31 березня 2025 року Справа № 280/211/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача у частині внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти позивача порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо позивача, в частині послідовності навчання;
зобов'язати відповідача вчинити дії щодо внесення змін до інформації у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача про відсутність порушення послідовності здобуття ним освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 27.05.2021 №203-С позивача було відраховано із Національного університету «Запорізька політехніка» м.Запоріжжя, вищу освіту у вказаному навчальному закладі позивач не здобув, диплом про освітній рівень бакалавр не отримав. Вказує, що саме у Харківському автотранспортному фаховому колежді у м.Харків з 13.08.2024 почав вперше здобувати вищу освіту. Оскільки у 2021 році позивач припинив навчання у Національному університеті «Запорізка політехніка» та як наслідок вищу освіту не здобув, вважається, що кінцевою здобутою освітою позивача є повна загальна середня освіта, здобута в 2017 році в Андріївській спеціалізованій різнопрофільній школі І-ІІІ ступенів Бердянської районної ради Запорізької області. Позивач звернувся для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 №560, до адміністрації Харківського автотранспортного фахового коледжу для оформлення довідки ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку про ведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Однак, з наданої довідки ЄДЕБО від 02.09.2024 №234486 вбачається, що на підставі даних, які містяться в Єдиній державній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти, позивач порушує посдідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». Враховуючи, що фактично у 2021 році, позивач припинив навчання у Національному університеті «Запорізька політехніка» та вищу за ступнем освіту не здобув, зі змістом довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 02.09.2024 №234486, в частині порушення порядку отримання ним послідовності освіти, позивач не погоджується, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти позивач 01.09.2017 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету «Запорізька політехніка», відрахований 27.05.2021. 13.08.2024 зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до Харківського автотранспортного фахового коледжу. Наголошує, що наступним освітнім рівнем після освітнього рівня бакалавра є освітній рівень магістра, а не фахового молодшого бакалавра. Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. Таким чином, позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності. Виходячи із системного тлумачення Закону, факт присудження особі ступеня вищої освіти не в повній мірі відповідає вимогам пункту першого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», в яких законодавець визначив здобуття освіти на рівні, що є вищим ніж раніше здобутий рівень (не ступінь) освіти. Таким чином, виходячи із системного тлумачення Закону, за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі, у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Як наслідок, особа яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти. Відрахуванням із закладу вищої освіти до присудження ступеня вищої освіти неуспішно завершується етап навчання. Звертає увагу, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання. Позивач мав можливість продовжити здобуття рівня вищої освіти шляхом поновлення до того самого або іншого закладу вищої освіти. Таким чином вважаємо що Міністерство діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того зазначено, що функції щодо внесення згадуваних вище відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб'єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. Натомість, на Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на державне підприємство "Інфоресурс" - технічні функції, а тому відповідачі у спірних правовідносинах не виконували та не можуть виконувати жодних владних управлінських функцій відносно позивача. Тобто, Міністерство освіти і науки України виступає як розпорядник ЄДЕБО, тобто є суб'єктом, який уповноважений на ведення ЄДЕБО, а державне підприємство "Інфоресурс" - як технічний адміністратор ЄДЕБО, що здійснює технічні функції з обслуговування електронної бази. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» про розгляд справи повідомлена належним чином, жодних пояснень щодо предмета спору до суду не надходило.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.09.2017 був зарахований до Запорізького національного технічного університету на 1 курс для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на спеціальність «131 Прикладна механіка (технології та устаткування зварювання)» (наказ про зарахування №315-С від 05.08.2017) та 27.05.2021 був відрахований за невиконання індивідуального навчального плану (наказ про відрахування №203-С від 27.05.2021).
Освітній ступінь бакалавра позивач не здобув ані в Запорізькому національному технічному університеті, ані в Національному університеті «Запорізька політехніка».
У 2021 році позивач припинив навчання у Національному університеті «Запорізька політехніка» через від'їзд до іншої країни, а саме - Польщі.
У липні 2021 року позивач подав документи до Академії фінансів і бізнесу Вістула у Варшаві, та його було зараховано на денну форму навчання.
З огляду на закінчення візи, позивач повернувся на територію України задля продовження дозвільних документів для перебування на території Польщі. 30.11.2021 позивач перетнув державний кордон України, що підтверджується відміткою у його закордонному паспорті.
Враховуючи введення воєнного стану в Україні, відмови прикордонної служби в перетині державного кордону, позивач опинився в ситуації, яка унеможливлювала його повернення на навчання до Академії фінансів і бізнесу Вістула у Варшаві країни Польща, що як наслідок стало підставою для його відрахування із вказаного навчального закладу.
З 01.09.2024 ОСОБА_1 зарахований студентом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за ОПП «Обслуговування та ремонт автомобілв і двигунів» за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до Харківського автотранспортного фахового коледжу (наказ про зарахування від 13.08.2024 №162-Г).
02.09.2024 Харківським автотранспортним фаховим коледжем було сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №234486. У графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти на порушує послідовності, визначеної частиною другою стаття 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує».
Не погоджуючись зі змістом довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 02.09.2024 № 234486 у частині встановлення факту порушення порядку отримання послідовності освіти, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.12.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Суд враховує, що одним з документів, необхідних для надання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII є довідка, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Спір у цій справі виник, зокрема, з підстав неправильного, на думку позивача, відображення інформації щодо порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 освіти.
Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Відповідно до частин першої-третьої статті 3 Закону № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Згідно з абзацами першим-п'ятим частини першої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII. При цьому обов'язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.
Судом установлено, що відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 23.06.2017 закінчив Андріївську спеціалізовану різнопрофільну школу І-ІІІ ступенів Бердянської районної ради Запорізької області, про що отримав атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_1 від 23.06.2017. Тобто, наступним рівнем освіти для позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII є професійна (професійно-технічна) освіта (та фахова передвища освіта) або вища освіта (що починається з першого (бакалаврського) рівня вищої освіти).
Так, ОСОБА_1 01.09.2017 був зарахований до Запорізького національного технічного університету на 1 курс для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на спеціальність «131 Прикладна механіка (технології та устаткування зварювання)» (наказ про зарахування №315-С від 05.08.2017), проте 27.05.2021 був відрахований за невиконання індивідуального навчального плану (наказ про відрахування №203-С від 27.05.2021).
Суд зауважує, що відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
При цьому позивач не проходив атестацію на здобуття бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома бакалавра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію та додатку до диплома, у якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України, що означає що позивачем не було завершено перший (бакалаврський) рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.
В подальшому, у липні 2021 року позивач подав документи до Академії фінансів і бізнесу Вістула у Варшаві, та його було зараховано на денну форму навчання. З огляду на закінчення візи, позивач повернувся на територію України задля продовження дозвільних документів для перебування на території Польщі. 30.11.2021 позивач перетнув державний кордон України, що підтверджується відміткою у його закордонному паспорті. Враховуючи введення воєнного стану в Україні, відмови прикордонної служби в перетині державного кордону, позивач опинився в ситуації, яка унеможливлювала його повернення на навчання до Академії фінансів і бізнесу Вістула у Варшаві країни Польща, що як наслідок стало підставою для його відрахування із вказаного навчального закладу.
Також судом установлено, що з 01.09.2024 ОСОБА_1 зарахований студентом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за ОПП «Обслуговування та ремонт автомобілв і двигунів» за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до Харківського автотранспортного фахового коледжу (наказ про зарахування від 13.08.2024 №162-Г).
Порядок, умови, форми та особливості здобуття фахової передвищої освіти та регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, визначає Закон України "Про фахову передвищу освіту" від 06.06.2019 № 2745-VIII (надалі - Закон № 2745-VIII).
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 2745-VIII фаховий молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми.
Частиною 1 статті 10 Закону № 2745-VIII передбачено, що документ про фахову передвищу освіту - диплом фахового молодшого бакалавра видається особі, яка успішно виконала відповідну освітньо-професійну програму.
У частині 5 цієї ж статті вказано, що інформація про видані документи про освіту вноситься закладами фахової передвищої освіти (крім закладів фахової передвищої військової освіти, закладів фахової передвищої спеціалізованої військової освіти) до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Суд зазначає, що Порядком № 560 передбачено саме попереднє здобуття освіти, а не процес навчання без закінчення повного освітнього курсу. Аналогічний припис містить пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту" визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Тобто зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Ключовим є розуміння того, що термін «здобутий» означає «вже завершений» на противагу «здобував», що вказує на процес, який тривав. Законодавство України про освіту, зокрема, Закон № 2145 та Закон № 1556 чітко визначають, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням відповідного документа.
Отже, законодавець однозначно використовує термін «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у ситуації з позивачем, як установив суд, не було.
Суд констатує, що відсутні докази здобуття позивачем рівня фахової передвищої освіти та отримання ним диплому фахового молодшого бакалавра (або вищого рівня), така інформація також відсутня за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача.
Отже, оскільки позивач не завершив навчання за освітнім рівнем бакалавр, його вступ для здобуття фахової передвищої освіти, за наявності лише раніше здобутої повної загальної середньої освіти, яка є нижчою за рівнем, не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
При цьому встановлені судом факти (відрахування з Національного університету «Запорізька політехніка») не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.
З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи.
У довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти міститься інформація щодо попереднього навчання позивача, а саме у Андріївській спеціалізованій різнопрофільній школі І-ІІІ ступенів Бердянської районної ради Запорізької області та у графі «Тип документа» зазначено: Атестат про повну загальну середню освіту. Станом на момент розгляду справи, позивачем здобувається освітній рівень фахового молодшого бакалавра, що не є порушенням послідовності здобуття освіти.
Стосовно посилання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України №1/9758-24 від 03.06.2024 суд зазначає наступне.
03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслав керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» лист № 1/9758-24 (перегляд доступний за посиланням: https://mon.gov.ua/npa/pro-osoblyvosti-formuvannia-v-iedebo-dovidky-pro-zdobuvacha-osvity), яким визначив алгоритм для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.
Згаданий лист містить, зокрема, наступну інформацію: «здобувач освіти у 2021 році вступив для здобуття ОС бакалавра та був відрахований у 2023 році. У 2024 році повторно вступив (був зарахований) для здобуття ОС бакалавра. У Довідці буде зазначено «Ні, порушує».
Суд акцентує увагу, що з наведених вище положень Закону №2145-VIII та Закону №1556-VII слідує, що єдиним документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти, є сам документ про вищу освіту. Водночас листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз'яснювальний характер, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не тягне для позивача правових наслідків.
У контексті наведених обставин справи суд висновує, що позивач, маючи повну загальну середню освіту, почав здобувати освітньо-професійний ступінь передвищої освіти з дати початку здобуття освіти у Харківському автотранспортному фаховому коледжі (наказ про зарахування від 13.08.2024 №162-Г) (рівень освіти фаховий молодший бакалавр, форма здобуття освіти денна), порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» не відповідає дійсності.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує, зокрема: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Отже, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.
За таких обставин, враховуючи роль Міністерства освіти і науки України як розпорядника ЄДЕБО у спірних правовідносинах, суд вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти позивача порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до частини першої частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, суд вважає обґрунтованим обраний позивачем спосіб захисту, вважає його таким, що відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язання відповідача вчинити дії щодо внесення змін до інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача про відсутність порушення послідовності здобуття ним освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О.Довженко, 3, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін до інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 про відсутність порушення послідовності здобуття ним освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова