печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56646/16-а
пр. 2-а-149/20
03 серпня 2020 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Ситику Р.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2.,
представника відповідача-1: Какоркіної З.М.,
представника відповідача-2: Глущенко О.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення одноразової грошової допомоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1, МВС України), Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ НП у м. Києві), в якому просить визнати протиправною відмову МВС України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу 3-ої групи інвалідності; визнати протиправною відмову ГУ НП у м. Києві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу 3-ої групи інвалідності; стягнути із ГУ НП у м. Києві одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням позивачу 3-ої групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: на 18.03.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.11.2015 року він був прийнятий на службу до Нацполіції України; із служби в поліції він був звільнений на підставі наказу № 131 о/с від 31.12.2015 року через хворобу згідно із п.п. 2 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»; під час проходження служби в органах внутрішніх справ він отримав захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 203/у; відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 0443112 від 18.03.2016 року позивачу була присвоєна 3-я група інвалідності; на підставі ч. 6 ст. 23 Закону України «По міліцію», положень до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб; для отримання грошової допомоги позивач звернувся до фінансового управління ГУ НП у м. Києві; однак позивачу було незаконно відмовлено у виплаті грошової допомоги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2016 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Литвиновій І.В.
Постановою Печерського районного суду м. Києві від 19.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення одноразової грошової допомоги задоволено частково; визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у місті Києві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-ої групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку встановленням 3-ої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 18.03.2016 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2019 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві задоволено частково; постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2019 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення одноразової грошової допомоги та підготовче засідання у справі призначено на 03.12.2019 року.
25.11.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив, що він звертався до ГУ НП у м. Києві із заявою на отримання одноразової грошової допомоги, яку було зареєстровано в канцелярії за № М-98/125/30/02/-2016; у відповідь на вказане звернення ДФЗБО НПУ зазначило, що воно звернулось до Департаменту правового забезпечення НПУ щодо надання роз'яснень і після отримання роз'яснень буде вирішувати питання по нарахуванню позивачу одноразової грошової допомоги; позивач повторно звернувся до ГУ НП у м. Києві із заявою на отримання одноразової грошової допомоги, яку було зареєстровано в канцелярії за № 769-вх/125/30/01/-2016; у відповідь на вказану заяву ДФЗБО НПУ зазначило, що матеріали на виплату позивачу одноразової грошової допомоги були направлені до МВС України для затвердження і повернуті без задоволення, так як позивач був звільнений з Нацполіції і виплата повинна проводитись за останнім місцем роботи.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.12.019 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення одноразової грошової допомоги та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 30.03.2020 року.
27.01.2020 року за адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням пояснень позивача, в якому відповідач-2 заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач-2 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивача у зв'язку із встановленням йому, як працівнику поліції, 3-ї групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, з 18.03.2016 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію»; Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджений наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року; п. 5 вказаного порядку встановлено, що для виплати одноразової грошової допомоги поліцейський подає фінансовому підрозділу заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням витрати працездатності чи інвалідності, довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); позивач не звертався про виплату одноразової грошової допомоги із заявою встановленого зразка.
24.03.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ГУ НП у м. Києві Оксани Глущенко надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
27.03.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника МВС України Какоркіної З.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
27.03.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2020 року, у зв'язку із задоволенням клопотань учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи було відкладено до 03.08.2020 року.
В судове засідання 03.08.2020 року з'явились позивач, представник позивача та представники відповідачів.
Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просили позов задовольнити.
Представники відповідачів просили в задоволені позову відмовити.
Заслухавши вступне слово позивача, представника позивача, представників відповідачів, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що позивач з 29.11.2004 року до 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року до 31.12.2015 року - в Національній поліції України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 10-12).
28.12.2015 року військово-лікарською комісією позивачу видано свідоцтво про хворобу № 203/у, відповідно до якого позивач не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, внаслідок отримання 04.09.2015 року травми лівого стегна; захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 14).
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 131 о/с від 31.12.2015 року позивач був звільнений зі служби в поліції згідно з п.п. 2 (через хворобу) п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 13).
Згідно виписки та довідки медико-соціальної експертної комісії до довідки серії АВ № 0443212 від 18.03.2016 року позивачу 18.03.2016 року встановлена 3-я група інвалідності, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 18-20).
24.03.2016 року позивач звернувся до заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у м. Києві із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу. До заяви позивач додав: довідку про результати визначення ступеня втрати працездатності серії АГ № 0002202 від 18.03.2016 року, копію виписки з акта огляду МСЕК серії АВ № 0443112 від 18.03.2016 року, копію свідоцтва про хворобу, копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, копію вироку суду, копію картки реквізитів банку (а.с. 21).
07.04.2016 року позивач звернувся до заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у м. Києві із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу. До заяви позивач додав: довідку про результати визначення ступеня втрати працездатності серії АГ № 0002202 від 18.03.2016 року, копію виписки з акта огляду МСЕК серії АВ № 0443112 від 18.03.2016 року, копію свідоцтва про хворобу, копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, копію вироку суду, копію картки реквізитів банку (а.с. 43).
На підставі висновку Головного управління МВС України в м. Києві позивачу призначено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про міліцію» у розмірі 206 700,00 грн. (а.с. 44). У вказаному висновку Головного управління МВС України в м. Києві, зокрема, зазначено, що одноразова грошова допомога підлягає виплаті на підставі підпункту 3.2 Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850. В подальшому Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС в м. Києві направило пакет документів щодо виплати позивачу допомоги до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України (а.с. 45).
Головне управління Національної поліції у м. Києві листом від 26.05.2016 року № 769Ва/125/30/01-2016 повідомило позивача, що матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги, які були направлені до МВС України для затвердження, повернуті без задоволення, причиною відмови являється те, позивач звільнений зі служби в Національній поліції і виплата повинна проводитися за останнім місцем служби (а.с. 47).
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію», що набрав чинності 07.11.2015 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Пунктом 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
В свою чергу Законом України «Про міліцію», а саме ч. 6 ст. 23 передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Таким чином з наведеного вбачається, що Законом України «Про міліцію» встановлено право особи, якій встановлено інвалідність 3-ої групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; таке право зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок № 850).
Згідно із п. 1 Порядку № 850 цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850).
Підпунктом 2 п. 3 Порядку № 850 встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
За приписами п. 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до п. п. 8, 9 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п. 11 Порядку № 850).
З матеріалів справи вбачається, що днем виникнення права у позивача на отримання допомоги є дата установлення, йому як працівнику поліції, інвалідності 3-ої групи - 18.03.2016 року, що підтверджено довідкою медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0443212 (а.с.19). Згідно із цією довідкою причина інвалідності позивача пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Отже за приписами п.п. 2 п. 3 Порядку № 850 працівник міліції, якому установлена інвалідність 3-ої групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Разом з тим згідно із ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Частиною 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. ст. 97-101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4).
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку № 4).
Таким чином, як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.
При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане, відповідно до Порядку № 850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку № 4 - з проходженням служби в поліції.
Разом з тим, в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не було визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів.
Вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суд, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, робить висновок, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону України «Про Національну поліцію» та у відповідності до Порядку № 4.
Про обґрунтованість такого висновку суду свідчать і подальші зміни в законодавстві, що регулює спірні правовідносини.
Так, Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ № 916 від 12.09.2016 року «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», яким пункт 5 розділу I Порядку № 4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога.
Крім того, задля усунення прогалини в законодавстві 08.06.2017 року було прийнято Закон України № 2097 «Про внесення змін до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському», яким право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності розповсюдили також на поліцейських, у яких втрата працездатності настала внаслідок захворювання або поранення, отриманого внаслідок виконання завдань міліції або під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, який набрав чинності 12.07.2017 року, установлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у пунктах 3-6 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», які визнані інвалідами або отримали поранення до набрання чинності цим Законом.
Поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку № 4.
Натомість, Міністерство внутрішніх справ України не мало повноважень розглядати та приймати рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Наведені висновки узгоджуються з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.02.2019 року у справі № 822/764/18.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві № 131 о/с від 31.12.2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу), а тому на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про національну поліцію», а механізм та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4.
Отже належним органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в м. Києві.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач подав у встановленому порядку за останнім місцем служби, тобто до ГУ НП у м. Києві, необхідний перелік документів для призначення йому та виплати грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності. Натомість станом на час розгляду даної справи така допомога позивачу виплачена не була.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачами правомірності прийняття спірного рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що всупереч наведеним вимогам відповідач-2, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.
За вказаних обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови ГУ НП у м. Києві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу 3-ої групи інвалідності, а також позовні вимоги про стягнення із ГУ НП у м. Києві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу 3-ої групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про визнання протиправною відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу 3-ої групи інвалідності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже передумовою для звернення особи із позовом до суб'єкта владних повноважень є порушення таким суб'єктом владних повноважень прав та законних інтересів позивача.
Як зазначалось вище, належним органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в м. Києві, адже Міністерство внутрішніх справ України в даному випадку не наділено повноваженнями розглядати та приймати рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправної відмови Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу 3-ої групи інвалідності.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Отже виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та положень Конвенції, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 97-101 Закону України «Про Національну поліцію», Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4, ст. ст. 1, 2, 9, 72-79, 241-246,250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення одноразової грошової допомоги - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 3-ої групи інвалідності.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 3-ої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме, на 18.03.2016 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач-1: Міністерство внутрішніх справ України, 01024, м. Київ, вул.. Богомольця, 10, код ЄРПОУ 00032684.
Відповідач-2: Головне управління Національної поліції у місті Києві, 1601, м. Київ, вул.. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 31.08.2020 року.
Суддя І.В. Григоренко