28 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/851/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 до Збройних сил України по мобілізації з 19 грудня 2024 року та направлення для проходження військової служби до військової частини № НОМЕР_2 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 звільнити рядового ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби у зв'язку з наявністю відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на
військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1
рядовим з 19 грудня 2024 року і по теперішній час, що підтверджується копією
довідки, наданою військовою частиною НОМЕР_1 від 31 грудня 2024 року №
13947. 09 грудня 2024 року позивачу було надано посвідчення серії НОМЕР_3 ,
видане ІНФОРМАЦІЯ_3 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час терміном на 12 місяців, оскільки останній працює у виробничому підрозділі Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT
«Українська залізниця» м. Бахмач, вул. Батуринська, 88 на посаді майстра лісу
дільниці. Всупереч наданій відстрочці від мобілізації відповідачем 1 протиправно призвано позивача 19.12.2024 до лав Збройних Сил України по мобілізації.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач 1 подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що протягом усієї процедури мобілізації позивач не зазначав підстав для отримання відстрочки передбачених ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та не повідомив про існування в нього броні за підприємством, не пред'явив ніяких підтверджуючих документів. Повідомлення про бронювання позивача, надійшло до ІНФОРМАЦІЯ_4 лише наступного дня, після призову позивача, та зареєстроване за номером 13380 від 20.12.2024 року, а тому на даний час у позивача відсутні підстави для звільнення з військової служби, оскільки такої підстави для звільнення як бронювання не існує.
Відповідач 2 правом подачі відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.12.2024 №755 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та направлений для проходження військової служби за призовом під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (а.с.6, 41).
Як слідує з наявної в матеріалах справи копії посвідчення, дійсного за наявності військового квитка (тимчасового посвідчення) військовозобов'язаного серія НОМЕР_3 , №3436 від 09.12.2024 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , 1978 року народження, склад (профіль) рядовий, військово-облікова спеціальність №503, військове звання рядовий, що працює Виробничий підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “Українська залізниця» м. Бахмач, вул. Батуринська, 88 на посаді (за професією) майстер лісу дільниці, про те, що йому відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року №493 згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106), найменування розділу ІІІ, пункт 20, надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та у воєнний час 12 місяців з дня оформлення відстрочки від призову (а.с.8).
Вказане посвідчення про відстрочку видане на підставі листа Конотопського регіонального військово-облікового сектору служби кадрової та соціальної політики регіональної політики «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» від 09.12.2024 № 1499 щодо оформлення/переоформлення відстрочок посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час та на підставі списку військовозобов'язаних (додаток 13 до Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час) (а.с.48-50).
Позивач вважаючи дії щодо його призову протиправними та як наслідок маючи право на звільнення з військової служби, в зв'язку з наявністю відстрочки від призову звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII(далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ(далі - Закон № 2232-ХІІ).
За змістом ч. 9ст.1 Закону № 2232-ХІІ,щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п.4 ч.1ст.24 Закону № 2232-ХІІ,початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч.1ст.39 Закону № 2232-ХІІ,призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
У п.1 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.
У свою чергу, громадяни, заброньовані за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, за приписами п.15 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний організовувати: проведення перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.12.2024 №755 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації.
При цьому, керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав вищевказаного обов'язку та не перевірив факт бронювання/відсутності бронювання позивача, як наслідок дії відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України по мобілізації з 19 грудня 2024 року та направлення для проходження військової служби до військової частини № НОМЕР_2 є протиправними.
При цьому, суд зауважує, що строк дії наданої позивачу відстрочки не завершився, остання не анульована, не скасована, і є дійсною, як на час призову позивача на військову службу, так і на час розгляду справи судом. Будь-яких доказів зворотного жодним з відповідачів суду не надано і матеріали справи не містять.
За сукупності встановленого, суд дійшов висновку, що оскільки позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 12 місяців з дня отримання відстрочки від призову, то в силу вимог п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації до відповідної дати, позаяк є заброньованим у встановленому законом порядку на період мобілізації та на воєнний час.
Відтак, дії відповідача 1 щодо призову позивача до лав Збройних Сил України під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до відповідача 2 є протиправними, як наслідок позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 звільнити рядового ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби у зв'язку з наявністю відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , то останні задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині виключення з особового складу частини, позивач посилається на те, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій відповідача 1 про його призов на військову службу під час мобілізації з 19.12.2024. Оскільки зарахування позивача до списків особового складу частини є похідним від наказу про мобілізацію такі дії також порушують права позивача, а тому слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити із особового складу військовослужбовця ОСОБА_1 .
Суд зауважує, як свідчать матеріали справи позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Відтак, позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця.
При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232).
Так, відповідно до пункт 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Відповідно до пунктів 4-7 Положення №1153 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно ч.3 ст.24 Закону № 2232, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.12 Положення № 1153, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п.12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170), звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених п.225 Положення №1153.
Згідно абз.2 п.225 Положення №1153, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232 у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
В той же час, як вже зазначалося судом, Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.
При цьому, необхідно зазначити, що навіть за умови протиправності дій щодо мобілізації позивача на військову службу та зарахування до особового складу військової частини, для звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації мають бути наявні підстави, визначені п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232.
В той же час, доказів того, що у позивача наявні будь-які підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану, згідно ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з рапортом про звільнення до відповідача 2.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частини третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України по мобілізації з 19 грудня 2024 року та направлення для проходження військової служби до військової частини № НОМЕР_2 .
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Повне судове рішення складено 28.03.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО