31 березня 2025 року Справа № 280/2246/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., перевіривши матеріали адміністративної справи № 280/2246/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби.
Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 13 Закону України «Про судовий збір».
Розглянувши матеріали позовної заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Крім того, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом досліджується дотримання позивачем строку, передбаченого для звернення до адміністративного суду відповідно до приписів статті 122 КАС України.
Суд виходить з того, що позивачем пропущено місячний строк, передбачений для звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі, а також про зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач фактично не згоден з невиплатою компенсації за не отримане речове майно при звільненні, яке відбулось 06 травня 2023 року.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 91 вказаного вище Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за не отримане речове майно.
Отже, слід дійти висновку, що дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
Крім того, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно також чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Як вбачається з позовної заяви, позивач був звільнений зі служби 06 травня 2023 року, що підтверджується копією витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05 травня 2023 року за № 126.
Оскільки розрахунок в частині компенсації за невикористане речове майно проводиться не пізніше звільнення зі служби, позивач мав бути обізнаним про його належний розмір.
Між тим, позивач звернувся до суду 27 березня 2025 року та пропустив місячний строк, передбачений для звернення до суду.
Окрім того, у прохальній частині позову позивач просить витребувати у Військової частини НОМЕР_2 довідку про вартість речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 5 статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
При цьому, вимоги стосовно змісту та форми клопотання про витребування доказів встановлені статтею 80 КАС України.
Так, частиною 2 статті 80 КАС України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З вищевикладеного вбачається, що у разі неможливості самостійно надати докази позивач вправі додати до позову окреме клопотання про витребування доказів, зміст та форма якого, мають відповідати вимогам статті 80 КАС України.
Натомість, позивач без врахування положень статті 80 КАС України у прохальній частині позову просить суд витребувати докази у відповідача, при цьому не вказує: обставини, які може підтвердити витребуваний доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких позивач вжив для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Вказане свідчить про недотримання позивачем вимог статті 161 КАК України, відтак, з метою усунення недоліків позовної заяви, та у разі заявлення клопотання про витребування доказів, зміст та форма такого клопотання мають відповідати вимогам статті 80 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати підстави та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку;
- клопотання про витребування доказів, зміст та форма такого клопотання мають відповідати вимогам статті 80 КАС України (у разі повторного заявлення клопотання про витребування доказів).
На підставі викладеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання позивачем суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати підстави та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку;
- клопотання про витребування доказів, зміст та форма такого клопотання мають відповідати вимогам статті 80 КАС України (у разі повторного заявлення клопотання про витребування доказів).
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Д.В. Татаринов