Справа № 478/155/25 Провадження № 3/478/70/2025
31.03.2025 року Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Сябренко І.П., з участю секретаря Луговської А.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Ляшенка М.Д., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Баштанського РВП ГУНП України в Миколаївській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, інваліда ІІ групи, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
З протоколу серії ЕПР1 №230290 від 25.01.2025 року вбачається, що 25 січня 2025 року о 20 год 09 хв водій ОСОБА_1 по вул. Садова в с. Дмитро-Білівка Баштанського району Миколаївської області керував автомобілем марки «АЗЛК» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в установленому законодавством порядку, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
При судовому розгляді справи ОСОБА_1 винним себе не визнав, пояснив, що 25.01.2025 року вранці у нього виник конфлікт зі співмешканкою гр. ОСОБА_2 , тому він покинув її домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та знаходився на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Ввечері сидів у салоні автомобіля, який стояв на території його домоволодіння за вище вказаною адресою, їв та розмовляв по телефону з сестрою. На територію його домоволодіння прийшли працівники поліції, які попросили його надати документи на транспортний засіб та посвідчення водія, аргументуючи тим, що він, нібито керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на що він їм відмовив та повідомив, що транспортним засобом не керував, а просто знаходився у його салоні, у зв'язку з чим дав їм лише свій військовий квиток. Працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак він відмовився, зазначаючи про те, що транспортним засобом він не керував, потім попросили пройти до їх службового автомобіля з метою відібрання пояснень щодо вчинення ним домашнього насильства по відношенню до співмешканки, однак він відмовився, зазначаючи їм про те, що являється інвалідом ІІ групи та йому складно пересуватися, однак згоден їх надати на території свого домоволодіння, тому працівниками поліції було застосовано до нього спецзасіб обмеження руху - кайданки, а також за допомогою грубої фізичної сили його поміщено до службового автомобіля, який стояв на вулиці біля сусіднього будинку. Його разом зі співмешканкою гр. ОСОБА_2 доставлено до Сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Баштанського РВ ГУНП в Миколаївській області, де до нього застосували сльозоточивий газ та більше 3 годин тримали у кайданках від яких у нього залишились сліди на руках. Працівниками поліції складались якісь документи, однак йому не відомо, що саме, бо йому їх не показували, а лише просили підписати, однак він відмовився це робити, а співмешканка гр. ОСОБА_2 щось підписувала. Пізніше йому стало відомо про те, що його співмешканка викликала працівників поліції у зв'язку з тим, що він нібито погрожував сісти за кермо у стані алкогольного сп'яніння, а також з приводу вчинення ним домашнього насильства по відношенню до неї. Додав, що внаслідок неправомірних дій працівників поліції у нього суттєво погіршився стан здоров'я і він вимушений був звернутись за консультацією до лікаря травматолога, а також звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області зі скаргою на неправомірні дії начальника СВ ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області та з позовною заявою до Казанківського районного суду Миколаївської області про скасування постанови серії ЕНА №3935471 від 25.01.2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 25.01.2025 року у неї за місцем її проживання в АДРЕСА_1 виник конфлікт з її співмешканцем гр. ОСОБА_1 у зв'язку з чим вона декілька разів у цей день викликала працівників поліції. ОСОБА_1 залишив територію її домоволодіння та знаходився в АДРЕСА_1 . Ввечері вона попросила сина піти до батька, щоб попоратись по господарству. Повернувшись додому син повідомив їй про те, що батько просить їсти, та сказав, що у разі якщо він не принесе йому їсти, то він на автомобілі поїде кудись шукати собі їжу, в результаті чого вона злякалась, що він у стані алкогольного сп'яніння сяде за кермо та викликала працівників поліції, повідомивши про те, що чоловік перебуває у стані алкогольного сп'яніння сів за кермо автомобіля та вибиває ворота, бо таким чином хотіла, щоб вони заспокоїли його, але насправді ОСОБА_1 у той день транспортним засобом не керував. Зазначила, що пояснення, які були відібрані у неї працівниками поліції не читала, а просто поставила свій підпис, так, як вони запевняли її про те, що вони відібрані з приводу домашнього насильства. Також додала, що коли працівники поліції забрали її разом зі співмешканцем до відділення поліції, то на порозі приміщення поліції до нього було застосовано сльозоточивий газ і він більше 3 годин перебував у кайданках від чого у нього залишились сліди на руках та про те, що вони звертались до лікаря травматолога у зв'язку із погіршенням стану здоров'я внаслідок протиправних дій працівників поліції.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.
Положеннями частини 1-3 ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, одним із правопорушень є відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, вказана норма являється бланкетною, яка відсилає до інших нормативних актів. В даному випадку відсилає до нормативних актів, якими встановлюються порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок)
Суддя звертає увагу, що для наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що йому інкримінується, матеріалами справи повинно бути доведено, що під час керування ОСОБА_1 транспортним засобом ним не був виконаний передбачений п.2.5 Правил дорожнього руху України обов'язок водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку огляд на стан сп'яніння.
Тобто, суб'єктом даного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом.
За такого, вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, заявлена до особи, яка не керує транспортним засобом, носить неправомірний характер та невиконання такої вимоги не свідчить про скоєння особою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та, відповідно, не має наслідком притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14, відповідальність за ст.130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Між тим, надані суду органом, уповноваженим на складання протоколу, докази не доводять того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у той час, коли йому було запропоновано працівниками поліції пройти огляд на стан сп'яніння, від чого він відмовився, а відповідно, і про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Так, на відеозаписі з боді-камери №101484366 зафіксовано, що працівники поліції підходять до автомобіля, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , під час спілкування працівників поліції з яким, за фактом надходженням заяви ОСОБА_2 про вчинення гр. ОСОБА_1 домашнього насильства ними було встановлено, що у останнього маються ознаками алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 неодноразово вказує на те, що автомобілем він не керував. Факт зупинки поліцейськими 25 січня 2025 року о 20 год 09 хв по вул. Садова в с. Дмитро-Білівка Баштанського району Миколаївської області автомобіля марки «АЗЛК» з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 не зафіксовано, а з відео вбачається, що коли поліцейські підійшли, то автомобіль «АЗЛК» з номерним знаком НОМЕР_1 , знаходиться в нерухомому стані на території його домоволодіння, двигун не працює. На відео з боді-камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння неодноразово стверджував, що він не керував автомобілем, а просто сидів у ньому.
Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та місці, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджений переконливими та беззаперечними доказами, які б не викликали обґрунтованих сумнівів у його доведеності.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).
Згідно "критеріїв Енгеля", сформованих Європейським судом з прав людини у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" (1976 рік), критеріями для визначення поняття "кримінальне обвинувачення" є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як "кримінального" дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Сам по собі факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння за недоведеністю факту керування не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Проте, докази, які надані до суду органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть забезпечити такий рівень доказування, який би не залишав жодних розумних сумнівів доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Між тим, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надав орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
За таких обставин, проаналізувавши надані докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи в їх сукупності, суд вважає недоведеним поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у той час, коли йому було запропоновано працівниками поліції пройти огляд на стан сп'яніння, а тому ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, отже в його діях відсутній склад цього адміністративного правопорушення.
При цьому, суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких дії.
Проте, необхідність дотримання вимог ст.62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог ст.6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення ("поза розумних сумнівів"), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та не спростованими доказами факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При таких обставинах, враховуючи засади законності та презумпції невинуватості, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прихожу висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження по справі у відповідності з положеннями п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст. 276-280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.П.Сябренко