79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" березня 2025 р. Справа №921/485/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя від 20.12.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3683/24 від 20.12.2024)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 12.12.2024, суддя Руденко О.В.)
у справі № 921/485/24
за позовом: Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (надалі - ТНТУ ім. І. Пулюя), м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ТОВ “ГК “Нафтогаз України»), м. Київ
про: зобов'язання виконати умови договору,
за участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції) : Митник У.М.;
від відповідача (в режимі відеоконференції): Літвінов Є.В.
05.08.2024 Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання виконати умови договору про постачання електричної енергії № 225 від 22.12.2023 та припинити дії в частині припинення постачання електричної енергії відповідно до договору № 225 від 22.12.2023 з підстави, зазначеної у повідомленні №119/3.1.2-35238-2024 від 12.07.2024, як такі, що створюють загрозу порушення права ТНТУ ім. І. Пулюя на отримання електричної енергії.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем договірних умов в частині постачання електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 у справі №921/485/24 (суддя О.В. Руденко) в позові відмовлено.
При ухваленні рішення суд констатував, що дії Постачальника стосовно одностороннього розірвання договору про постачання електричної енергії №225 від 22.12.2023 суперечать вимогам ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 3.2.4., п. 1 пункту 5.2.2 глави 5.2 ПРРЕЕ, умовам договору, та є протиправними. Також суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом зобов'язання відповідача виконати умови договору та припинити дії в частині відключення на об'єктах Університету електричної енергії обмежує права відповідача, передбачені договором у частині припинення чи обмеження енергопостачання у разі порушення позивачем договірних умов. Адже позовні вимоги по суті покликані спонукати відповідача у майбутньому не вчиняти дій щодо припинення електропостачання, а не є вимогою про припинення правопорушення. Відтак, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не направлений та не в змозі захистити порушені права та інтереси позивача, оскільки такий спосіб не забезпечує ні їхнього поновлення, ні отримання відповідного відшкодування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТНТУ ім. І. Пулюя звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, які становлять предмет доказування у даній справі, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, при ухваленні рішення суд порушив норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що ТНТУ ім. І. Пулюя жодним чином не порушував умов укладеного договору, в тому числі вчасно, відповідно до умов оплачував вартість поставленої електричної енергії, не утворювавши заборгованості. Будь-яких повідомлень про порушення умов договору Університетом з боку ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило. Причиною для односторонньої відмови від договору стало те, що позивач не збільшив ціну за одиницю товару по договору. Хоча таку обставину в якості причини односторонньої відмови від договору відповідач у своєму листі про припинення постачання електричної енергії не зазначив.
Скаржник зазначає, що суд, встановивши, що дії відповідача є протиправними, відмовив позивачу у задоволенні позову, аргументуючи це вибором неефективного способу захисту. На думку скаржника, безпідставним є твердження суду першої інстанції про те, що вимога позову по суті покликана спонукати відповідача у майбутньому не вчиняти дій щодо припинення електропостачання, а не є вимогою про припинення правопорушення. У даному випадку очевидно, що у разі задоволення позовних вимог порушені права позивача були б захищені і відновлені, оскільки відповідач змушений був би виконувати умови договору та свої зобов'язання за ним, від виконання яких він безпідставно та незаконно відмовився в односторонньому порядку. Водночас, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначає, чому обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неефективним і чому він не забезпечить поновлення порушених прав позивача, якщо рішення суду ухвалене 27.11.2024, тобто до 31.12.2024 (до дати закінчення терміну дії договору).
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необгрутнованою. Зазначає, що листом від 10.06.2024 повідомляв позивача, що вже в І декаді червня 2024 року середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» складає 4,85972 грн. без ПДВ, що на 17,4% більше за середньозважену ціну грудня 2023 року. При цьому, розрахунковим періодом за спожиту електричну енергію, згідно з договором про постачання електричної енергії, є календарний місяць з першого по останнє число. Відповідно відсоток коливання ціни (що є однією з умов, які дозволяють вносити зміни в істотні умови договору) буде визначено по завершенню розрахункового періоду, на основі чого Споживачам буде надано проект додаткової угоди та документальне підтвердження зміни ціни (в частині підвищення вартості електричної енергії) за розрахунковий період червень 2024 року. В той же час, Споживача проінформовано, що у випадку відмови від запропонованих змін до істотних умов договору, Споживач має право розірвати договір без жодних штрафних санкцій, попередивши про це Постачальника у строк, визначений чинним законодавством. У відповідь листом від 08.07.2024 Університет відмовився від зміни ціни, безпідставно вимагаючи від ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» документи, що не передбачені умовами договору та вказуючи на необхідність зміни ціни всупереч умовам договору і законодавству з 10.06.2024, а не з 01.06.2024. Листом від 11.07.2024 відповідач вчергове звернув увагу Споживача на обов'язковість застосування положень Комерційної пропозиції та належне документальне підтвердження коливання ціни на ринку, надане Товариством попереднім листом (дані з вебсайту АТ «Оператор ринку»). В свою чергу, Університет в наступних листах продовжив суб'єктивне безпідставне тлумачення умов договору, в зв'язку з чим ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» було вимушено повідомити Споживача про те, що його відмова зміни ціни електричної енергії в порядку, передбаченому умовами договору, є порушенням умов діючого договору (згідно з розділом І Комерційної пропозиції) є підставою для застосування оперативно-господарських санкцій, в тому числі, шляхом односторонньої відмови від цього договору у повному обсязі або частково (розірвання договору). Водночас, розірвання договору ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» в односторонньому порядку 31.07.2024 не мало наслідком відключення Університету від електропостачання, а лише стало підставою для укладення Університетом договору постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго». Докази укладення такого договору, а також його виконання і Університетом і ДПЗД «Укрінтеренерго» надані позивачем та наявні в матеріалах справи. Таким чином, вимоги про спонукання до продовження дії договору на минуле, тобто охоплює період в минулому (серпень 2024 року), в якому Університет вже придбав електричну енергію у ДПЗД «Укрінтеренерго», зводиться до того, щоб визнати вже придбану в іншого суб'єкта господарювання електричну енергію такою, що реалізована Університету з ресурсу ТзОВ «ГК «Нафтогаз України». Відтак, на переконання відповідача, обраний Університетом спосіб захисту є неефективним, оскільки суд не вправі задовольнити заявлені позовні вимоги, та навіть у випадку їх задоволення це не створить для сторін договору, що припинив свою дію, жодних правових наслідків. Просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.
Представник відповідача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
22.12.2023 між Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) було укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №225. Згідно з п.2.2 договору Постачальник продає Споживачу електричну енергію (код за ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія) для забезпечення потреб об'єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (т. 1, а.с. 5-9).
Обсяг постачання електричної енергії за цим договором складає 780 000 кВт/год (клас напруги - 2, встановлені лічильники). Обсяги помісячного постачання електричної енергії наведені у додатку №1 до цього договору (п. 2.3 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що Постачальник зобов'язується поставити Споживачу електричну енергію в строк з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
У відповідності до п. 5.1 договору загальна ціна цього договору становить 4 188 600,00 грн, у т.ч. ПДВ 698 100,00 грн, в тому числі за кодами програмної класифікації: КПК 2201160 (загальний фонд) - 835 000,00 грн; КПК 2201160 (спеціальний фонд) - 3 353 600,00 грн.
Згідно з підпунктами 5.1.1-5.1.3 пункту 5.1 договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії складає - 3,9899 грн, у тому числі ринкова ціна електроенергії з додаванням тарифу на послуги постачальника - 0,01 грн та регульований тариф на послуги з передачі оператора системи передачі (Т) - 0,4851 грн. ПДВ - 0,895 грн. Всього до сплати за 1 кВт/год 5,37 грн, у т.ч. ПДВ - 20%.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем за фактично спожиту електричну енергію у строк, визначений у рахунку та акті приймання передачі поставленого товару, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання Споживачем рахунку/акта приймання - передачі, підписаного сторонами, але не пізніше 20 календарного дня з моменту отримання Споживачем рахунку/акта приймання - передачі (п.п. 5.3, 5.5 договору).
Відповідно до п.9.7 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сторонами можуть застосовуватися такі оперативно - господарські санкцій: відмова від встановлення на майбутнє будь - яких відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання; одностороння відмова від цього договору у повному обсязі або частково (розірвання договору).
Згідно з підпунктом 9.7.3 пункту 9.7 договору одностороння відмова від договору у повному обсязі або частково (розірвання договору) може застосовуватися Постачальником до Споживача за неоплату вартості послуг з постачання електроенергії, що виставлена Постачальником у рахунку на поставлену електроенергію.
Дія цього договору припиняється у наступних випадках: - анулювання Постачальнику ліцензії на постачання; - банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником; - у разі зміни власника об'єкта Споживача; у разі зміни електропостачальника (п. 13.3 договору).
Пунктом 13.5 договору визначено, що збільшення ціни за одиницю товару можливе лише за надання Постачальником документів, які підтверджують зростання ціни на ринку за даними ДП "Оператор ринку", що містяться на сайті: https://www.oree.com.ua. Документи мають містити інформацію про середньозважену ціну за одиницю товару* на дату, з якої Постачальник ініціює збільшення ціни, а для першого перегляду - також додатково інформацію про середньозважену ціну за одиницю товару* на дату підписання договору (зазначені документи видає торгово-промислова палата або інший уповноважений орган, до компетенції якого входить моніторинг цін на ринку).
Постачальник має окремо документально підтверджувати кожну зміну умов договору щодо зміни ціни за одиницю товару. Споживач має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої Постачальником, щодо наявності підстав для зміни істотних умов договору до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.
Сторона, яка хоче змінити умови договору в частині зміни ціни за одиницю товару, письмово повідомляє рекомендованим листом з повідомленням про вручення під розписку представнику сторони, або кур'єром або поштою копії відповідного листа з наступним наданням паперових документів. Інша сторона зобов'язана дати письмову відповідь на такий лист протягом 5 днів з дня отримання листа. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору в частині зміни ціни за одиницю товару, ненадання відповіді на лист про зміну умов договору в частині зміни ціни за одиницю товару протягом 5 днів з дня отримання цього листа, будь - якого іншого ухилення Постачальника або Споживача від обґрунтованої зміни умов договору щодо зміни ціни за одиницю товару, Постачальник або Споживач мають право вирішити це питання в судовому порядку.
Умови додаткової угоди про зміну умов договору щодо зміни ціни за одиницю товару застосовуються до правовідносин, що виникають з дати звернення сторонами, яка ініціює зміну ціни за одиницю товару, та не можуть поширювати свою дію на правовідносини, що виникли до дати цього звернення.
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 13.1 договору).
Невід'ємною частиною спірного договору є: додаток №1 обсяги помісячного споживання електричної енергії; додаток №2 заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу; додаток №А до заяви-приєднання; додаток №2 Комерційна пропозиція.
У Додатку №1 до договору сторони обумовили обсяги помісячного споживання електричної енергії по кожному об'єкту на 2024 рік. У додатку А до заяви - приєднання наведено перелік об'єктів Споживача (т. 1, а.с. 9, 10 на звороті).
Заява-приєднання містить інформацію щодо найменування Споживача, відомості про вид, адресу об'єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку, інформацію про те, що оператором системи, з яким Споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, є ВАТ "Тернопільобленерго" та початок постачання - з 01.01.2024. З моменту її акцептування Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов'язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) (т. 1, а.с. 10).
Розділом І Комерційної пропозиції (додаток 2) до договору передбачено, що ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається Споживачу розраховується Постачальником та на день укладення договору становить 4,475 грн за 1кВт/год. (без ПДВ), та включає: ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі який становить 0,4851 грн. за 1кВт/год. (без ПДВ). У разі зміни регульованих складових ціни, зміна ціни здійснюється на підставі письмового повідомлення, направленого Постачальником за 20 днів до її застосування. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку. У разі зміни (коливання) закупівельної ціни на ринку електричної енергії, що відбувається протягом розрахункового періоду, зміна ціни за одиницю електричної енергії, спожитої в даному розрахунковому періоді, допускається за умови надання будь якою із сторін документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Документ, що підтверджує коливання ціни, повинен бути наданий у формі довідки (висновку), виданої уповноваженими органами та організаціями (Торгово-промисловою палатою України та її представництвами, ДП «Держзовнішінформ», тощо). Згідно із ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», Сторони використовують інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Відмова зміни ціни електричної енергії в порядку передбаченому умовами договору розцінюється як порушення умов діючого договору (т. 1, а.с. 11).
