"18" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4447/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/4447/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквим» (65005, м.Одеса, вул.Дальницька,46, код ЄДРПОУ 37305220) до відповідача - Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського району Одеської області (67021, Одеська область, Березівський район, с.Андрієво-Іванівка, вул.Центральна, 89, код ЄДРПОУ 04380181) про стягнення 99 074,03 грн. та зобов'язання укласти додаткову угоди до договору оренди
Представники:
від позивача: Швець О.В.;
від відповідача: Колос В.М.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Аквим» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відповідача - Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського району Одеської області про стягнення 99 074,03 грн. та зобов'язання укласти додаткову угоди до договору оренди.
Ухвалою від 14.10.2024р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквим»було залишено без руху.
21.10.2024р. до суду надійшла заява (вх.№ 38230/24) від Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквим» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 28.10.2024р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 26.11.2024р.
18.11.2024р. до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача, згідно якого заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що про невідповідність земельної ділянки умовам укладеного договору оренди, невідповідність характеристик об'єкта оренди зазначеним в землевпорядній документації по висунутому на торги лоту, наявність суттєвих недоліків переданої в оренду земельної ділянки, які не були передбачені договором і перешкоджають використанню значної частини земельної ділянки за призначенням - для вирощування сільськогосподарської продукції, Позивачу стало відомо восени 2018 року. Про це Позивач сам зазначає у позовній заяві.
Також відповідач зазначає, що у спорі має застосовуватись позовна давність.
25.11.2024р. до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, згідно якої вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою від 24.12.2024р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 18.02.2025р.
08.02.2025р. представнику позивача випадково стало відомо про те, що відповідач змінив своє найменування та місцезнаходження, про що вважаю за необхідне повідомити суд.
Вказане підтверджується інформацією про юридичну особу з кодом ЄДРПОУ 04380181, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (роздруківка витягу додається).
Так, за кодом ЄДРПОУ 04380181 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено: -найменування юридичної особи: Чернівська сільська рада Березівського району Одеської області; організаційно-правова форма: орган місцевого самоврядування; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 67021, Одеська обл., Березівський р н, село Чернове, вул.Центральна, будинок 89.
Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.09.2024 № 3984-IX, село Андрієво Іванівка Березівського району Одеської області було перейменовано на село Чернове.
Перейменування відбулося з метою приведення назви сільської ради та її виконавчих органів, назви територіальної громади у відповідність до чинного законодавства та на виконання рішення Андрієво-Іванівської сільської ради №1140 «Про зміну назви Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського району»
З зазначеного вбачається, що відповідач у даній справі змінив лише своє найменування та місцезнаходження з Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського району Одеської області (67021, Одеська обл., Березівський район, с.Андрієво-Іванівка, вул. Центральна, 89, код ЄДРПОУ 04380181) на Чернівську сільську раду Березівського району Одеської області, Україна, 67021, Одеська обл., Березівський р-н, село Чернове, вул.Центральна, будинок 89, код ЄДРПОУ 04380181).
Організаційно-правова форма та код ЄДРПОУ відповідача залишились без змін.
З зазначеного положення слідує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.
Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Тобто, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування положень ст.52 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, судом здійснено заміну найменування відповідача у даній справі з Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського району Одеської області (67021, Одеська обл.,Березівський район, с. Андрієво-Іванівка, вул. Центральна, 89, код ЄДРПОУ 04380181) на Чернівську сільську раду Березівського району Одеської області, Україна, 67021, Одеська обл., Березівський р-н, село Чернове, вул.Центральна, будинок 89, код ЄДРПОУ 04380181).
Ухвалою від 18.02.2025р. відкладено розгляд справи по суті на 04.03.2025р.
В судовому засіданні 04.03.2025р. оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 18.03.2025 року.
В судовому засіданні 18.03.2025р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд вважає за необхідне зауважити, що ч.4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява № 9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.
