ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
в частині заявлених позовних вимог
"31" березня 2025 р. справа № 300/2009/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та Зварич Юлії Анатоліївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
Доненко Валерій Олегович (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 26.03.2025 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та ОСОБА_2 , в якому просить суд:
щодо Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги:
1. визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який не надав ОСОБА_1 в повному обсязі, якісну, своєчасно, безперервно безоплатну вторинну правничу допомогу згідно наказу від 17.10.2024 №Н-БВПД/04.3-4/791 і доручення від 05.12.2010 №017/06.1/12147;
зобов'язати Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги вчинити дії згідно повноважень суб'єкта на виконання наказу від 17.10.2024 і доручення від 05.12.2024;
2. визнати судом як форму рішення Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги №Д-851/017/27 від 22.01.2025 про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 ;
3. визнати протиправними дії Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який приховав від позивача лист-рішення від 22.01.2025 №Д-851/017/27, не направив і не доручив під розписку позивачу;
відновити позивачу строк оскарження рішення від 22.01.2025 до суду - визнати причину пропуску строку поважною;
4. визнати протиправними дії Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який своїм листом №Д-851/017/27 порушив положення ст. 23 Закону України про БПД у наступному: про припинення надання вторинної безоплатної правничої допомоги позивачу: а саме:
- лист не відповідає вимогам оформлення наказу по організації згідно Положення Про наказ затвердженого Міністерством юстиції України;
- підстава для припинення надання правової допомоги по наказах зазначена в листі, а це п.5 ст. 23 Закону про БПД - припиняється у разі повного виконання суб'єктом своїх зобов'язань суперечить дійсним обставинам - допомога правнича у складенні позовної заяви і інших процесуальних дій не виконанно по теперішній час;
- визнати протиправними дії Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який в листі №Д-851 ухиляється перевіряти діяльність адвоката та та посилається на ст. 23 Закону про адвокатуру
- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги;
5. визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який не розглянув клопотання позивача від 22.10.2024 до заяви від 12.03.2024 і не прийнято рішення;
6. визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який видав доручення на представництво від 05.12.2024 без даних клопотання позивача від 22.10.2024;
зобов'язати Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги доповнити доручення від 05.12.2024 даними згідно клопотання позивача до заяви від 12.03.2024 та продовжити виконання доручення;
7. визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який порушив п.6 договору з адвокатом та постанови №1163 КМУ і не виконав письмову вимогу позивача №Д-851/017 від 24.12.2024;
зобов'язати Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги виконати вимогу позивача №Д-851/017 від 24.12.2024;
8. визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який отримав від позивача 11.12.2024 письмовий акт зустрічі клієнта і адвоката Зварич Ю.А., передбачений додатком №2 до стандартів якості надання БПД затверджених наказом Міністерства юстиції №41125 від 22.12.2017, з переліком порушень норм права адвокатом Зварич Ю.А. але акт не розглянув - не перевірив порушення і не вжив реагування на порушення законів адвокатом;
зобов'язати Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги:
- подати клопотання до комісії оцінювання якості надання БВПД адвокатом Зварич Ю.А.;
- подати клопотання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Зварич Ю.А. з реєстру адвокатів БПД;
- подати скаргу до Кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатів Івано-Франківської області на порушення Закону України про адвокатуру і Правил адвокатської етики адвокатом Зварич Ю.А.;
9. стягнути з Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за ненадання в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно вторинної безоплатної правничої допомоги згідно наказу від 17.10.2024 №Н-БВПД/017/04.3-4/791 і доручення від 05.12.2024 №017/06.1/12147 в сумі 35000 євро;
щодо ОСОБА_2 :
1. визнати протиправним невиконання ОСОБА_2 наказу від 17.10.2024 №Н-БПВД/017/04.3-4/791 і доручення від 05.12.2024 №017/06.1/12147 і протиправне позбавлення ОСОБА_1 в повному обсязі, якісної, своєчасно, безперервно вторинної безоплатної правничої допомоги по заяві від 12.03.2024 і клопотання від 22.10.2024;
2. визнати рішенням суду порушенням адвоката Зварич Ю.А. положень ст. 21 ч. 1 п/п 2 Закону України про адвокатську діяльність, п.п 18, 35 Правил адвокатської етики яка не надала на письмову вимогу позивача від 24.12.2024 №Д-851/017
- письмовий звіт про виконання договору;
- не надала документи які отримала від Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та зазначає у висновку, що такі отримала;
4. визнати рішенням суду порушення вимог стандартів надання БВП затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.12.2017 №4125/5, а саме: відмовою складати акт зустрічі з клієнтом 09.12.2024, 11.12.2024, 24.12.2024
- відмовою підписати акт зустрічі з позивачем 11.12.2024 (запис зустрічі із ОСОБА_2 11.12.2024 здійснювався під запис диктофону з її відома Зустріч тривала 1 годину 27 хвилин);
клопоче суд дослідити цей запис у судовому засіданні в присутності Зварич Ю.А. і Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги;
5. На записі чітко ОСОБА_2 намагається проти волі позивача змінити цього правову позицію по заяві від 12.03.2024, клопотанні, наказу від 17.10.2024 і дорученні від 05.12.2024;
визнати дії ОСОБА_2 по зміні правової позиції всупереч волі позивача визнати такими, що порушують обов'язки адвоката і заборону п.п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України про адвокатуру;
6. визнати рішенням порушення ОСОБА_2 відмовою виконувати договір і доручення положень ст. 28 Закону України про адвокатуру, підстава яку зазначила ОСОБА_2 у висновку для відмови така: неможливість подати одного позову до кількох відповідачів (Така відмова не передбачена ст. 28 як підстава для відмови виконувати договір);
7. ОСОБА_2 у висновку від 26.12.2024 вказує, що виконувати доручення не буде і покладає свій обов'язок згідно ч.1 ст. 28 Закону про адвокатуру України подати письмову заяву до Центра БПД про відмову від виконання договору позивача - словами роз'яснено прова подачі заяви про заміну самим ОСОБА_1
визнати такі дії ОСОБА_2 протиправними і порушенням ч. 1 ст. 28 Закону України про адвокатуру;
8. стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за ненадання в повномуобсязі, якісно, своєчасно, безпереврно вторинної безоплатної правничої допомоги згідно аказу від 17.10.2024 №Н-БВПД/017/04.3-4/791 і доручення від 05.12.2024 №017/06.1/12147 в сумі 35000 євро.
Позов в частині вимог до адвоката Зварич Ю.А. мотивовано непогодженням ОСОБА_1 з обсягом та якістю наданих адвокатом правничої допомоги по заяві від 12.03.2024 і клопотання від 22.10.2024, які ОСОБА_2 мала здійснити на виконання наказу від 17.10.2024 №Н-БПВД/017/04.3-4/791 і доручення від 05.12.2024 №017/06.1/12147 Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Також ОСОБА_1 вважає протиправними дії адвоката Зварич Ю.А. під час особистого спілкування з ОСОБА_1 за місцем здійснення адвокатської діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно з частиною третьою статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з статтею 9 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу» суб'єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги є:
1) органи виконавчої влади;
2) органи місцевого самоврядування;
3) центри з надання безоплатної правничої допомоги;
4) спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги, утворені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади;
5) юридичні особи приватного права, які мають право надавати правничу допомогу, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку;
6) адвокати та інші фахівці у відповідній галузі права, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
Згідно з статтею 15 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу» суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є:
1) центри з надання безоплатної правничої допомоги;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу»:
1. Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги призначає адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, та уклав договір про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з центром з надання безоплатної правничої допомоги.
2. Повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.
3. Для здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, у суді у спорах, що виникають з трудових відносин, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також щодо представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або для складання документів процесуального характеру центр з надання безоплатної правничої допомоги може уповноважити свого працівника.
4. Повноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги як представника суб'єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу підтверджуються рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.
Частиною другою статті 25 “Про безоплатну правничу допомогу» передбачено, що адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права та гарантії, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права та гарантії, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України.
Отже, зі системного аналізу вказаних законодавчих норм можна дійти висновку про те, що адвокат не є посадовою чи службовою особою органів, які згідно з статтями 9, 15 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу» мають право надавати послуги безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги, а є окремим суб'єктом, який може надавати такі послуги на підставі відповідного доручення центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреності відповідно до вимог процесуального закону, в межах незалежної професійної діяльності адвокатури в Україні, із забезпеченням під час надання таких послуг усіх прав та гарантій, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України. Отже, під час надання послуг з безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги адвокат не здійснює публічно-владних управлінських функцій.
Таким чином, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України адвокат не відноситься до суб'єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.
Як наслідок, адвокат не відноситься до передбачених статтею 31 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу» посадових і службових осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені в адміністративному порядку відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» та/або до адміністративного суду, оскільки такий порядок оскарження стосується посадових чи службових осіб органів, які згідно з статтями 9, 15 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу» надають послуги безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги, окрім адвоката.
Щодо вказаного висновку, окрім того, що адвокат не відноситься до службових та посадових осіб органів, які надають послуги безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги, а на нього не поширюється порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, зокрема й щодо якості наданих послуг, то судом також враховано норму частини першою статті 25 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Так, частиною другою вказаної статті закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної первинної правничої допомоги здійснюється за зверненням органів місцевого самоврядування, а безоплатної вторинної правничої допомоги - за зверненням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.
В спірному випадку позов у частині вимог до адвоката Зварич Ю.А. мотивовано непогодженням ОСОБА_1 з обсягом та якістю наданих адвокатом правничої допомоги, які Зварич Ю.А. мала здійснити на виконання наказу від 17.10.2024 №Н-БПВД/017/04.3-4/791 і доручення від 05.12.2024 №017/06.1/12147 Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Водночас, на виконання вимог частини другої статті 25 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюється комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів, а не судом в порядку розгляду адміністративного позову.
Окрім цього, загальні умови та підстави дисциплінарної відповідальності адвоката регламентовані розділом VІ Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Частиною першою статті 42 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
В разі, якщо ОСОБА_1 в діях адвоката ОСОБА_2 вбачає ознаки дисциплінарного проступку, то він вправі звернутися зі скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Івано-Франківської області в порядку процедури, передбаченої Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто судовому оскарженню підлягає рішення у дисциплінарній справі, прийняте за результатами розгляду відповідного звернення.
Отже, Державою відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено відповідний порядок та ефективний засіб правового захисту у спірних відносинах.
Оскільки звернення позивача до суду обумовлено незгодою з обсягом та якістю наданих адвокатом Зварич Ю.А. правничої допомоги, які ОСОБА_2 мав здійснити на виконання на виконання наказу від 17.10.2024 №Н-БПВД/017/04.3-4/791 і доручення від 05.12.2024 №017/06.1/12147 Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, а також протиправними дії адвоката Зварич Ю.А. під час особистого спілкування з Доненком В.О. за місцем здійснення адвокатської діяльності, а тому спір у цій справі в частині вимог до Зварич Ю.А. не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки законодавством визначено інший порядок та суб'єктів до яких можуть бути оскаржені такі дії адвоката.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (пункт 24 рішення у справі “Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС) та “справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. Відповідні висновки викладені у її постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 06.04.2023 у справі № 990/129/22, від 22 лютого 2024 у справі № 990/64/23).
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, ця справа в частині вимог до ОСОБА_2 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи, суд виснував, що необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.