31 березня 2025 року Справа № 280/8993/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
25.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.08.2024 № 084650011968 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , з врахуванням всього стажу зазначеного в трудовій книжці, починаючи з дати звернення - 28.08.2018 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Крім того, просить звільнити її від сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка виїхала до Держави Ізраїль на постійне місце проживання. Вказує, що право на призначення пенсії за віком у неї виникло з 08.09.2014, тобто по досягненню віку 56 років 6 місяців. Разом із тим, оскаржуваним рішенням у призначенні пенсії протиправно відмовлено. Також, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії в 60 років, відповідач повинен підвищити розмір пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає також, що призначена пенсія має виплачуватися на визначений нею банківський рахунок за заявою, поданою представником. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.09.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалами суду від 15.10.2024 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору у справі № 280/8993/24; відкрито провадження в адміністративній справі № 280/8993/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив (вх. від 28.10.2024 № 49240), в якому зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 280/3987/24 відповідачем повторно розглянута заява позивача від 23.02.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правових висновків суду. Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно у зв'язку з відсутністю оригіналу паспорта. Також, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є постанова суду, що набрала законної сили, наявні усі підстави для закриття провадження у частині позовних вимог: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , з врахуванням всього стажу зазначеного в трудовій книжці, починаючи з дати звернення - 28.08.2018 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам. Крім того, при розгляді заяви позивача виявлено, що у записі № 4 про звільнення позивача в трудовій книжці має місце виправлення в даті наказу про звільнення. Як наслідок, у посадових осіб територіального органу Пенсійного фонду України були відсутні законні підстави для врахування оспорюваних періодів роботи позивача з 04.09.1975 по 28.06.1976 до страхового стажу. З урахування вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Стосовно закриття провадження у справі в частині позовних вимог суд зазначає наступне.
Питання щодо закриття провадження у справі врегульовані ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Судом із системи «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що ОСОБА_1 вже зверталася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовними заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із вимогами про призначення та виплату пенсії з 28.08.2018 (справи № 280/4787/18, № 280/946/20). Однак, підстави цих позовних заяв відмінні від підстав позовної заяви у справі № 280/8993/24. Відтак, провадження у справі в цій частині закриттю не підлягає.
04.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про надання доказів (вх. № 50350).
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, яка постійно проживає в Державі Ізраїль.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 280/3987/24, яке набрало законної сили 05.08.2024, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути Заяву ОСОБА_1 від 23.02.2024 щодо призначення пенсії за віком та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
На виконання рішення суду відповідач розглянув заяву позивача від 23.02.2024, за результатом чого ухвалив рішення від 14.08.2024 № 084650011968 про відмову у призначенні пенсії. Причиною відмови зазначено відсутність оригіналу паспорта. Крім того, у рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 16 років 7 місяців 22 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 04.09.1975 по 28.06.1976, оскільки має місце виправлення в даті наказу про звільнення.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі також - Закон № 1058-ІV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Також, у Рішенні Конституційного Суду від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
При цьому суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2020 у справі № 489/5194/16-а та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20.
Отже, позивач, проживаючи в Державі Ізраїль, як громадянка України, має такі самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Щодо невідповідності поданих документів вимогам законодавства, суд зазначає таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 (тут та надалі - у редакції, чинній на момент подання заяви про призначення пенсії від 23.02.2024) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За положеннями пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи).
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);
4) відомості про місце проживання особи;
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;
7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;
8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону;
9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
За положеннями пункту 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Відповідно до п. 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Судом встановлено, що у переліку документів, доданих до заяви від 23.02.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 зазначено, серед іншого, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (нотаріально засвідчену копію). Дата закінчення терміну дії паспорта: 27.03.2029.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VІ документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:
1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України;
2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Отже, чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, який посвідчує особу та підтверджує громадянство України. При цьому, подання позивачем, яка мешкає за межами України, його нотаріально посвідченої копії не суперечить вимогам Порядку № 22-1.
Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.08.2024 № 084650011968.
Що стосується зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 04.09.1975 по 28.06.1976, суд зазначає наступне. Так, цей період не зараховано, оскільки має місце виправлення в даті наказу про звільнення.
Суд такі покликання відхиляє та зазначає, що на момент заповнення трудової книжки позивача за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис. (п. 2.5 Інструкції № 162).
Пунктом 2.11 Інструкції № 162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Звідси, період роботи з 04.09.1975 по 28.06.1976 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення - 28.08.2018 слід зазначити наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, позивач, яка на момент подання заяви від 23.02.2024 досягла віку 65 років, мала страховий стаж понад 15 років, має право на призначення пенсії за віком з дня звернення - 23.02.2024.
Водночас, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, підстави для призначення пенсії з 28.08.2018 відсутні.
Стосовно позовних вимог в частині виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам суд зазначає, що ці вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають, оскільки пенсію ОСОБА_1 ще не призначено.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки ухвалою суду від 15.10.2024 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору у справі № 280/8993/24.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.08.2024 № 084650011968.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком з 23.02.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 04.09.1975 по 28.06.1976.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 31.03.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко