Справа № 201/15255/23
Провадження № 1-кп/201/337/2025
01 квітня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі спеціального судового провадження в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002232 від 28.11.2023 року, та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000004019 від 09.10.2023 року, які об'єднані в одне провадження під № 201/15255/23, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполя Донецької області, заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України
В судовому засіданні приймали участь:
прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 (ВКЗ)
Обставини, які встановлені судом
Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями РФ тимчасово окуповано частину території України.
Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, вся територія Маріупольського району є тимчасово окупованою територією України з 05 березня 2022 року.
На тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області представниками РФ було створено ряд підпорядкованих, керованих та фінансованих рф окупаційних адміністрацій, у тому числі й «администрации города Мариуполь» з її структурними підрозділами, як органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
При цьому представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі з числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.
Встановлено, що у громадянки України ОСОБА_3 , яка достовірно володіла інформацією, що з 24.02.2022 підрозділами збройних сил та інших військових формувань РФ здійснено повномасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна і розуміла, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України у порушення порядку, встановленого Конституцією України, з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу РФ виник умисел на співпрацю з представниками держави-агресора.
Реалізуючи свій злочинний умисел, громадянка України ОСОБА_3 , у вересні 2023 року (більш точна дата та час не встановлені) надала згоду і добровільно зайняла посаду так званого «начальника управления образования администрации города Мариуполя», юридична адреса якого: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, 84Б, яку обіймає по сьогоднішній день згідно з відомостями «Единного государственного реестра юридических лиц» (20.09.2023 - дата внесення в «ЕГРЮЛ» відомостей стосовно ОСОБА_3 як начальника Управління освіти адміністрації міста Маріуполя).
Відповідно до (мовою оригіналу) п.п. 3.7-3.12 «Положения об управлении образования администрации города Мариуполя должностные обязанности, ответственность начальника Управления регламентируются Положением.
Начальник управления:
- по поручению главы Администрации, в установленном порядке представляет интересы Администрации в органах государственной власти, судебных и правоохранительных органах, органах местного самоуправления, учреждениях, организациях и предприятиях различных форм собственности, СМИ по вопросам, относящимся к компетенции Управления.
- на основе единоначалия и в пределах полномочий осуществляет руководство Управлением, принимает управленческие решения и издает приказы и распоряжения, обязательные для выполнения работниками Управления и муниципальными образовательными организациями.
- действует от имени Управления во взаимоотношениях со структурными подразделениями Администрации и ее территориальными органами, юридическими и физическими лицами по вопросам, относящимся к компетенции Управления, выдает доверенности работникам Управления.
- организует деятельность Управления, разрабатывает перспективные и текущие планы работы, обеспечивает их выполнение.
- обеспечивает разработку проектов Положений о структурных подразделениях Управления и предоставляет их на утверждение главе Администрации.
- распределяет функциональные обязанности государственных гражданских служащих и работников Управления.
- обеспечивает разработку проектов должностных регламентов государственных гражданских служащих Управления и предоставляет их на утверждение главе Администрации.
- утверждает должностные и рабочие инструкции работников структурных подразделений Управления.
Осуществляет контроль за:
- выполнением государственными гражданскими служащими и работниками функциональных обязанностей, предусмотренных должностными регламентами, должностными и рабочими инструкциями и данных им поручений;
- соблюдением положений нормативных правовых актов в деятельности Управления.
- анализирует уровень исполнительской дисциплины в Управлении и принимает меры по ее соблюдению.
- согласовывает проекты распоряжений, приказов главы Администрации по вопросам, относящимся к компетенции Управления.
- проводит личный прием граждан по вопросам, относящимся к компетенции Управления.
- открывает и закрывает лицевые счета в Республиканском казначействе ДНР для осуществления операций с бюджетными средствами (лицевой счет распорядителя бюджетных средств, лицевой счет получателя бюджетных средств, лицевой счет для учета операций со средствами, поступающими во временное распоряжение получателя бюджетных средств и другие счета в соответствии с законодательством), подписывает платежные и другие распорядительные документы от имени Управления.
- распоряжается бюджетными средствами в пределах доведенных лимитов бюджетных обязательств и бюджетных ассигнований на содержание Управления.
- утверждает бюджетную смету, штатное расписание образовательных организаций в соответствии с действующим законодательством ДНР.
- заключает от имени Управления договоры и соглашения с юридическими и физическими лицами о поставке товаров, выполнении работ, оказании услуг для нужд Управления, договоры аренды имущества коммунальной (муниципальной) собственности, закрепленного за Управлением на праве оперативного управления.
- согласовывает проекты приказов главы Администрации о назначении на должность (приеме на работу) и увольнении заместителя начальника Управления, государственных гражданских служащих отделов Управления.
- обеспечивает соблюдение государственными гражданскими служащими и работниками Управления Правил внутреннего трудового распорядка Администрации, правил охраны труда, техники безопасности, противопожарной безопасности.
- назначает на должность и освобождает от должности руководителей муниципальных образовательных организаций, работников структурных подразделений Управления, в установленном законодательством порядке.
- поощряет и налагает дисциплинарные взыскания на руководителей муниципальных образовательных организаций, работников структурных подразделений Управления, руководителей образовательных организаций в соответствии с действующим законодательством...».
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території України.
Позиція обвинуваченої
Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, з врахуванням того, що досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002232 від 28.11.2023 року,здійснювалось у спеціальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2024 року (т. 3 а.п. 69), а досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000004019 від 09.10.2023 року, здійснювалось у спеціальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2023 року (т. 2 а.п. 145-147), тому ухвалою суду від 04.04.2024 прийнято рішення про здійснення відкритого спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002232 від 28.11.2023 року (т. 3 а.п. 82), а також ухвалою суду від 04.04.2024 прийнято рішення про здійснення відкритого спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000004019 від 09.10.2023 року (т. 4 а.п. 119).
Оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002232 від 28.11.2023 року, та обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000004019 від 09.10.2023 року було складено відносно однієї і тієї ж особи, тобто ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому з метою повного, об'єктивного і всебічного розгляду справи, керуючись ст. 217, 334 КПК України, суд своєю ухвалою від 23.05.2024 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002232 від 28.11.2023 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, об'єднав з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000004019 від 09.10.2023 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, з присвоєнням об'єднаному провадженню єдиного унікального номеру тієї справи, яка надійшла до суду першою: № 201/15255/23 (т. 4 а.п. 140-141).
Зважаючи на вищевикладене, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої.
У зв'язку з цим обвинувачена ОСОБА_3 не була допитана судом в якості обвинуваченої по суті пред'явленого їй обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК).
Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_3 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї.
Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року; «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року; «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року; «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року; «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року; «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року; «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року; «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року висвітлено пункт про здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого в аспекті вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право кожного на справедливий суд, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження; якщо він згодом може домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому містилася б оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень, а також під час дотримання інших гарантій його конвенціальних прав. Це свідчить про те, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого не суперечить вимогам цього нормативно-правового акта міжнародного значення.
Натомість, ОСОБА_3 скористалася своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.
Таким чином ОСОБА_3 , в силу п. 3 ч. 3 ст. 323 КПК України, обізнана, тобто повинна була знати, що стосовно неї розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальні акти спрямовано до суду, втім до слідчого та у судові засідання жодного разу не з'явилася.
Так, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002232 від 28.11.2023 року, повідомлення про підозру, повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_3 до слідчого, повідомлення про здійснення спеціального досудового розслідування опубліковані на сайті Офісу генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» (т. 3 а.п. 66-68, 70-71, 73). У кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000004019 від 09.10.2023 року, повідомлення про підозру, повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_3 до слідчого, повідомлення про здійснення спеціального досудового розслідування опубліковані на сайті Офісу генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» (т. 2 а.п. 63, 66, 139-140; т. 4 а.п. 101-102, 114-116).
Обвинувачена ОСОБА_3 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у судові засідання жодного разу не з'явилася, хоча в належний спосіб була повідомлена про час та місце розгляду, про що свідчать її виклики, опубліковані в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур'єр» (т. 3 а.п. 41-42, 52, 60, 75, 77, 79, 97; т. 4 а.п. 52, 66зв., 77, 133, 152, 191, 216), на сайті Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська https://gt.dp.court.gov.ua/sud0412/ (т. 3 а.п. 89-90; т. 4 а.п. 65, 123-124, 153, 192, 217), та, за бажанням прокурора, на сайті Офісу Генерального прокурора (т. 3 а.п. 38, 50, 58, 95; т. 4 а.п. 67, 134).
Про причини неявки суду не повідомила, можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі «ВКЗ» поза межами приміщення суду не скористалася.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Інтереси обвинуваченої ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні і в судовому процесі належно і якісно були представлені трьома захисниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Останній захисник після об'єднання кримінальних проваджень в судовому засіданні продовжив здійснення захисту за призначенням згідно доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги (т. 4 а.п. 165), тим самим судом виконано складову права на справедливий судовий процес та не порушено право на захист обвинуваченої.
Отже судом виконаний обов'язок вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення обвинуваченій у колабораційній діяльності ОСОБА_3 права на кваліфікований захист, у тому числі і призначення захисника, який би надавав практичну юридичну допомогу ефективно, оскільки такий захист не може бути ілюзорним заради «видимості судового процесу», що є одним із основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено. Окрема увага суду приділена руху провадження в контексті перевірки належності і допустимості доказів, які подала сторона обвинувачення. Судом всебічно, повно й неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, суд, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку та прийняв відповідне процесуальне рішення.
Докази, які досліджені судом
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами, а саме:
1. Витягами з ЄРДР по к/п № 22023050000004019 від 09.10.2023 року (т. 1 а.п. 21, т. 2 а.п. 74), які підтверджують факт внесення відомостей до ЄРДР та початок проведення досудового розслідування з відповідною правовою кваліфікацією кримінального правопорушення.
2. Протоколом огляду від 26.10.2023 року (т. 1 а.п. 28-40), складеного старшим о/у 2 відділу УСР в Донецькій області ДСР НПУ, відповідно до якого об'єктом огляду є публікація, яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеграм каналі «Мариуполь 24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 із наступним описом (мовою оригіналу): «Поздравили с профессиональным праздником И наградили лучших педагогов Мариуполя! Как прошёл концерт посвящённый Дню учителя. 05.10.2023 Наградили лучших, направили молодых и, конечно же, поздравили с профессиональным праздником! Концертный зал Центра детского и юношеского творчества сегодня стал площадкой для торжественной программы, посвященной учителям. Репортаж ОСОБА_9 ».
У ході перегляду зазначеного відеоматеріалу встановлено, що в контексті відеоматеріалу відтворюються події стосовно концерту, що присвячений святкуванню т.з. «Дня учителя» (мовою оригіналу), що відбувся у приміщенні концертного залу незаконно створеної установи на окупованій території Муниципальное бюджетное учреждение дошкольного образования «Центр детского и юношеского творчества города Мариуполя» (мовою оригіналу) за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, 19, за участю представників окупаційної адміністрації, органів влади та незаконно створених освітніх установ на території м. Маріуполя Донецької області.
Так, у відрізку відеоролику з 02:39 хвилини до хвилини відтворюється аудіо- відео інформація: «Говорят, что ребёнка нужно поощрять всегда, да, для того, чтоб у него был стимул. И поощрять учителя нужно тоже, потому что учитель, он всегда ребёнок, он работает с детьми. И я вот сегодня говорила молодым учителям, что любите детей. От того, как дети будут помнить своё школьное детство, они будут вспоминать о своих школьных годах» (мовою оригіналу), яку проголошує особа жіночої статі, на вигляд 61 року, має коротку зачіску з волоссям темно русявого кольору, на обличчі вдягнені окуляри. Під час зазначеного відрізку відеоролику відображається напис щодо посвідчення зазначеної особи у нижньому лівому боці, а саме текст: ТЕМЫ ДНЯ ОСОБА_10 » (мовою оригіналу). Також, під час зазначеного відрізку, ліворуч зверху міститься напис на синьому фоні: «Мариуполь» (мовою оригіналу)
Таким чином, під час огляду в Інтернет-месенджері «telegram» на сторінці каналу: «Мариуполь рф» (мовою оригіналу), який має посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 , публікації, що розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , із вмістом відеоролику з назвою та описом: «Поздравили с профессиональным праздником и наградили лучших педагогов Мариуполя! Как прошёл концерт посвящённый Дню учителя. 05.10.2023 Наградили лучших, направили молодых и, конечно же, поздравили с профессиональным праздником! Концертный зал Центра детского и юношеского творчества сегодня стал площадкой для торжественной программы, посвященной учителям. Репортаж ОСОБА_9 » (мовою оригіналу) підтверджено факт розміщення в мережі Інтернет інформації про створення та функціонування на окупованій території м. Маріуполя Донецької області незаконного органу окупаційної влади, а саме: «управления образования администрации города Мариуполя» (мовою оригіналу), посаду керівника якого, а саме «начальника управления образования администрации города Мариуполя» мовою оригіналу) обіймає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де здійснює впровадження у закладах освіти, зокрема в зазначеному навчальному закладі стандартів держави-агресора.
До протоколу огляду доданий оптичний носій інформації - диск для лазерних систем зчитування «VIDEX» DVD-R 16х, 4.7GB.
3. DVD-R диском об'ємом 4.7 гб із записаною публікацією з відеоматеріалами, які досліджувалися в ході огляду від 26.10.2023 року (т. 1 а.п. 41). Встановлено, що публікація з фото і відеоматеріалами, які досліджувалися в ході вказаного огляду відповідає змісту протоколу огляду.
4. Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.10.2023 (т. 1 а.п. 51-54), відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_3 серед представлених фотознімків осіб за кольором волосся, зачіскою, кольором та розрізом очей і формою та рисами обличчя.
5. Протоколом огляду від 28.10.2023 року (т. 1 а.п. 55-62) за участю свідка ОСОБА_11 , якій пред'явлено відеоролік на телеграм каналі «Мариуполь 24» за посиланням: https://t.me/mariupol24tv/40492, який зазначений у цьому вироку в п. 2 цього розділу. На відеозаписі свідок впізнала ОСОБА_3 .
6. Показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка суду повідомила наступне. В галузі дошкільної освіти м. Маріуполя я працюю з 1995 року. З ОСОБА_3 я познайомилась в 2005 році, коли перебувала на посаді завідувача ЗДО № 118 м. Маріуполя. На той час ОСОБА_3 перебувала на посаді заступника начальника управління освіти Маріупольської міської ради. Вона перевіряла охорону праці дитячих садків в м. Маріуполі. Тому вона неодноразово перевіряла мій заклад з охорони праці, в якому я працювала. З 2010 по 2018 рік я працювала спеціалістом І категорії відділу загальної та середньої освіти Департаменту освіти Маріупольської міської ради, де ОСОБА_3 була моїм керівником. В 2018 році внаслідок реорганізації мене та ОСОБА_3 , а також інших працівників звільнили за скороченням. Після конкурсу я залишилась працювати директором дитячого садка № 80, а ОСОБА_3 пішла працювати в медичний коледж заступником директора. Далі з 01.09.2021 року я перейшла працювати в дитячий садок № 83 м. Маріуполя. Зі слів колег, ОСОБА_3 стала працювати директором медичного коледжу. Після того, як ми не стали разом працювати, стосунків з нею не було. Коли почалася війна, я з Маріуполя з сім'єю і друзями виїхала 18.03.2022 року. В червні 2022 в ЗМІ на сайті радника губернатора Донецької області ОСОБА_12 я побачила, що ОСОБА_3 стала працювати з окупаційною владою і запрошувала дітей на навчання до медичного коледжу. Пізніше через групу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » я дізналася, що ОСОБА_3 стала працювати заступником начальника управління освіти та впроваджувала в школи та дитячі садки російські стандарти. В 2023 році на день вчителя ОСОБА_3 вітала директорів шкіл, завідуючих зі святом. Також я бачила в публікаціях, що вона співпрацює з окупаційною владою. На теперішній час вона працює начальником управління освіти Маріуполя. Я бачила в інтернеті дуже багато відео за її участі, де вона з ОСОБА_13 і окупаційною владою була на фотографіях. Я вважаю, що її ніхто до співпраці з окупантами не змушував співпрацювати, з огляду на її міцний характер. Зі мною проводилось впізнання за фото і публікаціями в телеграм каналі, де я її впізнала.
7. Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.10.2023 (т. 1 а.п. 69-72), відповідно до якого свідок ОСОБА_14 впізнала ОСОБА_3 серед представлених фотознімків осіб за зовнішнім виглядом та рисами обличчя.
8. Протоколом огляду від 28.10.2023 року (т. 1 а.п. 73-80) за участю свідка ОСОБА_14 , якій пред'явлено відеоролик на телеграм каналі «Мариуполь 24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зазначений у цьому вироку в п. 2 цього розділу. На відеозаписі свідок впізнала ОСОБА_3 .
9. Показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , яка суду повідомила наступне. Я працювала в Маріуполі педагогом. З 2008 року по 2011 я працювала вихователем-методистом в закладі дошкільної освіти № 83 «Червоний капелюшок». З 2011 по 2019 завідувачкою цього закладу. ОСОБА_3 я знаю, з нею спілкувалась, так як вона працювала заступником начальника управління освіти, ми спілкувались по професійним питанням. В 2019 році я звільнилась за станом здоров'я. З 2021 року повернулась до вказаного закладу, де працювала вихователем-методистом. До початку повномасштабного вторгнення РФ я була в Маріуполі. Коли з'явилась можливість евакуюватися, то я виїхала з 18.03.2022 року. В 2018 року ОСОБА_3 перейшла працювати заступником директора медичного коледжу. З 2018 року я з нею не спілкувалася. Коли я виїхала з Маріуполя в 2022 році, я побачила в інтернеті публікації, що ОСОБА_3 залишилася в Маріуполі і була призначена заступником начальника управління освіти Маріуполя, тобто стала працювати на окупантів. В 2023 році в ТГ каналі я побачила, що вона зайняла посаду начальника управління освіти окупаційної влади в Маріуполі. Я бачила публікації і опис, що ОСОБА_3 зустрічає педагогів, вітає з днем вчителя, впроваджує стандарти освіти окупаційної влади, з чого я зробила висновок, що вона добровільно обійняла цю посаду і працює із задоволенням. Зі мною проводилось впізнання ОСОБА_3 , де я її впізнала по фото і відео на публікаціях.
10. Протоколом огляду від 26.10.2022 (т. 1 а.п. 83-101), складеного старшим о/у 2 відділу УСР в Донецькій області ДСР НПУ, відповідно до якого об'єктом огляду є витяг з інформацією про незаконно створений орган окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території м. Маріуполя Донецької області: «Управление образования администрации города Мариуполя» (мовою оригіналу), що отриманий з мережі Інтернет шляхом вільного доступу до офіційного Інтернет-джерела рф з надання відомостей з «єдиного государственного реестра юридических лиц, единого государственного реестра индивидуальных предпринимателей Федеральной налоговой службы рф» (мовою оригіналу), що має посилання: https://egruI.nalog.ru/index.html. Під час огляду витягу «ВЫПИСКА из Единого юсударственного реестра юридических лиц» (мовою оригіналу) з інформацією про незаконно створений орган окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території м. Маріуполя Донецької області: «Управление образования администрации города Мариуполя» (мовою оригіналу), що отриманий з мережі Інтернет шляхом вільного доступу до офіційного Інтернет-джерела РФ з надання відомостей з «Единого государственного реестра юридических лиц, единого государственного реестра индивидуальных предпринимателей Федеральной налоговой службы РФ» (мовою оригіналу), посилання: https://egrul.nalog.ru/index.html, підтверджено факт того, що на окупованій території м. Маріуполя Донецької області офіційно зареєстроване від 05.05.2022 та функціонує «УПРАВЛЕНИЕ ОБРАЗОВАНИЯ АДМИНИСТРАЦИИ ГОРОДА МАРИУПОЛЯ» (УПРАВЛЕНИЕ ОБРАЗОВАНИЯ Г. МАРИУПОЛЯ) ОГРН 1229300131862 30.11.2022» (мовою оригіналу) за юридичною адресою: «донецкая народная республика, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ПР-КТ МЕТАЛЛУРГОВ, Д. 84Б» (мовою оригіналу), керівником зазначено особу - «НАЧАЛЬНИК УПРАВЛЕНИЯ ОБРАЗОВАНИЯ АДМИНИСТРАЦИИ ГОРОДА МАРИУПОЛЯ гражданин российской федерации ОСОБА_17 (ИНН 01000270482)» (мовою оригіналу). Також зазначено відомості щодо обліку у податкових органах окупаційної адміністрації країни-агресора, а саме в розділі «Сведения об учете в налоговом органе», в котором юридическое лицо состоит на учете» (мовою оригіналу) зазначено: «Инспекция Федеральной налоговой службы по г. Мариуполю донецкой народной республики» (мовою оригіналу), тобто зазначене свідчить про те, що вказана установа здійснює діяльність під керівництвом саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора, незаконними органами влади, що створені на тимчасово окупованій території, в тому числі здійснює сплату внесків та податків до незаконно створених органів окупаційної адміністрації держави-агресора.
11. Протоколом огляду від 27.10.2023 (т. 1 а.п. 107-140), складеного старшим о/у 2 відділу УСР в Донецькій області ДСР НПУ, відповідно до якого об'єктом огляду є Інтернет-сайт незаконно створеного органу влади окупаційній адміністрації держави-агресора на окупованій території м. Маріуполя Донецької області - «Управление образования администрации города Мариуполя» (мовою оригіналу) за посиланням: https://s230179.see.ru/. Під час огляду Інтернет-сайту незаконно створеного органу влади окупаційній адміністрації держави-агресора на окупованій території м. Маріуполя Донецької області - «Управление образования администрации города Мариуполя » (мовою оригіналу) за посиланням: https://s230179.see.ru/, підтверджено факт розміщення в мережі Інтернет на сайті за вказаною адресою інформації про створення та функціонування на окупованій території м. Маріуполя Донецької області за адресою: пр. Металургів, 84-Б незаконного органу влади окупаційної адміністрації держави-агресора - «Управление образования администрации города Мариуполя» (мовою оригіналу), на посаді керівника якого, а саме «начальника управления образования администрации города Мариуполя» (мовою оригіналу) виконує свої функції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де здійснює впровадження у закладах освіти, стандартів освіти держави агресора та окупаційної влади згідно нормативних документів рф та т.з. «днр».
Судом досліджені документи, які характеризують особу обвинуваченої:
- копія інформації на ОСОБА_3 , за якою встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Маріуполь Донецької області, є громадянкою України (т. 2 а.п. 154).
- копія повного витягу з ДРАЦС від 26.10.2023, відповідно до якого ОСОБА_3 заміжня (т. 2 а.п. 155-160).
- інформація про судимості ОСОБА_3 станом на 09.10.2023, відповідно до якої ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягалася (т. 2 а.п. 163).
- довідка КНП «Покровська клінічна лікарня» від 01.11.2023, згідно якої ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т. 2 а.п. 171).
- довідка КНП «МЦ з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» № 1666 від 31.10.2023, згідно якої ОСОБА_3 за спеціалізованою наркологічною допомогою не зверталась, лікарем-наркологом не оглянута, на обліку не перебуває (т. 2 а.п. 169).
- довідка Головного центру обробки інформації ДПС України від 17.11.2023, за якою відомостей щодо перетинання ОСОБА_3 в період з 24.02.2022 по 20.11.2023 державного кордону України, лінію розмежування з ТОТ України не виявлено (т. 2 а.п. 164).
Оцінка суду
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Кримінальна відповідальність за ч. 5 ст. 111-1 КК настає за добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
При цьому судом прийняті до уваги і використані як докази у кримінальному провадженні дані, які надані органом досудового розслідування із відкритих джерел, зібрані за допомогою розвідки з відкритих джерел (OSINT) відповідно до «Протоколу Берклі», який окреслює мінімальні стандарти для пошуку, збирання, зберігання, перевірки та аналізу відкритих джерел. Відповідно до вказаного протоколу, серед іншого, не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Проведення огляду інформації, яка міститься у відкритому доступі, її хід і результати фіксуються у відповідному протоколі огляду. До проведення слідчої (розшукової) дії залучається спеціаліст у галузі інформаційних технологій. Під час її проведення відображається хронологічна послідовність зберігання інформації чи доказів, а також з метою встановлення належної системи цифрового збереження, виготовляється доказова копію електронного документа, яка зберігається на окремий носій інформації.
Так, з даних, які надані органом досудового розслідування із відкритих джерел, які зібрані за допомогою розвідки з відкритих джерел (OSINT) відповідно до «Протоколу Берклі», а також з показів свідків судом встановлено наступне.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, вся територія Маріупольського району є тимчасово окупованою територією України з 05 березня 2022 року. На тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області представниками РФ було створено ряд підпорядкованих, керованих та фінансованих рф окупаційних адміністрацій, у тому числі й «администрации города Мариуполь» з її структурними підрозділами, як органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України. При цьому представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі з числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.
У громадянки України ОСОБА_3 , яка достовірно володіла інформацією, що з 24.02.2022 підрозділами збройних сил та інших військових формувань РФ здійснено повномасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна і розуміла, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України у порушення порядку, встановленого Конституцією України, з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу РФ виник умисел на співпрацю з представниками держави-агресора. Реалізуючи свій злочинний умисел, громадянка України ОСОБА_3 , у вересні 2023 року (більш точна дата та час не встановлені) надала згоду і добровільно зайняла посаду так званого «начальника управления образования администрации города Мариуполя», яку обіймає по сьогоднішній день згідно з відомостями «Единого государственного реестра юридических лиц РФ» (20.09.2023 - дата внесення в «ЕГРЮЛ» відомостей стосовно ОСОБА_3 як начальника Управління освіти адміністрації міста Маріуполя), де здійснює впровадження у закладах освіти стандартів держави-агресора, виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
Крім того, свідки впізнали ОСОБА_3 як під час проведення слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та огляду відеофайлу телеграм каналу, з наданих ними в суді показань вбачається, що ОСОБА_3 добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою Російської Федерації, працевлаштувавшись начальником до створеного окупаційною владою, так званого «управления образования администрации города Мариуполя», де виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Їх показання, надані в суді, були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Всі публікації з фото/відеоматеріалами, які досліджувалися в ході оглядів, у т.ч. за участю свідків, досліджені у судовому засіданні. Судом встановлено, що вони відповідають змісту вказаних протоколів оглядів.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити ОСОБА_3 у інкримінованому їй злочині.
Також суду не надано доказів, що ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, вчинила дії, що ставляться їй у провину, під безпосереднім впливом фізичного примусу, унаслідок якого вона не могла керувати своїми вчинками, чи психічного примусу за умови, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом її правам або правам інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці).
Разом з цим, надані прокурором докази і послідовні показання допитаних в судовому засіданні свідків об'єктивно вказують на добровільність дій ОСОБА_3 .
Жодних об'єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_3 з боку будь-кого з осіб держави-агресора застосовувався фізичний та/або психічний примус, внаслідок застосування яких/якого вона вчинила інкриміновані їй дії, суду не надано.
Крім того, суд зауважує, що досліджені докази свідчать, що ОСОБА_3 діяла добровільно, а будь-які докази про примушування її до вчинення таких дій, за встановлених вище судом обставин, відсутні. З огляду на її вік та достатній життєвий досвід, очевидно, вона усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
Підсумок
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що дії ОСОБА_3 , яка є громадянкою України, вірно кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території України.
Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
Загальні положення.
При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.
Обставиною, якою обтяжується покарання, суд відносить вчинення злочину із використанням умов воєнного стану (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України).
Призначаючи основне покарання суд виходить із наступного.
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачена була осудною у розумінні ст. 19 КК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.111-1 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 вчинила злочин проти основ національної безпеки України, що становить велику суспільну небезпеку, добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території України.
Слід також зазначити, що значну роль у формуванні та збереженні ідентичності дитини відіграє саме освіта, через яку здійснюється безпосередній вплив на становлення та розвиток світоглядних уявлень, національної та правової ідентичності, громадянської позиції, ставлення до своєї держави та надбань її народу тощо. А системний підхід російської влади до впровадження власної освіти спрямований, у тому числі, на викоріння української ідентичності дітей, здійснення освітнього процесу передбачається повністю за російським стандартами, російською мовою та включає потужну пропагандистську складову, що має на меті «денацифікувати» українських дітей та сформувати державі-агресору світогляд.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставин, проте враховуючи також, що обвинувачена вчинила даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у сприянні окупаційної влади держави-агресора, які полягали у зайнятті посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території України з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою агресором збройної агресії проти України, а також дій, з метою її перевиховання та упередження скоєння злочинів в подальшому, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з додатковим покаранням.
При цьому, визначаючи розмір основного призначеного покарання, суд враховує той факт, що обвинувачена ОСОБА_3 як громадянка України, вчинила злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинила цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої не можливе без реального відбування покарання, а тому положення ст. 75 КК України не застосовує.
З огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Призначаючи додаткові покарання суд виходить із наступного.
При призначенні виду додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, в якій він зазначив, що рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.
Тому суд призначає додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади? державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Призначаючи додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
З огляду на вчинення ОСОБА_3 колабораційної діяльності на шкоду Україні, суд призначає покарання з конфіскацією всього належного їй майна на користь держави. Застосовуючи додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, маючи мету та бажання отримати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе та інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат.
Висновок в частині призначеного основного і додаткового покарання узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Інші питання.
Постановою слідчого СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 24.11.2023 ОСОБА_3 оголошено у регіональний, державний (міждержавний), міжнародний розшук (т. 2 а.п. 88-96).
Оскільки ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2023 року ОСОБА_3 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави (т. 2 а.п. 122-125), то вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.
Початок строку відбування покарання слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного її затримання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2023 року на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися нею, з огляду на призначення їй додаткового покарання у виді конфіскації майна, слід залишити незмінним до приведення вироку до виконання в частині конфіскації всього належного їй майна.
Процесуальні витрати на залучення експертів та речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна на користь держави, та позбавленням права обіймати посади в органах державної влади? державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 10 (десять) років.
ОСОБА_3 початок строку відбування основного покарання обраховувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного її затримання.
ОСОБА_3 початок строку відбування додаткового покарання обраховувати з моменту відбуття основного покарання.
ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2023 року на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися нею - залишити незмінним до приведення вироку до виконання в частині конфіскації всього належного їй майна на користь держави.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази відсутні.
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1