01.04.2025 Справа № 756/11830/24
Унікальний номер 756/11830/24
Номер провадження 2/756/2995/25
01 квітня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко О.Д.,
за участі представника позивача - Середницького Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовним вимог
У вересні 2024 року позивач ТОВ «Стар файненс груп», за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд», звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 12411-02/2024 від 12 лютого 2024 року в розмірі 24200,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість по основній сумі боргу; 3500,00 грн. - заборгованість за відсотками; 13700,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; стягнути судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 12 лютого 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 12411-02/2024 від 12 лютого 2024 року, відповідно до умов якого відповідач отримала 7000,00 грн. у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1, строком на 100 днів до 21 травня 2024. За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту.
Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://starfin.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Товариство наклало на оригінал Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору був завантажений в Особистий кабінет Клієнта.
Факт перерахування коштів підтверджується довідкою від 26 червня 2024 року наданою ТОВ "Універсальні платіжні рішення", з якої вбачається, що між ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3. Відповідно до зазначеного договору успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Стар Файненс Груп»: 12 лютого 2024 на суму 7000 грн., № карти № НОМЕР_1, номер транзакції в системі платіжної системи - 342444367, призначення платежу: Зарахування 7000 грн. на карту № НОМЕР_1.
Відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, яка у відповідності до розрахунку позивача станом на 16 вересня 2024 року становить 24200 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.
Рух справи
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2024 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва 02 грудня 2024 року позов ТОВ «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № 12411-02/2024 від 12 лютого 2024 року, яка утворилася станом на 16 вересня 2024 року, в розмірі 24 200,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою суду від 06 березня 2025 року за заявою відповідача скасоване заочне рішення від 02 грудня 2024 року. Справу призначено до судового розгляду на 31 березня 2025 року.
Від представника відповідача 19 березня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву в якому просить частково задовольнити позов у розмірі 14000,00 грн, з яких 7000,00 грн- заборгованість за кредитом та 7000, 00 грн - заборгованість за відсотками. Зауважує, що після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка по кредиту не може перевищувати 1%. Просив стягнути з позивача на корсть відповідача понесені витрати на правничу допомогу за складання заяви про перегляд заочного рішення в сумі 4000,00 грн.
Від представника позивача 24 березня 2025 року надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування якої представник зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень, яким передбачено, що протягом перших 120 днів застосовується ставка -2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) та з 21.09.2024 включно та надалі - 1%. Тому, просив задовольнити позовні вимоги, а також відмовити відповідачу в стягненні витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні 31 березня 2025 року, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав та мотивів х у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні 31 березня 2025 року заперечував проти позовних вимог в частині нарахування відсотків. Зауважив, що вимогами діючого законодавства, під час укладання кредитного договору, обмежено максимальний розмір відсотків за користування кредитними коштами 1% на день. Тому вважає, що позивач нарахував відсотки за ставкою 2,5% на день безпідставно. Вимоги укладеного договору не можуть суперечити законодавству.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Заслухавши позицію представників сторін, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 12 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Стар файненс груп» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання фінансового кредиту від 12 лютого 2024 року (а.с.11-12).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.6 договору про надання фінансового кредиту № 12411-02/2024 від 12 лютого 2024 року, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1, строком на 100 днів. Дата надання кредиту - 12 лютого 2024 року. Дата погашення кредиту - 21 квітня 2024 року. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту (а.с.14-20).
Судом встановлено, що факт перерахування коштів підтверджується довідкою №3426_240626172635 від 26 червня 2024 року наданою ТОВ "Універсальні платіжні рішення", з якої вбачається, що між ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Стар Файненс Груп»: 12 лютого 2024 на суму 7000 грн., призначення платежу: Зарахування 7000 грн. на карту НОМЕР_1 (а.с.27).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 12411-02/2024 від 12 лютого 2024 року становить 24 200,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 17 200,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.25).
Між сторонами виник спір, щодо належного виконання позичальником умов кредитного договору.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до змісту ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Сторона відповідача не заперечувала факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Що стосується заперечення сторони відповідача про стягнення заборгованості за відсотками, виходячи з розміру обумовленого п.1.4.1 укладеного договору 2,5% на день, суд вважає їх такими що заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір укладено 12 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то доводи позивача про не застосування частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», не заслуговують на увагу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що умова передбачена у пункті 1.4.1 укладеного між сторонами договору про надання фінансового кредиту №12411-02/2024, про встановлення денної процентної ставки у 2,5 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Тому суд розраховує заборгованість по відсоткам за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № №12411-02/2024 від 12 лютого 2024 року, становить 7000,00 грн., виходячи з розрахунку (70,00грн. - 1% - розмір відсотків, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами) х 100 днів (строк дії договру).
З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач у встановленому договором порядку та строки не погашала кредит, та проценти за користування ним, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 7000,00 грн., в всього 14000,00 грн. необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням ціни позову, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1401,38 грн, відповідно до розрахунку (14000х2422,40:24200).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Понесені сторонами витрати на правничу допомогу є пропорційними із ціною позову, документально підтверджені, їх обсяг та вартість доведені документально. З урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, а також вимог відповідача про компенсацію витрат на правничу допомогу в розмір 4000, 00 грн за складання заяви про перегляд заочного рішення.
Суд приходить до переконання, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в сумі 5785,12 грн, згідно з розрахунком (14000х10000:24200).
В частині, в якій відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог, слід стягнути витрати на правничу допомогу на користь відповідача в сумі 1684,00 грн., відповідно до розрахунку (4000х10000:24200).
Згідно положення частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладання судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону , на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, остаточно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4101,12 грн. (5785,12 - 1684,00).
На підставі ст. 509, 526, 546, 612, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар файненс груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар файненс груп" (адреса місцезнаходження, 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В, код ЄДРПОУ 44022416) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № 12411-02/2024 від 12 лютого 2024 року, яка утворилася станом на 16 вересня 2024 року, в розмірі 14000, 00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 7000 грн. та заборгованості за відсотками- 7000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі- 1401,38 грн. та витрати на правничу допомогу- 4101,12 грн., що разом становить 19502,50 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01 квітня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик