Справа № 553/2304/24 Номер провадження 33/814/431/25Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
31 березня 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Рак А.С., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Рак Артема Сергійовича на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2025 року,-
Постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2025 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 08.07.2024 року о 00:46 год. у м. Полтаві, по вул. Миру, буд. 7, керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння із згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager, результат: 0,45 проміле, із застосуванням технічних засобів відеозапису, а саме: бідо камери № 470399 та № 470395, згідно з постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року, зі змінами від 20.01.2023 року, внесеними постановою КМУ № 57, та згідно ст. 266 КУпАП без залучення свідків. Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Рак А.С. та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2025 року, а провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржена постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, крім того суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи, належним чином не вмотивував своє рішення.
Стверджує, що працівниками поліції безпідставно було зупинено транспортний засіб, не зафіксувавши жодного порушення правил дорожнього руху.
Акцентує увагу, що статтею 8 пунктом 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальних рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0.25. мг на літр повітря, що видихається.
Крім того, зазначає, що судом не було всебічно та повноцінно досліджено відеозапис, яким мав слугувати доказом по справі. Зокрема, відеоматеріали, зафіксовані портативний відеореєстратор поліцейського, містять суттєві прогалини: момент початку відеозапису розпочинається вже під час розмови працівника поліції, які переслідували, тобто після фактичної зупинки транспортного засобу. Це свідчить про те, що події, які передували зупинці автомобіля, а також підстави для такої зупинки не були належним чином зафіксовані.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.07.2024 року о 00:46 год. у м. Полтаві, по вул. Миру, буд. 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння із згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager, результат: 0,45 проміле, із застосуванням технічних засобів відеозапису, а саме: бідо камери № 470399 та № 470395, згідно з постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року, зі змінами від 20.01.2023 року, внесеними постановою КМУ № 57, та згідно ст. 266 КУпАП без залучення свідків, чим порушив пункт правил 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №713238 від 08.07.2024 року, роздруківкою приладу «Драгер», результат якого склав 0.45 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, довідкою від 07.07.2024 року, УПП в Полтавській області, відповідно до якої вбачається, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно підсистеми «Адмінпрактика» Інформаційного порталу Національної поліції України до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП протягом року не притягувався, відеозаписом з боді камер працівників поліції та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.9а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9а ПДР України.
Доводи апелянта про те, що працівниками поліції безпідставно було зупинено транспортний засіб, не зафіксувавши жодного порушення правил дорожнього руху, апеляційним судом відхиляються виходячи з наступного.
Згідно із положеннями ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З огляду на вищевикладене, вважаю, що в умовах воєнного стану зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 08.07.2024 о 01 год. 03 хв. є законною.
Із долученого до матеріалів відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Audi А4 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Інший відеозапис розпочинається з моменту, як працівники поліції пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» (хронологічний відрізок 00:49:20 - триває далі). На питання працівників поліції «Що Ви вживали?», ОСОБА_1 відповів - «вино». Працівниками поліції було роз'яснено останньому порядок проходження огляду, крім того зазначено, що в разі відмови від проходження огляду, на останнього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, за відмову від проходження.
Результат огляду за допомогою приладу «Драгер» склав - 0.45 проміле (хронологічний відрізок 00:52:53 - триває далі). Крім того працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та в подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апелянта щодо того, що положеннями Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, ратифікованої УРСР 25.04.1974 року, встановлено мінімальну межу вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння в обсязі 0,25 мг на літр повітря, що видихається, тобто 0,5 проміле, суд відхиляє з огляду на наступне.
Пунктом 6 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року визначено, що в національному законодавстві потрібно передбачити спеціальні положення, що стосуються управління під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з управлінням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно із п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 N 1452/735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, як вбачається із вищенаведеного, Конвенція про дорожній рух 1968 року лише рекомендує державам встановлювати нормами національного законодавства допустимий вміст алкоголю, однак чинним нормативно-правовим актом України, яким встановлюється допустимий вміст на рівні 0,2 проміле алкоголю в крові є саме Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 N 1452/735.
Таким чином, працівниками патрульної поліції було додержано вимог законодавства щодо процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, суд відхиляє, так як матеріали справи містять докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 , а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №713238 від 08.07.2024 року, відповідно до якого вбачається, що в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за згодою водія за допомогою приладу «Драгер», роздруківкою приладу «Драгер», результат якого склав - 0.45 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння пальців рук, нестійка хода, та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Рак А.С. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Рак Артема Сергійовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин