ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2025Справа № 910/16113/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манбуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД»
про стягнення 62 973,29 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники сторін:
від позивача - Добриніна С.О.;
від відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манбуд» (далі - позивач, ТОВ «Манбуд») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» (далі - відповідач, ТОВ «Ріновейл ЛТД») про стягнення 62 973,29 грн, з яких: 60 000,19 грн основного боргу, 604,92 грн 3% річних та 2 368,18 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у спрощеній формі договору про надання послуг в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/16113/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.
Ухвалою суду від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов та зобов'язано позивача надати суду ТТН б/н від 14.03.2019 на суму 3 378,00 грн, про наявність якої зазначено у позові.
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України).
Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ - «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 15.01.25 по справі № 910/16113/24 було надіслано одержувачу ТОВ «Ріновейл ЛТД» та доставлено до його електронного кабінету 15.01.25 о 22:11.
Таким чином, приймаючи до уваги вимоги процесуального законодавства, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 15.01.2025 вважається врученою відповідачу 16.01.2025.
Проте, відповідач відзив на позов на адресу суду не подав.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
21.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив суд позов задовольнити та зазначав, що заперечує проти тверджень відповідача, викладених у поданому відзиві, щодо непідписання директором ТОВ «Ріновейл ЛТД» Червоним О.В. Акту приймання-передачі робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023, не проставляння ним печатки товариства на вказаному акті та не надання доручення на вчинення таких дій іншим особам, оскільки вказаний акт йому не надавався, посилаючись на підтвердження своїх пазових вимог: складеною згідно вимог Податкового кодексу України податковою накладною № 42 від 09.10.2023, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) на суму 60 000,19 грн (ПДВ 10 000,03 грн); підписаними сторонами та скріпленими печатками товариств Актом звірки взаємних розрахунків від 26.10.2023 та Актом № 27 від 09.10.2023. Відповідачем не надано доказів звернення до податкового органу із заявою про неправильність реєстрації наданої позивачем податкової накладної. Крім того, відповідачем у відзиві не заперечується сам факт отримання ним послуг автокрана КАМАЗ у кількості 48 маш.год у загальній сумі 60 000,19 грн.
12.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд призначити почеркознавчу та технічну експертизу у справі, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення експерта поставити наступні питання: 1) Чи виконано підпис від імені директора ТОВ «Ріновейл ЛТД» Червоного Олега Васильовича у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023 тією самою, чи іншою особою? 2) Чи нанесено відтиск печатки ТОВ «Ріновейл ЛТД» на Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 в 09.10.2023 печаткою ТОВ «Ріновейл ЛТД», відтиски (зразки) якої надані для проведення експертизи?
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідач не визнає позовних вимог у повному обсязі, оскільки директор ТОВ «Ріновейл ЛТД» Червоний О.В. не підписував долучений до позовної заяви Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023 на загальну суму 60 000,19 грн, не проставляв на ньому печатку підприємства, а також не надавав іншим особам доручення на вчинення таких дій, а для з'ясування вказаних обставин необхідні спеціальні знання. Відповідач не має можливості самостійно замовити проведення експертиз через відсутність оригіналу вказаного Акту.
Позивач проти клопотання відповідача про призначення почеркознавчої та технічної експертизи заперечив ти просив суд відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що враховуючи положення ст. 99 ГПК України, зміст наявних матеріалів справи, предмет та підставу позову, обставини, які входять до предмета доказування, доводи сторін, відсутня необхідність у роз'ясненні експертом питань, що виникають при вирішенні цього господарського задоволенню.
Ухвалою суду від 03.03.2025 вирішено розгляд справи № 910/16113/24 проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.03.2025.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 11.03.2025, заперечував проти задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої та технічної експертизи у справі; підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовільнити їх повністю; заявив про подання доказів судових витрат в поряду частини восьмої ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судове засідання 11.03.2025 не з'явився.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої та технічної експертизи у справі, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Частиною першою ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (частина друга та третя п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
За змістом ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).
Слід зауважити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст. 104 ГПК України).
Приймаючи до уваги вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої та технічної експертизи з підстав необґрунтованості, оскільки відповідачем не доведено обставин щодо заволодіння печаткою ТОВ «Ріновейл ЛТД» третіми особами без його згоди, що викликало б у суду сумніви в частині неправомірного її використання.
В судовому засіданні, яке відбулось 11.03.2025, на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
09.10.2023 між ТОВ «Манбуд» (виконавець) в особі директора Тимошек Д.М. та ТОВ «Ріновейл Лтд» (замовник) в особі директора Червоного О.В. було підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27, згідно з умовами якого виконавцем виконані наступні роботи (надані такі послуги): послуга автокрана КАМАЗ в кількості 48 маш.год всього на 60 000,19 грн з ПДВ (Договір: рахунок № 21 від 09.10.2023). Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має.
09.10.2023 ТОВ «Манбуд» було виставлено рахунок на оплату № 21 від 09.10.2023 за послуги автокрана КАМАЗ в кількості 48 маш.год всього на 60 000,19 грн з ПДВ.
Як зазначає позивач, він свої зобов'язання стосовно надання послуг виконав в повному обсязі, проте відповідач, всупереч досягнутим домовленостям не здійснив оплату наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 60 000,19 грн, яка також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.06.2023-26.10.2023, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками.
29.07.2024 ТОВ «Манбуд» звернулось до ТОВ «Ріновейл Лтд» з претензією вих. № 5, в якій вимагало виконати свої зобов'язання та негайно оплатити отримані послуги по Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023 у сумі 60 000,19 грн.
В якості доказів надіслання вказаної претензії відповідачу, позивачем були надані копії опису вкладення до 0830107677782, накладної Укрпошта № 0830107677782 від 29.07.2024 та фіскального чеку від 29.07.2024.
15.11.2024 ТОВ «Манбуд» звернулось до ТОВ «Ріновейл Лтд» вимогою (повторною) вих. № 15 від 12.11.2024 про сплату заборгованості у розмірі 60 000,19 грн, на підтвердження чого позивачем були надані копії опису вкладення до 0830100058947, накладної Укрпошта № 0830100058947 від 15.11.2024 та фіскального чеку від 15.11.2024.
Оскільки претензія та вимога позивача були залишені відповідачем без відповіді та належного виконання, заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг відповідачем здійснена не була, і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свої прав.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша ст. 639 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга ст. 640 ЦК України).
За приписами частини першої ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини першої ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга ст. 642 ЦК України).
Схвалення правочину може відбутися як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачеві послуги автокрана КАМАЗ в кількості 48 маш.год на загальну суму 60 000,19 грн з ПДВ, що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023, підписаним ТОВ «Манбуд», як виконавцем, в особі директора Тимошек Д.М. та ТОВ «Ріновейл ЛТД», як замовником, в особі директора Червоного О.В. та скріпленим їх печатками.
В подальшому позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 21 від 09.10.2023 за послуги автокрана КАМАЗ в кількості 48 маш.год всього на 60 000,19 грн з ПДВ.
Зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг у розмірі 60 000,19 грн підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.06.2023-26.10.2023, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками, який містить посилання: реалізація (№ 27 від 09.10.2023)
Заперечуючи проти позову, відповідач у клопотанні про призначення почеркознавчої та технічної експертизи зазначав, що директор ТОВ «Ріновейл ЛТД» Червоний О. В. не підписував Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023 на загальну суму 60 000,19 грн та не проставляв на ньому печатку підприємства, а також не надавав іншим особам доручення на вчинення таких дій.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в період підписання Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023 керівником ТОВ «Ріновейл ЛТД» був Червоний Олег Васильович, що відповідачем не заперечується.
Підпис керівника ТОВ «Ріновейл ЛТД» Червоного О.В. на вказаному акті здачі-приймання робіт (надання послуг) засвідчений печаткою товариства.
Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим; виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру (ст. 58 -1 ГК України).
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі) Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18 та постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 911/2502/22.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч його волі печатки, належної ТОВ «Ріновейл ЛТД». Докази, що у товаристві з цього приводу проводилось службове розслідування, матеріали справи також не містять.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстави вважати, що у даному випадку печатка використовувалася проти волі ТОВ «Ріновейл ЛТД» та спірний акт підписаний іншою особою, ніж вказаною в ньому.
Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом обставин, суд доходить до висновку, що сторонами було погоджено вид послуги, її вартість та кількість послуги, відтак досягнуто згоди щодо істотних умов договору надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються, зокрема положеннями глави 63 ЦК України.
Відповідно до частини першої та другої ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 ГК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як зазначалось, надання позивачем послуг автокрана КАМАЗ в кількості 48 маш.год на загальну суму 60 000,19 грн підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023, підписаним без зауважень ТОВ «Манбуд», як виконавцем, в особі директора Тимошек Д.М. та ТОВ «Ріновейл ЛТД», як замовником, в особі директора Червоного О.В. та скріпленим печатками товариств.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, в редакції, чинній на момент підписання акту здачі-приймання робіт (далі - Закон № 996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Пунктом 1.2. та 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній на момент підписання акту здачі-приймання робіт (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Частиною другою ст. 9 Закону № 996-XIV, що кореспондується з п. 2.3. Положення № 88, передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п. 2.4. Положення № 88).
Верховний Суд у справі № 908/771/19 дійшов висновку, що акт здавання-прийняття робіт (послуг) є тим первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі якого виникає обов'язок сплати. Суд касаційної інстанції, застосовуючи ст. 530 ЦК України, зазначив, що саме з часу їх отримання і підписання має відраховуватися строк, визначений у договорі.
Враховуючи вищевикладене, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023 на суму 60 000,19 грн відповідає вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV, будь-які істотні недоліки у ньому відсутні, відтак суд приймає вказаний акт як належний доказ на підтвердження надання позивачем обумовлених сторонами послуг та їх прийняття відповідачем.
Також, судом прийнято до уваги, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основаним видом діяльності ТОВ «Ріновейл ЛТД» є інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99), що також обумовлює використання в своїй діяльності послуг автокрана.
На підтвердження реальності господарської операції щодо надання відповідачеві послуг на суму 60 000,19 грн, позивачем надано податкову накладну від 09.10.2023 № 42 щодо оплати суми податку на додану вартість на користь відповідача за послуги автокрана КАМАЗ в кількості 48 маш.годин у загальній сумі 60 000,19 гр з ПДВ у розмірі 10 000,03 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відміткою «зареєстровано в єрпн» та квитанцією № 1 про прийняття документу Державною податковою службою України, копії яких надані в матеріали справи.
Позивач зазначав, що факт прийняття відповідачем податкової накладної та формування податкового кредиту свідчить про отримання послуг відповідачем, а відповідачем не надано доказів того, що він звертався до податкового органу з відповідною заявою про неправильність реєстрації вказаної податкової накладної тощо.
Проте, з наведеного вбачається виконання позивачем своїх податкових зобов'язань відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, яким на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Докази на підтвердження факту прийняття відповідачем вказаної податкової накладної та формування (використання) податкового кредиту за спірними зобов'язаннями в матеріалах справи відсутні.
Між тим, слід зазначити, що Верховний суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 зазначив, що податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару (надання послуг) та їх прийняття.
Приймаючи до уваги вищевикладене, матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг автокрана КАМАЗ в кількості 48 маш.год всього на 60 000,19 грн та прийняття їх відповідачем, що останнім не спростовано.
Частиною першою ст. 903 ЦК України перебачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга ст. 530 ЦК України).
Підпунктом 1.7. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої ст. 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою ст. 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Як встановлено судом, позивач першочергово 29.07.2024 звертався до відповідача з претензією вих. № 5 від 29.07.2024 та повторно 15.11.2024 з вимогою вих. № 15 від 12.11.2024, в яких просив негайно сплатити заборгованості у розмірі 60 000,19 грн, на підтвердження чого були надані копії опису вкладення до 0830107677782, накладної Укрпошта № 0830107677782 від 29.07.2024 та фіскального чеку від 29.07.2024 та копії опису вкладення до 0830100058947, накладної Укрпошта № 0830100058947 від 15.11.2024 та фіскального чеку від 15.11.2024.
Разом з тим, доказів отримання та або неможливості отримання першої претензії вих. № 5 від 29.07.2024 про негайну сплату заборгованості ТОВ «Ріновейл ЛТД» матеріали справи не містять.
Згідно з п. 116 та п. 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в редакції, чинній на дату направлення претензії), у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Відповідно до пп. 1 та пп. 2 п. 1 розділу II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Згідно з даними фіскального чеку від 29.07.2024 про направлення листа 0830107677782, надіслана претензія є письмовою кореспонденцією «пріор», у зв'язку з чим приймаються строки пересилання поштових відправлень для пріоритетних по місту Києву - Д+2.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що з урахуванням строку пересилання направленого 29.07.2024 поштового відправлення (претензії) + 2 дні (пересилання пріоритетної письмової кореспонденції по місту Києву) + 7 днів (ст. 530 ЦК України) без урахування вихідних днів, відповідач зобов'язаний був оплати позивачу надані послуги до 09.08.2024 включно.
Проте, оплата наданих позивачем послуг, відображених в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023 на суму 60 000,19 грн відповідачем здійснена не було, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 60 000,19 грн, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані
Також, на підтвердження наявності у відповідача заборгованої за надані позивачем послуги, останнім був наданий Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.06.2023-26.10.2023 на суму 60 000,19 грн, підписаним представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16 та від 04.07.2018 у справі № 926/1311/15.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
З урахуванням викладеного, враховуючи що інформація відображена в підписаному представниками сторін з печатками товариств Акті звірки взаємних розрахунків відносно наявності заборгованості у розмірі 60 000,19 грн за реалізацію по документу № 27 від 09.10.2023, підтверджена в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 09.10.2023, підписаному представниками сторін та скріпленому печатками товариств без зауважень, суд приймає акт звірки як один із доказів на підтвердження існування викладених позивачем обставин з урахуванням поданих доказів.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги викладене, оцінивши подані позивачем докази та наведені обґрунтування, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 60 000,19 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки відповідачем не було здійснено оплату наданих позивачем послуг, позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 604,92 грн за період з 10.08.2024 по 10.12.2024 та інфляційних втрат у розмірі 2 368,18 грн за період серпень-жовтень 2024 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши надані розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, судом встановлено, що вони здійснені арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог у заявленому розмірі 604,92 грн 3% річних та 2 368,18 грн інфляційних втрат.
Зважаючи на викладене, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, у свою чергу, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню повністю.
Також, у позовній заяві було зазначено, що попередня сума судових витрат позивача становить 2 422,40 грн - судовий збір за подання позовної заяви та 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу адвоката, докази понесення яких позивач надасть у встановленому частиною восьмою ст. 129 ГПК України порядку, про що було також заявлено позивачем у судовому засіданні, яке відбулось 11.03.2025.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8), відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» (04074, місто Київ, вулиця Сокальська, будинок 4; ідентифікаційний код 41142945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манбуд» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Мала Олександрівка, вулиця Гагаріна, будинок 14-А; ідентифікаційний код 38636228) 62 973 (шістдесят дві тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн 29 коп., з яких: 60 000 (шістдесят тисяч) грн 19 коп. основного боргу, 604 (шістсот чотири) грн 92 коп. 3% річних та 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн 18 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.04.2025
Суддя Ю.М. Смирнова