ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2025Справа № 910/730/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "АНТОНОВ" (03062, місто Київ, вул.Мрії, будинок 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "24 ЕЛЕМЕНТ" (03142, місто Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА КРИМСЬКОГО, будинок 4 А, офіс 209)
про стягнення 73 286,01 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Акціонерне товариство "АНТОНОВ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "24 ЕЛЕМЕНТ" (далі-відповідач) про стягнення 73 286,01 грн, з яких 18 433,02 грн - пеня, 36 866,04 грн - 7 % штраф, 17 986,95 грн - 20 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.01.2025 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем 29.01.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "24 ЕЛЕМЕНТ" (далі-постачальник) та Акціонерним товариством "АНТОНОВ" (далі-покупець) укладено договір поставки №10.6160.2024, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлений строк покупцеві алюмінієві труби (Код за ДК 021-2015: 14720000-4) (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти вказані Товари і сплатити за них обумовлену Договором грошову суму.
Відповідно до п. 2.1 та 2.4 Договору, ціна на товар, поставки якого здійснюються згідно з умовами цього Договору, встановлюється в національній валюті України і визначається у специфікації до цього Договору. Загальна сума Договору складає 526 657,82 грн., у тому числі ПДВ - 87 776,30 грн.
Поставка Товару за цим Договором протягом 90 календарних днів від дати одержання постачальником авансового платежу у розмірі 50% від загальної вартості товару за цим Договору. Товари поставляються на умовах DDP - складське приміщення покупця за адресою: 03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1, відповідно Міжнародних правил тлумачення «Інкотерме 2020» (п. 2.1, 2.4 Договору).
Відповідно до п. 3.3-3.4 Договору, датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцеві в зазначеному в цьому Договорі місці, що підтверджується відповідною відміткою уповноваженої особи Покупця в первинних документах (видатковій накладній, та ін.). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту виконання поставки товару, як це передбачено п.3.3 Договору. Ризик випадкового знищення, пошкодження або втрати товару переходить від постачальника до покупця одночасно з переходом права власності.
Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника, який вказаний в цьому Договорі. Оплата по цьому Договору проводяться шляхом розрахунку: авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості товару протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання договору та отримання рахунку постачальника. Остаточний платіж у розмірі 50% від загальної вартості товару буле перераховано після фактичної поставки товару протягом 10 (десяти) календарних днів та успішного проходження вхідного контролю на території покупця. Датою оплати товару є дата списання грошових коштів з рахунку покупця (п.4.1-4.3 Договору).
За непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого неякісного товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості Товару. У разі порушення строків поставки товару більш ніж на 5 (п?ять) календарних днів Покупець має право відмовитися від подальшого приймання і оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця. У разі порушення постачальником строків поставки товару, передбаченого цим Договором, за який покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов'язаний сплатити покупцю 20% річних, від суми грошових коштів, сплачених покупцем за період від дня оплати і до дня фактичної поставки Товару або дня повернення грошових коштів (п. 7.4 та 7.6 Договору).
Відповідно до п. 7.7 Договору, сторони домовилися, що строк нарахування пені, штрафів за прострочення виконання зобов'язань з поставки товару не обмежується строком та здійснюється до моменту їх повного виконання, а строк позовної давності для стягнення пені та штрафу (за прострочення виконання зобов'язань з поставки Товару встановлюється в 3 (три) роки.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та закінчується 31.12.2025 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторін від виконання обов'язків, взятих на себе за даним Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.1 та 10.3 Договору).
До договору поставки №10.6160.2024 була укладена специфікація № 1 (додаток № 1), в якій сторонами за договором було визначено найменування, кількість та ціну продукції.
У специфікації № 1 визначено, що постачальник зобов'язався поставити покупцю наступну продукцію: 1. Труба 2024-ТЗ 70х8х1000 (70х8х4000), кількість - 649, од.вим. - кг, загальна сума - 203 889,84 грн (без ПДВ); 2. Труба 2024-ТЗ 75х4х1000 (75х4х4000), кількість - 748, од.вим. - кг, загальна сума - 234 991,68 грн (без ПДВ). Сума специфікації складає 526 657,82 грн.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату по замовленню № 1684 від 28.05.2024 на загальну суму 526 657,82 грн.
04.06.2024 АТ «АНТОНОВ» перерахував на користь відповідача кошти в розмірі 263 328,91 грн.
На виконання умов Договору 08.10.2024 сторонами підписано видаткову накладну №1883 на загальну суму 526 657,82 грн.
Надалі, 18.10.2024 позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 263 328,91 грн.
19.11.2024 АТ «АНТОНОВ» скерував на адресу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ « 24 ЕЛЕМЕНТ» вимогу №126/16427-24 в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, в якій останній зазначив, що відповідач, порушивши умови Договору № 10.6160.2024, несвоєчасно здійснив поставку товару. На підтвердження відправлення вимоги, позивач долучив копію опису вкладення в лист з оголошеною цінністю та чек. Як вбачається із трекінгу №0504096495429, 02.12.2024 відповідач особисто отримав вимогу від 19.11.20224, однак розмір неустойки в розмірі 73 286,01 грн ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "24 ЕЛЕМЕНТ" не погасив.
В обґрунтування заявлених вимог, представника позивача вказав, що відповідач неналежним чином умови Договору №10.6160.2024 в частині своєчасної поставки товару не виконав, у зв'язку із цим АТ "АНТОНОВ" нараховано та заявлено до стягнення 18 433,02 грн - пені, 36 866,04 грн - 7 % штраф, 17 986,95 грн - 20 % річних.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.
В ст. 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вже зазначалося вище, згідно виставленого ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "24 ЕЛЕМЕНТ" рахунку на оплату по замовленню № 1684 від 28.05.2024 позивач здійснив попередню оплату продукції 263 328,91 грн.
Поставка Товару за цим Договором протягом 90 календарних днів від дати одержання постачальником авансового платежу у розмірі 50% від загальної вартості товару за цим Договору. Товари поставляються на умовах DDP - складське приміщення покупця за адресою: 03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1, відповідно Міжнародних правил тлумачення «Інкотерме 2020» (п. 2.1, 2.4 Договору).
Отже, відповідач був зобов'язаний здійснити поставку товару до 02.09.2024 року включно.
08.10.2024 сторонами підписано видаткову накладну №1883 на загальну суму 526 657,82 грн.
Надалі, 18.10.2024 позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 263 328,91 грн.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки товару, оскільки Акціонерне товариство "АНТОНОВ" лише 08.10.2024 отримало продукцію, яка передбачена Договором №10.6160.2024.
Доказів на спростування обставин повідомлених позивачем відповідач до суду не надав.
Згідно з п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого неякісного товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості Товару. У разі порушення строків поставки товару більш ніж на 5 (п?ять) календарних днів Покупець має право відмовитися від подальшого приймання і оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця. (п. 7.4 Договору).
Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені за договором №№10.6160.2024, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, відтак сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, за розрахунком позивача, становить 18 433,02 грн.
При перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку штрафу за Договором №10.6160.2024, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 36 866,04 грн.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі порушення постачальником строків поставки товару, передбаченого цим Договором, за який покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов'язаний сплатити покупцю 20% річних, від суми грошових коштів, сплачених покупцем за період від дня оплати і до дня фактичної поставки Товару або дня повернення грошових коштів (п.7.6 Договору).
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Дослідивши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 20% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 20% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 17 986,95 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму в розмірі 73 286,01 грн.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства "АНТОНОВ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "24 ЕЛЕМЕНТ" (03142, місто Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА КРИМСЬКОГО, будинок 4 А, офіс 209; код ЄДРПОУ 41139565) на користь Акціонерного товариства "АНТОНОВ" (03062, місто Київ, вул.Мрії, будинок 1; код ЄДРПОУ 14307529) пеню в розмірі 18 433 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять три) 02 коп., 7 % штрафу в розмірі 36 866 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят шість) 04 коп., 20 % річних у розмірі 17 986 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. (дві тисячі чотириста двадцять два) 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано: 27.03.2025.
Суддя М.Є. Літвінова