Ухвала від 01.04.2025 по справі 910/18376/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.04.2025Справа № 910/18376/20 (910/2980/25)

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи №910/18376/20 (910/2980/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк»

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

в межах справи №910/18376/20

за заявою Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей»

про банкрутство

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Господарського суду міста Києва Стасюка С.В. на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 23.01.2025, перебуває справа №910/18376/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей».

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Апогей» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», в якому позивач просив суд:

- визнати недійсним договір №1-22/02 від 22.02.2021 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором про відступлення права вимоги від 02.10.2020, укладений між ТОВ «Апогей» та ТОВ «Фінансова компанія «Артфінброк»;

- в порядку застосування наслідків недійсності правочину визнати за ТОВ «Апогей» (ЄДРПОУ: 31604142) всі права вимоги за договором про відступлення права вимоги від 02.10.2020, укладеним між ТОВ «Апогей» (ЄДРПОУ: 31604142) та ТОВ «Монтале» (ЄДРПОУ: 43249891).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 суддею Стасюком С.В. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину до розгляду в межах справи №910/18376/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.04.2025. Постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Апогей» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду письмові обґрунтування щодо необхідності залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Інвестмент Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі Сейлз» в якості третіх осіб.

27.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М. про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи №910/18376/20 (910/2980/25).

Подана заява мотивована наявністю сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді Стасюка С.В., які обумовлюються наступними обставинами:

- представником ТОВ «Апогей» через електронний суд 15.03.2025 у цій справі №910/18376/20 (910/2980/25) було подано до суду заяву з відповідними доказами про відмову у відкритті провадження по цій справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України. В той час, суддею Господарського суду міста Києва Стасюком С.В. було порушено право ТОВ «Апогей» бути почутим, гарантоване йому ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод та підтверджене зазначеною вище сталою практикою ЄСПЛ, та ст. 232, 236 ГПК України в частині обов'язкового обґрунтування відмови у задоволенні заяви ТОВ «Апогей» від 15.03.2025 у цій справі;

- відкривши 18.03.2025 провадження у справі №910/18376/20 (910/2980/25) суддею Стасюком С.В. порушено норми процесуального права, а саме, п. 3 ч. 1 ст. 175 та ч. 1, 2 ст. 236 ГПК України, оскільки на розгляді в Господарському суді міста Києва вже перебуває справа №910/18499/20 (910/12493/24) із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/18376/20 (910/2980/25) суддею Стасюком С.В. визнано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М. про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи №910/18376/20 (910/2980/25) необґрунтованою; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М. про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи №910/18376/20 (910/2980/25) передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М. передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» Щербака Є.М. про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи №910/18376/20 (910/2980/25), суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи (ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України вказано, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з ч. 7 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід (ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи,а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».

Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Суд зазначає, що наведені заявником у заяві про відвід обставини не підтверджують упередженість чи необ'єктивність судді при розгляді справи №910/18376/20 (910/2980/25) та не свідчать про наявність підстав, передбачених ст.ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, для відводу судді Стасюка С.В. від розгляду вказаної справи, а є лише незгодо сторони з процесуальними рішеннями судді, тоді як відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи №910/18376/20 (910/2980/25), оскільки наведені заявником доводи в її обґрунтування не можуть бути, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді від розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи №910/18376/20 (910/2980/25).

Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя О.М. Спичак