На підставі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквим" (код ЄДРПОУ 37305220) за результатами земельних торгів, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №1805 від 24 вересня 2018 року № 1/1805 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (Орендодавцем) та ТОВ "Аквим" (Орендарем) укладено Договір оренди землі за №198 від 24.09.2018 року, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2018 р., індексний номер витягу: 139682805. номер запису про інше речове право: 28142342.
У документах, які були надані перед проведенням торгів, була відсутня інформація щодо наявності будь-яких обмежень відносно земельної ділянки по веденню сільгогосподарського виробництва , а саме наявності на вказаній земельній ділянці лісових насаджень: дерев акації кущів, тощо. Умовами Договору оренди землі за № 198 від 24.09.2018 року визначено об'єкт оренди: земельна ділянка розміром 16.00 га. кадастровий номер 5123581000:01:001:0227. розташованої на території Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського (колишнього Миколаївського) району Одеської області, землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 37 758 грн.
Однак, восени 2018 року, після укладення зазначеного договору, під час проведення на земельній ділянці сільськогосподарських робіт ТОВ "Аквим" було встановлено факт невідповідності земельної ділянки умовам укладеного договору оренди, невідповідність характеристикам об'єкта оренди зазначеним в землевпорядній документації по висунутому на торги лоту, наявність суттєвого недоліку переданої в оренду земельної ділянки, які не були передбачені договором і перешкоджають використанню значної частини земельної ділянки за призначенням - для вирощування сільськогосподарської продукції за цим договором. Значна частина об'єкта оренди, площею 8,0834 га. залісена - вкрита багаторічними лісовими насадженнями (кущами, літніми деревами акації, тощо), що підтверджено фото фіксацією, яку додано до цієї позовної заяви.
За таких обставин і правових підстав ТОВ "АКВИМ" звернулося до власника земельної ділянки Головного управління Держтеокадастру в Одеській області (Орендодавця) із заявою клопотанням повідомивши факт невідповідності об'єкта оренди, необхідності визначення фактичної площі її частини та вимогою з розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу.
За результатами розгляду поданого клопотання Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (Орендодавцем) було прийнято рішення: Наказ № 15-2084/13-19-сг від 22.04.2019 року про надання згоди на поділ об'єкта оренди, розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу, сформовано дві окремі земельні ділянки, визначено фактичну площу об'єкта оренди, а саме його частини, що немає недоліків, площа якої склала розмір 7.9166 га.. придатна для користування за цільовим призначенням та фактичну площу частини об'єкта оренди, яка має недоліки, площа якої склала розмір 8.0834 га., не придатна для користування з підстав залісення.
У 2020 році сформовано дві земельні ділянки (в межах «Об'єкта оренди» за укладеним договором оренди): земельна ділянка №1. площею 7.9166 га. (кадастровий номер 5123 5 81000:01:001:03 31) та земельна ділянка № 2, площею 8.0834 га. (кадастровий номер 5123581000:01:001:0332), що підтверджено витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, які додано до цієї позовної заяви).
Відповідно до порядку ведення земельного кадастру кадастровий номер об'єкта оренди визначеного умовами Договору перенесено в архів, а первинна земельна ділянка, площею 16,0000 га. («Об'єкт оренди») припинила своє існування у зв'язку із створенням двох нових об'єктів нерухомого майна.
Зазначені обставини вимагали приведення у відповідність існуючих за Договором оренди землі за №198 від 24.09.2018 року, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2018 р., індексний номер витягу: 139682805, номер запису про інше речове право: 28142342 договірних відносин.
У зв'язку із чим листом від 21.08.2020 року зареєстрованим за вхідним номером Т-15930/0/36-20 від 14.09.2020 року ТОВ «АКВИМ» звернулося до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (Власника земельної ділянки. Орендодавця) поставивши питання про внесення відповідних змін до Договору оренди землі за №198 від 24.09.2018 року, а саме зменшення площі об'єкта оренди з 16.0000 га. на 7.9166 га., зменшення розміру орендної плати із заліком надмірно (безпідставно) сплаченої орендної плати за частину земельної ділянки, площею 8.0834га., за період з 2018 року по 2019 рік в рахунок майбутніх платежів за частину площею 7,9166га., яка фактично використовується, та фактично є предметом оренди замість зазначеного у договорі.
За результатом розгляду поданого ТОВ «АКВИМ» звернення вже 12.11.2020 року Головним управлінням Держтеокадастру в Одеській області (Орендодавця) було повідомлено про прийняте рішення: Наказ №15- 16212/13-20-СГ яким передбачено внесення змін до Договору оренди землі за № 198 від 24.09.2018 року в частинах: зміни площі об'єкта оренди з 16.0000 га. на 7.9166 га.. зміни кадастрового номеру об'єкта оренди змінивши цифри кадастрового номеру з 5123581000:01:001:0227 на кадастровий номер: 5123581000:01:001:0331.
Однак у зв'язку із зміною норм чинного законодавства щодо децентралізації, укрупнення районів, відбулася зміна розпорядника земельної ділянки, що була предметом укладеного договору оренди між ТОВ "Аквим" та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, а повноваження щодо завершення оформлення прийнятого рішення перейшли до Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського району Одеської області.
Саме тому, вже 14.01.2021 року ТОВ "Аквим" звернулося до Андрієво-Іванівської сільської ради направивши лист із аналогічними вимогами: внести зміни до договору в частині площі об'єкта оренди, кадастрового номеру об'єкта оренди та орендної плати, суми надмірно сплаченої орендної плати зарахувати рівними частинами в рахунок майбутньої оплати орендної плати. Лист відправлено цінним рекомендованим листом із повідомленням про вручення, таким чином підтвердження про його отримання адресатом є.
Не отримавши жодної відповіді 05.11.2021 року, продовжуючи отримувати вимоги повідомлення про необхідність сплати орендної плати за неіснуючий об'єкт оренди ТОВ "Аквим" направлено повторне звернення знов таки ж із питанням врегулювання договірних відносин запропонувавши Андрієво-Іванівської сільської ради розглянути можливість звільнення Орендаря від безпідставної сплати орендної плат.
16.12.2021 року позивачем отримано рішення 20 сесії яким відмовлено у перегляді умов Договору оренди земельної ділянки та зобов'язано ТОВ "Аквим" сплачувати орендну плату в повному обсязі за неіснуючий об'єкт оренди. Подальші листи направлені з боку ТОВ "Аквим" на адресу Андрієво-Іванівської сільської ради з подібними зверненнями залишено без відповіді.
Станом на день розгляду справи, згідно даних реєстрів права власності сформовані земельні ділянки 26.08.2024 року зареєстровані за Андрієво-Іванівською сільською радою (номер запису 40972952 та 40972403).
Позивач зазначає, що вищезазначений договір оренди був укладений за результатами земельних торгів. У документах та інформації, яку було надано перед проведенням земельних торгів, не зазначалося відомості про наявність будь-яких недоліків земельної ділянки для ведення товарного сільсько-господарського виробництва, тим паче відомостей щодо наявності на частині земельної ділянки, площею 8.0834 га лісової рослинності: груп дерев акації, кущів.тощо. що свідчить про невідповідність складу угідь земельної ділянки, неможливість використання та обробки значної частини земельної ділянки, начебто призначеної для вирощування сільськогосподарських культур.
Навпаки, згідно із пунктом договору оренди укладеного за результатами земельних торгів зазначалося, що земельна ділянка, що передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
Відповідно до норм чинного законодавства на Орендодавця покладено обов'язок передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовах договору (ст.24 ЗУ «Про оренду землі») та покладена відповідальність перед Орендарем за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором, (ст.36 ЗУ «Про оренду землі» шляхом: зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків: відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця; дострокового розірвання договору.
Позивач наполягає, що поділ земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за Договором оренди землі № 198 від 24.09.2018 року не позбавляє Товариства права оренди, а свідчить про те, що відбулася зміна істотних умов Договору, що потребує врегулюванню договірних відносин та внесення змін до його умов, в тому числі до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Будь яка зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідач повідомляє, що виконував та виконує свої обов'язки за Договором оренди: використовує земельну ділянку після поділу за призначенням, вчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату за її використання.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.ст.653,654 ЦК України).
Таким чином, суд вважає позовну вимогу про зобов'язання відповідача Чернівську сільську раду Березівського району Одеської області, Україна укласти Додаткову угоду до Договору оренди землі за № 198 від 24.09.2018р. такою, що підлягає задоволенню.
Як вбачається з обставин справи, між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності.
За змістом частини дев'ятої статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом частин першої, другої, четвертої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.
Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
У статті 13 Закону № 161-XIV вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).
За приписами статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до положень ПК України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16.
Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.
Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
При цьому якщо договір змінений судом, то зобов'язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відстуність підстав задоволення позовної вимоги про стягнення надмірно сплаченої оренди за Договором оренди землі №198 від 24.09.2018 р. сплаченої позивачем за частину земельної діялнки площею 8, 0834 га.
Стосовно строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що правовідносини між Орендодавцем та Орендарем, випливають з укладеного договору оренди землі № 198 вля 24.09.2018 року, який зареестровано в ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.09.2018 року, номер запису про інше речове право:28142342, РНОНМ 1613350051235, із строком дії до 25.09.2025рокую.
За умовами укладеного договору «Об?сктом оренди», визначена земельна ділянка, площею 16,00 га. розташована на території Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського (колишнього Миколаївського) району Одеської області (кадастровий номер:5123581000:01:001:0227), категорія землі: сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Таким чином за зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку їх виконання.
Відповідно, якшо на дату звернення із позовом до Господарського суду Одеської області за захистом порушеного права договір оренди землі є діючим, строк позовної давності не може бути застосований до закінчення строку дії такого договору.
Відповідно до положення пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, якими визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до ч.1, 2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов?язку. Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-. Також за правовою позицією викладеною Верховним судом діями, спрямованими на визнання боргу, є дії безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу або іншого обов?язку, з урахуванням конкретних обставин справи. До таких дій можуть належати так само письмове прохання про зміну договору. (Постанова Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №3-269гс16).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відстуність підстав застосування строків позовної давності.
Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючи ст.ст.2,13, 20, 24,27,42,46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129,161, 162, 163, 171, 172, 176, 232-238, 240-241 Господарсько-процесуального кодексу України, Закону України «Про оренду землі», суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати відповідача Чернівську сільську раду Березівського району Одеської області, Україна, 67021, Одеська обл., Березівський р-н, село Чернове, вул.Центральна, будинок 89, код ЄДРПОУ 04380181) укласти Додаткову угоду до Договору оренди землі за № 198 від 24.09.2018р., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2018р., індексний номер витягу 139682805, номер запису про інше речове право ; 28142342, укладеного за результатами земельних торгів, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом № 1805 від 24 вересня 2018р. № 1\1805 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (Орендодавцем) та ТОВ "Аквим" ( Орендарем ), яким визначено об"єктом оренди : земельну ділянку розміром 16,00 га, кадастровий номер 5123581000:01:01:0227, розташованої на території Андрієво-Іванівської сільської ради Бсрезівського (колишнього Миколаївського) району Одеської області, землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, змінивши площу об'єкта оренди з 16,0000 га. на 7,9166 га., змінивши кадастровий номеру об'єкта з 5123581000:01:001:0227 на кадастровий номер: 5123581000:01:001:0331 та змінивши розмір орендної плати за використання об'єкта оренди.
3. Стягнути з Чернівської сільської ради Березівського району Одеської області, Україна, 67021, Одеська обл., Березівський р-н, село Чернове, вул.Центральна, будинок 89, код ЄДРПОУ 04380181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквим» (65005, м.Одеса, вул.Дальницька,46, код ЄДРПОУ 37305220) 3028 (Три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.
4. В решті позовних вимог відмивити.
На підставі ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного Господарського суду.
Повний текст рішення складено 28 березня 2025 р.
Суддя Пінтеліна Т.Г.