м. Вінниця
31 березня 2025 р. Справа № 120/9740/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - ГУПФУ у Миколаївській області, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області прийнято рішення № 023830020160 від 22.03.2024, яким їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Як стверджує позивач, оскаржуваним рішенням протиправно не зараховано до її пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 01.09.1982 по 01.07.1984 - навчання за спеціальністю маляра; з 06.08.1984 по 14.04.2003 - роботи на посаді маляра. З таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не погоджуюся, тому звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою від 29.07.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
05.08.2024 через підсистему "Електронний суд" представником ГУ ПФУ у Миколаївській області до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги та зазначає, що страховий стаж позивача склав - 29 років 11 місяців 07 днів, при цьому, страховий стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 - не визначено. Разом з тим, зауважує, що до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 не зараховано період з 06.08.1984 по 14.04.2003, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.03.2023 № 125-102, оскільки довідка видана ліквідатором підприємства, потребує перевірки. Крім, того не надано переліку робочих місць, виробництв, професій, посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 07.06.1994 № 470/37, від 27.12.2002 № 517, від 25.07.2005 № 326.
Окремо акцентує увагу, що записи трудової книжки не містять інформації щодо умов, в яких працювала позивач, зайнятості певними роботами або на певних виробництвах упродовж повного робочого дня, не зазначено характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків.
09.08.2024 через підсистему "Електронний суд" представником ГУ ПФУ у Вінницькій області до суду також надано відзив на адміністративний позов, яким підтримує доводи відповідача 1, викладені у відзиві на адміністративний позов.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
14.03.2024 ОСОБА_1 у віці 57 років, звернувся до із заявою на адресу ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо призначення пенсії на пільгових умовах.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ в Миколаївській області.
22.03.2024 ГУПФУ в Миколаївській області за результатами розгляду заяви позивача від 14.03.2024 прийнято рішення № 023830020160 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішення від 22.03.2024 № 023830020160 визначено страховий стаж позивача - 29 років 11 місяців 07 днів.
При цьому, страховий стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 - не визначено. Вказано, що до страхового стажу зараховано всі періоди.
До страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 не зараховано період з 06.08.1984 по 14.04.2003, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.03.2023 № 125-102, оскільки довідка видана ліквідатором підприємства, потребує перевірки. Крім, того не надано виробництв, професій, посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 07.06.1994 № 470/37, від 27.12.2002 № 517, від 25.07.2005 № 326.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ГУ ПФУ у Миколаївській області від 22.03.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають пільгових характер роботи, визначаються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XIІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, у пункті 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи (абз. 24 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. «б» ч. 2 ст. 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи (абз. 24 п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ).
Пункт 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2 або Порядок № 383), встановлює, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Так, у спірний період діяв Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
У вказаному Списку № 2 зазначено посаду: маляри, що працюють з емальовими фарбами, нітрофарбами, нітролаками та свинцевими фарбами. Згідно Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (випуск 1) до обов'язків маляру 3,4-го розряду входить, зокрема, виготовлення сумішей з масляних фарб і лаків, нітрофарб, нітролаків та синтетичних емалей.
Постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 29.09.1988 р. №3388 було затверджено та введено в дію Державний стандарт Союзу РСР Гост 12.1.005-88, яким визначено гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Визначення класу небезпеки лакувально - фарбувального матеріалу провадиться за класом небезпеки найбільш токсичного компоненту, що входить до його складу, як правило, за класом небезпеки органічного розчинника. Нітрофарби - це фарби на основі нітрату целюлози, які отримують оброблюванням целюлози азотною кислотою (3 клас небезпеки). Розводяться нітрофарби розчинниками, зокрема, №646 суміш бутилацетата, амилацетата, етилцелозольва, ацетона, спирту бутилового (3 клас небезпеки), спирту етилового, толуол (3 клас небезпеки). Нітролаки отримують на основі нітратів целюлози та нітроцелюлози. До складу нітролаків входять також розчинники складні ефіри, кетони, спирти, та їх суміші з ксилолом (3 клас небезпеки) та толуолом (3 клас небезпеки).
У розділі XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 міститься позиція 2290100а-13450 - посада маляр, маляр-штукатур, маляр-пульверизаторник. Розділ XXXIII «Загальні професії» містить позицію 23200000-13450 маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче третього класу небезпеки.
Також у Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, зазначено посаду у розділі XXXIII «Загальні професії», позиція 33: маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки.
Водночас суд вказує, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пункт 1 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. А порядок підтвердження трудового стажу, передбачений у пунктах 1, 20 Порядку № 637 є обов'язковим в разі відсутності трудової книжки або відповідних відомостей в ній про роботу.
Аналогічні правові висновки зазначив Верховний Суд у постановах від 04.02.2021 у справі № 439/905/17 та від 09.06.2021 у справі № 488/3973/13-а.
Отже, відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , у період з 01.09.1982 по 01.07.1984 позивач навчалась у Вінницькому ГСПТУ-3 за спеціальністю маляра 4 розряду.
В подальшому, 06.08.1984 прийнята до Державного підшипникового заводу на посаду маляра 4 розряду.
02.10.1989 переведено на ділянку капітального будівництва маляром - будівельником 4 розряду.
23.09.1993 переведено на посаду маляра - будівельника до РСЦ.
14.04.2003 позивача звільнено за угодою сторін.
Суд звертає увагу, що трудова книжка позивача заповнена без помилок, записи в ній про періоди роботи засвідчені відповідними печатками.
Крім того, суд вказує, що відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 № 1451/11731 (далі - Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Тобто, обов'язок проведення атестації робочих місць за умовами праці виник після 21.08.1992.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 422 (далі - Порядок) та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно пункту 4 Порядку та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Пунктом 10 Порядку визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 750/3198/17.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Тобто в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Як свідчать матеріали справи, позивачем до заяви про призначення пенсії подано довідку про підтвердження стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вих. № 395 від 03.10.2022, видану ВАТ «Вінницький підшипниковий завод», якою підтверджено, що позивач у період з 06.08.1984 по 14.04.2003 працювала повний робочий день на посаді маляра та виконувала роботу із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, окремо зазначено підстави видачі: - особова картка Т-2, особові рахунки по заробітній платі за 1984 -2003 роки, накази № 1002 від 06.08.1984, № 1365 від 14.04.2003, наказ про атестацію робочого місця № 470/37 від 07.06.1994.
Разом з тим, управлінням Пенсійного фонду відмовлено у прийнятті довідки та врахуванні періоду трудової діяльності позивача з 06.08.1984 по 14.04.2003, оскільки зазначена довідка видана ліквідатором підприємства. Також зауважено, що після проведення акту перевірки вказаної довідки можливо розглянути питання щодо зарахування періоду роботи до пільгового стажу.
Так, згідно акту № 0200-1102-1/603, який складено за результатами проведення зустрічної перевірки достовірності та обгрунтованості видачі довідки для призначення перерахунку пенсії від 19.01.2023, встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", відповідно до наказу №1002 від 06.08.1984 займала посаду маляра 4 розряду.
Згідно особових рахунків по нарахуванню заробітної плати позивач працювала 8 годинний робочий день. Займала посаду маляра, маляра будівельного. Не зазначено чи нараховувалась доплата за шкідливі і важкі умови праці. Також не зазначено інформацію щодо надання відпустки за роботу зі шкідливими умовами праці. Накази про результати атестації робочого місця для перевірки наданні не були. Вказано, що документи, які засвідчують спеціальний стаж роботи за перевірений період відсутні.
Отже, той факт, що вищезазначена пільгова довідка підписана арбітражним керуючим (ліквідатором) ВАТ «Вінницький підшипниковий завод» не може впливати на чинність або юридичну силу цієї довідки. Згідно з ч. 2 ст. 10 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.07.2018 у справі № 6/10-570 ліквідатором ВАТ «Вінницький підшипниковий завод» призначено Мензаренко Ю.М. Таким чином, арбітражний керуючий (ліквідатор) Мензаренко Ю.М., як уповноважена посадова особа, має право на підпис офіційних документів, виданих підприємством.
При цьому, інших зауважень до довідки № 395 від 03.10.2022 відповідачем у Рішенні про відмову не зазначено.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого Головним управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області рішення від 22.03.2024 № 023830020160 та визнання його таким, що не відповідає частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати з 14.03.2024 пенсію із зарахуванням до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 01.07.1984 за спеціальністю маляра у Вінницькому ДСПТУ-3; роботи з 06.08.1984 по 14.04.2003 на посаді маляра у ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень
Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права.
Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж законне має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Враховуючи викладене, суд не може втручатись в дискреційні повноваження пенсійного органу та вирішувати питання, які відносяться до його виключної компетенції.
При цьому суд не може одночасно зобов'язати відповідача призначити й нарахувати пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Таким чином суд зобов'язує пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надати обгрунтовану оцінку щодо питання зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 01.07.1984 за спеціальністю маляра у Вінницькому ДСПТУ-3, та роботи з 06.08.1984 по 14.04.2003 на посаді маляра у ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності власних дій та оскарженого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.03.2024 № 023830020160, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах та надати обгрунтовану оцінку щодо питання зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 01.07.1984 за спеціальністю маляра у Вінницькому ДСПТУ-3, та роботи з 06.08.1984 по 14.04.2003 на посаді маляра у ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 13844159)
Відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду сформовано: 31.03.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна