01 квітня 2025 рокуСправа №160/3040/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати мені належного, але не отриманого моїм сином ОСОБА_2 до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення, право на яке було встановлено Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі № 160/22554/23, ще за життя мого сина.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання довідки (з урахуванням перерахунку на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. по справі №160/22554/23) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення «надбавок, доплат, підвищень та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абз. 8 п. 7, постанови КМУ від 17 липня 1992р. №393 «зі змінами , що є додатком до листа департаменту фінансів Міністерства Оборони Украйни від 28.03.2018р. №248/3/6/855.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату мені належного, але не отриманого моїм сином ОСОБА_2 до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення, право на яке було встановлено Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі № 160/22554/23, ще за життя мого сина.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити мені компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 01.01.2023 року по день фактичної виплати заборгованості.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 притягнути винних посадових осіб до відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є мати колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, сиротами залишилось двоє дітей, позивач є їх піклувальником. ОСОБА_1 звернулась до командування військової частини з заявою про виплату їй, як опікуну дітей, грошове забезпечення, право на яке було встановлено Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі № 160/22554/23, проте їй було відмовлено. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025р. відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
17.02.2025р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №18 від 11 грудня 2022 року молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , призначено на посаду начальника продовольчої служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №178 від 22.06.2023 року, його було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
ОСОБА_4 в період з 11.12.2022 року по 22.06.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Після звільнення ОСОБА_3 з військової служби (22.06.2023) вважаючи що грошове забезпечення обраховувалось в розмірі нижчому ніж передбачено законом останній до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023року № 160/22554/23 позовну заяву ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково: - визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_2 , починаючи з 11.12.2022 року по 20.05.2023 року, розміру посадового окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; - зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_2 починаючи з 11.12.2022 року по 20.05.2023, розмірів посадового окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; - зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_2 за період з 11.12.2022 року по 20.05.2023 року належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів його посадового окладу та розміру окладу за військове звання з 11.12.2022 року по 20.05.2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти; - в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024року № 160/22554/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 160/22554/23 - залишити без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 . 03.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату їй грошового забезпечення її сина ОСОБА_2 . Листом від 30.12.2024року за № 03/1304 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача, що відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача та відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 є матір'ю померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_2 сиротами залишилось двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Крім того, в матеріалах справи міститься свідоцтво про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 (мати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської селищної ради від 06.09.2024р. № 95 позивача - ОСОБА_1 призначено піклувальником над ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023року № 160/22554/23 позовну заяву ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково:
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_2 , починаючи з 11.12.2022 року по 20.05.2023 року, розміру посадового окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_2 починаючи з 11.12.2022 року по 20.05.2023, розмірів посадового окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_2 за період з 11.12.2022 року по 20.05.2023 року належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів його посадового окладу та розміру окладу за військове звання з 11.12.2022 року по 20.05.2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в справі № 160/22554/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 160/22554/23 залишено без змін.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023року № 160/22554/23 набрало законної сили.
03.12.2024р. позивач звернулась до відповідача із заявою щодо виконання рішення суду від 06.11.2023р. в справі № 160/22554/23.
Листом від 30.12.2024р. № 23/38/5925 відповідачем повідомлено позивача, що для отримання грошового забезпечення належного померлому лейтенанту ОСОБА_2 згідно вищевказаного рішення суду необхідно надати свідоцтво про спадщину. Додатком до вищезазначеного листа додана довідка, відповідно до якої сума що підлягає виплаті складає 50645,82 грн.
Позивач оскаржує протиправні дії відповідача щодо невиплати їй, як піклувальнику неповнолітніх дітей, грошового забезпечення її померлого сина на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі № 160/22554/23.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Приписами частин 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі по тексту - Порядок № 260).
Відповідно до п.1 розділу XXX Порядку № 260 передбачено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що у разі смерті військовослужбовця та неотримання ним грошового забезпечення такі суми коштів може отримати законний представник (опікун, піклувальник) чи усиновлювач неповнолітніх дітей.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської селищної ради від 06.09.2024р. № 95 позивача - ОСОБА_1 призначено піклувальником над ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
За вказаних обставин, позивач, як піклувальник, має право на належне, але не отримане до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення військовослужбовця.
Як встановлено судом, відповідач відмовив у виплаті грошового забезпечення з підстав того, що позивачем не додано свідоцтво про право на спадщину.
Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки пунктом 1 розділу XXX Порядку № 260 не передбачено надання такого документу.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачці у виплаті грошового забезпечення, що належало до смерті її сину ОСОБА_2 , право на яке було встановлено Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023року № 160/22554/23.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання довідки (з урахуванням перерахунку на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. по справі №160/22554/23) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення «надбавок, доплат, підвищень та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абз. 8 п. 7, постанови КМУ від 17 липня 1992р. №393 «зі змінами, що є додатком до листа департаменту фінансів Міністерства Оборони Украйни від 28.03.2018р. №248/3/6/855 суд зазначає, що даний предмет спору стосується невиплати позивачу, як піклувальнику неповнолітніх дітей, грошового забезпечення її померлого сина на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі № 160/22554/23, а тому дана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 01.01.2023 року по день фактичної виплати заборгованості, суд зазначає про таке.
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пункт 3 Порядку №159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно з п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
Так, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.01.2019 у справі №159/1615/17.
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.
У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Внаслідок проведеного відповідачем перерахунку грошового забезпечення, у відповідача виникла заборгованість, що саме підтверджено довідкою від 30.12.2024р. № 23/38/5925, яка не була виплачена ОСОБА_8 .
За вказаних обставин, лише після фактичної виплати позивачу як піклувальнику неповнолітніх дітей ОСОБА_9 заборгованості відповідачем, позивач набуде право на компенсацію втрати частини доходів.
З огляду на наведене, позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 01.01.2023 року по день фактичної виплати заборгованості не підлягає задоволенню, оскільки заявлена передчасно.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 притягнути винних посадових осіб до відповідальності, суд зазначає, суд зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Притягнення винних посадових осіб до відповідальності це є виключною компетенція командира військової частини.
У зв'язку з чим вимога про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 притягнути винних посадових осіб до відповідальності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 не отриманого її померлим сином ОСОБА_2 грошового забезпечення, право на яке було встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі № 160/22554/23.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання довідки (з урахуванням перерахунку на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023р. по справі №160/22554/23) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення «надбавок, доплат, підвищень та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абз. 8 п. 7, постанови КМУ від 17 липня 1992р. №393 «зі змінами , що є додатком до листа департаменту фінансів Міністерства Оборони Украйни від 28.03.2018р. №248/3/6/855.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 не отриманого її померлим сином ОСОБА_2 грошового забезпечення, право на яке було встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі № 160/22554/23, ще за життя ОСОБА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін