27 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9598/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Баранця О.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства «Укрвугілля»
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Паламара П.І.
від 10.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О., Мальченко А.О.,
від 11.11.2024 (повний текст складено 19.02.2025)
у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля»
до Державного підприємства «Укрвугілля»
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання,
Позов було подано про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, у сумі 2 635 575,19 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, позов задоволено.
10.03.2025 Державного підприємства «Укрвугілля» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Студенець В.І.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами пункту 4 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
Статтею 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються, їх межі оскарження й які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
При цьому Суд звертає увагу на ключове питання під час касаційного оскарження, як предмет оскарження.
Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на Скаржника, Суд звертає увагу Скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог.
Скаржник у пунктах 2 - 4 прохальної частини касаційної скарги просить відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/9598/23; зупинити виконання рішення у справі № 910/9598/23 на період розгляду касаційної скарги; скасувати рішення у справі №910/9598/23 в повному обсязі та постановити нове рішення, яким задовольнити Позивачу вимоги у стягненні збитків від інфляційних втрат в розмірі 0,57 грн та 3% річних в розмірі 578,35 грн.
Згідно з інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень та в матеріалах касаційної скарги, постановою Північного апеляційного господарського суду 11.11.2024 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023, а тому скаржнику необхідно уточнити вимоги до суду касаційної інстанції щодо рішення суду апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно надати Суду касаційну скаргу в новій редакції з уточненою прохальною частиною.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом касаційного оскарження є дві вимоги майнового характеру, а саме про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, у сумі 2 635 575,19 грн.
Отже, за подання вказаної касаційної скарги Державному підприємству «Укрвугілля» необхідно сплатити 63253,81 (2 635 575,19 х 1,5% х 200% х 0,8) судового збору.
До касаційної скарги Державне підприємство «Укрвугілля» додає платіжну інструкцію кредитного переказу коштів від 07.03.2025 № 668 на суму 61 553,54 грн.
Відтак скаржнику необхідно доплатити 1 700,27 грн судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі від 19.06.2001 № 28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, касаційна скарга Державного підприємства «Укрвугілля» має бути залишена без руху.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Державному підприємству «Укрвугілля» необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 1 700,27 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"
- Символ звітності банку: 207
- Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження буде розглянуто Судом у разі усунення скаржником недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Укрвугілля» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № 910/9598/23 залишити без руху.
2. Надати Державному підприємству «Укрвугілля» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Державному підприємству «Укрвугілля» усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати Суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 700,27 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
- надати Суду касаційну скаргу в новій редакції з уточненою прохальною частиною, з огляду на предмет оскарження.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: О. Баранець