31 березня 2025 року Справа №160/26436/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Хлібодарівської сільської територіальної громади про стягнення середнього заробітку, -
11.10.2023р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Хлібодарівської сільської територіальної громади та просила:
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з розрахунку 711,77 грн. за кожний робочий день з 18 листопада 2020 року по 02 листопада 2022 року (фактичний день звільнення) в сумі 353 037,92 грн. з відрахуванням податків, обов'язкових платежів, нарахуванням та сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з урахуванням сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 184 348,43 грн.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В. від 31.10.2023р. у справі №160/26436/23 було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В подальшому, ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В. від 08.11.2023р. у цій справі, що залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023р., було закрито провадження у даній справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Верховного Суду від 25.02.2025р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2023р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023р. було скасовано, а справу №160/26436/23 направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Наведена справа повернулася на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24.03.2025р. та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне прийняти дану справу до свого провадження.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2023р. через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про зміну предмету позову доповненням позовних вимог у цій справі (далі - уточнений позов від 06.11.2023р.), в якому остання заявляє позовні вимоги наступного змісту:
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 листопада 2020 року по 02 листопада 2022 року (фактичний день звільнення) в сумі 454 251,14 грн. з відрахуванням податків, обов'язкових платежів, нарахуванням та сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з урахуванням сплаченого середнього заробітку за вимушений прогул в сумі 184 348,43 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03 листопада 2022 року по 03 травня 2023 року в сумі 207 267,06 грн.
Так, вивчивши матеріали вищенаведеного уточненого позову від 06.11.2023р., суд приходить до висновку про те, що зазначений уточнений позов в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України слід залишити без руху на підставі ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Згідно ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Так, як свідчить зміст позовної заяви, предметом спору згідно уточненого позову від 06.11.2023р. є, зокрема, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03 листопада 2022 року по 03 травня 2023 року в сумі 207 267,06 грн. згідно ст.117 КЗпП України.
Тобто, позивач мала звернутися з цим позовом до суду у строк з 04.05.2023р. по 05.06.2023р. включно (з урахуванням вихідних днів), проте, з даним уточненим позовом позивач звернулася до суду лише 06.11.2023р. через систему "Електронний суд", тобто із пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 зазначила, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права особи на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа № 420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа № 813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).
Таким чином, до даних правовідносин підлягають застосуванню строки звернення встановлені ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (місячний строк звернення з моменту, коли позивач повинна була дізнатися про порушення свого права в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 04.05.2023р. по 05.06.2023р.).
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та не додано доказів поважності причин його пропуску, в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Одночасно із поданням уточненого позову від 06.11.2023р., позивач подала клопотання, в якому просить на підставі п.3 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити їй сплату судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховуючи її майновий стан внутрішньо переміщеної особи до ухвалення судового рішення у справі .
Так, за приписами ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачеві сплати судового збору за подання вищезазначеного уточненого позову в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03 листопада 2022 року по 03 травня 2023 року в сумі 207 267,06 грн., суд з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ “Про судовий збір», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Так, за приписами ст.4 Закону України “Про судовий збір» встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2023р. складав 2684 грн.
При цьому, згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тобто за подання уточненого позову від 06.11.2023р. в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03 листопада 2022 року по 03 травня 2023 року в сумі 207 267,06 грн., позивач повинна була сплатити судовий збір у розмірі 1658,14 грн., виходячи із розрахунку: 207267,06 грн. * 1% * 0,8.
Разом з тим, позивачем на підтвердження скрутного майнового стану та неможливість сплати судового збору у розмірі 1658,14 грн. на момент подання уточненого позову від 06.11.2023р. жодних доказів не надано, в порушення вимог ст.8 Закону України “Про судовий збір» та ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом приймається до уваги і те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Враховуючи вищенаведене, у адміністративного суду відсутні підстави для відстрочення позивачеві сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, а тому у задоволенні клопотання позивача про відстрочення йому сплати судового збору слід відмовити.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху на підставі ч.1 ст.123, ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, із встановленням позивачеві п'ятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з уточненим позовом від 06.11.2023р. в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03 листопада 2022 року по 03 травня 2023 року, вказавши підстави для поновлення такого строку, та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1658,14 грн. або довідки з Державної податкової служби про неотримання доходу саме у період з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року, у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.8 Закону України “Про судовий збір», ч.1 ст.123, ст.133, ч.3, ч.6 ст.161, ч.13 ст.171, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Прийняти справу №160/26436/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хлібодарівської сільської територіальної громади про стягнення середнього заробітку - до свого провадження.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.
Уточнений позов ОСОБА_1 до Хлібодарівської сільської територіальної громади про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від 06.11.2023р. - залишити без руху.
Позивачеві у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з уточненим позовом від 06.11.2023р. в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03 листопада 2022 року по 03 травня 2023 року, вказавши підстави для поновлення такого строку, та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1658,14 грн. або довідки з Державної податкової служби про неотримання доходу саме у період з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року, у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.15 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про залишення позовної заяви без розгляду згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва