79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" березня 2025 р. Справа №926/1601/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
прокурор: Винницька Л.М.,
позивача: не з'явився,
відповідача 1: Смутняк О.В.,
відповідача 2: не з'явився,
третьої особи: не з'явився,
розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури від 04.11.2024 №15-1429-23 (вх. суду № 01-05/3165/24 від 07.11.2024)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 (повний текст складено 18.10.2024, суддя О.С. Тинок)
у справі № 926/1601/24
за позовом: Першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави
в особі Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації), м. Чернівці
до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, м. Чернівці
відповідача-2: Петровецької сільської ради, с. Верхні Петрівці, Чернівецька обл.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Філія “Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», смт. Берегомет, Чернівецькій обл.
про: усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування їх державної реєстрації,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду попередньої інстанції:
Чернівецька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та Петровецької сільської ради про (з врахуванням уточнень):
- визнання незаконним і скасування наказ Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області від 06 грудня 2013 року №181-од в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 7324582500:01:002:0190 та 7324582500:01:002:0191;
- визнання незаконним і скасування наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 10 грудня 2020 року №24-26-ОТГ в частині передачі територіальній громаді в особі Петровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у комунальну власність земельні ділянки площею 13,3252 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0191, порядковий номер 7) та площею 26,9617 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0190, порядковий номер 9);
- скасування вчиненої 30 листопада 2013 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 13,3252 га за кадастровим номером 7324582500:01:002:0191 та площею 26,9617 га за кадастровим номером 7324582500:01:002:0190, які розташовані в межах території Петровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо цієї ділянки речових прав та їх обтяжень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки, будучи землею лісогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту та надані у постійне користування філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», не можуть належати до комунальної власності, тому порушення прав держави щодо цих ділянок підлягають захисту шляхом заявлення вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду попередньої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області та наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, де відповідачем визначено Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області свідчить про те, що у цих частинах позовних вимог позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області).
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування запису в поземельній книзі та про визнання незаконними та протиправними дій Держгеокадастру не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), а належним способом захисту у цій справі є віндикаційний позов.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, прокурор звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі № 926/1601/24 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Прокурор стверджує, що з огляду на те, що спірні земельні ділянки протиправно передані органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади і подальшого відчуження не відбулось, то позовні вимоги звернуті до Держгеокадастру в порядку ст.. ст.. 152, 155 ЗК України, ст..ст. 21, 393 ЦК України - є належним способом захисту у спірних правовідносинах.
Прокурор також зазначає про особливість правового регулювання статусу спірних земельних ділянок - землі лісогосподарського призначення, які не можуть бути передані у комунальну чи приватну власність.
Прокурор вважає, що скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приведе до усунення порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення.
Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі № 926/1601/24 - залишити без змін.
Відповідач 1 вказує, що інформація філії «Берегометське лісомисливське господарство» та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання про те, що спірні земельні ділянки відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2011 року перебували в постійному користуванні ДП «СЛАП «Сторожинецький держспецлісгосп» правонаступником якого, на даний час, є філія «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» - не є належними доказими у відповідності до пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а достатніми доказами можуть бути лише планово-картографічні матеріали лісовпорядкування датованими до 01 січня 2002 року.
Крім цього, у Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок та постанові Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року №733 відсутнє поняття базового лісовпорядкування, а тому спірні земельні ділянки не могли відповідати матеріалам базового лісовпорядкування 2011 року.
Також відповідач 1 зазначає, що оспорюваний наказ Держгеокадастру № 24-25 від 10.12.2020 є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію шляхом виконання, оскільки результатом його виконання є виникнення речового права територіальної громади на земельні ділянки.
Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 справу № 926/1601/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури від 04.11.2024 №15-1429-23 (вх. суду № 01-05/3165/24 від 07.11.2024) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі № 926/1601/24.
Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Зокрема, ухвалою суду від 04.03.2025 відкладено розгляд справи № 926/1601/24 на 18.03.2025.
Скаржник у судовому засіданні 18.03.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач 1 заперечив такі доводи з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.
Чернівецька обласна державна адміністрація (Чернівецька обласна військова адміністрація) подала заяву про розгляд апеляційної скарги без участі представника, у якому зазначила, що підтримує вимоги прокурора в повному обсязі.
Петровецька сільська рада також подала клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника, в якому просила суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити та оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Філія “Берегометське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, явки уповноваженого представника у судове засідання 18.03.2025 не забезпечила.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судом апеляційної інстанцій обставин та визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
Земельні ділянки площею 13,3252 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0191, дата реєстрації 30.11.2013) та площею 26,9617 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0190, дата державної реєстрації 30.11.2013), що розташовані на території Верхньопетровецької сільської ради Чернівецького (Сторожинецького) району Чернівецької області сформовані згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Верхньопетровецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області.
06 грудня 2013 року наказом Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області) №181-од затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Верхньопетровецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області і загальною площею 145,8473 га.
У подальшому, наказами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 256-од та 259-од від 07.11.2016, затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Верхньопетровецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області ( за межами населеного пункту).
Спірні земельні ділянки 10.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 24-26-ОТГ передано територіальній громаді в особі Петровецької сільської ради Чернівецького (Сторожинецького) району Чернівецької області у комунальну власність, як землі сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 206,0737 га, розташовані в межах території вказаної сільської ради, згідно переліку, що додавався.
Відповідно до вказаного наказу та переліку, який до нього додавався, акту приймання-передачі від 10.12.2020, у комунальну власність передано і земельну ділянку площею 13,3252 ra (кадастровий номер 7324582500:01:002:0191, порядковий номер 7) та земельну ділянку площею 26,9617 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0190, порядковий номер 9).
На підставі вказаного наказу 01.02.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Петровецькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7324582500:01:002:0191, про шо вчинено запис № 40386246 та на земельну ділянку з кадастровим номером 7324582500:01:002:0190, про що вчинено запис № 40389363.
За даними геопорталу «Ліси України» - веб ресурсу надання публічного та авторизованого доступу користувачам до інформації про ліси України (за посиланням hitps://forestry.org.ua/), Національної кадастрової системи, а також інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 21.12.2023 № 02-1310 земельна ділянка площею 26,9617 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0190 накладається на квартал 6 Красноїльського лісництва, а саме видділ 49 та видділ № 29, земельна ділянка площею 13,3252 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0191) накладається на квартал 6 Красноїльського лісництва, а саме видділ № 29, які засаджені лісовими культурами
Як вбачається також з інформації філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» від 14.02.2024 № 166/25.16.11-2024, відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2011 року ДП «СЛАП «Сторожинецький держспецлісгосп» (яке шляхом реорганізації приєднано до Філії “Берегометське лісомисливське господарство» ДП“Ліси України») земельні ділянки за кадастровими номерами 7324582500:01:002:0190 та 7324582500:01:002:0191 накладаються на землі лісового фонду філії в кварталі 6 Красноїльського лісництва, а саме виділ 49 площею 5,2 га та видділ № 29 орієнтовною площею 11 га.
При перегляді рішення місцевого господарського суду, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Щодо підстав звернення прокурора у цій справі з визначеним складом учасників справи.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказано, що сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на час пред?явлення позову) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу з врахуванням вимог ст. 150 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст. 122 3К України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор вказав, що враховуючи те, що спірні ділянки державного лісового фонду розташовані за межами населеного пункту, то її власником (розпорядником) на цей час є Чернівецька обласна державна адміністрація.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 01.46/23-772 від 14.02.2024 Чернівецькою обласною державною адміністрацією повідомлено обласну прокуратуру, що розпорядчі документи щодо вилучення або передачі земельних ділянок лісового фонду не приймалися
На лист Чернівецької обласної прокуратури від 14.03.2024 облдержадміністрацією листом від 02.04.2024 повідомлено, що заходи до пред?явлення позову предметом якого є спірні земельні ділянки не вживались. Також у листі вказано, що остання не заперечує щодо пред?явлення обласною прокуратурою позову з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.11 постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 дійшла такого висновку: «У кожному випадку звернення до суду в інтересах держави перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити насамперед: а) суб'єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; в) залежно від установленого - коло відповідачів. При цьому слід мати на увазі, що вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа.
Відтак, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що невжиття Чернівецькою облдержадміністрацією, після отримання повідомлення прокурора про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду.
Щодо звернення прокурора з позовними вимогами, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 вказала, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб'єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.
Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.
Водночас статтею 152 ЗК України, статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 також зроблено висновок, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився). У правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).
У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.
Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).
У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).
За таких обставин, враховуючи те, що, на думку прокурора, орган Держгеокадастру видав незаконні накази про вилучення земель державного лісового фонду, то прокурор відповідно до закону захищає інтереси держави, а відтак необґрунтованим є висновок суду попередньої інстанції про те, що позов пред'явлений державою до неї самої.
Щодо вирішення спору по суті.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 1 ЗК України).
Положеннями статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
У статті 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі лісогосподарського призначення.
Питання встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок визначено статтею 20 ЗК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальні та приватній власності (стаття 56 ЗК України).
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям у яких строщено спеціальні підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 ЗК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають всі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Пунктом «ґ» частини 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).
Згідно з частиною першою статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування регламентовано статтею 122 ЗК України.
Як вбачається з матеріалів справи, на запит прокурора, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» надало фрагмент накладки на ортофотоплан кв. 6 Красноїльського лісництва ДП «СЛАП «Сторожинецький держлісгосп» з межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2011 року та межами земельних ділянок згідно наданих прокурором координатами поворотних точок станом на 01.01.2012.
За даними геопорталу «Ліси України» - веб ресурсу надання публічного та авторизованого доступу користувачам до інформації про ліси України (за посиланням hitps://forestry.org.ua/), Національної кадастрової системи, а також інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» «Укрдержліспроект» земельна ділянка площею 26,9617 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0190 накладається на квартал 6 Красноїльського лісництва, а саме видділ 49 та видділ № 29, земельна ділянка площею 13,3252 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0191) накладається на квартал 6 Красноїльського лісництва, а саме видділ № 29, які засаджені лісовими культурами.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі 676/5079/21 зроблено такий висновок: «суди не врахували, що Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» створено з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, тому надана ним інформація з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти України та планово-картографічні матеріали є належними доказами. Відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку, передану ДП «Кам'янець-Подільське лісове господарство», не спростовує наявність права власності держави на відповідну земельну ділянку».
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.
Подібний правовий висновок, сформований, зокрема у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, за інформацією філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» від 14.02.2024 № 166/25.16.11-2024, відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2011 року ДП «СЛАП «Сторожинецький держспецлісгосп» земельні ділянки за кадастровими номерами 7324582500:01:002:0190 та 7324582500:01:002:0191 накладаються на землі лісового фонду філії в кварталі 6 Красноїльського лісництва, а саме виділ 49 площею 5,2 га та видділ № 29 орієнтовною площею 11 га.
Таким чином, судом встановлено, що спірні земельні ділянки на час їх інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі у комунальну власність частково належали до земель лісового фонду та не вилучались з постійного користування ДП «СЛАП «Сторожинецький держспецлісгосп» та його правонаступника - філії «Берегометське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України».
Колегія суддів господарського суду також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2023 у справі 488/2807/17:
«суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду урочища «Жовтневе» Миколаївського лісництва (квартал 43, виділ 6) та перебувала у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство». Це підтверджує лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 5 липня 2017 року № 402 із фрагментом картографічної бази даних і публічної кадастрової карти а також лист Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 15 лютого 2016 року № 138. Отже, оскільки суди встановили наявність об'єкта лісового фонду, вони правильно визначили правовий режим спірної земельної ділянки як належної до категорії земель лісогосподарського призначення».
У контексті зазначених обставин даної справи, колегія суддів вважає за необхідне врахувати і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Апеляційний суд, враховуючи фактичні обставини цієї справи, погоджується з обраним прокурором способом захисту у цій справі (звернення з негаторним позовом), оскільки на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області від 02.08.2013 проведено інвентаризацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення, складено технічну документацію, яка затверджена оспорюваним наказом ГУ Держземагенства в області від 06.12.2013, і на підставі якої у Державному земельному кадастру зареєстровані спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 7324582500:01:002:0191, 7324582500:01:002:0190 як землі сільськогосподарського призначення.
Також на підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 10 грудня 2020 року №24-26-ОТГ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.02.2021 вчинено записи № 4038363 та № 40386246 про реєстрацію прав комунальної власності на ці земельні ділянки за Петровецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області.
Доказів подальшого відчуження спірних земельних ділянок матеріали справи не містять.
У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, сформульовала висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).
Верховним Судом 20.12.2023 у постанові № 916/1517/22 зазначено, що визнання незаконним і скасування спірних наказів, визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди, а також скасування державної реєстрації Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки призведе до припинення прав відповідачів на цю земельну ділянку та поновить права
Також відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10247/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не пов??язане із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.
За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) є визнання незаконними та скасування в частині наказу Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області № 181-од від 06.12.2013 (правонаступником якого є відповідач - ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області) та наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області № 24-26-ОТГ від 10.12.2020 щодо спірних земельних ділянок та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 13,3252 га за кадастровим номером 7324582500:01:002:0191 та площею 26,9617 га за кадастровим номером 7324582500:01:002:0190, з яких державі належить земельна ділянка площею 16,5 га (видділ 49 та видділ 24 кварталу № 6 Красноїльського лісництва).
З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана сільській раді як земля сільськогосподарського призначення, суд констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування зазначеного наказу Держгеокадастру за встановлених судами обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.
Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
На підставі вищевикладеного, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з врахуванням предмета та підстав позову, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника при розгляді апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та слугують підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури від 04.11.2024 №15-1429-23 (вх. суду № 01-05/3165/24 від 07.11.2024 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі № 926/1601/24 скасуванню.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений судовий збір Чернівецькою обласною прокуратурою при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок відповідачів.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури від 04.11.2024 №15-1429-23 (вх. суду № 01-05/3165/24 від 07.11.2024) - задоволити
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі № 926/1601/24 - скасувати. Прийняти нове судове рішення.
Позовні вимоги Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та Петровецької сільської ради про визнання незаконними та скасування наказів, скасування держреєстрації - задоволити.
Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області від 06 грудня 2013 року №181-од в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 7324582500:01:002:0190 та 7324582500:01:002:0191.
Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 26 вересня 2020 року №6512/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Петровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у комунальну власність земельні ділянки площею 13,3252 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0191, порядковий номер 7) та площею 26,9617 га (кадастровий номер 7324582500:01:002:0190, порядковий номер 9);
Скасувати вчинену 30 листопада 2013 року у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,3252 га за кадастровим номером 7324582500:01:002:0191 та площею 26,9617 га за кадастровим номером 7324582500:01:002:0190, які розташовані в межах території Петровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо цієї ділянки речових прав та їх обтяжень.
3. Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (58013, Україна, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., місто Чернівці, вулиця Героїв Майдану, будинок, 194а; ідентифікаціний код 39909396) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, Україна, Чернівецька обл., місто Чернівці, вулиця Кордуби Мирона, будинок, 21а; ідентифікаційний код 02910120) 4 542 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 6 813 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Стягнути з Петровецької сільської ради Чернівецького району (59034, Україна, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., село Верхні Петрівці; ідентифікаційний код: 04418067) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, Україна, Чернівецька обл., місто Чернівці, вулиця Кордуби Мирона, будинок, 21а; ідентифікаційний код 02910120) 4 542 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції 6 813 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повну постанову складено 31.03.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець