Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 квітня 2025 року Справа№640/2779/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у м.Києві , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо відмови стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на мою користь заборгованість у сумі 31972,56 грн., що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат з 01.01.2018 по 28.02.2021 (здійсненого ГУ ПФУ в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі № 640/6052/20), шляхом списання коштів з рахунків боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на мою користь заборгованість у сумі 31972,56 грн., що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат з 01.01.2018 по 28.02.2021 (здійсненого ГУ ПФУ в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020 у справі №640/6052/20), шляхом списання коштів з рахунків боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі №640/6052/20 18 березня 2021 року був виданий №640/6052/20 із зазначенням як частини судового рішення, що підлягає виконанню: Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач вказує, що звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві із заявою, в якій просив на підставі виданого Окружним адміністративним судом міста Києва виконавчого листа № 640/6052/20 від 18 березня 2021 року, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на мою користь заборгованість у сумі 31972,56 грн., що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат з 01.01.2018 по 28.02.2021. Проте, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві листом № 04.1-01-10/557 від 13.01.2022 повідомило мене про відмову у задоволенні мого прохання, через те, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не є органами примусового стягнення.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі №280/1446/19 просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Головне управління Державної казначейської служби у м.Києві проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому до суду відзиві на позов. В обгрунтування своєї позиції вказує, що пунктом 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. У виконавчому листі Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2021 по справі №640/6052/20 визначено: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.» Відтак, вказане судове рішення не передбачає стягнення коштів з боржника, а носить зобов'язальний характер, тобто зобов'язує боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві вчинити на користь ОСОБА_1 певні дії, а саме здійснити перерахунок пенсії та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначає, що виконавчі листи, що зобов'язують боржника вчинити певні дії виконуються державним виконавцем в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи наведене, виконавчий лист про зобов'язання вчинити певні дії не виконується органами Казначейства, а повинен пред'являтись до органів Державної виконавчої служби для їх виконання в порядку, визначеним Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року (суддя Смолій І.В.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 640/2779/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/2779/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Криловій М.М.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/2779/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами
У період з 17 березня 2025 року по 28 березня 2025 (включно) суддя Крилова М.М. перебувала у щорічній відпустці.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 від 14.12.1998 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі №640/6052/20 (яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
18 березня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києві виданий виконавчий лист про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У лютому 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання вказаного вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було здійснено перерахунок моєї пенсії та нараховано кошти у сумі 31972,56 грн. за період з 01.01.2018 до 28.02.2021, що підтверджується листом Головного управління ПФУ в м. Києві від 28.04.2021 року № 11392-10095/Ш-02/8-2600/21 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № Д N/A 10483/16.
22.12.2021 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою в якій просив прийняти на виконання виконавчий лист виданий Окружним адміністративним судом міста Києва № 640/6052/20 від 18.03.2021 року та, зокрема, стягнути з боржника на користь позивача заборгованість в сумі 31 972,56 грн, що утворилась внаслідок перерахунку пенсії з 01.01.2018 по 28.02.2021.
Відповідач листом від 13.01.2022 року № 04.1-01-10/557 посилаючись на підпункт 1 пункт 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 зі змінами повернув виконавчий лист, як такий, що не підлягає виконанню органом Казначейства.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України» Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 ркоу встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 6 ст.26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн.
Згідно зі змістом ст.75 Закону №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.
Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» 5 від 05 червня 2012 року № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто органами Державної казначейської служби.
Частиною 1 Закону № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, ч.3 якого встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Згідно пункту 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
-заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
- оригінал виконавчого документа;
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Таким чином, суд приходить до висновку, що положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які вказаним Законом покладено повноваження та обов'язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України.
В свою чергу, суд зазначає, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі №640/6052/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум
Тобто, зазначене вище рішення суду не містить в собі зобов'язальну частину щодо стягнення коштів.
Суд наголошує, що виконавчі листи, що зобов'язують боржника вчинити певні дії виконуються державним виконавцем в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не виконується органами Казначейства.
Крім того, відповідно до положень пп. 4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014р., Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача.
Щодо посилання позивача на висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі №280/1446/19, то відповідні висновки не можуть бути застосованими у даній справі, з підстав їх нерелевантності до фактичних обставин даної справи.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя М.М. Крилова