печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19006/23-ц
пр. № 6-297/25
05 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого - судді Литвинової І. В.
за участю секретаря судового засідання Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
30 жовтня 2024 року заявник звернувся до суду з заявою, в якій просив здійснити заміну сторони стягувача у вказаній справі на підставі укладеного заявником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», до якого перейшло право вимоги від АТ «Райффайзен Банк», договору від 24 липня 2024 року про відступлення права вимоги № 114/2-72 за кредитним договором № 014-RO-82-101270171 від 16 серпня 2021 року.
15 січня 2025 року матеріали справи на запит судді передано з відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ.
У судове засідання учасники розгляду не з'явилися, про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.
Заявник у поданій до суду заяві про заміну сторони вказав клопотання про розгляд за відсутності представника.
Згідно з частиною третьою статті 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 104 707, 68 грн, яка складається з суми тіла кредиту у розмірі - 93 682, 18 грн, заборгованості по відсоткам - 11 025, 50 грн, судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.
На виконання заочного рішення Печерським районним судом міста Києва видано позивачеві виконавчий лист про стягнення заборгованості.
24 липня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «Райффайзен Банк» уклали договір про відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-101270171 від 16 серпня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).
Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).
Відповідно до пункту частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
У відповідності зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статей 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об'єктом права власності кредитора згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу статей 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України, можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов'язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов'язання на боці кредитора.
Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то у пункті 5 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником.
Керуючись статтями 1-23, 352-355, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд,
Заяву задовольнити.
Замінити стягувача з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 757/19006/23-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011) заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-101270171 від 16 серпня 2021 року, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032).
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І. В. Литвинова