ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2025Справа № 910/5/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) до Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» (провулок Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної аудиторської служби України (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 4) про визнання недійсним положення договору,
За участю представників:
від позивача - Пушкар І.А.;
від відповідача - Ткаченко К.В.
31.12.2024 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» сформовано позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» про визнання недійсним положення розділу 1 § 3 договору № 1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта», та замінити недійсне положення щодо дати набуття чинності дійсним, а саме «Цей Договір набуває чинності та є обов'язковим для Сторін до виконання з дня його укладання - з 31.01.2020» та застосувати наслідки недійсності положення розділу 1 § 3 договору № 1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта», а саме стягнути з ПАТ «Укрнафта» на користь НАК «Нафтогаз України» завищену різницю вартості природного газу у сумі 2 190 984 621,70 грн та була передана 03.01.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовна заява мотивована тим, що з 02.11.2023 по 01.12.2023 Державною аудиторською службою України проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2020 по 30.06.2023, під час якої встановлені порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії від 01.12.2023 №05-21/5.
Зокрема встановлено, що посадовими особами НАК «Нафтогаз України» на порушення рішення Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019), рішення правління НАК «Нафтогаз Україна» (протокол засідання правління №125 від 07.03.2019) у частині визначення ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, вимог ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» у частині дотримання вимог рішень наглядової ради, рішень правління товариства та рішень загальних зборів товариства, застосовано в акті від 31.01.2020 №1 та встановлено умовами договору, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта» від 31.01.20120 №1, формулу ціни, за якою вартість придбаного Компанією в ПАТ «Укрнафта» природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м. визначено не на момент передачі природного газу 31.01.2020, а за даними березня 2019 року - останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності договору №1 (01 квітня 2019), що призвело до завищення вартості природного газу та заподіяння Компанії збитків на загальну суму 2 190 984,62 тис. грн (у тому числі: через застосування курсу станом на 01.04.2019 - 27,209103 грн за дол. США - на суму 1 266 772,71 тис. грн; через застосування ціни за березень 2019 року 223,63 дол. США за 1 тис. м. куб. без ПДВ - на суму 924 211,91 тис. грн).
Позивач зазначає, що у договорі зазначено дату набуття ним чинності - з 01.04.2019, проте як витікає з преамбули до договору №1, фактично цей договір підписано та скріплено печатками сторін 31.01.2020.
Відтак, фактично право власності на вільні обсяги газу перейшло до позивача 31.01.2020 за ціною іншого періоду, яка склалася на 01.04.2019, тобто не на момент фактичної передачі газу (як цього вимагали рішення правління та Наглядової ради Компанії), та із застосуванням офіційного курсу НБУ долара до гривні за інший період.
Акт приймання - передачі газу від 31.01.2020 суперечить договору в частині дати, з якою пов'язаний перехід права власності на вільні обсяги газу: замість 01.04.2019 акт визначає такою датою момент фактичного переходу - 31.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 25.02.25 о 11:00 год., а також залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Державну аудиторську службу України (код ЄДРПОУ 40165856, 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 4).
11.02.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну, у відповідності до якого представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає. Що оспорювані положення договору не суперечать рішенню правління та наглядової ради НАК «Нафтогаз України», а навпаки повністю відповідають їм, оскільки передбачають визначення ціни на момент передачі газу, якою в розумінні договору є дата набрання чинності, тобто 01.04.2019. В свою чергу, та обставина, що акт приймання-передачі від 31.01.2-020 в частині визначення моменту переходу права власності газу суперечить положенням договору, не свідчить про те, що такий договір суперечить актам цивільного законодавства, оскільки саме договір, а не акт, визначає права та обов'язки сторін. Позивач не надав доказів, що наглядовій раді на погодження було надано текст (проект) договору, який не відповідає тексту договору №1, який був укладений.
12.02.2025 в системі в системі «Електронний суд» представником третьої особи сформовано клопотання про долучення пояснення до матеріалів судової справи № 910/5/25. У яких він повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
17.02.2025 в системі в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив, в якому він зазначав, що просить взнати договір недійсним у частині, причому ця частина не стосується істотних умов договору, а тому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому. Оскільки майнова вимога заявлена к наслідок недійсності виключно положення розділу 1 § 3 договору № 1 (щодо дати набуття чинності), відсутні й підстави для застосування реституції. Вказував. Що рішення правління від 07.03.2019 (протокол №125) та Наглядової ради Компанії від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019) містили обов'язкову умову укладення та виконання договору №1, а саме ціна вільних обсягів газу визначається за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, водночас договір пов'язує розрахунок ціни з визначеною ним датою - 01.04.2019.
19.02.2025 в системі в системі «Електронний суд» представником третьої особи сформовано клопотання про долучення доказів у справі № 910/5/25.
24.02.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив, у відповідності до яких представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.03.2025.
У судовому засіданні 18.03.2025 оголошено перерву на 27.03.25 о 10:30 год.
У судове засідання 27.03.2025 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.
В судовому засіданні 27.03.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - відповідач, продавець) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) природного газу №1 (далі - договір), відповідно до п. 1 §1 якого на підставі цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, по ціні та на умовах, визначених цим договором. Сторони зобов'язуються виконувати також інші зобов'язання, передбачені у цьому договорі.
П. 2 § 2 договору сторони погодили, що у випадку розбіжностей між термінами, які містяться у цьому договорі, та термінами, що визначені в законодавстві України, визначення термінів у цьому договорі та для його цілей мають переважну силу. У випадку розбіжностей між термінами, які містяться у цьому договорі, та термінами, що будуть визначені у додаткових угодах, визначення термінів у додаткових угодах будуть мати переважну силу.
Відповідно до п. 1 §3 договору (дата набуття чинності), цей договір набуває чинності та є обов'язковим для сторін до виконання з 01.04.2019.
Водночас, з преамбули договору вбачається, що сторони підписали цей договір купівлі-продажу (поставки) природного газу 31.01.2020.
Згідно з п. 2 § 3 договору кожна із сторін зобов'язана до дати набуття чинності договором вжити усіх необхідних заходів для того, щоб договір був схваленим відповідними органами управління кожної із сторін, як це вимагається внутрішніми корпоративними документами (статут тощо), процедурами, політиками тощо.
Кожна сторона приймає на себе ризики невжиття усіх необхідних заходів щодо схвалення договору і не має права заперечувати дійсність договору з підстав недотримання або неналежного виконання нею вимог внутрішніх корпоративних документів (статут тощо), процедур, політик тощо. У випадку, якщо стороною не було забезпечено схвалення договору, така сторона не має права посилатися на це як на підставу для невиконання своїх зобов'язань за цим договором (п. 3 §3 договору).
За умовами п. 1.1. §4 договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис.м.куб - вільні обсяги газу.
Право власності на вільні обсяги газу переходить від продавця до покупця з дати набуття чинності цим договором (далі - дата приймання-передачі вільних обсягів газу), у зв'язку з чим сторони протягом 3 робочих днів підписують акт приймання-передачі газу в підземних сховищах газу (п. 2.1 §4 договору).
Право власності на вільні обсяги газу переходить від продавця до покупця з дати набуття чинності цим договором (далі - дата приймання-передачі вільних обсягів газу), у зв'язку з чим сторони протягом 3 робочих днів підписують акт приймання-передачі газу в підземних сховищах газу (п.3.1 §4 договору).
Загальна вартість вільних обсягів газу визначається як вартість вільних обсягів газу, розрахована по формулі ціни за даними останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності договором (п. 1.2 §5 договору).
Відповідно до п. 2.1 § 5 договору покупець зобов'язаний сплатити в повному розмірі загальну вартість вільних обсягів газу після дати приймання-передачі вільних обсягів газу за рахунок грошових коштів, отриманих покупцем від Кабінету Міністрів України або від іншої уповноваженої за законодавством України третьої особи в порядку компенсації, після їх отримання покупцем як суб'єктом ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Сторони погоджуються з тим, що розрахунки між сторонами по оплаті загальної вартості вільних обсягів газу можуть бути проведені в порядку та у формі, які не суперечать законодавству України.
Згідно з п. п. 1. 2 §10 договору цей договір набуває юридичної сили з дати набуття чинності договором. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, за виключенням випадків дострокового припинення договору. Цей договір може бути припинений достроково за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін.
Пунктом 3 §20 договору сторони погодили, що якщо в будь-який час будь-яке положення цього договору є або стає незаконним, недійсним або позбавленим позовної сили в будь-якому аспекті за законодавством, це жодним чином не обмежує і не впливає на законність, дійсність і позовну силу інших положень цього договору. Сторони зобов'язуються замінити будь-яке незаконне, недійсне або позбавлене позовної сили положення на законне, дійсне і таке, що має позовну силу положення, яке, по можливості, максимально близьке до недійсного положення з точки зору його економічних цілей.
Згідно з додатком №1 до договору сторони погодили, що дата набуття чинності договором означає 01.04.2019, з якого договір вважається таким, що набуває чинності для його сторін.
Укладення вказаного договору здійснено на виконання рішення правління Компанії від 07.03.2019 (протокол №125) та рішення Наглядової ради Компанії від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019).
Так, з витягу з Протоколу №125 засідання правління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 07.03.2019 вбачається, що вирішено погодити укладення правочинів із заінтересованістю та правочинів щодо закупівлі природного газу Компанією, що перевищують 10 мільярдів грн, між «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Пат «Укрнафта», а саме укладення договору, зокрема, купівлі-продажу (поставки) природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис.куб.м. з підземних сховищ газу з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу.
З витягу з протоколу №9/2019 засідання Наглядової ради акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 25-26 березня 2019 року вбачається, що з шостого питання порядку денного: «Про надання згоди на вчинення Компанією правочинів із заінтересованістю та правочинів щодо закупівлі природного газу Компанією, що перевищують 10 мільярдів грн, з ПАТ «Укрнафта», надано згоду на вчинення Компанією правочинів, щодо яких є заінтересованість, та правочинів щодо закупівлі природного газу Компанією, що перевищують 10 мільярдів грн, з ПАТ «Укрнафта», а саме укладення зокрема договору №1 купівлі-продажу (поставки) природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис.м.куб. з підземних сховищ газу, з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу.
Матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками товариств акт № 1 від 31.01.2020 прийому-передачі природного гагу на підставі договору №1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020, відповідно до п. 1 якого ПАТ «Укрнафта» передає, а АТ «НАК «Нафтогаз України» приймає в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис.м.куб., в тому числі обсяг страхового запасу складає 0,000 тис.куб.м.
У пункті 3 акту сторонами погоджено, що для цілей бухгалтерського (у т.ч. фінансового), податкового обліку прийом-передача природного газу здійснюється з урахуванням наступного: обсяг природного газу - 2 061 805,134 тис.м.куб; ціна USD/ 1 тис.м.куб без ПДВ - 223,63; курс НБУ грн до дол. США на 01.04.2019 - 27,209103; ціна, грн/тис.м.куб без ПДВ - 6084,77; вартість без ПДВ - 12 545 610 025,20 грн; вартість з ПДВ - 15 054 732 030,20 грн.
Незважаючи на умови підрозділів 2.1 та 3.1 § 4 договору сторони погоджують та підтверджують, що право власності на природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис.м.куб переходить від продавця до покупця з дати підписання цього акту прийому-передачі природного газу.
Вартість переданого ПАТ «Укрнафта» природного газу обсягом 2 061 805,134 тис.м.куб. га загальну суму 15 054 732 030,20 грн (з ПДВ) повністю сплачена НАК «Нафтогаз України» 10.12.2020-11.12.2020, що підтверджується копією виписок по особових рахунках позивача.
Сторони не заперечують, що договір №1 повністю виконано сторонами.
З 02.11.2023 по 01.12.2023 Державною аудиторською службою України проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2020 по 30.06.2023, під час якої встановлені порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії від 01.12.2023 №05-21/5.
Зокрема встановлено, що посадовими особами НАК «Нафтогаз України» на порушення рішення Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019), рішення правління НАК «Нафтогаз Україна» (протокол засідання правління №125 від 07.03.2019) у частині визначення ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, вимог ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» у частині дотримання вимог рішень наглядової ради, рішень правління товариства та рішень загальних зборів товариства, застосовано в акті від 31.01.2020 №1 та встановлено умовами договору, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта» від 31.01.20120 №1, формулу ціни, за якою вартість придбаного Компанією в ПАТ «Укрнафта» природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м. визначено не на момент передачі природного газу 31.01.2020, а за даними березня 2019 року - останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності договору №1 (01 квітня 2019), що призвело до завищення вартості природного газу та заподіяння Компанії збитків на загальну суму 2 190 984,62 тис. грн (у тому числі: через застосування курсу станом на 01.04.2019 27,209103 грн за дол. США - на суму 1 266 772,71 тис. грн; через застосування ціни за березень 2019 року 223,63 дол. США за 1 тис. м. куб. без ПДВ - на суму 924 211,91 тис. грн).
У листі Державної аудиторської служби України до позивача від 22.01.2024 №000500-14/797-2024 міститься зокрема вимога про забезпечення відшкодування з ПАТ «Укрнафта» завищеної різниці вартості природного газу на суму 2 190 984,62 тис. грн, придбаного Компанією в кількості 2 061 805,134 тис.куб.м, та/ або за рахунок осіб, якими укладено договір від 31.01.2020 №1 з порушенням рішення Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019), рішення правління НАК «Нафтогаз України» (протокол засідання правління №125 від 07.03.2019), рішення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» (протокол №27 від 28.03.2019) в порядках, визначених цивільним та господарським законодавством, у тому числі шляхом звернення до суду про визнання договору недійсним в частині, що укладений з перевищенням повноважень.
Матеріали справи містять претензію позивача від 20.02.2024 №23/5-124-24 з вимогою до відповідача протягом 7 робочих днів з дня отримання даної претензії сплатити зазначену у цій претензії суму у загальному розмірі 2 190 984 621,70 грн.
Відповіді від відповідача на вказану претензію матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилається на те, що фактично право власності на вільні обсяги газу перейшло до нього 31.01.2020 за ціною іншого періоду, яка склалася станом на 01.04.2019, тобто не на момент фактичної передачі газу (як цього вимагали рішення правління та Наглядової ради Компанії), та із застосуванням офіційного курсу НБУ долара до гривні за інший період, щодо свідчить про порушення його прав та призвело до завищення вартості природного газу, переданого за договором №1, зайвої сплати ним коштів на суму 2 190 984 621,70 грн (з ПДВ).
Просить визнати недійсним положення розділу 1 § 3 договору № 1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта», та замінити недійсне положення щодо дати набуття чинності дійсним, а саме «Цей Договір набуває чинності та є обов'язковим для Сторін до виконання з дня його укладання - з 31.01.2020» та застосувати наслідки недійсності положення розділу 1 § 3 договору № 1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта», а саме стягнути з ПАТ «Укрнафта» на користь НАК «Нафтогаз України» завищену різницю вартості природного газу у сумі 2 190 984 621,70 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статі 16 ЦК України та статтею 20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Виходячи з аналізу статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Разом з цим, в статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Наведене означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність обставин, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Предметом позову у цій справі є визнання недійсним положення розділу 1 § 3 договору № 1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укрнафта», заміна недійсного положення щодо дати набуття чинності дійсним, а саме «Цей Договір набуває чинності та є обов'язковим для Сторін до виконання з дня його укладання - з 31.01.2020» та застосування наслідків недійсності положення розділу 1 § 3 договору № 1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020, а саме стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь НАК «Нафтогаз України» завищену різницю вартості природного газу у сумі 2 190 984 621,70 грн
При цьому судом встановлено та не заперечується сторонами, що договір № 1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020 повністю виконаний сторонами.
Уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).
Суд також враховує висновок, викладений в пункті 48 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 щодо застосування норм частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 ЦК України, згідно з яким: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".
Посилаючись на недійсність положення розділу 1 § 3 договору № 1 купівлі-продажу (поставки), позивач посилався на те, що у договорі зазначено дату набуття ним чинності - з 01.04.2019, проте як витікає з преамбули до договору №1, фактично цей договір підписано та скріплено печатками сторін 31.01.2020.
Відтак, фактично право власності на вільні обсяги газу перейшло до позивача 31.01.2020 за ціною іншого періоду, яка склалася на 01.04.2019, тобто не на момент фактичної передачі газу (як цього вимагали рішення правління та Наглядової ради Компанії), та із застосуванням офіційного курсу НБУ долара до гривні за інший період.
Отже, фактично позивач просить визнати вказаний розділ договору недійсним та змінити договір в частині визначення дати набуття ним чинності, а саме вважати датою його укладання - 31.01.2020.
Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 3 статті 180 Господарський кодекс України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Тобто, вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто, це правило є загальним у всіх без винятків випадках.
Згідно з частиною першою1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до п. 1 §3 договору (дата набуття чинності), сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності та є обов'язковим для сторін до виконання з 01.04.2019.
Згідно з додатком №1 до договору сторони погодили, що дата набуття чинності договором означає 01.04.2019, з якого договір вважається таким, що набуває чинності для його сторін.
Таким чином сторонами чітко погоджено, що датою набуття чинності договору є 01.04.2019.
Водночас, матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками товариств акт № 1 від 31.01.2020 прийому-передачі природного гагу на підставі договору №1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020, відповідно до п. 1 якого ПАТ «Укрнафта» передає, а АТ «НАК «Нафтогаз України» приймає в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис.м.куб., в тому числі обсяг страхового запасу складає 0,000 тис.куб.м.
У пункті 3 акту сторонами погоджено, що для цілей бухгалтерського (у т.ч. фінансового), податкового обліку прийом-передача природного газу здійснюється з урахуванням наступного: обсяг природного газу - 2 061 805,134 тис.м.куб; ціна USD/ 1 тис.м.куб без ПДВ - 223,63; курс НБУ грн до дол. США на 01.04.2019 - 27,209103; ціна, грн/тис.м.куб без ПДВ - 6084,77; вартість без ПДВ - 12 545 610 025,20 грн; вартість з ПДВ - 15 054 732 030,20 грн.
Незважаючи на умови підрозділів 2.1 та 3.1 § 4 договору сторони погоджують та підтверджують, що право власності на природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис.м.куб переходить від продавця до покупця з дати підписання цього акту прийому-передачі природного газу.
Таким чином, актом № 1 від 31.01.2020 прийому-передачі природного газу на підставі договору №1 купівлі-продажу (поставки) природного газу від 31.01.2020 сторони погодили, що право власності на природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис.м.куб переходить від продавця до покупця з дати підписання цього акту прийому-передачі природного газу, водночас, у пункті 3 вказаного акту сторонами погоджено, що для цілей бухгалтерського (у т.ч. фінансового), податкового обліку прийом-передача природного газу здійснюється з урахуванням наступного: курс НБУ грн до дол. США на 01.04.2019 - 27,209103.
Отже, в даному випадку сторони погодили, що датою набуття чинності договору є 01.04.2019, а також незважаючи на підписання акту приймання-передачі природного газу 31.01.2020, для цілей бухгалтерського (у т.ч. фінансового), податкового обліку прийом-передача природного газу здійснюється з урахуванням курсу НБУ грн до дол. США станом на 01.04.2019.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, враховуючи, що договір був виконаний сторонами без будь-яких зауважень у січні 2020 року, сторони погодили всі істотні умови вказаного договору, зокрема й строк його дії в частині дати набуття чинності вказаного договору, в частині здійснення розрахунків за вказаним договором акт приймання-передачі не суперечить умов укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