печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44690/24-ц
пр. 2-3755/25
28 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г. О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/44690/24-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»
третя особа: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа: ОСОБА_2 , про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення внесеної передоплати, -
представник позивача - адвокат Орлов О. О.
представник відповідача - адвокат Пожидаєв І. В.
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд») та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лищук Л. А. та зареєстрований у реєстрі за №3445, стягнути з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 1 111 932, 80 грн внесеної передоплати та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що 03 червня 2021 року між ОСОБА_1 (Майбутній Покупець) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» в особі віце-президента Бондарева Аркадія Володимировича (Майбутній Продавець) укладено попередній договір купівлі-продажу квартири (далі - Попередній договір).
Відповідно до пункту 1.1 цього договору Сторони зобов'язуються в майбутньому в строк та на умовах, визначених договором, укласти договір купівлі-продажу (Основний Договір) квартири АДРЕСА_1 (четверта) черга будівництва в об'єкті: «Будівництво житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями та дитячим дошкільним закладом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 » (далі - Майно).
Основний Договір Сторони зобов'язуються укласти протягом 6 (шести) місяців із дня отримання Майбутнім Продавцем поштової адреси будинку, в якому знаходиться Майно та за умови виконання Майбутнім Покупцем вимог пунктів 1.4 та 1.5 цього Договору (пункт 1.2 Попереднього договору).
Відповідно до квитанції №ПН82731 ОСОБА_1 вніс грошові кошти на рахунок ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» у розмірі 1 111 932, 80 грн, чим виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо сплати вартості Майна у порядку, передбаченому пунктом 1.4 Попереднього Договору.
Вказує, що ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» свої зобов'язання належним чином не виконує, що полягає у зупиненні будівництва, за більше ніж три роки відповідачем не було закінчено взагалі жодного виду робіт щодо будівництва будинку в цілому, зокрема, влаштування паль відбулось тільки на 73 %, а влаштування фундаменту на 60 %. Крім того, починаючи із 01.01.2024 року ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» не проводило жодних будівельних робіт по об'єкту будівництва: «Будівництво житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями та дитячим дошкільним закладом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 ».
09.08.2024 року позивачем на адресу ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» було направлено повідомлення про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року, яке отримано ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 12.08.2024 року.
Вказує, що оскільки відповідач ніякої відповіді на повідомлення про розірвання договору не надав та ігнорує звернення позивача, то такою бездіяльністю відповідач порушує його право на односторонню відмову від попереднього договору купівлі-продажу, а тому наявні підстави для розірвання даного договору та стягнення з відповідача на його користь сплаченої передоплати, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, протягом якого відповідач має право направити: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів (а. с. 46).
Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адреси сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на зазначені адреси електронної пошти сторін та до електронних кабінетів учасників справи (а. с. 47-56).
28.10.2024 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що право на розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено умовами договору, укладеного між ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 . Натомість, позивач фактично в односторонньому порядку, з урахуванням можливості звернення до суду, вирішив розірвати договір, що свідчить про пряме порушення умов договору. Крім того, вказує, що для можливості укладення договору про розірвання, необхідний час для узгодження дій, які залежать не тільки від Компанії, а й від ряду чинників: опрацювання проекту про розірвання договору і погодження його з відповідними структурними підрозділами Компанії, погодження дій з органами правління Компанії щодо повернення коштів зважаючи на її розмір, погодження порядку дій з нотаріусом, зважаючи, що угода про розірвання договору може бути підписана лише у того нотаріуса, який посвідчував попередній договір та ін. Також посилається на те, що п. 4.8. попереднього договору купівлі-продажу квартири передбачено, що у випадку розірвання договору продавець повертає майбутньому покупцю кошти за вирахуванням штрафу в розмірі 5 % від суми, внесеної за цим договором, а одностороння зміна чи відмова від виконання умов договору не передбачена умовами попереднього договору. Отже, у разі розірвання попереднього договору, позивачу можуть бути повернуті внесені за умовами попереднього договору кошти, але виключно за вирахуванням штрафу в розмірі 5 % від суми внесеної за цим договором. Також заперечує проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними та необґрунтованими (а. с. 65-81).
31.10.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій, зокрема, вказує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не надається жодних доказів та не зазначено жодних аргументів, на підставі яких останній здійснив і продовжував здійснювати до звернення до суду із позовною заявою повне ігнорування двох повідомлень позивача та не з?являвся цілеспрямовано до нотаріуса, жодної відповіді на дані повідомлення позивач від ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» так і не отримав по сьогоднішній день (обставина повторної неявки до нотаріуса представника відповідача підтверджується свідоцтвом від 13.09.2024 року, складеним приватним нотаріусом Лищук Л. А. та зареєстрованим в реєстрі за №6665. Щодо твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про передчасне звернення позивача до суду, то воно є безпідставним та суперечить загальним засадами цивільного законодавства, визначеним ст. 3 Цивільного кодексу України (а. с. 82-93).
У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 23.12.2024 року, представник відповідача подав усну заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи - ОСОБА_2 (а. с. 99-102).
Протокольною ухвалою суду від 23.12.2024 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - ОСОБА_2 (а. с. 99-102).
01.01.2025 року від третьої особи ОСОБА_2 надійшли пояснення на позов, у яких позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві (а. с. 113-138).
18.02.2025 року від позивача надійшла заява про долучення розписки про отримання третьою особою ОСОБА_2 копії позовної заяви з додатками (а. с. 139-143).
04.03.2025 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошує на тому, що право на розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено умовами договору, укладеного між ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , однак позивач фактично в односторонньому порядку, з урахуванням можливості звернення до суду, вирішив розірвати договір, що свідчить про пряме порушення умов договору, а також про невірний спосіб захисту своїх прав (а. с. 163-167).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 172).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Орлов О. О. надали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Пожидаєв І. В. надав пояснення, просив відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 надала пояснення, позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов?язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що 03 червня 2021 року між ОСОБА_1 (Майбутній Покупець) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» в особі віце-президента Бондарева Аркадія Володимировича (Майбутній Продавець) укладено попередній договір купівлі-продажу квартири (а. с. 15-16).
Вказаний попередній договір купівлі-продажу квартири від 03 червня 2021 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лищук Л. А. та зареєстрований в реєстрі за №3445.
Відповідно до пункту 1.1 цього договору Сторони зобов'язуються в майбутньому в строк та на умовах, визначених договором, укласти договір купівлі-продажу (Основний Договір) квартири АДРЕСА_1 (четверта) черга будівництва в об'єкті: «Будівництво житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями та дитячим дошкільним закладом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 » (далі - Майно).
Основний Договір Сторони зобов'язуються укласти протягом 6 (шести) місяців із дня отримання Майбутнім Продавцем поштової адреси будинку, в якому знаходиться Майно та за умови виконання Майбутнім Покупцем вимог пунктів 1.4 та 1.5 цього Договору (пункт 1.2 Попереднього договору).
Відповідно до квитанції №ПН82731 ОСОБА_1 вніс грошові кошти на рахунок ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» у розмірі 1 111 932, 80 грн, чим виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо сплати вартості Майна у порядку, передбаченому пунктом 1.4 Попереднього Договору (а. с. 17).
Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду будівельні роботи щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 (четверта) черга будівництва в об'єкті: «Будівництво житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями та дитячим дошкільним закладом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 », ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» повністю зупинено із 01.01.2024 року і наразі відсутня інформація щодо строку відновлення будівельних робіт.
Вказане не спростовано відповідачем.
Пунктом 4.8 Попереднього договору передбачено, що до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію майбутній покупець має право відмовитись від договору шляхом його розірвання, про що сторонами укладається відповідний договір про розірвання. За таких умов, цей Договір вважається розірваним в повному обсязі з моменту підписання відповідного Договору про розірвання. В такому випадку Майбутній Продавець повертає Майбутньому Покупцю на банківський рахунок кошти протягом 60 банківських днів з дня підписання Договору про розірвання, за вирахуванням штрафу в розмірі 5 % від суми, внесеної за цим Договором.
Згідно п. 6.1 Попереднього договору він може бути розірваний за взаємною згодою сторін у встановленому законодавством порядку.
07.08.2024 року ОСОБА_1 надіслав поштою на адресу ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» повідомлення про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири (а. с. 34-38).
10.09.2024 року ОСОБА_1 надіслав поштою на адресу ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» повторне повідомлення про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири (а. с. 39-40).
Станом на момент розгляду справи, матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачем ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», повідомлень ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Попередній договір щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч. 5 ст. 635 ЦК України будь-які платежі на підтвердження зобов'язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов'язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості не допускаються.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначено, що «Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 117-120)).
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 03 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» в особі віце-президента Бондарева Аркадія Володимировича укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лищук Л. А. та зареєстрований в реєстрі за №3445, за умовами якого сторони зобов'язуються в строк та умовах визначеним цим договором, укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (четверта) черга будівництва в об'єкті: «Будівництво житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями та дитячим дошкільним закладом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 ».
За змістом п. 1.2. Попереднього договору, основний договір сторони зобов'язуються укласти протягом шести місяців із дня отримання Майбутнім Продавцем поштової адреси будинку, в якому знаходиться майно та за умови виконання Майбутнім Покупцем вимог п. 1.4. та 1.5. цього договору.
Майбутній Покупець зобов'язаний сплатити Майбутньому Продавцю вартість майна, зазначену у п. 2.2. цього Договору, протягом 5 (п?яти) банківських днів з дня укладення цього Договору (п. 1.4. Попереднього договору).
Відповідно до п. 1.5. Попереднього договору кінцеві розрахунки між сторонами здійснюються після обмірів суб'єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію, та отримання Майбутнім Продавцем технічного паспорту на Майно, відповідно до фактичної площі Майна, виходячи з вартості 1 кв. м., визначеної в п. п. 2.2. цього Договору.
Пунктом 2.2 Попереднього договору визначено, що вартість Майна на дату підписання цього Договору становить 1 111 932, 80 грн, без ПДВ, виходячи з вартості 1 кв. м. - 25 143, 71 грн, без ПДВ.
На виконання умов Попереднього договору ОСОБА_1 вніс грошові кошти на рахунок ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» у розмірі 1 111 932, 80 грн та виконала у повному обсязі свої зобов'язання щодо сплати вартості Майна у порядку, передбаченому пунктом 1.4 Попереднього Договору, що підтверджується квитанцією №ПН82731 від 10.06.2021 року.
Пунктом 4.8. Попереднього договору передбачено, що до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію Майбутній Покупець має право відмовитися від договору шляхом його розірвання, про що сторонами укладається відповідний Договір про розірвання.
За таких умов, цей договір вважається розірваним в повному обсязі з моменту підписання відповідного договору про розірвання. В такому випадку майбутній продавець повертає майбутньому покупцеві на банківський рахунок, що зазначений майбутнім покупцем у договорі про розірвання, кошти протягом 60-ти банківських днів з дня підписання договору про розірвання, за вирахуванням штрафу в розмірі 5 % від суми, внесеної за цим договором.
Аналіз пункту 4.8. Попереднього договору свідчить про те, що майбутній покупець до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію наділений правом на відмову від договору, шляхом його розірвання.
Матеріали справи не містять доказів того, що об'єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію, а тому ОСОБА_1 реалізував своє право, передбачене п. 4.8. Попереднього договору, на розірвання договору та повернення коштів у розмірі 1 111 932, 80 грн, сплачених за договором, звернувшись до суду з відповідним позовом.
Щодо доводів відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази бездіяльності ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» щодо будівництва об'єкта, оскільки обов'язок спростування вказаних обставин з урахуванням принципу змагальності сторін лежить на відповідачеві. За таких обставин, посилання відповідача на те, що він вживає заходів щодо будівництва, хоча умовами Попереднього договору не передбачено встановлених строків введення в експлуатацію, не заслуговують на увагу суду, оскільки самими умови Попереднього договору визначено право ОСОБА_1 на розірвання договору до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.
Суд не також не бере до уваги доводи відповідача, що договір про розірвання повинен також посвідчуватись нотаріусом, який посвідчував Попередній договір, з огляду на те, що відповідно до п. 5.1. Попереднього договору спори та суперечки, що можуть виникнути у зв'язку з укладенням або виконанням цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів, а при недосягненні згоди у судовому порядку.
Враховуючи зміст самого договору, а також наявність спору між сторонами, що підтверджується наданими ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» запереченнями проти позову, ОСОБА_1 не позбавлена права реалізувати право на розірвання договору в судовому порядку без попереднього звернення до нотаріуса, який посвідчував Попередній договір.
Доводи відповідача про те, що право на розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено умовами Попереднього договору, є безпідставними та спростовуються змістом самого Попереднього договору.
Щодо доводів відповідача про те, що у разі розірвання Попереднього договору, позивачу можуть бути повернуті внесені за умовами Попереднього договору кошти, але виключно за вирахуванням штрафу в розмірі 5 % від суми внесеної за цим договором, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року справа №308/3956/15-ц (провадження № 61-8074св22) зазначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, за ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610,пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Разом з тим, штраф в розмірі 5 % від суми, визначений п. 4.8. Попереднього договору, не має компесанторний характер, адже підставою для вирахування є не порушення майбутнім покупцем зобов'язання, а відмова від укладення основного договору, що є правом останнього, а тому з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності відсутні підстави для його вирахування від суми, внесеної позивачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лищук Л. А. та зареєстрованого у реєстрі за №3445, та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 111 932, 80 грн сплачених за договором.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 15, 58, 60 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, необхідно враховувати правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06.11.2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.
У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 року, справа №160/6762/21).
Так, позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу попередній (орієнтований) розмір яких становить 22 000, 00 грн.
У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про продовження строку надання доказів сплати судових витрат, пов?язаних із наданням правничої допомоги, у якому представник позивача просить продовжити строк надання доказів сплати судових витрат, пов?язаних із наданням правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, з врахуванням клопотання представника позивача, суд вважає за необхідне встановити позивачу, його представнику строк для надання доказів сплати судових витрат, пов?язаних із наданням правничої допомоги, протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, а розподіл судовий витрат, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішити шляхом ухвалення додаткового рішення у разі надходження від позивача, його представника відповідної заяви у межах встановленого строку.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач при зверненні до суду із даним позовом звільнений від сплати судового збору.
Отже, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 12 330, 52 грн (1 211, 20 грн за немайнову позовну вимогу та 11 119, 32 грн за майнову позову вимогу).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 13, 15, 16, 207, 509, 526, 626, 627, 628, 629, 638, 635, 651, 652 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа: ОСОБА_2 , про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення внесеної передоплати - задовольнити.
Розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лищук Л. А. та зареєстрований у реєстрі за №3445.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 суму внесених грошових коштів (передоплати) за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року у розмірі 1 111 932, 80 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь держави судовий збір у розмірі 12 330, 52 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», адреса: вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 23527052.
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Г.О.Матійчук