печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36228/24-ц
Пр. № 2-7502/24
22 січня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Кредитсервіс») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 210624-004 від 24.06.2021 року у розмірі 12 125,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 210624-004. Відповідно до умов кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит у розмірі 33 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором. Строк дії договору до 24.06.2022 року. Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, проте, відповідач порушила умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв'язку з чим за цим Договором виникла заборгованість, яка станом на 06.06.2024 року становить 12 125, 00 грн., з яких: 12 125, 00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 20.08.2024 року судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, та до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 02.09.2024 року одержано відповідь.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.11.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2024 року, у зв'язку із неявкою відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.01.2025 року.
08.01.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача Павленко С.В. надійшла заява, яка була отримана головуючим суддею 20.01.2025 року, про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
В судове засідання 22.01.2025 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою, за допомогою системи «Електронний суд» та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 08.01.2025 року просив розглядати справу у його відсутність, щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить направлення останній копій позовної заяви з додатками, ухвали суду та судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки копія позовної заяви з додатками, ухвала суду та судові повістки були направлені відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останньої, проте, конверти повернулися із відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляла, то суд вважає, що ухвала суду та судова повістка відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а представник позивача просив розглянути справу без його участі, та не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що 24.06.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали кредитний договір № 210624-004 (далі - Договір) (а. с. 27 - 29).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Кредитодвець надає Позичальнику кредит у розмірі 33 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором.
Згідно п. 1.2. Договору, кредит надається Позичальнику шляхом перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Позичальника.
Пунктом 2.2. Договору, Позичальник зобов'язується повернути кредит та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії Договору згідно графіку, передбаченого цим Договором, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Як визначено у п. 3.1 Договору, за користування кредитом Позичальник виплачує Кредитодавцю проценти, зазначені на першій сторінці Договору. Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляді процентів за кожен місяць користування кредитом.
Відповідно до п. 3.2. Договору, плата за користування кредитом, вказана в Договорі, нараховується щомісячно та розраховується від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів, стягується разові проценти вказані у Договорі від загального розміру кредиту. Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника.
Згідно п. 3.3. Договору, загальна вартість кредиту зазначена на першій сторінці Договору. Частка основної суми та процентів і цій фіксованій сумі розраховується Кредитодавцем згідно Умов кредиту зазначені на першій сторінці Договору. Останній платіж коригується виходячи із залишку основної суми та несплачених процентів.
Пунктом 3.4. Договору визначено, що процентна ставка за цим Договором є фіксована.
Як визначено у п. 3.7. Договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості:
3.7.1. у першу чергу сплачується прострочені до повернення проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту;
3.7.2. у другу чергу сплачується проценти за користування кредитом та сума кредиту;
3.7.3. у третю чергу сплачуються пеня, штраф та інші платежі відповідно до Договору.
Відповідно до п. 3.9. Договору, датою повернення суми кредиту, так само як і датою сплати заборгованості, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитодавця.
Згідно п. 7.2. Договору, сторони домовились, що Кредитодавець при підписанні цього Договору та при укладенні додаткових угод до нього може використовувати факсимільне відтворення підпису (факсимілє), аналоги власноручних підписів їх уповноважених осіб за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-обчислювального підпису або іншого аналогу власноручного підпису.
Як зазначено у п. 9.1. Договору Позичальник підтверджує, що отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 9.3 Договору визначено, що невід'ємною частиною цього Договору є Внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «Кредитсервіс» (далі - Правила). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил.
Кредитний договір № 210624-004 від 24.06.2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором U59909 (24.06.2021 року 15:23:04 год.), що підтверджується довідкою № 06/06/-5 від 06.06.2024 року (а. с. 46).
Відповідно до Умов Договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5 % (сума одноразової комісії складає 2 475,00 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника.
Умовами Договору передбачено: позичальник має зробити 24 щомісячних платежі; позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 25 числа відповідного місяця включно.
Так, ТОВ «Кредитсервіс» на банківський рахунок Позичальника перераховано кредитні кошти у розмірі 30 525,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 7,5 %, що в грошовому еквіваленті 2 475,00 грн., що підтверджується платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 1291 від 24.06.2021 року (а. с. 54).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Як визначено у ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, реєстрація відповідача на сайті позивача, подання відповідачем заповненої заявки на отримання кредиту із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання кредиту у передбачений Правилами спосіб, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), вчинення відповідних дій щодо отримання кредиту, свідчить про те, що відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами отримання кредиту, а кредитний договір було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.
Як визначено у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як визначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У частині 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 210624-004 від 24.06.2021 року та перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 525,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 1291 від 24.06.2021 року (а. с. 54).
Проте, ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим у останньої утворилася заборгованість, яка станом на 06.06.2024 року становить 12 125,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Кредитсервіс» (а. с. 55 - 56).
20.03.2024 року ТОВ «Кредитсервіс» за зареєстрованим місцем проживання відповідача направлялася досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 125,00 грн., яка залишалася без реагування (а. с. 50 - 51).
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Кредитсервіс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 210624-004 від 24.06.2021 року у розмірі 12 125,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як визначено у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5724 від 15.07.2024 року.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 422,40 грн. у відшкодування судових витрат.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, витрати, пов'язані з розглядом справи, становлять 9 422,40 грн. та складаються з: 2 422,40 грн. - судовий збір за подання позовної заяви; 7 000,00 грн. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію Договору про надання правової допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023 року (далі - Договір № 25-01/2023 від 25.01.2023 року), укладеного між Адвокатським об'єднанням «Правовий Діалог» (далі - Об'єднання) в особі Директора Разумного Є.М., та ТОВ «Кредитсервіс» (далі - Клієнт) в особі Директора Дьоми А.В.; копію акту приймання-передачі справ на надання правової допомоги від 01.12.2023 року; копію акту № 3 приймання-передачі правової допомоги від 04.01.2024 року; копію платіжної інструкції № 1567 від 25.01.2024 року на суму 7 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. Договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 року, правова допомога, що надається за цим Договором, полягає у здійсненні Об'єднанням комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати Клієнту заборгованості боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредитів), договорами про надання коштів у позику, інших договорів, а також у здійсненні захисту прав та інтересів Клієнта, пов'язаних із стягненням заборгованості з боржників; у спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як клієнтом, так і Об'єднанням, по стягнення заборгованості.
Як зазначено у п. 1.4. Договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 року, перелік боржників, щодо яких надається правова допомога, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання умов цього Договору, зазначаються в Реєстрі боржників. У випадку, якщо щодо боржника необхідно надання правової допомоги у судовому порядку або на етапі виконавчого провадження - відповідна інформація та відомості зазначаються в Акті приймання-передачі справ на надання правової допомоги (Додаток №2 до Договору).
Пунктом 4.1. Договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 року, сторони визначили, що за надання правової допомоги у відповідності до положень даного Договору Клієнт оплачує Об'єднанню винагороду у розмірі 7 000,00 грн. за підготовку та підготовка та направлення/подача однієї позовної заяви або апеляційної скарги або касаційної скарги до суду.
У п. 4.7. Договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 року, сторони погодили, що факт надання Об'єднанням правової допомоги, згідно умов цього Договору засвідчується Актом приймання-передачі наданої правової допомоги, згідно форми, узгодженої сторонами у Додатку № 4 до цього Договору.
Згідно Акту приймання-передачі справ на надання правової допомоги від 01.12.2023 року, сторони підтверджують той факт, що Клієнт передає, а Об'єднання прийняло на себе зобов'язання надати наступну правову допомогу: представництво прав та захист законних інтересів Клієнта в Печерському районному судді м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту № 3 приймання-передачі правової допомоги від 04.01.2024 року, сторони склали цей Акт про те, що згідно з Договором про надання правової допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023 року за період часу з 25.01.2023 року по 04.01.2024 року послуги з правової допомоги надані Об'єднанням якісно і в повному обсязі, зокрема: боржник - ОСОБА_1 ; підготовка та направлення/подача однієї позовної заяви або апеляційної скарги або касаційної скарги; назва суду - Печерський районний суд м. Києва; вартість наданих послуг - 7 000,00 грн. За наданні послуги з правової допомоги Клієнт сплачує Об'єднанню винагороду у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а саме, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу - 7 000,00 грн. не є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.
Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, беручи до уваги, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 207, 509, 525, 526, 527, 610, 612, 629, 634, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України; ст. ст. 12, 13, 77, 78, 81, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-283, 353, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 210624-004 від 24.06.2021 року у розмірі 12 125 (дванадцять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 00 коп., з яких: 12 125 (дванадцять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», адреса: 02094, м. Київ, просп. Л. Каденюка, буд. 23, код ЄДРПОУ 41125531.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 22.01.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко