Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 квітня 2025 року Справа№640/38204/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 326038 від 07.12.2021 про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що постанова Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 326038 від 07.12.2021 є протиправною,з огляду на те, що її складено на фізичну особу ОСОБА_1 , а не на фізичну особу підприємця, а отже в розумінні зазначених норм він не може бути суб'єктом, щодо якого може бути складена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Державна служба України з безпеки на транспорті проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечувала, підстави незгоди визначив в наданому до суду відзиві на позов. В обгрунтування своєї позиції вказує, що співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES, номерний знак НОМЕР_1 , який використовується суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 для надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом. За результатами перевірки додержання вимог про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом марки MERCEDES, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено що відсутні схема маршруту, розклад руху, індивідуально-контрольна книжка водія на момент перевірки.
Також вказує, що повідомленням від 18.11.2021 (яке було вручено позивачу 23.11.2021) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 07.12.2021 року, у зв'язку з цим, посилання позивача на неотримання повідомлень про розгляд справи не відповідє дійності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2021 року (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 640/38204/21.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/38204/21 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Криловій М.М.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/38204/21 за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У період з 17 березня 2025 року по 28 березня 2025 (включно) суддя Крилова М.М. перебувала у щорічній відпустці.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
22.10.2021 інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №000300 від 13.10.2021 на окремих визначених ділянках, дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Під час руху транспортного засобу, 22.10.2021 співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , який використовується суб'єктом господарювання (Бурич Л.В.) для надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом засобу марки MERCEDES, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що відсутні схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду.
На підставі вказаних вище обставин, 07.12.2021 Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було прийнято постанову №3261038 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17 000,00 грн.
Позивач вважаючи постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу незаконною, звернувся до суду з даним позовом в якому просить скасувати оскаржену постанову.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2344-III), відповідно до ст.1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Приписами ст.6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок - №1567).
Згідно із зазначеним Порядком №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III та п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Таким чином, Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, яке уповноважене здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, зокрема, шляхом здійснення рейдових перевірок та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з п.26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Відповідно до ст.39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктом 13 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (далі - Правила №176) передбачено, що перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними. Умови регулярних та регулярних спеціальних перевезень зазначаються у паспорті маршруту.
Згідно з п.51-61 вказаних Правил нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
До нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.
У разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється: здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень; організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду; встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів; самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення; здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.
У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
Замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.
Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.
Передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою «Нерегулярне перевезення» на білому фоні. У салоні автобуса розміщується інформація про автомобільного перевізника та страховика із зазначенням найменування, адреси, номера телефону, страхової суми.
Під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Суд звертає увагу, що з огляду на наявні в матеріалах справи документи та докази встановлено, що під час проведення рейдової перевірки водій позивача не надав договору автомобільного перевізника із замовником послуг.
Крім того, суд звертає увагу, що під час перевірки було встановлено надання перевізником послуг саме з регулярних перевезень по маршруту «Київ-Миронівка», що підтверджується наявними в матеріалах справи актами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, фото ТЗ під час надання послуг перевезення з використанням переднього трафарету у Формі для здійснення регулярних перевезень, що встановлена п.27 Правил №176, яким визначено, що у разі здійснення міжміських та міжнародних перевезень на передньому і боковому трафаретах найменування початкового та кінцевого пунктів маршруту.
Крім того, суд зауважує, що ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду судом даної справи, позивачем не було надано відповідного договору на здійснення нерегулярних перевезень, що свідчить про відсутність підстав вважати, що позивачем надавались послуги саме з нерегулярних перевезень, оскільки такий договір є обов'язковим критерієм при здійсненні нерегулярних перевезень.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач фактично здійснював регулярні пасажирські перевезення, тому зобов'язаний мати при собі перелік документів, який визначений для регулярних пасажирських перевезень, зокрема, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду які на дату проведення перевірки у водія були відсутні.
Суд критично ставиться до тверджень позивача щодо порушення процедури проведення перевірки, оскільки позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами зазначені твердження.
Аргументи позивача про неможливість бути суб'єктом, щодо якого може бути складена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу спростовується тим, що у випадку коли водій транспортного засобу не є суб'єктом господарювання, і перебуває з автомобільним перевізником у трудових відносинах, або ж у випадку, коли транспортний засіб перебуває в оренді (користуванні) іншої особи, відповідальність за порушення передбачені ст.60 Закону №2344-III несе власник транспортного засобу.
Щодо посилань позивача про те, що слухання справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було проведено без участі представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із п.25, 26, 27 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567.
В свою чергу, з аналізу наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що повідомленням від 18.11.2021 (0308301251496) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 07.12.2021.
Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень Офіційному сайті «Укрпошта» повідомлення направлено на адресу позивача 18.11.2021, 23.11.202 повідомлення було вручено під час доставки.
Враховуючи викладені вище обставини, суд погоджується з твердженнями представника відповідача про невідповідність дійсності тверджень позивача про неотримання повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства.
Вказане вище свідчить, що відповідачем було належним чином виконано вимоги щодо повідомлення позивача про розгляд справи а позивач був належним чином повідомлений.
Пунктом 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Отже, враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, службовими особами відповідача було правомірно розглянуто справу без участі уповноваженої особи позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/4624/17 від 11.02.2020.
Крім того, суд зауважує, що у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, з моменту скоєння правопорушення, однак, виходячи з аналізу наявних в матеріалах справи документів та матеріалів, судом не було встановлено обставин, що останній скористався наданим йому правом та можливістю.
Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя М.М. Крилова