ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2025Справа № 910/2212/25
За заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову
у справі №910/2212/25
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до 1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
2. Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (02081, місто Київ, вул.Урлівська, будинок 21-А, квартира 7)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Приватний нотаріус Якушева Євгенія Анатоліївна (м.Київ, 01021, вул. Грушевського, 34-А, прим. 91)
2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 .)
Про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору дарування, визнання неправомірною та скасування реєстраційної дії.
Без виклику представників учасників справи.
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач-1) та Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (далі-відповідач-2), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення власників Приватного підприємства "ЮВ Транс", оформленого Рішенням власників №01/24-01/25 від 24.01.2025р.,
- визнати недійсним договір дарування частки в статутному капіталі підприємства від 24.01.2025р. та акту приймання - передачі частки та застосувати наслідки його недійсності,
- визнати неправомірною та скасувати реєстраційну дію, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Євгенією Анатоліївною 25.01.2025р. об 11:55:11 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань відносно юридичної особи Приватне підприємство "ЮВ Транс" на підставі Рішення власників № 01/24-01/25 від 24.01.2025р.: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності (номер запису 1000651070023014393).
24.02.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони відповідачу - 2 (Приватному підприємству "ЮВ ТРАНС") приймати вищим органом управління (загальними зборами) рішення з питань: внесення змін до статуту підприємства; зміни розміру статутного капіталу підприємства; зміни складу учасників підприємства; викуп підприємством частки, що належить учаснику, про вихід учасника з підприємства, зміни розмірів часток учасників підприємства, про перерозподіл часток учасників підприємства, зміну керівника підприємства, про реорганізацію, про ліквідацію підприємства.
- заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Приватного підприємства «ЮВ Транс» в тому числі, але не виключно, заборони вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про внесення змін до статуту підприємства; зміни розміру статутного капіталу підприємства; зміни складу учасників підприємства; викуп підприємством частки, що належить учаснику, про вихід учасника з підприємства, зміни розмірів часток учасників підприємства, про перерозподіл часток учасників підприємства, зміну керівника підприємства, про реорганізацію, про ліквідацію підприємства, проводити передачу реєстраційної справи підприємства.
- накласти арешт на частку в статутному капіталі підприємства у розмірі 5 400 000,00 грн., що становить 60 % розміру статутного капіталу підприємства, що на даний час належить гр. ОСОБА_3 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Якушеву Євгенію Анатоліївну та ОСОБА_3 , призначено підготовче засідання на 24.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відкладено підготовче засідання на 14.04.2025.
25.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Подана заява обґрунтовується наступним:
- позивач був співвласником Приватного підприємства «ЮВ Транс». Розмір частки позивача складав 40% розміру статутного капіталу. Другим співвласником даного підприємства до 25.01.2025р. був ОСОБА_2 , розмір частки якого складав 60% розміру статутного капіталу.
- у кінці січня 2025р. позивачу стало відомо про внесення змін до ЄДР щодо Приватного підприємства «ЮВ Транс», а саме: зміна співзасновника підприємства, зміна директора підприємства, зміна кінцевого бенефіціарного власника підприємства та структури власності підприємства.
- звернувшись до АО Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, позивач отримав копії документів, що містяться в реєстраційній справі, а саме: рішення власників №01/24-01/25 від 24.01.2025р., структуру власності Приватного підприємства «ЮВ Транс», заяви щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та державних органів), підписана гр. ОСОБА_3 24.01.2025р. Тобто, відбулись наступні зміни, а саме: зміна учасника підприємства та директора (з 27.01.2025р. звільнено ОСОБА_2 та призначено з 28.01.2025р. ОСОБА_4 ), зміна кінцевого бенефіціарного власника та структури власності. Означені зміни відбулись на підставі рішення власників №01/24-01/25 від 24.01.2025р. та Договору дарування частки в статутному капіталі підприємства від 24.01.2025р., укладеного між гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 . Про проведення загальних зборів власників 24.01.2025р. позивач не був повідомлений;
- на переконання позивача, загальні збори власників 24.01.2025р. були проведені одноосібно гр. ОСОБА_2 без повідомлення іншого співвласника ОСОБА_1 та з грубим порушенням порядку проведення загальних зборів власників, передбаченого Статутом підприємства, та прав позивача як співвласника підприємства;
- з тексту рішення власників № 01/24-01/25 від 24.01.2025. вбачається, що гр. ОСОБА_2 був виключений зі складу учасників підприємства та включено до складу учасників підприємства гр. ОСОБА_3 на підставі договору дарування частки в статутному капіталі від 24.01.2025р;
- ОСОБА_2 не звертався до позивача та не отримував згоду позивача, як співвласника, на відчуження шляхом дарування частки в статутному капіталі третій особі, зокрема гр. ОСОБА_3 .
- відповідачем-1 було відчужено свою частку в статутному капіталі підприємства в порушення п. 5.5 Статуту та вимог чинного законодавства;
- рішення власників №01/24-01/25 від 24.01.2025р., та реєстраційна дія зміни відомостей про учасників підприємства, зміни кінцевого бенефіціарного власника та зміни структури власності підприємства (номер запису 1000651070023014393, дата запису 25.01.2025р. об 11:55:11) здійснені з грубим порушенням положень Статуту підприємства та положень чинного законодавства про реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Крім того, представник позивача також вказує на те, що підприємством видано Доручення № 1 від 01.10.2024 р. на укладення від імені підприємства договору комісії на продаж автомобіля (Audi А8, р.в. НОМЕР_1 ) № 11482 від 01.10.2024 р., надалі ТЗ, яке належало підприємству, відчужено на підставі договору купівлі-продажу № 11482 від 02.10.2024 р. за заниженою ціною у розмірі 151 000,00 грн, що підтверджується листами №31/33/3244 №31/26 Сервісних центрів МВС. Позивач не був повідомлений про проведення загальних зборів, на яких було вирішено питання щодо реалізації транспортного засобу за заниженою ціною, яке належало відповідачу-2.
Крім того, ОСОБА_1 з відзиву на позов стало відомо про наявність рішення власників про виключення його зі складу власників підприємства та визначено ОСОБА_3 власником 100% частки в статному капіталі вартістю в 9 000 000,00 грн, що підтверджується рішенням позачергових загальних зборів власника від 01.03.2025 р.
На думку заявника, в результаті незаконного перерозподілу часток учасників, позивача було позбавлено його частки в статутному капіталі у розмірі 40%, що є підставами для вжиття заходів забезпечення позову шляхом
- заборони Відповідачу 2 приймати вищим органом управління (загальними зборами) рішення з питань: внесення змін до статуту підприємства; зміни розміру статутного капіталу підприємства; зміни складу учасників підприємства; викуп підприємством частки, що належить учаснику, про вихід учасника з підприємства, зміни розмірів часток учасників підприємства, про перерозподіл часток учасників підприємства, зміну керівника підприємства, про реорганізацію, про ліквідацію підприємства;
- заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Приватного підприємства «ЮВ Транс» в тому числі, але не виключно, заборони вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про внесення змін до статуту підприємства; зміни розміру статутного капіталу підприємства; зміни складу учасників підприємства; викуп підприємством частки, що належить учаснику, про вихід учасника з підприємства, зміни розмірів часток учасників підприємства, про перерозподіл часток учасників підприємства, зміну керівника підприємства, про реорганізацію, про ліквідацію підприємства, проводити передачу реєстраційної справи підприємства;
- накладення арешту на частку в статутному капіталі підприємства у розмірі 5 400 000,00 грн., що становить 100 % розміру статутного капіталу підприємства, що на даний час належить гр. ОСОБА_3 .
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї докази, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України встановлено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу (ч.9 ст.137 ГПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду (ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.140 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
А у постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10-11 ст. 137 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який було сформовано судом 25.02.2025, тобто на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 був засновником та одним із кінцевих бенефіціаріних власників ПП «ЮВ ТРАНС», маючи частку у статутному капіталі підприємства в розмірі 40 %.
Відповідно до витягу із ЄДР, станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову, єдиним кінцевим бенефіціаріним власником ПП «ЮВ ТРАНС» є ОСОБА_3 , частка останнього у статутному капіталі складає 100 %, вартість якої становить 9 000 000,00 грн.
Разом з тим, предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення власників Приватного підприємства "ЮВ Транс", оформленого рішенням власників №01/24-01/25 від 24.01.2025р., визнання недійсним договору дарування частки у розмірі 60% в статутному капіталі підприємства від 24.01.2025 р. та акту приймання - передачі частки та застосувати наслідки його недійсності, визнання неправомірною та скасування реєстраційної дії, враховуючи вищевказані оспорюванні документи.
Однак, заявник просить суд вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_3 у статутному капіталі, а саме на 100 %.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Крім того, суд враховує, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про накладення арешту на частку в статутному капіталі підприємства у розмірі 5 400 000,00 грн., що становить 100 % розміру статутного капіталу підприємства, що на даний час належить гр. ОСОБА_3 , виходить за межі позовних вимог.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Вжиття наведеного заходу забезпечення позову щодо заборони вчинення реєстраційних дій, які пов'язані зі зміною відомостей про склад та розмір часток учасників підприємства спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Заходів забезпечення позову у вигляді заборони реєстраційних дій достатньо для повної реалізації функцій інституту забезпечення позову у даній ситуації.
Схожа правова позиція щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Також, суд зазначає, що, під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову наразі судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову.
На думку суду, наведені вище обставини та долучені до заяви про забезпечення позову докази, в своїй сукупності, є не достатньо підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Приватного підприємства «ЮВ Транс» в тому числі, але не виключно, заборони вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про внесення змін до статуту підприємства; зміни розміру статутного капіталу підприємства; зміни складу учасників підприємства; викуп підприємством частки, що належить учаснику, про вихід учасника з підприємства, зміни розмірів часток учасників підприємства, про перерозподіл часток учасників підприємства, зміну керівника підприємства, про реорганізацію, про ліквідацію підприємства, проводити передачу реєстраційної справи підприємства та накладення арешту на частку в статутному капіталі підприємства.
До того ж судом взято до уваги, що за приписами п.1 ч.5 ст.137 ГПК України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.
Суд також, не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача в частині забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "ЮВ ТРАНС" приймати будь-які рішення вищим органом управляння (загальними зборами).
Верховний Суд у постанові № 918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів та баланс інтересів будуть порушені.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано: 27.03.2025.
Суддя М.Є.Літвінова