадцятою статті 69 Закону №889-VІІІ визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону №889-VIII).
За приписами статті 75 Закону №889-VІІІ перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відповідно до статті 77 Закону №889-VІІІ рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок № 1039), згідно із п. 2 якого, процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Комісія, дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком (п. 13 Порядку № 1039).
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (п. 24 Порядку № 1039).
Згідно з п. 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
За змістом п. 26 Порядку № 1039 документи та матеріали, що долучаються до дисциплінарної справи, повинні відповідати вимогам щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами в державному органі.
Дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС (п. 27 Порядку № 1039).
Відповідно до п. 31 Порядку № 1039 державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника. Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.
Пунктом 33 Порядку № 1039 передбачено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Наведеними нормами передбачені підстави та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, види дисциплінарних стягнень та умови їх застосування, гарантії прав державних службовців під час застосування уповноваженими суб'єктами дисциплінарного стягнення. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення необхідно встановити наявність складу дисциплінарного проступку, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, підставою ініціювання дисциплінарного провадження стосовно позивача слугувала доповідна записка заступника начальника Управління - начальника відділу управління персоналом апарату ДМС Управління персоналу Людмили Охоби від 19.07.2024 №10.2/1015-24.
У доповідній записці вказано, що 18 липня 2024 року у засобах масової інформації з'явилась новина, що начальник Управління ДМС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 в робочий час напав на журналістів одного з інформаційних видань. Журналісти зазначили, що в період зазначеного інциденту ОСОБА_2 перебував поза межами робочого місця.
Заступником начальника Управління - начальником відділу управління персоналом апарату ДМС Управління персоналу Л. Охобою вказано, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог розділу II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» Конституції України, порушення вимог законодавства у сфері медіа, ОСОБА_1 проявив неповагу до прав і свобод громадянина, в чому вбачається негідне несення високого звання державного службовця. Також, вказано, що такі дії ОСОБА_1 є порушенням Присяги державного службовця, правил етичної поведінки державних службовців.
В доповідній записці запропоновано, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку у діях ОСОБА_1 начальника Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, порушити стосовно нього дисциплінарне провадження з відстороненням від виконання посадових обов'язків відповідно до частини першої статті 72 Закону у зв'язку з виявленням порушень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 65 Закону.
На підставі вказаної доповідної записки наказом Державної міграційної служби України від 19.07.2014 №5/д порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 начальника управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що дисциплінарною комісією направлено запит до Департаменту організаційного забезпечення ДМС України від 22.07.2024 №10.2/1031-24 щодо надання документів, підписаних ОСОБА_1 саме 18.07.2024.
У відповідь на вказаний запит Департаментом надіслано завірені в установленому порядку паперові копії оригіналів електронних листів, підписаних начальником Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області Саївим С.С. власним електронним ключем, а саме: лист від 18.07.2024 №2601.9/11181-24 «Про виконання плану роботи УДМС в області за перше півріччя 2024 року»; лист від 18.07.2024 №2601.10-4053/2601.1-24 «Про надання інформації» Голові Косівської територіальної громади Ю.Плосконосу; лист від 18.07.2024 №2601.10-4052/2601.1-24 «Про надання інформації» Голові Калуської міської територіальної громади А.Найді; лист від 18.07.2024 №2601.10-4051/2601.1-24 «Про надання інформації» Голові Рожнятівської селищної ради В.Рибчаку; лист від 18.07.2024 №О-7086-24/2601.4/4057-24 «Про розгляд звернення».
Вказані документи підписані позивачем власним електронним цифровим підписом 18.07.2024, що підтверджено Департаментом організаційного забезпечення ДМС України та свідчить про перебування ОСОБА_1 на робочому місці в цей день.
Окрім того, в матеріалах дисциплінарної справи містяться пояснення начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення УДМС в Івано-Франківській області, якими підтверджено, що начальник управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області ОСОБА_1 протягом робочого дня 18.07.2024 працював за комп'ютером зі своїм електронним ключем.
Крім цього, перебування позивача на робочому місці 18.07.2024 та виконання ним своїх службових обов'язків підтверджують працівники Управління у відібраних у них поясненнях, зокрема, начальник відділу бухгалтерської служби, фінансування та звітності - головний бухгалтер, завідувач сектору юридичного забезпечення, начальник Івано-Франківського відділу, заступник начальника УДМС в Івано-Франківській області, заступник начальника відділу бухгалтерської служби, фінансування та звітності, головний спеціаліст із зв'язків з громадськістю, начальник відділу з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Управління та інших. Всі пояснення цих працівників та посадових осіб містяться у матеріалах дисциплінарної справи.
Як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом та надав голові дисциплінарної комісії Т.Касян свої пояснення від 06.08.2024 з приводу подій, викладених у доповідній записці від 19.07.2024 №10.2/1015-24, та повідомив, що з 18.07.2024 перебуває на лікарняному.
Однак, вказані пояснення дисциплінарною комісією не взято до уваги та 15.08.2024 складено акт про відмову від надання пояснень, в якому засвідчив факт неприбуття ОСОБА_1 на засідання та неповідомлення ним про поважні причини своєї відсутності.
Водночас, суд звертає увагу, що під час проведення засідання дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ не врахувала, що позивач з 18.07.2024 перебував на лікарняному.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зауважує, що доказів невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків позивачем як державним службовцем та порушення правил етики поведінки державного службовця до суду відповідачем не надано, а судом не встановлено під час розгляду.
Матеріали дисциплінарної справи не містять належних доказів, які підтверджували б вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який передбачений пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.
Дисциплінарною комісією не вжито належних заходів щодо з'ясування обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження відносно позивача, та не надано їм належної оцінки і не дотримано норм, якими передбачено, що суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмового пояснення.
Формулювання підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, наведені в матеріалах дисциплінарного провадження та оскаржуваному наказі, не містять чіткого формулювання конкретних порушень, які свідчили б про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та не вказані негативні наслідки, причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
Текст Присяги, наведений у статті 36 Закону № 889-VIII, свідчить, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Отже, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Різниця між складами дисциплінарних проступків, таких як порушення Присяги державного службовця та невиконання або неналежне виконання службовцем своїх службових обов'язків, полягає в колі обов'язків та ставленні до них службовцем (сумлінному чи несумлінному).
За таких обставин, кваліфікація дисциплінарного проступку, як порушення Присяги державного службовця, може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Підсумовуючи викладене, судом зазначається, що матеріали справи не містять достатніх належних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який може бути кваліфіковано як порушення Присяги державного службовця.
Відповідач, не встановив наявність об'єктивної сторони такого дисциплінарного проступку як порушення Присяги, жодним чином не обґрунтував необхідності кваліфікації відповідних діянь як порушення Присяги державного службовця.
Застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Разом з тим, у поданні дисциплінарної комісії не наведено конкретизовано ступінь доведеної вини у вчиненні дисциплінарного проступку, протиправної поведінки позивача, зазначеної у доповідній записці, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними й поведінкою позивача.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного наказу, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем суду не надано.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №814/934/18 наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
Відсутність належного обґрунтування наказу про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Відповідно до положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваного наказу прийнятого відносно позивача, а також відповідність прийнятого наказу критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі зазначених положень, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 16.09.2024 року за № 16-д/в «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани».
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.