У подальшому, між TзOB "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та ТНТУ ім. І. Пулюя було укладено ряд додаткових угод (т. 1, а.с. 12, 13-14, 18, 19).
Згідно з наявними в матеріалах справи копій актів прийому-передачі електричної енергії та рахунків на оплату Постачальник поставив Споживачу електричну енергію в наступному об'ємі: - акт №70-01 від 16.02.2024, рахунок на оплату №70-01 від 08.02.2024, обсяг - 86 955 кВт/год, на суму 471 484,27 грн. з ПДВ; - акт №70-02 від 29.02.2024, рахунок на оплату №70-02 від 11.03.2024, обсяг - 69 058 кВт/год, на суму 374 443,80 грн. з ПДВ; - акт №70-03 від 17.04.2024, рахунок на оплату №70-03 від 09.04.2024, обсяг - 54 257 кВт/год, на суму 294 190,34 грн. з ПДВ; - акт №70-04 від 20.05.2024, рахунок на оплату №70-04 від 10.05.2024, обсяг - 59 526 кВт/год, на суму 322 759,74 грн. з ПДВ; - акт №70-05 від 17.06.2024, рахунок на оплату №70-05 від 10.06.2024, обсяг - 42 770 кВт/год, на суму 231 905,95 грн. з ПДВ (т. 1, а.с. 21-22, 24-25, 28-29, 32-33, 34-35).
Позивачем сплачено на рахунок відповідача кошти на загальну суму 1 689 669,10 грн., що підтверджується платіжними інструкціями (т. 1, а.с. 23, 26, 27, 30, 31, 34, 37, 38, 39).
Листом-повідомленням від 24.05.2024 вих. № 119/3.1.2-27577-2024 ТзОВ "ГК "Нафтогаз України" проінформувало Університет про можливу зміну ціни за електроенергію у разі зміни її середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (т. 1, а.с. 139).
В подальшому листом від 10.06.2024 вих. № 119/3.1.2-30102-2024 Товариство повідомило Споживача про те, що вже в І декаді червня 2024 року середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" складає 4,85972 грн. без ПДВ, що на 17,4% більше за середньозважену ціну грудня 2023 року. При цьому, розрахунковим періодом за спожиту електричну енергію, згідно з договором про постачання електричної енергії, є календарний місяць з першого по останнє число. Інформація щодо середньозважених цін закупівлі одиниці товару РДН на ринку "на добу наперед" торгової зони "Об'єднана енергетична система України" за календарний місяць оприлюднюється на сайті АТ "Оператор ринку", за посиланням https://www.oree.com.ua/, в останній день календарного місяця. Відповідно, відсоток коливання ціни (що є однією з умов, які дозволяють вносити зміни в істотні умови договору) буде визначено по завершенню розрахункового періоду, на основі чого Споживачам буде надано проект додаткової угоди та документальне підтвердження зміни ціни (в частині підвищення вартості електричної енергії) за розрахунковий період червень 2024 (т. 1, а.с. 142).
Також даним листом проінформовано навчальний заклад, що у випадку відмови від запропонованих змін до істотних умов договору, Споживач має право розірвати договір без жодних штрафних санкцій, попередивши про це Постачальника у строк визначений чинним законодавством.
Листом від 04.07.2024 вих. №119/3.1.2-34052-2024 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" повідомлено Університет, що згідно з пп. 13.5.2 договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами, крім окремих випадків, зокрема, у разі коливання ціни товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Отже, у зв'язку з суттєвим коливанням ціни електричної енергії на ринку, порівняно з моментом укладення договору, у розрахунковому періоді червень 2024 року, фактична вартість електричної енергії зросла на 31.729995660505235 %. Відтак, Постачальник запропонував Споживачу установити ціну за одиницю товару на рівні 6,941244 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, і розглянути проект додаткової угоди про внесення змін до договору в частині зміни ціни, починаючи з 01.06.2024. Зміна ціни на ринку "на добу наперед" підтверджується інформацією з сайту Оператора ринку https://www.oree.com.ua/. Крім того, зазначеним листом надано Споживачу проект відповідної додаткової угоди до договору для підписання у двох примірниках (т. 1, а.с. 143-149).
У відповідь на дану пропозицію, листом від 08.07.2024 № 2/28-902 Університет, для дотримання умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, просив відповідача надати документи, які підтверджують факт коливання ціни на ринку, виданого уповноваженими органами . Також позивач у цьому листі вказав на можливу зміну ціни з 10.06.2024, а не з 01.06.2024 (т. 1, а.с. 150-151).
Натомість листом від 11.07.2024 вих. № 119/3.1.2-35128-2024 ТзОВ "ГК "Нафтогаз України" повідомило Споживача про обов'язковість застосування положень Комерційної пропозиції та належне документальне підтвердження коливання ціни на ринку, надане ТзОВ "ГК "Нафтогаз України". Крім цього, Постачальник вказав, що відповідно до п. 5.3 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, а тому, визначення відсотку коливання ціни на ринку можливо виключно шляхом порівняння наявних цін у розрізі кожного окремого повного календарного місяця, а не вибіркових дат, що не надають достовірної інформації про рівень середньозважених цін на ринку електричної енергії (т. 1, а.с.152).
Листом від 12.07.2024 за №119/3.1.2-35238-2024 ТзОВ "ГК "Нафтогаз України" повідомило Університет про припинення постачання електричної енергії з 31.07.2024 у зв'язку з припиненням дії договору. Зазначивши, що у разі неукладення договору з жодним із Постачальників, відповідно до пункту 3.4.4 ПРРЕЕ, постачання з 01.08.2024 буде здійснювати Постачальник «останньої надії» (т. 1, а.с. 40).
Наведені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом про зобов'язання виконати умови договору про постачання електричної енергії № 225 від 22.12.2023 та припинити дії в частині припинення постачання електричної енергії відповідно до договору №225 від 22.12.2023 з підстави, зазначеної у повідомленні №119/3.1.2-35238-2024 від 12.07.2024, як такі, що створюють загрозу порушення права ТНТУ ім. І. Пулюя на отримання електричної енергії.
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Матеріалами даної господарсько справи підтверджено, що сторони уклали договір про про закупівлю (постачання) електричної енергії № 225 від 22.12.2023, з терміном дії до 31.12.2024.
Як зазначалось вище, п.9.7 договору обумовлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сторонами можуть застосовуватися такі оперативно - господарські санкцій: відмова від встановлення на майбутнє будь - яких відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання; одностороння відмова від цього договору у повному обсязі або частково (розірвання договору).
Пунктом 13.3 договору визначено, що дія цього договору припиняється у наступних випадках: - анулювання Постачальнику ліцензії на постачання; - банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником; - у разі зміни власника об'єкта Споживача; у разі зміни електропостачальника.
Водночас пунктом 13.5 договору визначено, що збільшення ціни за одиницю товару можливе лише за надання Постачальником документів, які підтверджують зростання ціни на ринку за даними ДП "Оператор ринку", що містяться на сайті: https://www.oree.com.ua. Документи мають містити інформацію про середньозважену ціну за одиницю товару* на дату, з якої Постачальник ініціює збільшення ціни, а для першого перегляду - також додатково інформацію про середньозважену ціну за одиницю товару* на дату підписання договору (зазначені документи видає торгово-промислова палата або інший уповноважений орган, до компетенції якого входить моніторинг цін на ринку). Постачальник має окремо документально підтверджувати кожну зміну умов договору щодо зміни ціни за одиницю товару. Споживач має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої Постачальником, щодо наявності підстав для зміни істотних умов договору до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. Сторона, яка хоче змінити умови договору в частині зміни ціни за одиницю товару, письмово повідомляє рекомендованим листом з повідомленням про вручення під розписку представнику сторони, або кур'єром або поштою копії відповідного листа з наступним наданням паперових документів. Інша сторона зобов'язана дати письмову відповідь на такий лист протягом 5 днів з дня отримання листа. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору в частині зміни ціни за одиницю товару, ненадання відповіді на лист про зміну умов договору в частині зміни ціни за одиницю товару протягом 5 днів з дня отримання цього листа, будь - якого іншого ухилення Постачальника або Споживача від обґрунтованої зміни умов договору щодо зміни ціни за одиницю товару, Постачальник або Споживач мають право вирішити це питання в судовому порядку. Умови додаткової угоди про зміну умов договору щодо зміни ціни за одиницю товару застосовуються до правовідносин, що виникають з дати звернення сторонами, яка ініціює зміну ціни за одиницю товару, та не можуть поширювати свою дію на правовідносини, що виникли до дати цього звернення.
При цьому колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах зазначеними вище домовленостями, сторони фактично не скористалися. Документів, які передбачені умовами договору про про закупівлю (постачання) електричної енергії №225 від 22.12.2023 (належним чином оформленої довідки/інформації виданої торгово-промисловою палатою України, або іншим уповноваженим на це органом) Постачальник Споживачу не надав. Питання щодо зміни умов договору Постачальник вирішив також не на договірних умовах (в судовому порядку), а одноосібно, шляхом припинення дії договору.
Зокрема, листом від 12.07.2024 за №119/3.1.2-35238-2024 ТзОВ "ГК "Нафтогаз України" повідомило Університет про припинення постачання електричної енергії з 31.07.2024, у зв'язку з припиненням дії договору. Зазначивши, що у разі неукладення договору з жодним із Постачальників, відповідно до пункту 3.4.4 ПРРЕЕ, постачання з 01.08.2024 буде здійснювати Постачальник «останньої надії».
Предметом спору у даній справі є зобов'язання виконати умови договору про постачання електричної енергії № 225 від 22.12.2023 та припинити дії в частині припинення постачання електричної енергії відповідно до договору № 225 від 22.12.2023 з підстави, зазначеної у повідомленні № 119/3.1.2-35238-2024 від 12.07.2024, як такі, що створюють загрозу порушення права ТНТУ ім. І. Пулюя на отримання електричної енергії.
За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов'язання від відповідача або визнання наявності договірного обов'язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов'язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов'язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.
Відтак, вирішуючи спір у справі, суд має з'ясувати, чи є обраний спосіб захисту ефективним відповідно до викладеної в позові вимоги та у випадку встановлення, що обраний спосіб захисту не є ефективним суд має відмовити у задоволенні позову.
В свою чергу, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом зобов'язання відповідача виконати умови договору та припинити дії в частині відключення на об'єктах Університету електричної енергії обмежує права відповідача, передбачені договором в частині припинення чи обмеження енергопостачання у разі порушення позивачем договірних умов. Така позовна вимога, як слушно зауважив суд першої інстанції, по суті покликана спонукати відповідача у майбутньому не вчиняти дій щодо припинення електропостачання, а не є вимогою про припинення правопорушення.
При цьому, вимога позивача примусово зобов'язати відповідача в судовому порядку вчиняти дії за минуле, тобто, охоплює період в минулому (серпень 2024 року) суперечать чинному законодавству.
Натомість рішенням суду має вирішуватися питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто, ним мають усуватись перешкоди, які виникли здійсненню особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Рішення суду саме по собі повинно бути не декларативним, а виконуваним, тобто акт правосуддя повинен мати форму реалізації в майбутньому (власне, за наслідками чого і здійснюється відновлення порушених прав).
Позов Університету (зокрема вимоги припинити дії в частині припинення постачання електричної енергії Споживачу відповідно до договору, як такі, що створюють загрозу порушення права Університету) жодним чином не направлений на відновлення або визнання будь-якого права позивача.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, до стану, яке існувало до порушення права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Виходячи з вищезазначених норм процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя спосіб захисту не направлений та не в змозі захистити порушені права та інтереси позивача, оскільки він не забезпечує ні їх поновлення ні отримання відповідного відшкодування.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 року у справі № 921/485/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2024 року у справі №921/485/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук