Справа № 190/2644/24
Провадження №2/190/79/25
25 березня 2025 року м.П»ятихатки
П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Пронської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
Представник позивача Мохир Я.В. через систему "Електронний суд" звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №24.02.2024-100003113.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 42 дні. Процентна ставка «Економ»- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Відповідно до Договору від 24.02.2024 року та квитанції про видачу коштів позивачем надано позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 42 дні, а ОСОБА_1 , 24.02.2024 року отримано кредитні кошти у зазначеному розмірі.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав і кредит у визначений строк не повернув.
Станом на дату подання позовної заяви до суду утворилась заборгованість у розмірі 19800 грн. 00 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10000,00 грн. та заборгованості по процентам в розмірі 9800,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий Центр». Тому просить стягувати з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №24.02.2024-100003113 від 24.02.2024 року у розмірі 19800,00 грн. та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Разом з позовом представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 05.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано у строк, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали, подати відзив на позов та заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законодавством порядку, однак поштове відправлення, що було надіслано за зареєстрованим місцем його проживання, повернуто до суду не врученими з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання». Відзиву на позов від відповідача не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.02.2024 року ОСОБА_1 електронним цифровим підписом (А597) підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти). ОСОБА_1 , під час укладення кредитного договору №24.03.2024-100003113 пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.
24.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір (оферта)№24.02.2024-100003113. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 42 дні. Первинний період користування кредитом -14 днів з дня його надання (надалі первинний період). Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.(а.с.6,7-9)
Згідно з п.3.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів від 24.02.2024 року на рахунок НОМЕР_1 . (а.с.12)
Згідно довідки-розрахунок за кредитним договором №24.02.2024-100003113 від 24.02.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 , складає 19800 грн. 00 коп., з яких : 10000,00 грн.,- основний борг; 9800,00 грн., - проценти. Проценти по кредиту нараховані за період з 24.02.2024 року по 05.04.2024 року. (зворот.бік а.с.12)
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч.ч. 7,12 ст.11 вказаного Закону договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 754/17518/15-ц, провадження, № 61-17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі No 355/385/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 404/502/18 провадження № 61-8449св19 від 23 березня 2020 року, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що відповідач висловив свою згоду з вищевказаним кредитним договором та доданими до нього документами в електронному вигляді шляхом застосування клієнтом та Банком електронного цифрового підпису.
Згідно з наданим банком розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №24.02.2024-100003113 від 24.02.2024 року, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 19800 грн. 00 коп.. Проценти по кредиту нараховані за період з 24.02.2024 року по 05.04.2024 року.
Суму заборгованості відповідачем не спростовано, як і не надано суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.
Виходячи з цього, відповідач умови договору у встановлений договором термін не виконав, тому станом на час розгляду справи загальна сума заборгованості за кредитом становить 19800 грн. 00 коп..
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що дійсно у відповідача наявна заборгованість по кредитному договору. Відповідач не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об'єктивності.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження під час розгляду справи, а тому підлягають до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись Законом України "Про електронну комерцію", ст.ст. 207,526,530,536,612,625,626,628,629,638,1049,1054 ЦК України, ст.ст. 4,12,13,80, 81, 95, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №24.02.2024-100003113 від 24.02.2024 року у розмірі 19800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр», (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .
Головуюча суддя: Ю.В.Кудрявцева