печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12117/25-к
19 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62024000000000633 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.
Слідчий зазначив, що Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000633 від 22.07.2024 (виділеному із матеріалів кримінального провадження №62022000000000703 від 08.09.2022) за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
22.07.2024 органом досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме участі у терористичній організації, вчиненому за наступних обставин.
Відповідно до абзацу 19 статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (далі Закон) терористичною організацією визнається стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація згідно зазначеного абзацу визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
При цьому, терористична діяльність відповідно до абзаців 6-11, 15 статті 1 Закону охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
З метою здійснення терористичної діяльності 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області утворено «Донецьку народну республіку» (далі «ДНР»), одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України (а саме - шляхом відокремлення від України території Донецької області, в порушення порядку, встановленого ст. ст. 2, 73 Конституції України, відповідно до яких територія України є цілісною і недоторканою, а питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом).
Вказана організація є стійким об'єднанням невизначеного кола осіб (більше трьох), що створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якій структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації.
Радою національної безпеки і оборони України 13.04.2014 прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.
Верховна Рада України 17.03.2015 своєю постановою № 254-VIII визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України.
Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 252-VIII визначено, що до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, які згідно до постанови Верховної Ради України № 254-VIII водночас є тимчасово окупованою територією, в т.ч. м. Донецьк Донецької області.
Терористична організація «ДНР» діє на території України незаконно та її учасники вчиняють терористичні акти - захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування із застосуванням зброї, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, в тому числі щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі, знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 №106-VIII, а також у Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 № 1597-VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 № 337-VIII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 № 1596-VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 № 145-VІІІ.
Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки, згідно з планом спільних злочинних дій.
На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину, за допомогою керівників груп, що входили до вказаних блоків.
При цьому, на керівників та учасників силового блоку (спеціально створених «ДНР», не передбачених законом, збройних формувань та терористичних груп для вчинення терористичних актів) покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних сил України. У свою чергу, на представників політичного блоку покладаються організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації, та осіб, лояльно налаштованих до терористичної діяльності, чим також забезпечується існування вказаної терористичної організації.
«ДНР» має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоків лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Так, на учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань та терористичні групи), відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:
- ведення терористичної діяльності проти органів державної влади, військових підрозділів України та мирного населення, а саме здійснення з використанням невстановленої органами досудового розслідування, військової техніки, в тому числі артилерійського озброєння (самохідні артилерійські установки, реактивні системи залпового вогню, тощо), вогнепальної зброї (кулемети, автомати, гвинтівки, тощо) та боєприпасів (артилерійські снаряди, міни, гранати, тощо), терористичних актів (обстрілів з артилерійського озброєння та вогнепальної зброї) по відношенню до військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні Антитерористичної операції на території Донецької області, працівників органів влади України та інших осіб, в тому числі і мирного населення, з метою дестабілізації обстановки на території Донецької області та України в цілому, сприяння втрати авторитету органів державної влади України та подальшому захопленню території Донецької області, не передбаченими законом, збройними формуваннями терористичної організації «ДНР»;
- організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
- вчинення терористичних актів та диверсій на території України;
- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області;
- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та забезпечення власної злочинної діяльності;
- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу легітимну владу в Україні;
- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного утворення «ДНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
- організація поставок зброї, бойових припасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;
- організація виробництва, налагоджування ремонту деяких видів зброї та бойових припасів, створення так званого військово-промислового комплексу «ДНР».
На учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:
- створення так званих органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;
- видання так званих нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів влади «ДНР»;
- організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного утворення «ДНР»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР», з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації, та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з терористичною організацією «Луганська народна республіка» та її керівниками з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності терористичної організації «ДНР», що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної, гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним силам України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
Терористичною організацією «Донецька народна республіка», з метою сприяння її діяльності, на підставі постанови ради міністрів «ДНР» від 17.07.2014 року № 17-4, створено окремий орган - «Міністерство внутрішніх справ ДНР», в структуру якого увійшов так званий загін мобільний особливого призначення «Беркут», створений 24.10.2014, який розташований за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Геологічна, 3а.
Так, 29.09.2014 прийнято та введено в дію «Положення про Міністерство внутрішніх справ «ДНР», яким визначено його основні функції, а саме: формування та реалізація «державної» політики та нормативно-правового регулювання у сфері внутрішніх справ, вироблення «державної» політики у сфері міграції, виконання кримінальних покарань.
Зазначені документи, видані представниками терористичної організації «Донецька народна республіка» та якими у своїй діяльності керуються представники «силового блоку ДНР», приймалися з метою надання вигляду легітимності діяльності терористичної організації «ДНР», всупереч діючому законодавству України і є протиправними, та такими, що суперечать основоположним принципам Конституції України та іншим законодавчим актам України.
Достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, колишній співробітник спеціального батальйону міліції ГУМВС України в Донецькій області (підполковник міліції - заступник командира батальйону з кадрового забезпечення спеціального батальйону міліції ГУМВС України в Донецькій області), громадянин України ОСОБА_6 , не пізніше 09 травня 2015 року, перебуваючи на території Донецької області, діючи з мотивів не сприйняття діючої влади в Україні, підтримуючи злочинні наміри терористичної організації «Донецька народна республіка», діючи умисно, керуючись власними переконаннями, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, а також впливу на прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування України, після захоплення влади бойовиками терористичної організації «ДНР», розуміючи протиправний характер своїх дій, за власною ініціативою, вступив до непередбаченого законом збройного формування терористичної організації «Донецька народна республіка» - загону мобільного особливого призначення «Беркут» «Міністерства внутрішніх справ «ДНР» (скорочена назва російською мовою ОМОН «Беркут»), у складі якого, здійснював ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.
Під час участі в терористичної організації «ДНР» у складі так званого загону мобільного особливого призначення «Беркут» «Міністерства внутрішніх справ «ДНР», ОСОБА_6 , з метою популяризації терористичної організації «ДНР» серед місцевого населення окупованих територій Донецької області, приймав участь у пропагандистських відео сюжетах на підтримку терористичної організації «ДНР» які в подальшому висвітлювалися підконтрольними окупаційній владі ЗМІ в соціальних мережах та на телебаченні.
При цьому, ОСОБА_6 , діючи з єдиним умислом на участь в діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка», протягом невизначеного періоду часу, усвідомлював, що терористична організація «Донецька народна республіка», в діяльності якої він приймає участь, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної матеріальної шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокацій воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяними у проведенні Антитерористичної операції.
ОСОБА_6 , вступаючи до так званого загону мобільного особливого призначення «Беркут», був достовірно обізнаним, що останній відноситься до збройних формувань, а саме має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи з визначенням особового складу, де кожна особа носить формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації, використання знаків розрізнення (нарукавних шевронів), має воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяними в проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об'єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області, так званих блок-постів для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю: автомати, карабіни, кулемети, бойові припаси (патрони та ручні гранати), тощо), а також військову техніку танки, бойові машини піхоти (БМП), бронетранспортери (БТР), тощо.
Крім того, ОСОБА_6 усвідомлював, що зазначений підрозділ терористичної організації «Донецька народна республіка» не відноситься до збройних формувань, передбачених законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
Здійснивши в період збройного конфлікту добровільний вступ до збройного формування терористичної організації «Донецька народна республіка», з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, а також впливу на прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування України, ОСОБА_6 будучи співробітником так званого загону мобільного особливого призначення «Беркут» (скорочена назва російською мовою ОМОН «Беркут») Міністерства внутрішніх справ «Донецької народної республіки», використовуючи власні теоретичні знання та практичні навички бійця спеціального підрозділу правоохоронних органів України, приймав участь у терористичній організації «ДНР», в ході якої здійснював утримання територій окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, ведення збройного опору, незаконну протидію та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в участі у терористичній організації, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, достатньо доведені доказами, наявними в матеріалах досудового розслідування.
22.07.2024 органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, однак його не вручено ОСОБА_6 внаслідок невстановлення його місцезнаходження, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений ст. ст. 278, 111, 135 КПК України, для вручення повідомлень, шляхом публікації повідомлення про підозру від 22.07.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий Кур'єр»).
Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 викликався до органу досудового слідства для вручення повідомлення про підозру та допиту в статусі підозрюваного шляхом публікації повісток про виклик на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий Кур'єр»), однак у зазначений у повістці час до органу досудового розслідування не з'явився та про причини неявки слідчого не повідомив.
Таким чином, про виклик та про підозру ОСОБА_6 був поінформований з дотриманням вимог КПК України для таких випадків, органом досудового розслідування вжито всіх необхідних та передбачених заходів для вручення йому повідомлення про підозру, а тому у відповідності до ст. 42 КПК України він набув статусу підозрюваного.
Відповідно до інформації Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 18.11.2014 Великоновоселківським РС ГУ ДМС України в Донецькій області (на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
20.08.2005 бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 розподілено до Ворошиловського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області.
Інформація в Державній прикордонній службі України щодо перетину ОСОБА_6 державного кордону України, а також пунктів в'їзду/виїзду для перетинання лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей відсутня.
У зв'язку з чим, беручи до уваги, що на даний час частина територія Донецької області, включаючи місто Донецьк, окупована Російською Федерацією, підозрюваний ОСОБА_6 , видаючи себе за співробітника так званого «правоохоронного органу Донецької народної республіки», має змогу вільно пересуватися територією Російської Федерації, користуючись при цьому повноваженнями працівника правоохоронного органу РФ, якими його наділила окупаційна влада.
За таких обставин, є достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Донецької області, а також має можливість безперешкодного виїзду на територію Російської Федерації.
На даний час є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 не виконує та не буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, та, зокрема, переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду.
ОСОБА_6 підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, за який законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років, а тому, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, щодо нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі доведення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вбачається, що більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків підозрюваного та не нададуть можливості запобігти ризикам його переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, продовження кримінального правопорушення у якому він підозрюється, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, виходячи з наступного.
Так, на даний час є достатньо доказів, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, ухиляється від органу досудового розслідування та суду та не виконує процесуальні рішення слідчого, прокурора і суду, тобто в його діях фактично реалізувався - ризик переховування. В обґрунтування цього сторона обвинувачення вказує на наступні обставини: переховування у даний час від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв'язку з чим, постановою слідчого від 12.04.2024 підозрюваного оголошено у державний розшук, який доручено оперативним підрозділами Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Слід також взяти до уваги і сьогоднішню стадію провадження, де досудове розслідування не закінчено, триває збирання доказів. Зокрема, з огляду на дані про особу ОСОБА_6 , наявні в нього зв'язки працівника правоохоронного органу забезпечують йому додаткові можливості поза процесуального впливу на свідків, які були очевидцями його злочинних дій, експертів, інших учасників процесу, які на даний час в межах досудового розслідування не допитані і відповідно їхні показання не досліджені - ризик позапроцесуального впливу на інших учасників процесу.
Необхідно також врахувати, що діяльність терористичної організації «ДНР» на сьогоднішній день не припинено, у зв'язку з чим ОСОБА_6 як діючий учасник терористичної організації, перебуваючи не в умовах ізоляції, матиме змогу продовжувати злочинну діяльність у її складі до моменту його затримання - ризик продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Враховуючи значний обсяг процесуальних дій, які необхідно провести з підозрюваним, у слідства є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе ухилятися від їх проведення шляхом неявок до слідчого, тим самим перешкоджаючи проведенню всебічного та об'єктивного розслідування у розумний строк - ризик перешкоджання кримінальному провадженню.
Вищевикладене у сукупності достатньо, поза розумним сумнівом вказує на високі ризики того, що ОСОБА_6 у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, здійснюватиме дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й надалі переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливатиме на свідків, інших учасників провадження, матиме змогу продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_6 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, крім тримання під вартою.
Також необхідно врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого злочину, а також суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, його зв'язки та посада у незаконно створених окупаційною владою збройних формуваннях, що дає йому можливість активно переховуватися від органів слідства та суду.
Таким чином, потреба у застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим, винятковим запобіжним заходом, зумовлюється переліченими ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованого йому злочину, а також у зв'язку із переховуванням від органів досудового розслідування.
Зазначені обставини виправдовують потребу у ізоляції підозрюваного ОСОБА_6 на час досудового розслідування, що є можливим лише у разі тримання його під вартою, а інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Підсумовуючи клопотання, слідчий просив обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану та щільністю судових засіданнях, в яких він бере участь в якості адвоката.
Слідчим суддею, з урахуванням думки учасників провадження, зайнятістю захисника в інших судових засіданнях, що перешкоджає останньому безпосередньо прибути в судове засідання, з метою забезпечення участі захисника при розгляді клопотання слідчого та оперативності судового провадження, визнано можливим провести судове засідання за участю захисника ОСОБА_4 в режимі дистанційного судового провадження за допомогою відеоконференції.
У судовому засіданні прокурор заявлене слідчим клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 проти клопотання заперечував, зазначивши, що не мав змоги зв'язатися з підозрюваним для узгодження правової позиції, повідомлення про підозру ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження не вручено, будь-яких даних про те, що він затримувався або з його участю проводилися слідчі дії немає, що свідчить про те, що ОСОБА_6 не обізнаний про здійснення щодо нього кримінального провадження, а тому він не набув статусу підозрюваного. Матеріали клопотання не містять даних, які б об'єктивно свідчили, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території або переховується там з саме з метою уникнення відповідальності. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки не доведено наявність підстав, викладених у ч. 6 ст. 193 КПК України.
Вислухавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя надходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні даного клопотання підлягають встановленню та врахуванню обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Як вбачається з матеріалів, що долучені до клопотання, 22.07.2024 в рамках кримінального провадження №62022000000000703 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено та погоджено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України /а. м. 177-187/.
Письмове повідомлення про підозру в день його складення ОСОБА_6 вручене не було у зв'язку із неможливістю такого вручення, а тому останнього було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, у спосіб, передбачений ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, а саме шляхом друкування вказаного повідомлення про підозру у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр» випуск від 25.07.2024 №150 та 24.07.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора /а. м. 188-194/.
Таким чином, при врученні ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 22.07.2024 вимоги ст. ст. 276-279, 135 КПК України дотримані, ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного.
Окрім того, ОСОБА_6 викликався до слідчого для отримання повідомлення про підозру та допиту в якості підозрюваного на 22.07.2024. Вказана повістки відповідно до вимог ст. 135 КПК України була розміщена у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуск №144 (7804) від 17.07.2024, та 15.07.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора /а. м. 165-171/. Натомість, підозрюваний ОСОБА_6 до слідчого не з'явився, причини неприбуття не повідомив.
Виходячи з наявних у наданих суду матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Зокрема, такі дані підтверджуються: висновком експерта від 19.06.2024 /а. м. 35-46/, протоколами огляду від 19.02.2025, 24.02.2025, 28.03.2025 /а. м. 47-87/, протоколами допиту свідків ОСОБА_7 від 21.04.2023, ОСОБА_8 від 26.04.2023, ОСОБА_9 від 27.04.2023, ОСОБА_10 від 15.03.2023 /а. м. 88-123/, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2023 /а. м. 124-128/.
22.07.2024 постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 виділено з матеріалів кримінального провадження №62022000000000703 від 08.09.2022 в окреме кримінальне провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. Виділеним матеріалам присвоєно номер кримінального провадження №62024000000000633 /а. м. 19-20/.
26.07.2024 постановою слідчого ДБР ОСОБА_5 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук. Здійснення розшуку доручено оперативним працівникам Департаменту внутрішньої безпеки НП України /а. м. 197-199/.
29.07.2024 постановою слідчого ДБР ОСОБА_5 досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000633 зупинено у зв'язку з розшуком підозрюваного /а. м. 203-205/.
14.03.2025 постановою слідчого ДБР ОСОБА_5 досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000633 відновлено у зв'язку з потребою проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій /а. м. 203-205/.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 станом на 29.04.2015 міг займати посаду «Заместитель командира отряда ОМОН «Беркут» МВД ДНР» /а. м. 132/, наразі продовжує займати посаду в МВД «ДНР», бере участь у пропагандистських відеосюжетах на підтримку терористичної організації «ДНР», останнє відоме місце проживання: Донецька область, Великоновосілківський район, смт Велика Новосілка, вул. Зарічна, буд. 29А.
З урахуванням викладеного вважаю доведеним, що ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду, чим підтверджується існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вбачається з огляду на те, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки встановленими на даний час відомостями підтверджується той факт, що підозрюваний досі приймає сторону окупаційної влади РФ, їхні погляди та переконання, як до повідомлення про підозру останньому так і після, постійно здійснює діяння пов'язані зі шкодою державній та інформаційній безпеці України.
Із врахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тривалої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та переховування від органу досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені вище ризики є реальними та стійкими.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків щодо ОСОБА_6 , наявності обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний переховується від суду, перебуває на тимчасово окупованій території України з метою уникнення кримінальної відповідальності, у зв'язку із чим оголошений у розшук, вважаю наявними підстави згідно ч. 6 ст. 193 КПК України для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
З урахуванням оголошення ОСОБА_6 у розшук, даних щодо його перебування на тимчасово окупованій території України з метою уникнення кримінальної відповідальності, при обранні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підстави для визначення застави відсутні.
На підставі та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати у кримінальному провадженні №62024000000000633 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Питання про застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, після затримання останнього і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження підлягає розгляду слідчим суддею, судом за участю підозрюваного, обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1